Ну що ж, залиша╓ться т╕льки зберегти проект, ╕ можна в╕ддавати на розмноження. Гадаю ╕з такою простою платформою трупери освояться швидко. Але в╕дновлення щупалець закидати все одно не варто - у них, як я щойно д╕знався, просто величезний потенц╕ал.

- Кейнс╕? - ╕ знову мене в╕двол╕кають. - Кейнс╕!

- Називай мене Кей. Що?

- Ти вже перевдягнувся?

- Так. - н╕би по мен╕ не видно.

- Допоможи мен╕ з ... ос╕.

- З чим?

- З крайн╕м ... на к╕нц╕ руки. ╤ прихопи ... з собою.

Схоже у мене сьогодн╕ буде дуже довгий день.

(*) - спайбот (spy-bot) - досл╕вно переклада╓ться як робот-павук, або шпигунський робот.

***

Лашура в╕дклала черговий лист ╕ з важким з╕тханням в╕дкинулася у кр╕сл╕. В╕д р╕зкого руху вогник у св╕тильнику стривожено моргнув, але не погас ╕ незабаром знову розгор╕вся холодним б╕лим св╕тлом. Бути королевою ╕ так не легко, а малол╕тньою королевою - такого й ворогам не побажа╓ш. Хоча н╕, декому д╕вчинка т╕льки так╕ побажання й посилала. Особливо коли настр╕й був паршивий. Як от зараз. Мало того, що як╕сь покидьки зривають ╖╖ плани, так ще й Церква крутиться поруч, не даючи нас╕ть кроку ступити без ╖хнього в╕дома. Куди не п╕деш - скр╕зь натика╓шся на церковник╕в. Найб╕льше дратував момент, коли вони спробували вилучити з ╖╖ оточення Кейнс╕. Без пояснень, без спов╕щення, за якимось надуманим приводом... Подейкують, що церковники нав╕ть вм╕ють зал╕зати в голови людям. Напевно саме це ╕нспектор намагався тод╕ зробити.

Еге ж, намагався! Згадуючи розгубленого церковного нахабу, на обличчя д╕вчинки сама собою вил╕зла посм╕шка. Не такого ефекту оч╕кував пан ╕нспектор, явно не такого! Але дзв╕ночок тривожний. Зв╕сно Академ╕я ╓ нейтральною територ╕╓ю для ус╕х держав, та арб╕тром для вир╕шення ус╕х сп╕рних питань усе одно завжди виступала Церква, у яко╖ теж ╓ сво╖ ╕нтереси. А тут вони прямо л╕зуть не в сво╓ д╕ло. Нечувано!

Взявши до рук печатку, д╕вчинка на мить завмерла, оч╕куючи яко╖сь каверзи. Зовс╕м нещодавно саме в такий момент рвонула п╕дкинута нестерпним п╕дл╕тком бомбочка. Цього разу н╕чого не вибухнула ╕, знову з╕тхнувши, вже з полегшенням, д╕вчинка запечатала останн╕й лист. Смикнувши за мотузок на ст╕н╕ вона оч╕кувала, що прийде одна ╕з дв╕йнят, але на дзв╕нок заявилася лед╕ Майя.

- Ц╕ листи треба в╕дправити ран╕шн╕м кур'╓ром. - Лашура потягнулася до чергового чистого листка але, не пом╕тивши реакц╕╖ на власн╕ слова, здивовано подивилася на гувернантку. - Щось не так?

- Ви на годинник дивилися? - дуже спок╕йним голосом поц╕кавилася ж╕нка. - Вже п╕зно, вам давно пора спати.

- Я не можу. - як ╕ багато раз╕в до цього, почала пояснювати свою позиц╕ю д╕вчинка. - Якщо в╕дкладу ц╕ справи бодай на день, корол╕вство втратить виг╕дний контракт. А це робота ╕ грош╕ для тисяч людей.

- Вам завтра на заняття йти. Ви вже п╕дготувалися до урок╕в?

- Так. - трохи покрививши душею, в╕дпов╕ла Лашура.

Уроки були хоч ╕ необх╕дним, але дуже незручним обов'язком для новоспечено╖ королеви. Багато що ╕з програми навчання вона ╕ так знала, ╕ вол╕ла витрачати св╕й час б╕льш продуктивно, а н╕ж ц╕лими днями сид╕ти в компан╕╖ сво╖х однол╕тк╕в. Проти самого оточення вона н╕чого не мала, от т╕льки ╖хн╕ ╕нтереси ╖й були, м'яко кажучи, нец╕кав╕. Ус╕х потр╕бних людей вона уже давно ╕ м╕цно прив'язала до себе, а слухати, як чергова кандидатка у лицар╕ рекламу╓ сво╖ "трохи нижч╕ за середн╕й" зд╕бност╕ - не було н╕якого бажання. У не╖ вже була Кайя - найкраща у сво╓му потоц╕ п╕лот ╕ бо╓ць, авторитет яко╖ визнали ус╕ старшокласники, а першачки ставилися до не╖, як до молодо╖ наставниц╕. Була ще Вах Ханл╕ - д╕вчинка ╕з нестандартним мисленням, проект яко╖ об╕ця╓ принести велик╕ прибутки. А ус╕ ╕нш╕... Вони не того польоту пташки, щоб чимось зац╕кавити.

- Я готова до урок╕в.

- Тод╕ чому Ви продовжу╓те псувати соб╕ з╕р? Чи Ви хочете решту життя ходити в окулярах?

Ось тут уже крити було н╕чим. Будь-яка королева завжди ма╓ виглядати бездоганно, ╕ ╓дина р╕ч, з якою ма╓ бути пов'язане ╖╖ життя, це ск╕петр правительки, а не окуляри. В╕дклавши перо й чорнила, Лашура зовс╕м не по-колор╕вськи поклала голову на ст╕л й заплющила оч╕.

- Котра зараз година?

- Майже п╕вн╕ч. - тр╕шки м'якше в╕дпов╕ла Майя, збираючи листи.

- Що?! - п╕дкинула голову д╕вчинка. - ╤ Ханл╕ ще нема╓?

- Щойно повернулася. - посм╕хнулася ж╕нка ╕ пояснила. - Вона хот╕ла знову залишитися в майстерн╕ на н╕ч, тому Кейнс╕ вин╕с ╖╖ зв╕дти. На руках. Вона спочатку в╕дбивалася, але по дороз╕ до ма╓тку заснула. Довелося будити.

- От, ще т╕льки таких слух╕в нам не вистачало. ╥х н╕хто не бачив?

- Н╕, н╕хто.

- Ну то й добре. Значить ╕ мен╕ вже можна йти в╕дпочивати.

Потягнувшись, Лашура вийшла з каб╕нету ╕, дочекавшись Майю, вже хот╕ла спускатися донизу, але раптом ж╕нка завмерла, тривожно озираючись довкола. Прислухавшись Лашура теж почула дивний звук з ╕ншого к╕нця коридору. Наче комусь було погано. Поправка - ДУЖЕ погано.

- Де зараз Х╕кар╕ з М╕зук╕?

- Це не вони. Голос чолов╕чий.

- Злод╕й? - Лашура стривожено повернулася до гувернантки.

- Навряд. Скор╕ше Кейнс╕. - лед╕ Майя нахмурилася.

- Подивимося?

В╕д чергового завивання у коридор╕ аж в╕длуння п╕шло. Не зважаючи на старший в╕к, гувернантку також зац╕кавили дивн╕ звуки ╕, переглянувшись ╕з юною королевою, дв╕ допитлив╕ особи п╕шли на звук. Слух прив╕в ╖х до вбиральн╕. Ж╕ночо╖, чолов╕чих в ма╓тку не було в принцип╕. Не наважуючись зайти всередину, ж╕нки приклали вуха до дверей. Одразу стало зрозум╕ло, що по той б╕к комусь дуже зле. Крики й хрипи перемежалися прокльонами на нев╕дом╕й мов╕ та дзвоном металевого ╕нструменту. Фантаз╕я ж╕нок малювала картини одна страшн╕ше друго╖. П╕сля чергово╖ рулади, яка зак╕нчилася бульканням ╕ дзвоном, Лашура не витримала.

- Кейнс╕, це ти?

- Так.

- Що з тобою? Тоб╕ зле?

- Я вже зак╕нчую.

- Що зак╕нчу╓ш?

Зам╕сть в╕дпов╕д╕ з ╕ншого боку щось дзенькнуло, ╕ через секунду двер╕ в╕дчинилися, в╕дкривши ж╕нкам юнака ╕з закривавленими руками, в яких в╕н тримав... ЩОСЬ! Завб╕льшки з велике яйце, воно знаходилося у ледь прозорому, вкритою слизом ╕ кров'ю кокон╕. ╤ цей кокон прямо на ╖хн╕х очах почав ворушитися!

- Пологи пройшли усп╕шно. - з посм╕шкою в╕дпов╕в хлопець, ╕ т╕╓╖ ж мит╕ зсередини пробилися величезн╕ павуч╕ лапки, а гостр╕ щелепи роз╕йшлися, роздираючи пл╕ву й на увесь ма╓ток розлет╕вся вереск новонароджено╖ тварюки.

- Скр╕-╕-╕-╕-╕!

- Кйя!!! - додала сво╖ п'ять коп╕йок Лашура, й з╕ швидк╕стю в╕тру полет╕ла геть в╕д ЦЬОГО.

Гувернантка ж вчинила як справжня лед╕, втративши св╕дом╕сть ще в перший момент й ос╕вши на п╕длогу. Н╕хто не бачив, як ╕стота з╕стрибнула з рук ╕ поб╕гла сл╕дом за ут╕качкою, залишаючи на дерев'ян╕й п╕длоз╕ гидк╕ сл╕ди з╕ слизу та рештки кокону. Сам же винуватець переполоху озирнувся довкола, н╕би вишукуючи св╕дк╕в ц╕╓╖ под╕╖ ╕ лише переконавшись, що поруч б╕льше н╕кого нема╓, затягнув непритомне т╕ло до вбиральн╕ й зачинив за собою двер╕. ╤ цього разу з того боку вже не долинуло жодного звуку...

***

Краще б спайбот вил╕зав у мене з живота, як Чужий. Може тод╕ мен╕ вдалося б уникнути переполоху в ма╓тку. От т╕льки мо╓ власне т╕ло такого не переживе. Та й нав╕ть якби пережив - Кайя мене б точно добила.

Так, я нарешт╕ створив першого 'збиральника', аби той розставляв жучки зам╕сть мене. Вирощувати його взявся, як уже звик - всередин╕ власного т╕ла.

Виводив 'збиральника' природним шляхом. Поки тужився - п╕д двер╕ туалету позб╕галися мало не ус╕ жител╕ ма╓тку. Зак╕нчив, вийшов, в╕дправив робота виконувати свою роботу, а сам взявся приводити до тями гувернантку. Т╕льки-но отямившись, лед╕ Майя ледве знову не знепритомн╕ла - цього разу в╕д запаху. Пот╕м повернулася Лашура з п╕дмогою у вигляд╕ Кай╖ та дв╕йнят. Дуже злилася. Б╕льше кидалася з кулаками. Вимагала в╕д мене припинити "диявольськ╕ експерименти" й здатися Церкв╕. Я вибачився й пооб╕цяв, що б╕льше вона про таке не д╕зна╓ться. Образилася. Довелося трохи поб╕гати. Зрозум╕вши, що самост╕йно вона мене не вп╕йма╓ - довго визв╕рялася п╕д деревом на мене, а пот╕м плюнула й п╕шла спати. Вранц╕ про цей ╕нцидент н╕хто нав╕ть не згадав. ╤ т╕льки Ханл╕ н╕як не могла зрозум╕ти, чому вс╕ так╕ похмур╕. Я ╖й теж н╕чого казати не став, адже сьогодн╕ на заняття я ╕шов разом ╕з нею.