Литмир - Электронная Библиотека

Проб╕гаючи повз чергову компан╕ю учениць я н╕ на секунду не припиняв ╖х слухати ╕ незабаром д╕йшов до вельми непри╓мних висновк╕в. Виявилося, що М╕зайя ще к╕лька дн╕в тому почала розпускати р╕зноман╕тн╕ слухи, в яких я ф╕гурував у рол╕ злод╕я, розбишаки, збочинця ╕ т.д. В результат╕ кожна зустр╕ч ╕з черговою компан╕╓ю додавала до пересл╕дувач╕в ще енну к╕льк╕сть добровольц╕в, як╕ прямо таки жадали 'в╕дновити справедлив╕сть'. Можу соб╕ т╕льки уявити, що ╖м порозказувала про мене ця н╕мфоманка. Хоча нав╕що взагал╕ розказувати - у не╖ на обличч╕ ╕ так все написано. ╤ це було вже не просто стих╕йне пересл╕дування, а ц╕леспрямоване полювання, ╕з повноц╕нним загоном жертви у пастку та нав╕ть кодовими сигналами м╕ж окремими групами д╕вчат. Невже я тут не перший б╕гун? Схоже на те. Рятували лише чутлив╕ сенсори та форсаж.

Зрозум╕вши, що ╓диним виходом для мене буде прийом карате ?101, я ╕з двократним п╕дсиленням рвонув по вс╕й Академ╕╖, спод╕ваючись банально в╕д╕рватися. Але я недооц╕нив ╖хню завзят╕сть, оск╕льки в кожному наступному коридор╕ на мене чекали нов╕ мисливиц╕. Я рухався на хвил╕ новин, ╕ поки наступна команда почу╓ потр╕бну команду, я вже встигав прорватися кр╕зь блокаду дал╕. Поки що мен╕ вистачало подв╕йного коеф╕ц╕╓нту п╕дсилення м'яз╕в в╕д норми, але якщо так п╕де й дал╕, то доведеться зад╕яти трикратне п╕дсилення, а це вже викличе п╕дозри. Я ╕ так надто сильно вибиваюся ╕з образу, а увага м╕сцево╖ ╕нкв╕зиц╕╖ мен╕ абсолютно н╕ до чого. Особливо у св╕тл╕ нещодавнього ╕нциденту. Залет╕вши на одне ╕з дерев, я зм╕нив л╕врею на л╕совий камуфляж ╕ на деякий час зата╖вся.

- В╕н тут!

- Fuck!!! - не допомогло маскування.

- Лов╕ть його!

- В╕н поб╕г туди!

Перестрибуючи через численн╕ перешкоди, я проривався у б╕к адм╕н╕страц╕╖. Якщо моя задумка вдасться, то я зможу заскочити туди ╕ зм╕нити образ ран╕ше, н╕ж мене сп╕ймають. Аби хоча б трохи зб╕льшити розрив, я б╕жу у б╕к каналу ╕ з розгону перестрибую його. Тепер д╕вчатам знадобиться принаймн╕ хвилина, щоб д╕статися до найближчого м╕стка. Дехто так ╕ робить, але к╕лька учениць все ж шубовснули у воду. Я за цей час вже встиг в╕д╕рватися в╕д сво╓╖ групи ╕ заскочив у буд╕влю, одразу ж перекотившись через голову й розтягнувшись на п╕длоз╕. Дуже вчасно, бо за к╕лька секунд двер╕ за мною в╕дчинилися ╕ мене мало не затоптала зграя д╕вчат. Точн╕ше затоптала, але я вир╕шив цього не показувати.

Трохи постогнавши, з п╕длоги п╕днялася одна ╕з нещодавно скоп╕йованих служниць ╕, шкутильгаючи на обидв╕ руки й ноги, тримаючись за ребра, п╕шла геть. Зв╕сно к╕лька д╕вчат на виход╕ п╕дозр╕ло оглянули мене з н╕г до голови, але в╕дбитки чужих черевичк╕в на спин╕ та синяк п╕д оком одразу ж перемкнули усю увагу з обличчя на себе, п╕сля чого я вже спок╕йно п╕шов геть.

А хлопець усередин╕ мене, нав╕ть ╕з пор╕заним мозком, спостер╕гаючи за ус╕м цим безладом... реготав! Та ще й так, що ╕нод╕ у мене нога йшла не в той б╕к, ╕ я знову опинявся на земл╕. Останнього разу нав╕ть гепнувся головою об одну ╕з садових лавок. Добре, що навколо н╕кого не було, бо вмить би вирахували вт╕кача. А цей паразит ще б╕льше заводиться! Ц╕каво, в╕н уже зрозум╕в, що нас тут дво╓? Схоже на те. Значить самост╕йних областей мозку в нього значно б╕льше. Ну нарешт╕ заспоко╖вся! Стоп, а чому результат╕в мон╕торингу так мало? Ага, ц╕ д╕лянки у нас ╕з ним сп╕льн╕, а в неактивному стан╕ знайти способи протид╕╖... Д╕дько! Ну ╕ як мен╕ його знов розвеселити? Ох, на що т╕льки не п╕деш заради себе... Повернути стандартний образ!

- Он-де в╕н!

- Лов╕ть його!

***

Шум за в╕кном в черговий раз в╕двол╕к Л╕т╕ю Поучан в╕д заповнювання журнал╕в. Працювати в таких умовах було просто неможливо, тому вона вир╕шила п╕ти на сво╓ улюблене м╕сце в саду, аби хоча б трохи посид╕ти в тиш╕ та споко╖, але не встигла вона нав╕ть в╕дкрити двер╕, як повз не╖ пролет╕в натовп учениць, а чийсь потужний удар знову захлопнув двер╕, в╕дкинувши д╕вчину на брудну п╕длогу.

- Це не Академ╕я, а якась божев╕льня!

- Пан╕ Л╕т╕я, що з Вами?! - одразу ж вискочила на шум Лап╕с - нав'язана Аурою д╕вчинка ╕з новачк╕в.

Лап╕с, хоч ╕ не була осв╕чена в питаннях роботи учн╕всько╖ ради, але дуже добре в╕дчувала, коли пан╕ Л╕т╕╖ була потр╕бна допомога. Можна було нав╕ть подумати, що вона тут виступа╓ у рол╕ прислуги. Л╕т╕я не одразу оц╕нила таку послугу з боку ельф╕йки але згодом, коли справ ставало все б╕льше, ╖й знадобилася допомога, ╕ ось тут д╕вчинка уже змогла себе показати у вс╕й крас╕: роботяща й тямуща, вона дуже допомагала Л╕т╕╖ у справах, а тому швидко зайняла неоф╕ц╕йну посаду ╖╖ пом╕чниц╕. Л╕т╕я нав╕ть подбала про те, щоб поселити ╖╖ у сво╓му ма╓тку.

Допом╕гши сво╖й начальниц╕ п╕днятися на ноги, вона швидко виглянула в коридор ╕ знову замкнула двер╕. Вже йдучи назад вони почули черговий заб╕г п╕д в╕кнами ╕ нова хмарка пилу залет╕ла в к╕мнату. Довелося закривати ще й в╕кно.

- Що за маячня тут в╕дбува╓ться? Чого вони вс╕ так гасають?

- Я не впевнена, але зда╓ться це якось пов'язано ╕з наставницею М╕зай╓ю. Вона в╕д самого ранку дивно поводиться.

- Знову вона щось утнула... - буркнула Л╕т╕я, обтр╕пуючи плаття в╕д бруду. - Ск╕льки ще часу до к╕нця урок╕в?

- Уже зак╕нчилися.

- Що? Так швидко?

Але надвор╕ вже темн╕шало, ╕ час було збиратися в гуртожиток. Розминувшись по дороз╕ ╕з ще одн╕╓ю бандою, д╕вчата вийшли на терасу ╕ стали св╕дком нечуваного дос╕ видовища: величезний натовп учениць наздоганяв одного з╕ слуг, п╕дн╕маючи за собою ц╕лу хмару пилу. Просл╕дкувавши маршрут ц╕╓╖ отари Л╕т╕я зробила для себе висновок, що вони б╕жать тут уже не перший раз. Витоптаний газон, прос╕ки у зелен╕й загорож╕, сл╕ди сотень н╕г на стежках - усе вказувало на тривале й безусп╕шне пересл╕дування здобич╕. Сам же хлопець, наче якийсь дикий зв╕р, перел╕тав через ус╕ перешкоди, ╕ раз у раз ухилявся в╕д неспод╕ваних зас╕док, додаючи до компан╕╖ пересл╕дувач╕в чергову порц╕ю невдачливих мисливц╕в.

- Оц╕нили масштаби? - почувся збоку чолов╕чий голос.

- В╕таю наставник Улайт.

- Не п╕дкажете причину цього переполоху?

- Це наставниця М╕зайя постаралася. Схоже вона знайшла соб╕ нову ╕грашку.

- Ну, я б так не сказав. Вони його уже добрих к╕лька годин ганяють.

- ╤ на довго його ще вистачить? - скептично подивилася на викладача Л╕т╕я.

- Готовий поставити на нього свою вечерю. В╕н м╕цний гор╕шок.

- Ясно. А що взагал╕ про цього шибайголову в╕домо?

- Кейнс╕ Масаке. В╕дгуку╓ться на пр╕звисько Кей. Дов╕рений слуга Лашури. Деякий час працював у Академ╕╖ прислугою.

- Кейнс╕... Десь я це ╕м'я вже чула.

- Останню половину декади вс╕ т╕льки про нього й розмовляють. Хлопець в╕н ум╕лий, не цура╓ться брудно╖ роботи, сильний... Мр╕я будь-яко╖ д╕вчини.

- Та ви т╕льки подив╕ться, що в╕н витворя╓! Нормальний хлопець н╕коли не стрибатиме по деревах. Це не хлопець, це якийсь дикий зв╕р!

- Зв╕р? - Улайт замислився, проводжаючи поглядом хмару пилу, що зника╓ в зелених зарослях, залишаючи за собою сл╕д ╕з виснажених учасниць заб╕гу. - Зна╓те, в╕н схожий на зв╕ра нав╕ть б╕льше, н╕ж ви можете соб╕ уявити.

- Та вони ж щойно в л╕с заб╕гли! - занепоко╖лася Л╕т╕я, простеживши маршрут учн╕в. - Лап╕с! Попередь клан Шур╕фон, нехай будуть напоготов╕.

Л╕с Свято╖ земл╕ зовс╕м не нагадував звичайний, ╕ в першу чергу сво╓ю агресивною флорою. У ельф╕в безпека власно╖ територ╕╖ завжди була на першому м╕сц╕, тому нав╕ть звичайна травинка могла виявитися ╕з сюрпризом. Та встановлюючи сво╖ пастки, вони абсолютно не розраховували, що в л╕с ув╕рветься осатан╕лий натовп школярок, як╕ зроблять прос╕ку майже к╕лометрово╖ глибини. ╤ це мова йде лише про тих, хто рвонув вглиб л╕су, бажаючи вийти наперер╕з вт╕качев╕. Сам же винуватець переполоху знав про цю небезпеку, а тому старався триматися осторонь в╕д таких небезпечних д╕лянок. Як насл╕док: п╕д к╕нець дня в л╕с╕ з'явилася нова дорога, густо зас╕яна втомленими д╕вчатами. При чому на перш╕й сотн╕ метр╕в вони ще були просто втомлен╕, а от дал╕ ╖х уже доводилося витягувати ╕з кущ╕в, зн╕мати з г╕лок та п╕дн╕мати ╕з ям, в як╕ вони валилися ц╕лими групами. Щоб витягнути ус╕х до вечора було орган╕зовано справжню рятувальну операц╕ю. Спершу все йшло добре, але п╕сля певно╖ меж╕ ельфи уже не дозволяли н╕кому заходити глибше. Вони н╕чого не пояснювали, виносячи учениць власними силами, але це було надто пов╕льно, а потерп╕лих - надто багато.

47
{"b":"558816","o":1}