Попереджати солдат не довелося, вони в╕дкрили вогонь задовго до того, як л╕тальн╕ апарати наблизилися до вокзалу. Ось в так╕ моменти й розкрива╓ться перевага прим╕тивно╖ людсько╖ збро╖: попри малий бо╓комплект та слабку бронеб╕йну силу, нав╕ть звичайний автомат гатив за к╕лометр, не кажучи вже про щось б╕льш потужне. Цефи ж при ус╕й сво╖й потужност╕, дуже р╕дко могли влучити з в╕дстан╕ б╕льше ста метр╕в. Т╕льки ╖хн╕ л╕туни могли д╕стати метр╕в з п'ятисот, але точн╕сть тако╖ стр╕льби Церес в╕дчув на соб╕ ще в перший день.
Два з п'яти л╕тун╕в так ╕ не вийшли на дистанц╕ю приц╕льного вогню, ще один збили ракетою на п╕дход╕, а от дво╓ останн╕х нав╕ть гальмувати не стали, проломивши купол вокзалу. Ось тут уже прийшла черга Цереса. Роз╕гнавшись, в╕н п╕дкинув себе в пов╕тря й, прол╕таючи над головами молюск╕в, всадив кожному штурмовику по кул╕ в т╕ло. П╕сля приземлення в бою залишилися т╕льки тро╓ командир╕в та один здоровань з╕ щитом. Але з ними тактика була уже в╕дпрацьована. Ще в польот╕ Церес скинув к╕лька гранат. Командири встигли втекти, а от здоров'яка накрило кап╕тально. Гранати рвонули прямо у нього п╕д ногами, буквально видувши рештки орган╕чного т╕ла з брон╕. Залишилися т╕льки добре захищен╕ й маневрен╕ цефи. На в╕дм╕ну в╕д ╕нших, вони було дуже розумними, ╕ що б╕льше ╖х збиралося, то б╕льш злагоджен╕ше вони працювали. Н╕ дробовики, н╕ автомати, н╕ нав╕ть гранатомети з першого разу ╖х не брали. Тварюки просто п╕рнали в укриття, доки ╖хн╕ щити не в╕дновляться, а пот╕м починали б╕гати й стр╕ляти на ходу. Висока точн╕сть у рус╕ була головною особлив╕стю цього виду, але ╕ на них у Цереса був св╕й прийом.
Закинувши гранату за укриття, хлопець п╕д камуфляжем ставав на найб╕льш ╕мов╕рному шляху в╕дступу цеф╕в, ╕ коли т╕ проб╕гали повз нього - с╕кач м'ясника над╕йно в╕дс╕кав голову в╕д т╕ла. Зв╕сно ж п╕сля такого по ньому в╕дкривали вогонь, але тод╕ Церес ╕ сам повторював тактику цеф╕в.
Так продовжувалося хвилини дв╕-три. Перш╕ по╖зди з б╕женцями уже в╕д╕йшли. Але цефи нав╕ть не думали зупинятися. Закидавши людей розривними снарядами, вони скинули ╕ще дв╕ штурмов╕ групи, з╕бран╕ виключно з╕ здорован╕в, як╕ дуже ум╕ло прикривали один одного. Щойно вони вил╕зли з╕ сво╖х капсул, командири п╕рнули п╕д ╖хн╕й захист, ╕ почалася стр╕лянина.
- Алькатрас! Вони пробили прох╕д до платформ! Захищай цив╕льних!
- Крикун!!!
- Ц╕льтесь в ядро на потилиц╕!
Виб╕гаючи до сход╕в Тайто ще встиг пом╕тити, як у головний зал ввалилася величезна головаста машина на трьох ногах. Не розм╕нюючись на п╕хоту, велетень одразу жахнув електромагн╕тним ╕мпульсом. Уся електрон╕ка одразу ж вийшла з ладу, а Цереса викинуло з прискорення. Не встигнувши зреагувати, хлопець покотився по сходах униз. Ця заминка коштувала йому к╕лькох секунд часу, за як╕ два цефи-командири прошмигнули уперед ╕ почали розстр╕лювати цив╕льних. Не чекаючи, доки системи прийдуть до ладу, Церес поб╕г вперед. Зараз в╕н н╕чим не в╕др╕знявся в╕д звичайно╖ людини ╕ пощастило йому лише тому, що цефи залишили лежачого позаду, одразу ж списавши його з рахунк╕в. За що й поплатилися тесаком у потилицю. Побачивши, що його товариш в╕дкинув щупальця, другий молюск вир╕шив виправити помилку, але костюм хлопця уже почав оживати, ╕ зам╕сть смертельного удару в груди, в╕н потрапив у м╕цний захват, який з кожною секундою ставав все м╕цн╕шим.
Боротьба двох синтетичних костюм╕в тривала к╕лька секунд. Тайто був сильн╕ший, але у цефа було б╕льше к╕нц╕вок, якими в╕н ╕ намагався повернути затиснуту м╕ж т╕лами зброю в б╕к ворога. Згустки плазми трощили стелю, пропалювали ст╕нки вагон╕в та т╕ла беззахисних людей поблизу, а два солдати все н╕як не могли подолати один одного. Уже давно зак╕нчилася енерг╕я у бластер╕ прибульця, останн╕ потяги покинули станц╕ю, а вони продовжували лежати посеред платформи, утримуючи один одного. Церес не м╕г перейти в режим захисту, бо одразу ж втратив би перевагу в сил╕, а прибулець зможе активувати гранату, до яко╖ зараз намага╓ться дотягнутися. Цефи взагал╕ не ц╕нують власн╕ життя, тому Тайто не сумн╕вався, що молюск п╕д╕рве себе разом ╕з ним, а так безглуздо помирати не хот╕лося. Хлопець думав, шукав вих╕д ╕ не знаходив його. Раптом т╕ло прибульця смикнулося, а поруч почувся тихий шурх╕т порохових газ╕в - знайомий п╕столет, цього разу з глушником, вже вдруге врятував життя Цересу. Другий постр╕л вибив око молюска. Той спробував повернутися до ново╖ загрози, але Тайто не давав йому це зробити, гамселячи того сво╖м твердим лобом. В якийсь момент т╕ло прибульця зац╕пен╕ло, ╕ потужн╕ синтетичн╕ м'язи нанокостюму буквально роз╕рвали ослаблого ворога. В╕дкинувши в╕д себе залишки молюска, Церес озирнувся й на мить закляк в╕д здивування. Над ним стояла Марк╕за, тримаючи в одн╕й руц╕ п╕столет, а ╕ншою притримуючи свого улюбленця - значить вона п╕д╕брала його не для того, щоб приховати п╕столет. Але здивувало його те, що окр╕м них на платформ╕ б╕льше н╕кого не було - вс╕ по╖зди давно п╕шли. Невже вона залишилася заради нього? В очах Цереса д╕вчина набрала ще к╕лька бал╕в, впевнено займаючи позиц╕ю якщо не друга, то точно бойового товариша. В╕н би був радий так╕й зустр╕ч╕, якби д╕вчина не з╕гнулася, тримаючись за жив╕т. В╕зор одразу ж п╕дсв╕тив м╕сце влучання плазми. Мабуть зачепило, коли вона с╕дала на потяг, ╕накше б ╖╖ тут точно не було. Рана була неглибока, але кровотечу сл╕д було зупинити якомога швидше.
- Ми зак╕нчили! Евакуац╕я!
- Пов╕тря! Хвилинку, вони стр╕ляють не по нас, а по...
'Небезпека обвалу. Покиньте буд╕влю.' - вискочило попередження костюму, а на тривим╕рн╕й карт╕ засв╕тився сус╕дн╕й ╕з вокзалом хмарочос, що завалювався прямо на них. Не гаючи часу, Церес п╕дхопив на руки д╕вчину з ╖╖ компаньйоном, ╕ дременув геть з вокзалу. Та цього разу вдача в╕двернулася в╕д них, ╕ вже на сходах стеля звалилася вниз. Величезна плита гран╕тно╖ стел╕ за секунду подолала в╕дстань до п╕длоги, збиваючи вт╕кача з н╕г, а пот╕м...
Церес в╕дкрив оч╕ й втупився у подушку. Сон! В╕н уперше вирвався з╕ свого сну! Невже в╕н уже готовий? Та н╕, не може бути. Кей же йому сказав, що в╕н зможе вийти лише тод╕, коли зможе перебороти себе, коли зм╕ниться всередин╕. Невже для цього треба було всього лиш ще раз загинути? Н╕, тут щось зовс╕м ╕нше. А може сенс був у тому, щоб знайти соб╕ там друга? ╤ одразу ж втратити. Н╕, н╕чого не зрозум╕ло. Жодне ╕з припущень не витримувало н╕яко╖ критики. Чи м╕г в╕н уникнути смерт╕? Може й м╕г. Чи м╕г в╕н врятувати д╕вчину? Нав╕ть пожертвувавши собою? Хлопець дуже добре встиг вивчити св╕й костюм, ╕ пережити такий обвал шанс╕в не було - в цьому в╕н не сумн╕вався. Надто вже яскравими були спогади, в╕дчуття чужого т╕ла на руках, в╕ддача автомата, б╕ль поранено╖ ноги... Повернувшись на спину, Тайто втупився у стелю, раз за разом прокручуючи у голов╕ увесь прожитий Там день, ╕ мозок слухняно в╕дтворював побачене в пошуках в╕дпов╕д╕. В якийсь момент в голов╕ просто не залишилося думок. Тиша, м╕сячне св╕тло з в╕кна, звуки природи ╕з ботан╕чного саду - ось ╕ все, на що вистачило його уваги. Ну ╕ ще на якийсь твердий предмет п╕д спиною - уже к╕лька хвилин муля╓. Витягнувши з-п╕д себе залишки розчавленого збиральника, Тайто вже звично висмоктав з нього м╕зерний запас катал╕затора... ╤ лише п╕сля цього зрозум╕в, що зробив!
П╕д╕рвавшись ╕з л╕жка, Церес витр╕щився на пон╕вечений корпус робота. Не пробитий, не розр╕заний - просто розчавлений, неначе на нього випадково наступили. От т╕льки зв╕дки в╕н тут м╕г взятися?! Церес ще к╕лька секунд дико озирався довкола, ╕ лише через деякий час зрозум╕в, що уже давно прокинувся. Але збиральник п╕д ногами н╕куди зникати не посп╕шав. What the fuck?! В╕дкривши в╕кно, хлопець довго вдихав чисте пов╕тря, не в змоз╕ забути останн╕ мит╕ свого сну. А чи сну? Сни не могли перейти в реальний св╕т - це казочка для д╕тей. А може все це д╕йсно був не сон? Може цефи насправд╕ ╕снували? Та н╕, не може бути! Хоча, з ╕ншого боку, якщо подумати, еф╕р був в╕домий ╕ Там. Значить якийсь зв'язок м╕ж цими двома св╕тами все ж ╕сну╓! Треба неодм╕нно все роз╕знати. ╤ в першу чергу - розпитати Кея - в╕н точно зна╓ правду!
