Почухавши потилицю, Тайто в╕дчув якусь неправильн╕сть. Не в╕рячи сво╖м почуттям, в╕н вкотре п╕д╕йшов до дзеркала, оч╕куючи побачити там сво╓ змарн╕ле обличчя. Але цього разу реальн╕сть тр╕снула - обличчя хлопця д╕йсно не зм╕нилося, от т╕льки оч╕ його були прикрит╕ жовтуватим склом в╕зора. Н╕, це маячня! Такого не може бути! В╕н нарешт╕ збожевол╕в!

Раптом усе збудження наче в╕тром здуло, ╕ Церес уже по-новому оглянув св╕т перед собою. HUD слухняно викинув список ус╕х застосованих до нос╕я заход╕в ╕ звично згорнувся в трей, зв╕льняючи поле зору, а в╕зор п╕рнув кудись п╕д шк╕ру на лоб╕. Ще раз оглянувши залишки робота, Церес кинув ╖х соб╕ в сумку, збираючись показати ╖х сво╓му другу, а сам вл╕гся досипати - не хот╕лося порушувати режим.

'Зручно мати св╕й нанокостюм, - подумав Церес, влаштовуючись у л╕жку. - Тут тоб╕ ╕ автоматична аптечка, ╕ заспок╕йливе без обмежень, ╕ антиб╕отики, ╕ стимулятори, ╕ нав╕ть снод╕й... Уа-а-а! ╤ нав╕ть снод╕йне.'

Я вже казав, за що люблю дрон╕в? Тод╕ повторю ще раз: вони - н╕коли не зрадять. Просто ф╕зично не зможуть цього зробити. Ось ╕ тепер я в черговий раз отримав п╕дтвердження сво╓╖ акс╕оми. Та╓мничими диверсантами, як╕ на мене напали, виявилися уже знайом╕ мен╕ дв╕йнята. Але це ще п╕вб╕ди - вони вир╕шили п╕дставити мене!

Поки я займався порятунком власного нос╕я, Анал╕тик вкуп╕ з ╤НКом почали д╕яти самост╕йно, ╕ використали для нейтрал╕зац╕╖ ворога ус╕ доступн╕ ресурси. На затримання в╕дправили ус╕х найближчих спайбот╕в та м╕й ╓диний квад трупер╕в, як╕ патрулювали в порт. Конструкц╕я шпигуна не передбачала участь у бойових д╕ях, тому шанси на затримання оц╕нювалися як 50/50. Однак з╕ткнення не в╕дбулося. Побачивши к╕льк╕сну перевагу ворога, дв╕йнята припинили обстр╕л ╕ спробували втекти. ╤ законом╕рно потрапили у натягнуту м╕ж дронами павутину. Коли ж зрозум╕ли, що ╖х от-от в╕зьмуть у полон - прийняли отруту. Через десять секунд усе було ск╕нчено. ╤з живих в ангар╕ залишилися лише ми з Кай╓ю, але остання уже затихла ╕ майже не дихала. Дрон, що так ╕ не встиг виплутатися ╕з ╖╖ волосся, одразу ж забив тривогу. Ось тут ╕ вил╕зла проблема - ╓диний б╕льш-менш придатний для медичних операц╕й репл╕-танк зараз був зайнятий модиф╕кац╕╓ю мо╓╖ брон╕. Довелося пожертвувати власною оболонкою ╕ запихнути в капсулу Кайю. Ледве встиг. Ще хвилина, ╕ мав би на руках ╕ще один труп.

Коли життя випадкового св╕дка було в безпец╕, ми з Анал╕тиком взялися розбирати ╕нцидент. Наша сутичка, як виявилося, мала на мет╕ не л╕кв╕дувати мене, а (барабанний др╕б) затримати! Тобто дв╕йнята точно знали, що вбити мене ╖м не вдасться. Зв╕дси виплива╓ ц╕лий список питань, на як╕ дуже хот╕лося б отримати в╕дпов╕дь. Зв╕дки вони знали, як мене можна нейтрал╕зувати? Як встигли за такий короткий час п╕дготувати диверс╕ю? Хто ╖м сказав, що я сьогодн╕ зн╕му броню? Як вони зум╕ли об╕йти дрон╕в? ╤ це лише найочевидн╕ш╕ питання головоломки.

Ще один ц╕кавий факт - ╖хня зброя була виключно метальною. Тобто вони нав╕ть не збиралися переходити у ближн╕й б╕й. ╤ при цьому прекрасно знали, що я можу ╖х п╕дстрелити аж з ╕ншого к╕нця ангару. Те, що м╕й п╕столет в╕дправився на модиф╕кац╕ю разом ╕з бронею, вони точно знати не могли - я про це подумав лише в останню мить. Спостер╕гати за мною в той момент вони також не могли, бо я сид╕в у т╕й же капсул╕, де нин╕ плава╓ Кайя. Може вони св╕домо на це п╕шли? Ц╕лком ╕мов╕рно, бо свою отруту прийняли ще до того, як дрони встигли ╖х знерухомити павутиною. Виника╓ лог╕чне питання: нав╕що вбивати Кайю, якщо ╖хн╕ т╕ла уже будуть доказом у мою користь? Значить вони все ж розраховували якось покинути м╕сце злочину. Протягнут╕ поп╕д стелю волос╕н╕, аналог╕чн╕ баченим мною у ельф╕йському л╕с╕, дозволяли ╖м не лише непом╕тно пересуватися, але й швидко покинути остр╕в.

Дал╕ мою увагу привернули деяк╕ детал╕ ╖хнього арсеналу. Це були к╕лька нож╕в та сенбон╕в, як╕ п╕сля влучання в ц╕ль можна притягнути до себе. ╤ що ц╕каво - вони прекрасно пеленгувалися церковним амулетом. Напевно ╖х разом з╕ зразками мо╓╖ плот╕ й кров╕ збиралися викинути за борт, аби сп╕вучасники пот╕м змогли п╕д╕брати. Але дрони спрацювали швидко, ╕ н╕хто й н╕що ангар не покинуло.

Мене вразила ц╕ла батарея р╕зноман╕тних склянок, ампул та ╕нших ╓мностей ╕з найр╕зноман╕тн╕шими видами отрути. Тут було все, починаючи в╕д гриб╕в, ╕ зак╕нчуючи нервово-парал╕тичним газом. Саме зразки останнього дали мен╕ шанс врятувати Кайю. Добре, що ╖м не дали часу застосувати увесь ╖хн╕й арсенал, бо нав╕ть мо╖х можливостей буде недостатньо, щоб урятувати людину п╕сля ТАКОГО.

Але особливо мене зац╕кавило те, як вони умудрилися оминути мо╖х дрон╕в. Ран╕ше я вважав, що з таким покриттям заховатися в╕д них нереально. Я помилявся. Жоден ╕з дрон╕в не бачив, як дв╕йнята покидали ма╓ток. Вони просто зайшли в свою к╕мнату, а через п╕вгодини в мене полет╕ли перш╕ нож╕. Н╕хто не намагався виловлювати дрон╕в, або вивчати ╖х дистанц╕йно. ╤ це ще раз п╕дтверджу╓, що мо╖ технолог╕╖ для когось уже не секрет. Хто б це м╕г бути? Хоча що тут думати - Церква! ╤нших кандидат╕в просто нема╓.

Вже зак╕нчую п╕дключати Кайю до систем капсули, коли в ангар вл╕та╓ Лашура ╕з супроводом. Я сумн╕вався, чи варто пов╕домляти ╖╖ про ╕нцидент? Все ж дв╕йнята були ╖╖ дов╕реними слугами, але з ц╕╓ю японською культурою я вже н╕ в чому не був упевнений. А раптом Лашура, як ╕ ╖╖ п╕длегл╕, вир╕шить пок╕нчити з життям самогубством? Про всяк випадок в╕дправив до не╖ не лише павучка, а ще й квад трупер╕в ╕з п╕дсиленими шокерами.

Спершу Лашура п╕дняла крик, ╕ нав╕ть почала кидатися в дрона подушками (дежавю). Вже тод╕ стало зрозум╕ло, що вона до нападу не причетна. Але п╕сля тривоги ус╕ дрони були переведен╕ в автономний режим, тому цирк продовжувався ще довго, аж поки на шум не приб╕гли решта жител╕в ма╓тку. Пом╕тивши в╕дхилення в╕д плану, трупери ув╕рвалися до спальн╕ й лише тод╕, у повн╕й тиш╕ передали мо╓ прохання нав╕датися на Су-Ван... Через п╕вгодини д╕вчат, вбраних лише у н╕чн╕ сорочки, п╕д приц╕лом привели на остр╕в. Facepalm! Тод╕ я взявся переглядати рапорти дрон╕в, намагаючись знайти причини ╖х тако╖ повед╕нки. ╤ знайшов. В ма╓тку мало залишатися тро╓ людей: Лашура, Ханл╕ та Майя. А привели п'ятьох... П╕дходжу ближче. Королеву одразу ж обступають. Беру одну за голову, кручу, верчу (не в╕дкручую, я обережно), пот╕м другу... ╤ д╕йсно - вони, т╕льки без мак╕яжу. А хто ж тод╕ там лежить?

Без зайвих розмов, розгорнув перед гостями екран ╕ в╕дтворив запис ╕нциденту з точки зору того-самого павучка, який сид╕в у Кай╖ на голов╕. Ракурс пост╕йно стрибав, але суть показаного зрозум╕ли ус╕. Першою оговталася Лашура ╕ одразу ж п╕д╕йшла до мене.

- Де Кайя? - киваю на капсулу репл╕катора. - Що з нею?

- Стан стаб╕льно важкий. Отруту розпилили ╖й в обличчя. Т╕ло повн╕стю парал╕зоване. Роботу серця викону╓ апаратура.

- Вона при тям╕?

- Спить.

- Але ти ж ╖╖ вил╕ку╓ш?

- Я не л╕кар, але зроблю все, що в мо╖х силах.

- Хто це зробив? - голос тремтить, але д╕вчинка все ще трима╓ себе в руках.

- Дв╕йнята.

- Хто? - не зрозум╕ла Лашура.

- Х╕кар╕ й М╕зук╕. Тво╖ куно╕ч╕. Або хтось дуже схожий на них.

- Це вони тебе так? - королева окинула мою об╕лувану тушку з голови до н╕г, намагаючись пожартувати.

- Я просто зняв броню. ╤ вони зв╕дкись про це д╕зналися. Тоб╕ щось в╕домо?

- Н╕. - в╕дпов╕да╓ чесно. - Я здивована не менше за тебе.

- Не думала, що тво╖ куно╕ч╕ можуть служити комусь ╕ншому?

- Я ╖м повн╕стю дов╕ряю... А куди под╕лася твоя вимова?

Зараз ще й мене п╕дозрювати почне. Начхати! Зараз мене б╕льше ц╕кавлять мотиви мо╖х нападник╕в. Лашура зна╓ про спец╕ал╕зац╕ю сво╖х поко╖вок, ╕ водночас повн╕стю ╖м дов╕ря╓. Я не знавець японських традиц╕й, але зда╓ться там п╕сля вбивства сюзерена його слуги, як╕ допустили це, мали пок╕нчити ╕з життям. Чи н╕?