Нарешт╕ попереду з'явився великий остр╕в, оминати який човен нав╕ть не збирався, а заклавши крутий в╕раж, стр╕мко п╕рнув у висок╕ крони дерев, п╕д якими розташувався тимчасовий таб╕р. Та╓мний орден готувався до бойово╖ операц╕╖ - це було зрозум╕ло будь-як╕й, нав╕ть дуже далек╕й в╕д во╓нно╖ справи людин╕. Л╕таюч╕ барж╕ розвантажували величезн╕, метр╕в ш╕сть у д╕аметр╕, с╕руват╕ кул╕, б╕ля яких на земл╕ складалися не менших розм╕р╕в меч╕, сокири, та ╕нша зброя. Незрозум╕ло т╕льки було, хто ж нею ма╓ користуватися.
Зак╕нчивши свою роботу, барж╕ одразу ж зд╕йнялися у пов╕тря, а люди почали займати сво╖ м╕сця.
- Ск╕льки у нас буде часу? - запитав один ╕з безликих у ватажка.
- Небагато. Препарат буде д╕яти лише добу.
- Так мало? Ми нав╕ть не зна╓мо, чи зможе в╕н керувати...
- Зможе. ╤накше б в╕н не потрапив у портал.
- Що з ним робити п╕сля операц╕╖?
- Покажеш йому об'╓кт, ╕ одразу ж вирушайте на м╕сце старту. Все, ус╕ на позиц╕╖! Пора починати виставу.
Перед тим, як зайняти сво╓ м╕сце, Безликий ще к╕лька секунд дивився на те, як дво╓ рядових тягнуть хлопця кудись в хащ╕ л╕су. Простеживши за ними Безликий приклав обидв╕ руки до темно╖ плями ╕з гербом ╕мпер╕╖ на сво╖й кул╕ й впевнено проник всередину. Галявина спорожн╕ла ╕ ще довгих п╕вгодини н╕що не порушувало н╕чну тишу, аж поки величезний силует не затулив м╕сячне сяйво, зануривши половину острову в п╕тьму.
Раптом хлопець прийшов до тями й п╕д╕рвався на ноги, дико озираючись довкола. В л╕с╕ було тихо, однак кра╓м вуха було чутно якийсь гам╕р. П╕шовши на звук, в╕н невдовз╕ вийшов на узл╕сся й побачив, як велик╕ людинопод╕бн╕ ф╕гури руйнують поселення. Хлопець бачив, як струм╕нь полум'я пройшовся по груп╕ людей на вулиц╕, як велетень одним ударом меча зр╕вняв будинок ╕з землею. В╕н дивився, слухав, ╕ усе це назавжди в╕дбивалося в його мозку, викликаючи страх ╕ ненависть. Даруючи йому спогади, викор╕нити як╕ в╕н тепер не зможе н╕коли. ╤ зайнятий спогляданням, в╕н не пом╕тив, як ╕з його скуйовдженого й залиплого волосся йому за пазуху випала маленька шестикутна лусочка й одразу ж прилипла до шк╕ри, повол╕ всотуючись в не╖.
***
На церемон╕ю злет╕лася мало не вся аристократ╕я континенту. Корол╕ й королеви, вожд╕ клан╕в та ватажки орден╕в. Тут були ус╕, хто мав хоч якесь в╕дношення до велико╖ пол╕тики. Вс╕ чекали лише прибуття принцеси Лашери. П╕сля коронац╕╖ саме на ╖╖ плеч╕ ляже турбота про союз корол╕вств. Водночас ╕з коронац╕╓ю ╖й буде передана стародавня рел╕кв╕я - залишки одного ╕з перших та наймогутн╕ших небесних лицар╕в. В сум╕ ц╕ дв╕ под╕╖ поставили на вуха ус╕ служби безпеки ус╕х б╕льш-менш серйозних державних утворень. Охорону поставили скр╕зь, де т╕льки можна було: на п╕дходих до острову, на будь-якому узвишш╕, серед натовпу, в прим╕щеннях, б╕ля перших ос╕б та скр╕зь-скр╕зь-скр╕зь... Зараз остр╕в б╕льше нагадував пас╕ку, над вуликами-кораблями яко╖ пост╕йно мелькали небесн╕ лицар╕ - могутн╕ старовинн╕ механ╕зми, на бойов╕й м╕ц╕ яких трималася влада ус╕х кра╖н.
- Бджола-Пау, допов╕дайте про ситуац╕ю. - почувся в каб╕н╕ голос оператора.
- Прост╕р чистий, продовжую патрулювання. - в╕дпов╕ла п╕лот чорно-жовтого лицаря, закладаючи черговий в╕раж.
- Азо, може вже досить? - раптом зовс╕м не по-уставному запитала оператор. - Ти колись дол╕та╓шся до того, що у тебе генератори здохнуть.
- Не здохнуть. Я свою бдж╕лку знаю краще за механ╕к╕в.
- Тод╕ ось вам наказ, Бджола-Пау: завершуйте обл╕т ╕ повертайтеся в ангар. До початку церемон╕╖ все одно не дотягнеш.
- Зрозум╕ла. - буркнула п╕лот, закривши канал ╕ додала подумки: - Вискочка!
Скинувши висоту, небесний лицар пройшов у якихось тридцяти метрах над водою, востанн╓ обв╕вши поглядом площу для церемон╕й. ╤ яким би вправним ╕ досв╕дченим не була п╕лот, вона не могла пом╕тили к╕лькох людей, як╕ ховалися в т╕н╕ древн╕х ру╖н, над╕йно прихован╕ контрастом з╕ сл╕пуче-б╕лими каменями. Семеро ос╕б у масках прекрасно знали особливост╕ цих бойових машин, тому й були впевнен╕ у власн╕й безпец╕.
Нарешт╕ все було готово ╕ церемон╕я розпочалася. Заграли фанфари, в пов╕тря зд╕йнялися десяток лицар╕в, взявши арену в к╕льце, а до м╕сця д╕йства п╕длет╕в човен, ззовн╕ схожий на венец╕анську гондолу, т╕льки значно б╕льшу й вишукан╕шу. Зв╕дти, у супровод╕ сво╖х охоронц╕в вийшла головна винуватиця д╕йства: юна д╕вчинка, ще майже дитина, яка скоро стане королевою ╤мпер╕╖ Шатерей - одного ╕з найб╕льших державних утворень на континент╕.
- Зовс╕м дитина. Невже вона може бути наст╕льки небезпечна?
- Зовн╕шн╕сть оманлива. Ти подивися на рядових жител╕в ╖╖ ╕мпер╕╖. - Безликий у масц╕ вказав на численн╕ купки людей на схилах найближчого пагорба. - Для не╖ це звичайна р╕ч. Тако╖ дол╕ ти хочеш для ус╕х ╕нших народ╕в? Багата держава не та, у яко╖ багатий король, а та - в яко╖ нема╓ б╕дних.
- Це мен╕ знайоме. - буркнув ╓диний ╕з присутн╕х, хто не носив маску, а кутався у безформний балахон.
Пройшовши кр╕зь коридор м╕ж двома великими групами аристократ╕╖, принцеса п╕д╕йшла до священика, який почав зачитувати промову ╕ в к╕нц╕ поклав корону на голову д╕вчинц╕ та вручив посох правителя, зменшений спец╕ально для не╖ до розм╕р╕в жезла. Лицар╕ в╕ддали честь, над ареною прокотилося ехо вигук╕в, а в пов╕тря злет╕ли численн╕ ╕люз╕╖ птах╕в, корабл╕в та ╕нших лицар╕в. З цього моменту вона ставала королевою ╕ кожне ╖╖ слово тепер було законом для будь-якого жителя корол╕вства. Однак звеличування королеви продовжувалося не довго, ╕ одразу ж п╕сля кульм╕нац╕╖, ╖╖ п╕д╕брав човен, який у супровод╕ одразу чотирьох лицар╕в швидко доправив пасажирку на ╖╖ остр╕в. Щойно церемон╕я завершилася, така ж участь оч╕кувала ╕ ╕нших аристократ╕в, але поки пов╕трян╕ сили м╕ж собою вир╕шували кого ╕ в якому порядку вивозити першими, вищезгадан╕ особи вир╕шили трохи посп╕лкуватися м╕ж собою ╕ казус було вир╕шено за набагато б╕льший час, проте вже без скандал╕в.
- Час ╕ти. - промовив Безликий. - У нас ще багато справ.
- Добре. Я з вами ╕ т╕лом, ╕ душею. Так ви кажете?
- Душею... - почувся збоку дзв╕нкий д╕вочий голос. - Твоя душа ╕ так належить нам. Ти просто ще цього не в╕дчув.
Розвернувшись, нев╕дом╕ зникли в темряв╕ древн╕х п╕дземних коридор╕в.
***
Веч╕р видався довол╕ теплим, на в╕дм╕ну в╕д ус╕╓╖ попередньо╖ декади (десять дн╕в). Новоспечена королева саме зд╕йснювала обх╕д небесного острову, який з цього дня оф╕ц╕йно належав ╖й. Вона уже вважала себе дорослою, однак дитячий ╕нтерес все же не давав ╖й сид╕ти спок╕йно. ╤ якщо до цього ╖й доводилося б╕льш╕сть часу проводити у власних покоях п╕д охороною ц╕ло╖ купи солдат, то тепер ус╕ вони просто зобов'язан╕ були сам╕ за нею б╕гати. А б╕гати доводилося часто ╕ багато. Ось ╕ зараз, обговорюючи д╕йсно серйозн╕ питання, вона не втрачала можливост╕ зазирнути в кожен куточок острова. СВОГО острова, ╕ ╖й дуже подобалося нав╕ть те, як це звучить. ╤м'я "Лашура" вже стало справжн╕м пр╕звиськом для вс╕х людей в корол╕вств╕, як╕ були готов╕ вдавитися за коп╕йку. Лашура Ерс була в╕дома сво╖м скупердяйством та ум╕нням досуха витягнути з╕ свого опонента ус╕ його грош╕. Вт╕м, н╕хто в здоровому ╜лузд╕ в рад╕ус╕ прямо╖ видимост╕ не ризикнув би таке сказати. Однак ╕нформац╕я ма╓ властив╕сть просочуватися, тому тепер будь-яка згадка про нестачу грошей викликала в колишньо╖ принцеси черговий спалах хазяйновитост╕. Це було щастя для вс╕╓╖ ╕мпер╕╖, ╕ б╕да для придворних, як╕ й ран╕ше потерпали в╕д таких припадк╕в, а тепер узагал╕ мусили дбайливо обдумувати кожну свою фразу ╕ д╕ю.
Об╕йшовши усю поверхню острову, д╕вчинка в╕дправилася на екскурс╕ю у його внутр╕шн╕ прим╕щення, паралельно не припиняючи обговорювати з╕ сво╖м найближчим оточенням цьогодн╕шню церемон╕ю.
- Ваша Величн╕сть, а Вам не здалося, що на церемон╕ю з╕бралося надто багато простого люду?
- Тебе щось тривожить, Кайя? - Лашура повернулася до сво╓╖ провожато╖, рудоволосо╖ д╕вчини рок╕в с╕мнадцяти ╕з мечем на пояс╕.
