***
- А у вас тут весело, як я бачу. - зазначив ╕нспектор Тору, спостер╕гаючи за постраждалими ученицями, як╕ саме добиралися до гуртожитку ╕з госп╕талю.
- Не те слово. - буркнула наставниця М╕зайя, ╕з незадоволенням поглядаючи на сво╓ нове начальство.
Пропозиц╕я королеви Лашури була для наставниц╕ як сн╕г посеред л╕та. Зазвичай аристократи намагаються тримати св╕й персонал якнайдал╕ в╕д не╖, а тут такий шанс! Оц╕нивши ситуац╕ю з ус╕х бок╕в, М╕зайя не знайшла н╕яких п╕дводних камен╕в. Але сп╕льна трапеза одразу ж розставила усе по сво╖х м╕сцях. Хлопець показав себе грубим ╕ невихованим. Не дивно, що Лашура захот╕ла провчити нахабного п╕дл╕тка. Наставниця була людиною ╕з великим серцем, ╕ просто не могла в╕дмовити маленьк╕й д╕вчинц╕ у такому проханн╕. Тому в ╖╖ голов╕ одразу ж виник хитрий план, як пробити шкаралупу незворушност╕ хлопця, ╕ змусити його показати свою суть.
Не вийшло. П╕дл╕ток ╕з кам'яним серцем та зал╕зними яйцями вперто ╕гнорував ус╕ ╖╖ натяки, й продовжував робити те, що йому було наказано, а коли М╕зайя вир╕шила застосувати силу - швидко роз╕рвав дистанц╕ю, зникнувши у вентиляц╕╖ банного комплексу. Довелося йти на пошуки вт╕кача. ╤ робити це голяка, аби продовжити з того м╕сця, на якому вони зупинилися. А те, що можуть побачити - др╕бниц╕!
╤ знову невдача! Спритний парубок раз за разом виплутувався з ус╕х ╖╖ пасток. Не зважаючи на з╕рван╕ плани, М╕зайя швидко зор╕╓нтувалася ╕ п╕дключила до сво╖х розваг ╕ учениць. Багатьом така забава сподобалася, ╕ незабаром конкурс 'Сп╕ймай Кейнс╕' завоював симпат╕╖ б╕льшост╕. Але в самий розпал веселощ╕в Директриса викликала ╖╖ до себе, ╕ пот╕м к╕лька годин визв╕рялася. ╥й пригадали абсолютно все, починаючи в╕д зваблювання наставник╕в ╕ зак╕нчуючи матер╕альними збитками. М╕зайя спробувала було в╕дхреститися, мовляв, н╕хто не постраждав, ╕ н╕яких збитк╕в нема╓... Та що довше тривала ця розмова, то б╕льше з'являлося ╕ перших, ╕ других. П╕д к╕нець наставниця уже ф╕зично в╕дчувала жагу кров╕ в╕д Директриси. А тут ще й, як на зло, приперлася делегац╕я в╕д Церкви! М╕зайя уже подумала, що ╖╖ зараз почнуть вбивати. Початок екзекуц╕╖ з╕рвав головний ╕нспектор Тору, зайшовши до каб╕нету й передавши Директрис╕ грамоту. Невисокий, п╕дтягнутий чолов╕к середнього в╕ку у церковн╕й ряс╕ виглядав звичайним клерком, от т╕льки колючий погляд н╕як не дозволяв оточуючим розслабитися.
Переглянувши документ, Директриса була готова от-от п╕дняти скандал ╕з неспод╕ваним гостем, але зачепилася поглядом за головну б╕ль Академ╕╖ ╕ дуже недобре посм╕хнулася. Швиденько махнувши св╕й п╕дпис, вона повернула грамоту ╖╖ власнику, ╕ попросила М╕зайю показати Академ╕ю ╖хньому гостев╕.
- ╤ часто учн╕ так забавляються? - поц╕кавився ╕нспектор, проводжаючи поглядом черговий рейс носилок до лазарету.
- Н╕, зазвичай ╖хн╕ розваги дещо ╕ншого роду.
- Може правильн╕ше сказати - Ваш╕ розваги?
М╕зайя нахмурилася. Зв╕дки в╕н м╕г це знати? Директриса н╕чого при ньому не казала, а слухи до нього так швидко д╕йти не могли. Х╕ба що в╕н УЖЕ знав про це, ще до свого при╖зду. Значить передчуття ╖╖ не обмануло - цей '╕нспектор' не такий простий, яким зда╓ться на перший погляд.
- Я хочу бути в курс╕ ус╕х Ваших 'розваг', якими б вони не були. - про╕гнорував ╖╖ мовчання ╕нспектор. - З цього моменту ви переходите п╕д мо╓ безпосередн╓ кер╕вництво, допов╕да╓те про все, що бачите ╕ чу╓те. АБСОЛЮТНО про все. Ви зрозум╕ли?
- Так. - буркнула М╕зайя, згадавши особливо принизлив╕ моменти останн╕х дн╕в.
- Дуже добре. Можете починати спов╕дь, я Вас уважно слухаю. - ╕з награною чуйн╕стю повернувся до не╖ ╕нспектор.
Вона розказала коротку верс╕ю того, що сталося за усю минулу декаду, ╕ замовкла, чекаючи на реакц╕ю Тору. Якщо в╕н д╕йсно достатньо про╕нформований, то захоче почути в╕д не╖ детал╕, виказавши цим самим сферу сво╖х ╕нтерес╕в. А якщо н╕ - ╖й же краще.
Але ╕нспектор не виправдав ╖╖ спод╕вання. Лише слухав ╕ кивав час в╕д часу. Так вони ╕ д╕йшли до вчительського гуртожитку. Гостей, як ╕ минулого разу, вир╕шили поселити на верхньому поверс╕. От т╕льки якщо тод╕ М╕зайя сюди посп╕шала з рад╕стю, то тепер п╕дн╕малася, н╕би на ешафот. Увесь поверх зайняли безлик╕ люди у сутанах без будь-яких розп╕знавальних знак╕в. Тут нав╕ть вартових не було - ╖х м'яко але наполегливо витурили з поверху, зайнявши ╖хн╕ м╕сця у вс╕х ключових точках.
- Як там пожива╓ Рей? - спробувала розрядити обстановку наставниця.
- Нормально. А чому ц╕кавитеся?
- Просто вона минулого разу була якась дивна, сама не своя...
- Хочете про це поговорити?
- Ем... - зам'ялася ж╕нка, завмерши на пороз╕ гостьово╖ к╕мнати. - Н╕, мабуть н╕. Це ж секретна ╕нформац╕я, чи не так?
- Можливо. - ╕нспектор зайшов всередину, озирнувся ╕, подивившись в оч╕ наставниц╕, запропонував. - Проходьте, не соромтеся.
- Дякую, я краще п╕ду...
- Спати! - Тору клацнув пальцями перед обличчям наставниц╕.
Т╕╓╖ ж мит╕ ноги ж╕нки п╕дломилися ╕ ╖╖ спритно п╕дхопили пом╕чники ╕нспектора, що стояли на вход╕. Посадовивши безвладне т╕ло в кр╕сло, вони так само тихо й без жодного слова вийшли в коридор. Сам же ╕нспектор п╕дтягнув до себе ст╕лець ╕ вс╕вся навпроти М╕зай╖, пильно вдивляючись в ╖╖ обличчя.
- Пан╕ М╕зайя, зараз ви повернетеся у той момент, коли вперше побачили того хлопця. Де це сталося?
- На корабл╕ королеви Лашури. - в╕дпов╕ла ж╕нка, не розплющуючи очей.
- За яких обставин?
М╕зайя розказувала усе, часто з╕скакуючи з теми, але ╕нспектор був насторож╕, щоразу повертаючи розмову у сферу сво╖х ╕нтерес╕в. Його ц╕кавило все, що сталося т╕╓╖ ноч╕, будь-яка деталь, будь-яка др╕бничка. ╤ що довше в╕н слухав, то б╕льше переконувався, що мова йде про дв╕ абсолютно р╕зн╕ людини. Його ц╕кавив знайдений б╕ля Болота хлопець, а М╕зайя пост╕йно збивалася на якогось слугу. Спершу Тору намагався пропускати так╕ моменти, але пот╕м п╕дозр╕лий слуга зац╕кавив ╕ його - надто вже дивно в╕н поводився для свого в╕ку. М╕зайя, сама того не п╕дозрюючи, зробила ╕нспектору величезну послугу, озвучивши здогадки п╕дсв╕дом╕. Та й ╕нтерес монаршо╖ особи не м╕г виникнути на порожньому м╕сц╕. Значить щось у цьому парубку ╓ особливе, ╕ до нього сл╕д придивитися уважн╕ше. Задавши к╕лька контрольних запитань, ╕нспектор д╕став з╕ свого саквояжу новий свиток, ╕ написав заголовок: Масаке Кейнс╕. Профес╕йне чуття п╕дказувало йому, що м╕ж нев╕домим порушником та цим слугою ╓ якийсь зв'язок. Обидва швидко й спритно б╕гають, прекрасно маскуються, люблять в╕дриватися в╕д погон╕ у вод╕. Була нав╕ть думка, що це одна ╕ та ж людина, але що б╕льше Тору збирав деталей, то б╕льше переконувався - це абсолютно р╕зн╕ особистост╕.
- Хм, п╕сня значить... - задумливо промовив Тору, д╕стаючи ╕з саквояжу компактний фонограф. - Засп╕вайте ╖╖.
- Я не знаю сл╕в.
- Байдуже. Повтор╕ть звуки.
М╕зайя сп╕вала трич╕, щоразу ч╕тк╕ше вимовляючи нев╕дом╕ слова ╕ краще попадаючи в ноти. ╤ це було неабияким досягненням, адже в особист╕й справ╕ наставниц╕ було сказано, що сп╕вати вона не вм╕╓.
- Прекрасно, пан╕ М╕зайя. Станьте до дверей. - ж╕нка пов╕льно п╕днялася й пройшла до вказаного м╕сця. - Коли я клацну пальцями, ви забудете все, про що ми тут розмовляли, ╕ прокинетеся.
- Дякую, я краще п╕ду. - одразу ж затараторила наставниця, н╕би й не було п╕вгодинного допиту. - Не буду вас в╕двол╕кати.
- Чекаю вас завтра на допов╕дь.
Дочекавшись, доки вона вийде, ╕нспектор д╕став чистий аркуш ╕ став щось писати на ньому. Сторонньому глядачев╕, якби в╕н якимось неймов╕рним чином зум╕в потрапити в к╕мнату, могло б здатися, що чолов╕к просто водить сухим пером по паперу, але це було не так. Це був один ╕з секрет╕в Свято╖ земл╕, на якому трималася ╖хня агентура. Не вс╕ пов╕домлення можна передавати через ╕люзорн╕ артефакти. Яким би складний не був пристр╕й - сигнал завжди можна перехопити ╕ розшифрувати. Лише пап╕р вм╕╓ як сл╕д збер╕гати секрети. Оброблен╕ спец╕альним чином, так╕ листки могли м╕стити в соб╕ одночасно к╕лька р╕зних пов╕домлень, ╕ залежно в╕д ╖х комб╕нац╕╖ м╕ж собою, м╕г зм╕нюватися сенс на писаного. Проявити ж так╕ листи можна було т╕льки в центральному храм╕, ╕ н╕де б╕льше.
