- Отямився! - вигукнула Лашура, одразу ж привернувши до мене увагу оточуючих.

- Дай-но подивитися на тебе. - нахилилася до мене М╕зайя вдаючи, що хоче мене поц╕лувати, т╕╓╖ ж мит╕ отримавши рушником по спин╕ в╕д сестри, але одразу ж роз╕гнулася й оголосила ус╕м: - Жару нема╓!

- Так швидко?! - вигукнула якась темношк╕ра ╕ гостровуха (невже ельдарка?) б╕лявка збоку, яко╖ я ран╕ше не бачив. - Лорд Улайт, ви справжн╕й майстер!

- Це не моя заслуга. - одразу ж в╕дхрестився той, в╕дступаючи назад. - Я лише допом╕г йому протриматися, а усе ╕нше в╕н зробив сам.

Я оглянув цю компан╕ю ╕ побачив ╕ще одне нове обличчя - темношк╕ра ельф╕йка. Вигляда╓ рок╕в на в╕с╕мнадцять, ╕з довгим б╕лосн╕жним волоссям, трима╓ться поважно, але оч╕ видають ╖╖ хвилювання. Але головною ╖╖ прикрасою були симпатичн╕ лопухи, що виглядали з-п╕д зач╕ски... Так, щось мене не туди понесло.

Ну що ж, пора вже й показати себе, бо знову вважатимуть мене ╕д╕отом або ╕мпотентом. Т╕льки цього разу говорити буду як нормальна людина - ротом, а не модулятором.

- Дь... Дяхую. - прохрип╕в я, не одразу вимовивши потр╕бне слово.

- Ну нарешт╕! - полегшено з╕тхнула Кайя, витираючи лоб рукавом. - Я вже думала, що в╕н взагал╕ недоумок. Як себе почува╓ш?

- Холос з╕хвав. - поскаржився я на проблеми ╕з горлом, так ╕ не налаштувавши голосов╕ зв'язки.

- От ╕ добре. Тобто погано, що з╕рвав, але добре, що усе ╕нше вже не хвилю╓. - одразу ж виправився лорд, збираючи ╕нструменти ╕ мензурки у св╕й саквояж. - А тепер ус╕ швидко виходимо. Пац╕╓нту потр╕бен спок╕й та в╕дпочинок. У нього половина к╕сток переламана, тому я забороняю будь-кому сюди заходити.

- Одужуй. - побажала мен╕ королева, останньою покидаючи в╕докремлену ширмами територ╕ю.

Ну що ж, перший контакт в╕дбувся. Тепер залиша╓ться лише не осоромитися перед дамами... Дамами?! Та що ж це з╕ мною таке?! Я м╕кроскоп╕чна колон╕альна ╕стота, без будь-яких орган╕в розмноження, стать яко╖ визнача╓ться лише голосом модулятора, ╕ я просто ф╕зично не повинен так реагувати на присутн╕сть якихось незнайомих самок! Я повинен в╕дноситися до них так, як в╕дносився завжди - як до п╕ксел╕в на екран╕. Д╕дько, знову гормони в голову вдарили! Схоже цього разу прив'язка до т╕ла пройшла набагато глибше. Коли я асим╕лював т╕ло Алькатраса - таких проблем не виникало. Ох! Все хлопче, заспоко╖вся? А тепер шли вс╕х далеко й надовго, ╕ починай уже виконувати св╕й план? Давай! Людина ти, чи Пророк?

День розпочався для жител╕в Су-Вана майже нормально, якщо не брати до уваги ранков╕ крики ╖хнього гостя. Довелося приставити до нього Кайю, щоб ╕з ним н╕чого не сталося. Головним же ╖╖ завданням було д╕знатися його ╕нтереси та звички, скласти психолог╕чний портрет ╕ ус╕ляко придивлятися до хлопця, доки королева не вир╕шить, що з ним робити дал╕. Залишалося лише дивуватися, як учорашн╕й труп зум╕в за к╕лька годин зростити переломи ╕ позбутися ус╕х виразок на шк╕р╕. Лорд Улайт т╕льки розводив руками, не в змоз╕ пояснити таке блискавичне зц╕лення. Не знайшовши на його т╕л╕ жодного сл╕ду учорашн╕х травм та сл╕д╕в хвороби, лорд дав дозв╕л на нетривалу прогулянку, аби пац╕╓нт трохи подихав св╕жим пов╕трям. Зв╕сно ж супроводжувати його довелося Кай╖. Зрозум╕вши наказ по-сво╓му, д╕вчина всупереч рекомендац╕ям лорда вир╕шила подивитися на стиль бою парубка. Для цього вона повела шибеника у спортзал. Вона нав╕ть продумала, яким чином розкрутити хлопця на к╕лька його прийом╕в. Скинувши мундир, Кайя залишилася лише у сво╓му тренувальному комб╕незон╕. Вона оч╕кувала, що хлопець почне пускати на не╖ слину, як це часто траплялося з ╕ншими чолов╕ками, але той лише з ц╕кав╕стю ╖╖ оглянув ╕ знову п╕шов знайомитися ╕з тренажерами. Особливо його зац╕кавили макети холодно╖ збро╖, один з яких Кайя саме брала в руки. Сприйнявши це як хороший знак, вона вийшла на майданчик ╕ почала розминатися. Спочатку пов╕льно, а пот╕м все швидше д╕вчина вимахувала мечем, прогр╕ваючи м'язи, ╕ щоразу додавала все б╕льше сили до кожного руху, кожного удару. Для не╖ це було вже звичним ритуалом, але для будь-кого ╕з сторонн╕х ╖╖ рухи були б╕льше схож╕ на танець. Королева Лашура сама якось з╕зналася ╖й, що вона й дос╕ не може навчитися танцювати так, як Кайя маха╓ мечем. Саме на це розраховувала д╕вчина, бажаючи привернути увагу п╕дл╕тка. ╤ це ╖й вдалося: кожного разу, як вона озиралася на нього, в╕н стояв на краю майданчика й дивився на не╖. От т╕льки вловити його погляд н╕як не виходило. Знову виникло в╕дчуття, н╕би кожне його око дивиться у св╕й б╕к. Бажаючи у цьому переконатися, вона зупинила розминку ╕ п╕д╕йшла ближче. Парубок одразу ж перев╕в погляд на не╖, але ск╕льки б вона не дивилася йому у в╕ч╕, в╕н нав╕ть не моргнув. Здавалося в╕н г╕пнотизу╓ ╖╖. Потрусивши головою, аби позбутися цього в╕дчуття, Кайя простягнула парубку меч рук╕в'ям вперед.

- Не хочеш спробувати?

- Не вм╕ю. - перекручуючи слова в╕дпов╕в той, нав╕ть не подивившись на меч.

- А позавчора, коли ти напав на нас?

- Не пам'ятаю.

В його словах була лог╕ка. Медсестра казала, що п╕сля сильного удару по голов╕ людина може втратити пам'ять. Але прокручуючи ус╕ останн╕ под╕╖, як╕ сталися з цим хлопчиськом, Кайя все менше в це в╕рила. Так, в якийсь момент його повед╕нка р╕зко зм╕нилася. ╤ хоча вона знала його зовс╕м трохи - було ч╕тко видно, як ╕з фанатика в╕н перетворився на холоднокровного б╕йця. Але це можна списати на д╕ю тих препарат╕в, залишки яких знайшлися в його кров╕. Кр╕м того це пояснювало той ман╕акальний блиск його очей, коли в╕н ув╕рвався в к╕мнату до королеви ╕ щось казав про повернення додому...

- А ти спробуй. - наполягла Кайя, вклавши меч йому в руки.

- Хочеш навчити? - запитав хлопець, зважуючи незвичну зброю в руц╕.

- Хочу побачити, кому я програла. - буркнула Кайя, кидаючи погляд на п╕рам╕ду, де лежав ще один такий же макет.

Кейнс╕ вийшов на край майданчика, ╕ поки Кайя вибирала соб╕ другий меч, почав абсолютно точно повторювати ╖╖ власну розминку. Подивившись на це збоку, д╕вчина ╕ сама переконалася, що такий стиль дуже схожий на танець. Але з кожним наступним повтором малюнок рух╕в трохи зм╕нювався, ╕ ось уже через хвилину хлопець впевнено виконував основн╕ удари, хоча й було видно, що меч йому дуже незвичний. 'В╕н д╕йсно швидко вчиться', - подумала Кайя, заходячи на майданчик.

Спалахнуло к╕льце, ╕ по лезу кожного меча проб╕гла синя смужка. Тепер кожен удар ним викликатиме невеликий б╕ль, ╕ водночас парал╕зу╓ к╕нц╕вку, або усе т╕ло - якщо поранення буде умовно-фатальним.

Щойно прозвучав дзв╕нок, Кайя р╕зко скоротила дистанц╕ю, повторюючи д╕╖ Б╕лого п╕д час ╖хнього бою, але зам╕сть того, щоб зустр╕ти ворога, пацан просто в╕дстрибнув з ╖╖ шляху й знову стояв осторонь. Меч все ще залишався опущений. Здавалося в╕н т╕льки заважа╓ йому рухатися. Але Кайю такий результат не влаштовував ╕ вона раз за разом наскакувала на юнака, змушуючи його в╕дступати або захищатися. П'ята спроба нарешт╕ зак╕нчилася усп╕хом, але д╕вчина ледве не випустила меч, натрапивши на жорсткий блок. Здавалося, вона вдарила кам╕нь. Одразу ж в╕дскочивши назад, Кайя перехопила меч л╕вим хватом, розвантажуючи постраждалу кисть.

Стиль Кейнс╕ не був схожий н╕ на що. В╕н не займав н╕яко╖ ст╕йки, виглядав розслаблено, ╕ в той же час контролював кожен ╖╖ рух. При цьому в╕н завжди тримав меч трохи осторонь, неначе боявся його. Така повед╕нка суперника вже к╕лька раз╕в вводила д╕вчину в оману. Однак коли в╕н з ножем ув╕рвався в к╕мнату королеви, то виглядав б╕льш зосередженим ╕ небезпечним, н╕ж зараз.

- Може в╕зьмеш ножа? Зда╓ться з ним ти вм╕╓ш вправлятися.

- Ти помиля╓шся. - раптом сказав Кейнс╕, виходячи за меж╕ майданчика, ╕ ставлячи макет в п╕рам╕ду.

- Що? - Кайя нав╕ть опустила к╕нчик меча, вт╕м одразу ж виправилася, оч╕куючи яко╖сь каверзи.