'Головний ╕нспектор Тору. Попередн╕й анал╕з. Сл╕д╕в об'╓кту, окр╕м вищезгаданих, не знайдено. В╕дхилень в╕д стандартних реакц╕й персоналу не виявлено. Пом╕чено присутн╕сть стороннього, який може бути пов'язаний ╕з об'╓ктом. Опис з╕ сл╕в очевидця дода╓ться. Чекаю рекомендац╕╖ та прошу дозволу перейти до позапланово╖ перев╕рки персоналу та спостереження за учнями. Вар╕ант пересилки листа: 2-13-45.'

Написавши поверх пустого листка к╕лька незначних пов╕домлень, чолов╕к запечатав свиток ╕ почепив його на лапку одного ╕з голуб╕в, що сид╕ли у кл╕тц╕ по той б╕к в╕кна. Випустивши маленького кур'╓ра, ╕нспектор нарешт╕ зм╕г як сл╕д оглянути вид╕лен╕ йому апартаменти.

На в╕дм╕ну в╕д к╕мнати Рей, це була повноц╕нна оселя з╕ сво╖м каб╕нетом. Обстановка не те щоб шикарна, але нав╕ть монаршу особу сюди привести буде не соромно. Прикинувши приблизну варт╕сть оздоблення одн╕╓╖ к╕мнати, ╕нспектор незадоволено нахмурився. У бюджет╕ Академ╕╖ цього року не було вид╕лено кошт╕в на ремонт гуртожитку. Треба буде направити когось ╕з пом╕чник╕в, нехай знайде джерела ф╕нансування - може ╕ще десь так╕ 'ремонти' вил╕зуть. Хоча що тут думати, ╕ так зрозум╕ло, що хтось ╕з учн╕в постарався. Зв╕сно, якщо це буде компенсац╕я - то на такий випадок можна заплющити оч╕, але якщо виявиться, що п╕сля тако╖ 'благод╕йност╕' хтось ╕з майбутн╕х лицар╕в отримав прив╕ле╖ або замовчування свого проступку - ось тут уже виникнуть питання до Директриси.

Вс╕вшись у кр╕сло, Тору ще раз обдумав почуте. Королева Лашура в╕дома тим, що дуже приск╕пливо набира╓ соб╕ команду: Кайя Фуран встигла заробити соб╕ репутац╕ю ще до зак╕нчення навчання, Вах Ханл╕ вона наблизила до себе задовго до того, як про ╖╖ винаходи стало в╕домо, ╕ тепер пожина╓ плоди чужо╖ популярност╕... Ус╕ вони ╓ лицарями. Якщо продовжити л╕н╕ю, то ╕ цей хлопець повинен бути обдарованим. Вже одного цього достатньо, аби королева ним зац╕кавилася. Але щось п╕дказувало ╕нспектору, що це ще не все, що якусь деталь в╕н упуска╓. Може ф╕ктивний статус слуги? Н╕, тут щось ╕нше. Та й з╕ сл╕в наставниц╕ М╕зай╖ в╕н поводиться надто дивно: пост╕йно все роздивля╓ться, тиня╓ться без д╕ла, н╕чого не каже, н╕би... Н╕би чогось чека╓. Або щось шука╓. Треба буде завтра ╕з ним поговорити. А зараз в╕н займеться тим, за чим в╕н ╕ при╖хав сюди - ╕нспекц╕╓ю.

***

Як любив верещати один персонаж: Ябба-Дабба-Ду!!! У мене вже 98% розгорнутих систем! А треба було всього лише скинути дефектн╕ елементи - ту саму куртку, ╕ в╕дростити ╖х заново. Вс╕м в╕домо, що будувати з нуля прост╕ше, н╕ж ремонтувати, ╕ що складн╕ший проект, то б╕льшою буде така р╕зниця. В ╕стор╕╖ нав╕ть був випадок, коли прекрасний атомний п╕дводний човен не п╕шов у сер╕ю лише тому, що хтось забув у реакторному в╕дс╕ку гайковий ключ, а щоб д╕стати його - треба було роз╕брати мало не половину човна. З╕ мною все значно складн╕ше. Це як запуск супутника: якщо ╓ якийсь дефект першо╖ ступен╕ ракети, то прост╕ше буде пом╕няти ракетонос╕й, н╕ж усувати недол╕к прямо на стартовому майданчику. Особливо коли ракету вже заправили...

- Ось так? - вирвав мене ╕з блаженства голос Кай╖, яка саме намагалася п╕дловити мене тренувальним мечем.

- Н╕. Жорстк╕ше. Б╕льше сили.

- А не бо╖шся, що я зроблю тоб╕...

- Що?

Кайя почала щось лепетати, а я стояв ╕ лупав на не╖ очима, не розум╕ючи н╕ слова. Тепер я розум╕ю Лашуру, яка пост╕йно зависала п╕д час мого допиту. Як я вже казав, м╕сцева мова ╓ зб╕рною в╕д японсько╖, з невеликими додатками в╕д китайсько╖ та англ╕йсько╖. М╕й перекладач прекрасно себе показав п╕д час бес╕д на загальн╕ теми, але на цьому його переваги зак╕нчувалися. У мене тупо не було спец╕ал╕зованих словник╕в. Щоб нормально сп╕лкуватися, мен╕ потр╕бен повний курс м╕сцево╖ мови, починаючи ╕з самих аз╕в. ╤ мен╕ начхати, як я буду виглядати серед малеч╕! ╤з власною письменн╕стю ситуац╕я ще г╕рша: я не вм╕ю читати. Взагал╕! Тутешн╓ письмо, як виявилося, узагал╕ не ма╓ такого поняття, як алфав╕т! Все записують ╕╓рогл╕фами! Нав╕ть перекладач не м╕г н╕чого вд╕яти. Добре, що хоч ╕з числами роз╕брався швидко, та на цьому мо╖ усп╕хи й зак╕нчилися. Схоже доведеться всерйоз зайнятися наукою, поки ще ╓ можлив╕сть.

- Ай!

- Не в╕двол╕кайся. Забуть про паузи. Забудь про розмови. Зупинка в бою - смерть.

- Ось так?

Кайя знову кинулася на мене. Вже звична зв'язка по три-чотири удари, ╕нод╕ доповнена якимось капосним прийомом, ╕ вона знову розрива╓ дистанц╕ю. Я ж, в╕дбивши атаку, перекидаю н╕ж у л╕ву руку, спок╕йно д╕стаю п╕столет ╕ стр╕ляю ╖й в голову. Пом╕чаю, як в╕д звуку постр╕лу здригнулися працююч╕ в саду дв╕йнята, що крадькома спостер╕гали за нашим тренуванням.

- Фе! Що це за гидота?! - вигукнула Кайя, не випустивши однак меч ╕з рук.

- Це тво╖ м╕зки. Ти в╕д╕йшла. Я д╕став зброю. Прострелив тоб╕ голову. Тепер розум╕╓ш?

- П╕стол╕ застосовують перед бо╓м, щоб в╕д╕гнати другого лицаря! - видала д╕вчина завчену фразу, розплющивши нарешт╕ оч╕.

- Дурниц╕. Я не лицар. Я не солдат. Зараз я вбивця. Я тебе вбив. П╕ду вбивати Лашуру.

Роблю вигляд, що розвертаюся до ма╓тку, ╕ т╕╓╖ ж мит╕ мен╕ на голову опуска╓ться бамбукове лезо меча. Блокую його сво╖м ножем за сантиметр в╕д голови.

- Не см╕й!

- Нарешт╕. Ти зрозум╕ла.

- Що я мала зрозум╕ти?

- Напала з╕ спини. Це правильно.

- Це суперечить кодексу лицар╕в!

- А чому напала?

- Бо зараз я не лицар! Зараз я дуже зла учениця, яка накрутить комусь... Ай-яй-яй!

Кайя в╕дстрибнула назад, п╕дтягуючи в╕дтоптану ногу. А не треба було взувати на тренування оцю парод╕ю на сандал╕╖! Нехай я не виглядаю на сотню к╕лограм, але це не означа╓, що у ╕ншого суперника не буде шип╕в на п╕дошв╕. Якщо вона не засво╖ть цей урок - моя в╕ра в не╖ п╕д╕рветься. Хоча вчиться д╕вчинка швидко. Не так як я, але дуже пристойно для людини. Основн╕ удари у не╖ в╕дпрацьован╕ до автоматизму, достатньо ефективн╕, ╕ вже майже без отого нальоту ефектност╕, яким гр╕шать учорашн╕ курсанти. Треба т╕льки вибити з не╖ усю на╖вн╕сть, в╕дучити в╕д простоти, ╕ буде нормальний бо╓ць десанту. А стр╕ляти скоро навчиться - це я гарантую.

- Це правильно. - знову повертаюсь обличчям до не╖, продовжуючи розмову. - Не будь лицарем завжди. Лицар, це спортсмен. Його стих╕я - чесний б╕й. ╤ знову помилка.

- В чому? - вже зовс╕м без ентуз╕азму запитала Кайя.

- Я стояв в╕дкритий. Спиною до тебе. Ти знову зупинилася.

- Ти не м╕г в╕дбити удар, ╕ якби....

- Знову кодекс лицар╕в?

- Угу. - буркнула д╕вчина, одразу зрозум╕вши промах.

- Я зрозум╕в. Вбили намертво. На р╕вн╕ рефлекс╕в.

- Угу.

- Погано. Буду в╕дучувати. - опускаю ножа ╕ даю знак Кай╖, що вона може хвилину в╕ддихатися. - Сьогодн╕ продовжимо заняття. Без зм╕н. Але завтра - залучимо Лашуру.

- Нав╕що?

- Потр╕бен стимул. Сильн╕ший за догми ╕ правила. Безпека королеви - п╕д╕йде.

- Що ти збира╓шся робити? - з насторогою перепитала Кайя, м╕цн╕ше стискаючи меч.

- Дам тоб╕ завдання. Не пропустити ворога. Мене. За кожен промах - страждатиме Лашура. Спочатку не серйозно. З часом - сильн╕ше.

- Не дозволю! - Кайя одразу ж з╕рвалася на ноги й полет╕ла на мене, розмахуючи мечем як вентилятором.

Так, я все ж зайнявся тренуванням Кай╖. По-перше, сьогодн╕ перший ╕з двох вих╕дних декади. Ц╕лий день, коли можна зайнятися власними справами. По-друге, активне використання костюму прискорю╓ його дозр╕вання, тим б╕льше, що мен╕ залишилося зовс╕м трохи. По-трет╓, я й сам хот╕в уже трохи роз╕м'ятися, попрацювати по спец╕альност╕. По-четверте, мене все ж зловили на слов╕, ╕ з самого ранку нагадали мен╕ про це. А я не став в╕дмовлятися, щоб не забувати св╕й промах. Хай там що, а за сво╖ помилки я в╕дпов╕даю сам, ╕ т╕льки перед собою. Тому краще визнати власний прорахунок, а н╕ж пот╕м проколотися на чомусь д╕йсно серйозному. Для мене це буде такий же урок, як ╕ для Кай╖.

- Ну от - зовс╕м ╕нша справа! - зрад╕в я ц╕лому граду удар╕в, що обрушила на мене д╕вчина. - Цього я й добивався!