- Я тут новенький. Поки ╓ час, покажеш мен╕ усе. - не запитував, а стверджував новачок.
- Т-так, зв╕сно! - учень спробував як завжди перевести все в жарт, але виходило погано. - Мене звати Тайто Церес!
- Кей.
Потиснувши руку у в╕дпов╕дь на прив╕тання, Церес оч╕кував, що зараз його кисть будуть ламати, але н╕чого не сталося. Потиск був м╕цний, але не болючий, ╕ це вселяло над╕ю на мирн╕ стосунки з новачком. ╤ тут хлопц╕ на свою б╕ду вир╕шили продовжити свою справу. Побачивши в новенького замашки хижака, вони вир╕шили прийняти його в свою компан╕ю.
- Та що в╕н там може показати? В╕н же окр╕м б╕бл╕отеки б╕льше н╕куди не зайде.
- А ми тут все ╕ вс╕х зна╓мо.
Кей подивився на них, зробивши задумливий вираз на обличч╕. Та Церес м╕г поклястися, що одне око повернулося в його б╕к!
- Справд╕? - поц╕кавився хлопець, повернувшись до сво╖х нових знайомих.
- Зв╕сно! - вперед вийшов ватажок ц╕╓╖ маленько╖ банди, з презирлив╕стю поглядаючи на Цереса. - На в╕дм╕ну в╕д деяких плебе╖в, для нас в╕дкрит╕ ус╕ двер╕.
- Як╕ саме?
- Побачиш. Я, Кл╕ф ╕з роду Дарс╕в, пропоную тоб╕ свою дружбу ╕ покровительство.
- Хм? - обличчя новачка не зм╕нилося, але вс╕м раптом стало ясно, що в╕н чимось дуже незадоволений. - Ти друз╕в сво╖х, ╕ статус власний прода╓ш мен╕? - пролунав в абсолютн╕й тиш╕ непри╓мний металевий голос, в╕д якого виникало нестримне бажання закрити вуха, оч╕, й втекти якнайдал╕. - Правильно я зрозум╕в?
- Що?! - стороп╕в Кл╕ф. - Н╕! Зв╕сно ж...
- Тод╕ запропонувати вам н╕чого мен╕. Церес, на вих╕д. - хлопець повернувся до сво╓╖ першо╖ жертви ╕ п╕дбадьорив ╖╖ потужним "дружн╕м" стусаном по спин╕, в╕д якого б╕долаха мало не покотився донизу.
- Т-так, з-зв╕сно! Я все п-покажу!
Покинувши аудитор╕ю сл╕дом за сво╖м пров╕дником, агресивний новачок гучно бахнув дверима, ╕ т╕╓╖ ж мит╕ клас миттю наповнився гулом: ус╕ учениц╕ активно обговорювали щойно почуте, а хлопц╕ намагалися привести до тями шокованого товариша. Н╕хто й не пом╕тив, як Ханл╕ зникла з класу ще на початку ц╕╓╖ вистави. Ще н╕хто не насм╕лювався трактувати пропозиц╕ю дружби й покровительства таким чином.
А в цей час в коридор╕ Кей нарешт╕ пригальмував свого нового знайомого ╕ дав йому в╕ддихатися.
- Вибач за скандал, але ╕накше б не в╕дстали вони. - без жодних емоц╕й промовив Кей, невловимо перетворюючись ╕з бугая на звичайного школяра. - Все нормально?
- Нав╕що ти ╖х образив? Вони ж тепер...
- Нажили ворога соб╕. Запам'ятай р╕ч одну просту: не влаштову╓ якщо св╕т - зм╕ни його, ╕накше в╕н зм╕нить тебе. Я н╕кому себе зм╕нювати не дозволю. - проричав в обличчя до смерт╕ переляканому школярев╕ Кей але, пом╕тивши реакц╕ю сп╕врозмовника, швидко взяв себе п╕д контроль, ╕ продовжив. - Пробач. Я ще вашу погано розум╕ю мову, образи тому мен╕ пост╕йно чуються. Давай зм╕нимо тему?
- Гаразд. - Церес на мить замовк, збираючись з думками. - Скажи, чому ти в╕дхилив пропозиц╕ю Кл╕фа? Я ж бачу, що ти усе правильно зрозум╕в.
- Саме так: ти - бачиш. А вони - н╕. Гадають вони, що ╕нша у мене культура. Нехай так думають ╕ надал╕. А щодо пропозиц╕╖ його: покровительство я вже маю Лашури. Та й ц╕каво було...
Ось так, слово за слово, ╖м вдалося розговоритися. Церес все б╕льше дивувався незвичност╕ погляд╕в його нового знайомого. Якщо тема не стосувалася аристократ╕╖ або порядк╕в Академ╕╖, то Кей був ц╕лком нормальною ╕ адекватною людиною. В╕н неначе в╕ддзеркалював риси сп╕врозмовника, на повагу в╕дпов╕даючи повагою, на силу - силою. Але не приймав над собою н╕якого контролю. Для нього не було авторитет╕в. Так м╕г вести себе вуличний бездомний розбишака, якому н╕чого втрачати. В той же час в╕н був дуже начитаним, ╕ пост╕йно цитував р╕зноман╕тних людей, ╕мена яких н╕чого не казали Цересу. В╕н нав╕ть поц╕кавився, де можна взяти так╕ книжки. У в╕дпов╕дь Кей пооб╕цяв йому подарувати зб╕рку таких книг, якщо його задумка спрацю╓. А що задумав цей псих - можна було т╕льки здогадуватися. Цей хлопець був надто дивним, надто нестримним, надто... В╕н в усьому був НАДТО! ╤ для себе Церес н╕як не м╕г визначитися, що у того на думц╕.
Пров╕вши багато часу серед аристократ╕╖, Тайто звик у всьому бачити подв╕йне дно. Тут же дна було не видно й не чути. Замисел цього дивного хлопця був незрозум╕лий а лог╕ка мислення суперечила усьому, що в╕н знав змалечку. При всьому цьому було в Ке╓в╕ щось дике, нестримне... Щось таке, чого в╕н сам не мав. Перебираючи ус╕х сво╖х знайомих, Тайто н╕як не м╕г визначитися ╕з особист╕стю цього дивного п╕дл╕тка. Ну не бува╓ на св╕т╕ таких людей! Так м╕г би вести себе аристократ, якби пров╕в тривалий час серед розб╕йник╕в або п╕рат╕в. ╤ це змушувало Цереса ще уважн╕ше придивлятися до нього, викликаючи асоц╕ац╕ю з╕ знайденим в одн╕й старовинн╕й книз╕ словом. Jugernaut - нестримна сила, яка зм╕та╓ все на сво╓му шляху.
Показуючи академ╕ю, учень не пом╕тив, що не в╕н один вивчав новачка. На деяк╕й в╕дстан╕ в╕д них паралельним курсом рухалася д╕вчинка-альб╕носка у чорн╕й шк╕рян╕й куртц╕, прислухаючись до чогось схожого на пудреницю. ╤ все б виглядало ц╕лком нормально, якби не той факт, що ця д╕вчина н╕коли не користувалася мак╕яжем, ╕ нав╕ть зараз ╕шла з абсолютно чистим обличчям. Але хлопц╕ не пом╕чали ╖╖, ╕ продовжували свою прогулянку, доки не д╕йшли до одного ╕з декоративних озер. Церес ╕ сам не пом╕тив, як в якийсь момент почав виливати душу цьому дивакуватому парубку. А коли зрозум╕в св╕й промах - одразу ж замовк ╕ почервон╕в в╕д сорому. Пом╕тивши, що його товариш знову почав замикатися в соб╕, Кей одразу ж пов╕в того в ╕нший б╕к - до стад╕ону. Знайшовши на вже в╕льний майданчик, де в╕н сьогодн╕ ганяв свою п╕длеглу, Кей запропонував роз╕м'ятися.
- Тайто, поговоримо начистоту давай, щоб м╕ж нами непорозум╕нь не виникало. - почувся через деякий час голос новачка.
- Добре. - обережно в╕дпов╕в Тайто. - Що ти хочеш д╕знатися?
- Чому ╖м так ставитися до себе дозволя╓ш?
- Ти ╖х зовс╕м не зна╓ш. Вони ж тепер ╕ кроку ступити не дадуть! - Церес намагався говорити спок╕йно, але в╕д згадки про 'друз╕в' в╕н знову починав нервувати. - Т╕льки б пот╕м не довелося повзти до них ╕ на кол╕нах просити милостиню як...
- Н╕коли н╕чого не проси! - знову гаркнув Кей. - Н╕коли, ╕ н╕чого! ╤ у тих особливо, хто за тебе сильн╕ший. Прийде час, ╕ сам╕ тоб╕ вони все запропонують, ╕ сам╕ ж усе дадуть!
- Може й так. Але я не думаю, що тоб╕ дадуть наводити сво╖ порядки отак просто.
- Якраз дуже просто! Непри╓мно, але просто. Для цього доводиться ламати себе, а на таке здатен не кожен.
- А чому ти вир╕шив, що я на це здатен?
- Тому, що один раз зробив ти це вже - перетворитися не дозволив соб╕ на блазня. Вдруге буде прост╕ше. А щоб ти зрозум╕в, що тебе чека╓ - ось цитата тоб╕ ╕ще одна: 'Спочатку не пом╕чають вони тебе, см╕ються пот╕м над тобою, борються пот╕м з тобою. А пот╕м ти - переможець.' Половину ти вже пройшов цього шляху. Настав до к╕нця час д╕йти.
- Це лише слова.
- Ц╕ слова розумн╕ люди колись казали. ╤ переконувався у ╖хн╕й я не раз правот╕. А за якими живеш словами ти? Яке тво╓ житт╓ве кредо?
- Не розум╕ю, про що ти.
- Страх я в тоб╕ бачу, але не його причину. - удари по манекену припинилися ╕ Кей повернувся до товариша. - Чого ти бо╖шся? Отримати стусан╕в? Ти отриму╓ш ╖х ╕ так. Так-так, синяки не прихова╓ш в╕д мене. З╕псувати репутац╕ю? А яка в тебе зараз вона, ця репутац╕я? Навколо вс╕ вважають тебе слабаком безхарактерним, не може який в╕дстояти думку власну. Кому потр╕бен лицар такий? Ти терпиш знущання, н╕чого не отримуючи натом╕сть. Н╕-за-що! Просто так! Мовчи! Я знаю, що ти хочеш сказати.
- Ти не розум... - знову почав-було виправдовуватися Церес, але Кей не дав йому нав╕ть слова вставити.
- Розум╕ю нав╕ть б╕льше я, н╕ж ти можеш соб╕ уявити. Натуру я бачу твою. Непри╓мно мен╕ дивитися, як перетворюють хорошу людину на чужих ╕люз╕й ще одного раба. За обставин ╕нших я б залишив як ╓ усе, але зараз даю я тоб╕ виб╕р: при╓днуйся до мене ╕ розкрий потенц╕ал св╕й, або залишайся ╕ надал╕ п╕д ногами покидьк╕в хробаком. Вир╕шуй тут, ╕ зараз. Шансу другого не буде.
