Литмир - Электронная Библиотека

- Ем? - на бл╕дому обличч╕ проявилося розгублення.

- Яс-с-сно. - Мар╕я посм╕хнулася, остаточно збентеживши охоронницю.

Н╕хто не бачив, як вона виходила з л╕су, а тут виявля╓ться, що вона прибула в лазарет нав╕ть швидше за сво╖х суперниць! Чому суперниць? А тому, що т╕льки так можна було пояснити зац╕кавлен╕сть ус╕х ╕нших учениць до цього перспективного слуги. На в╕дм╕ну в╕д Лашури, Мар╕я в╕ддавала перевагу б╕льш тонкому впливу на оточуючих. Вона н╕коли не сп╕шила д╕яти, поки не збере достатньо в╕домостей. Колись саме так вона зум╕ла прив'язати до себе Юк╕не, ╕ з того часу в не╖ не було б╕льш в╕ддано╖ прихильниц╕, яка кр╕м усього ще й виконувала роль охорони.

Юк╕найя взагал╕ була мовчазною ╕ дуже правильною, якщо так можна сказати про д╕вчину. Вона н╕коли не дозволяла соб╕ н╕чого зайвого, не задавала питань, терп╕ла будь-як╕ незручност╕ та робила лише те, що ╖й скажуть - ╕деальний слуга. Так здавалося лише на перший погляд. Т╕ ж, хто знав ╖╖ ближче, могли з впевнен╕стю сказати, що ця д╕вчина не ма╓ власного життя. Все, що стосувалося ╖╖ думки, вона пропускала через призму ╕нтерес╕в сво╓╖ хазяйки. Якщо ж потр╕бно було проявити власну ╕н╕ц╕ативу - д╕вчина в╕дверто губилася. Юк╕не абсолютно не мала соц╕альних навик╕в, не вм╕ла сп╕лкуватися ╕з однол╕тками, ╕ нав╕ть не завжди розум╕ла х╕д думок сво╓╖ хазяйки. А ще вона завжди була чесною ╕ казала те, що думала. Хазяйка Мар╕я не раз казала, що у таких випадках ╖й краще взагал╕ мовчати, що Юк╕не й робила, тим самим ще б╕льше в╕докремлюючи себе в╕д навколишнього св╕ту. Але вона була лицарем, ╕ лицарем прекрасним, за що ╖╖ й ц╕нили. В Академ╕╖ певний час нав╕ть ходив слух, що ╖╖ ростили спец╕ально для майбутньо╖ наступниц╕ престолу.

╤ в противагу прям╕й та безпосередн╕й Юк╕не виступала ╖╖ хазяйка: хитра й розумна принцеса Мар╕я. Мила й прив╕тна, вона створювала оманливе враження маленького янгола. Вихована в кращих традиц╕ях корол╕вського роду, вона змалечку вв╕брала в себе досв╕д придворних ╕нтриг ╕ нер╕дко вводила в оману набагато старших за себе опонент╕в. Ця маленька капосниця вже не раз ставала к╕сткою впоперек горла багатьом аристократам. Вт╕м, ╕ у не╖ була своя ах╕лесова п'ята:

- Ваша Величн╕сть, з вами бажа╓ поговорити королева Флора...

- В╕таю, дочка! - перебивши слугу, над артефактом затремт╕ло зображення молодо╖ усм╕хнено╖ ж╕нки. - Як проходить тво╓ навчання?

- Дякую, мамо, все прекрасно.

- О, чому такий сердитий тон? Ти не рада мене бачили? Чи я в╕двол╕кла тебе в╕д чергово╖ ╕нтриги? Уже знайшла соб╕ нову ╕грашку?

- Не розум╕ю про що ти.

- Може це якось пов'язано з тим та╓мничим хлопчиком?

- Що? З яким ╕ще хлопчиськом?

- ╤з тим, за яким уже давно половина Академ╕╖ б╕га╓. Що, невже ти про нього й дос╕ не зна╓ш? - удавано вразилася королева. - Це ж треба: сама Мар╕я Нарадан не зна╓ останн╕х новин у сво╖й же Академ╕╖!

- Мамо, припини. - проричала д╕вчинка, ледве стримуючи себе в╕д того, щоб не розтрощити ц╕нний артефакт. - Я все про вс╕х знаю.

- Чудово! - одразу ж знову повесел╕ла королева, з ц╕кав╕стю п╕дс╕вши ближче до артефакту, повн╕стю заповнивши ╕люз╕ю сво╖м обличчям. - Ну ╕ як в╕н тоб╕? Коли збира╓теся в╕нчатися?

- Мамо, я тебе не чую. Поговоримо п╕зн╕ше. - Мар╕я вимкнула зв'язок ╕ лише п╕сля цього дала волю почуттям, розбивши об п╕длогу перший флакон ╕з парфумами, який трапився п╕д руку. - Як же вона мене д╕стала!

- Пан╕ Мар╕я, що королева мала на уваз╕, коли говорила про в╕нчання? - недоречно запитала Юк╕не, зац╕кавлена дивною розмовою.

- Не звертай уваги. - Мар╕я на мить завмерла, а пот╕м з хитрою посм╕шкою повернулася до сво╓╖ супутниц╕. - Хм, в╕нчання...

Як уже було сказано, Юк╕найя ╕нколи зовс╕м не розум╕ла х╕д думок сво╓╖ Хазяйки.

***

Твою ж див╕з╕ю! Оце так розмови! Добре, що я здогадався в куртц╕ жучок залишити. Все, я передумав - п╕ду вибачатися перед пан╕ Л╕т╕╓ю прямо зараз! Треба буде ще на М╕зайю щось почепити. Може ошийник, хе-хе-хе? Що? Н╕, я не злопам'ятний, просто зло з ╕деальною пам'яттю. Хоча н╕, не ошийник, ╓ значно кращий вар╕ант! ╤ обов'язково проконтролювати сво╓ оточення: Кайю, Лашуру, дв╕йнят... Хто волод╕╓ ╕нформац╕╓ю - той волод╕╓ св╕том! А так я отримуватиму ╕нформац╕ю з перших рук!

В╕зит до пан╕ Л╕т╕╖ пройшов... Хоча н╕, спочатку наступив, потоптався, а вже пот╕м пройшов дал╕. В╕дправляючись на цю зустр╕ч, я нав╕ть не п╕дозрював, наск╕льки п╕дступними можуть бути ж╕нки. Зокрема те, як вони умудряються користуватися сво╖м становищем. Я зробив усе так, як ╕ порадила мен╕ пан╕ Ханна: постукав, дочекався в╕дгуку, зайшов, став перед начальницею ╕ чекаю на ╖╖ реакц╕ю. Довго чекаю, хвилин уже з десять, а мене продовжують ╕гнорувати! Був би я людиною - уже давно б зб╕сився. А так: перейшов на внутр╕шн╕й ╕нтерфейс ╕ спок╕йн╕с╕нько соб╕ працюю, контролюючи розвиток сво╖х систем. Напевно мо╓ т╕ло почало хроп╕ти, тому що хвилини через три НК без мого втручання ув╕мкнув форсаж ╕ на самих лише рефлексах змусив т╕ло ухилятися в╕д р╕зноман╕тних предмет╕в, якими в мене кидалася одна надм╕рно агресивна особа. Ц╕каво, де в╕н вивчив ус╕ ц╕ прийоми? А, ну зв╕сно ж - мо╖ вибрики у л╕с╕. Треба буде якось роз╕м'ятися, щоб в╕н ╕ ╕нш╕ рефлекси у моторику зм╕г прописати, бо у нього ж зараз п╕сля в╕дновлення ус╕ банки даних пуст╕.

- Нахаба! Хул╕ган! Псих! - все б╕льше розпалювалася д╕вчина, п╕дбираючи зам╕сть чергового снаряда якусь велику книжку.

- Будь-ласка, заспокойтеся. Поясн╕ть причину агрес╕╖. - намагався я, у форсаж╕ переглядаючи останн╕ хвилини життя мого т╕ла.

- Ти ще й грубити см╕╓ш?! - слухай д╕вко, я теж ум╕ю прикриватися сво╖м становищем.

- Ваша агрес╕я немотивована. Я приведу ц╕лителя.

- Стояти!!!

- У мене ч╕тка вказ╕вка: неадекватних - доправити в госп╕таль. - один ╕з ц╕лител╕в д╕йсно мен╕ щось таке казав.

- Що?! Та я... Та тебе...

- Пан╕ Л╕т╕я. Як себе в╕дчува╓те? - а сам роблю байдуже обличчя ╕ пов╕льно скорочую в╕дстань м╕ж нами, мовляв, т╕льки дай мен╕ прив╕д.

- Гррр! Зла! Зла ╕ втомлена! Через тво╖ вит╕вки половина Академ╕╖ зараз лежить у госп╕тал╕ ╕ не зможе завтра п╕ти на заняття, а к╕лькох узагал╕ довелося рятувати в╕д диких тварин!

- Над╕йшла скарга. Про образу. Можу чимось допомогти?

Д╕вчина на деякий час завмерла, намагаючись зрозум╕ти сенс заплутаних фраз. Цьому прийому мене навчив один майор ╕з дуже промовистим пр╕звищем - Пейн. В╕н робив так, коли треба було змусити солдата думати. Особлив╕сть цього прийому в тому, що без вказаних рамок мозок сам додуму╓ те, що йому треба. У мо╓му випадку це допомогло налаштувати д╕вчину на д╕алог.

- Ну ╕ що ти можеш мен╕ запропонувати? Грош╕? - ага, уже трохи розслабилася, значить треба ╖╖ спантеличити ╕ зац╕кавити, а враховуючи першопричину ус╕х мо╖х сьогодн╕шн╕х проблем...

- Н╕. Спок╕й. Акупунктурний масаж. Зн╕ма╓ напруження...

- Що?! Щоб ти повторив те ж саме, що ╕ з наставницею М╕зай╓ю?!

От уже ця наставниця... Ну н╕чого, я теж ум╕ю розпускати слухи.

- Вона схвалила. Сказала готуватись. ╤ чекати пац╕╓нт╕в. - д╕йсно, непоганий вар╕ант п╕дроб╕тку, та й жучки розв╕шувати буде прост╕ше. - Рекламу взяла на себе. Реклама вдалася. Зда╓ться...

Ага, а тепер в╕двернулася до в╕кна й почервон╕ла - явно зна╓ причину усього цього переполоху. Ну давай-давай, набивай соб╕ ц╕ну, вмовляти тебе я не збираюся. ╤ не треба так на мене дивитися: я простий селюк, ╕ натяк╕в не розум╕ю. Хвилин через п'ять голова учн╕всько╖ ради здалася ╕ дозволила соб╕ догодити. Догоджав я довго, майже ц╕лу годину. Пам'ятаючи минулий раз, я нав╕ть не просив ╖╖ перевдягатися. Зв╕сно в одяз╕ масаж не такий ефективний, та заспоко╖ти пац╕╓нта можна й х╕м╕╓ю. Особливо, якщо втирати у в╕дкриту шию, поруч ╕з основними судинами. Нарешт╕ розслаблена д╕вчина м╕цно заснула ╕ я, здавши начальство на руки ╖╖ пом╕чниц╕ - уже знайом╕й мен╕ Лап╕с - швиденько покинув прим╕щення. Ще на вход╕ мо╖ датчики вловили присутн╕сть у сус╕дн╕й к╕мнат╕ ще к╕лькох ос╕б, а якщо врахувати в╕дсувн╕ декоративн╕ ст╕ни... Схоже я щойно сам зробив соб╕ рекламу. Жучки в╕шати не ризикнув, але щось мен╕ п╕дказу╓, що наступний шанс п╕двернеться скоро.

50
{"b":"558816","o":1}