Ой, зда╓ться я себе переоц╕нив! Т╕ло почало збуджуватися без команди! ╤ чим дал╕ - тим б╕льше я втрачав контроль над ним! Щось тут не так! Зв╕дки йдуть сигнали?

Спинний мозок, кора головного, нюхов╕ рецептори. Ось воно - феромони в пов╕тр╕! Позбуваючись власних феромон╕в, я зовс╕м забув про захист в╕д чужих! Без нейроблокади я б одразу осоромився на усю академ╕ю, а так - ще тримаюся. Зараз же я дивився на усе це зсередини, повн╕стю перебравшись у св╕й в╕ртуальний прост╕р. Зв╕дси контролювати т╕ло було трохи прост╕ше, менше навантаження на св╕дом╕сть. Так, в╕докремилися в╕д почутт╕в, забули про буйство гормон╕в ╕ працю╓мо!

Перед╕ мною знаходиться живий орган╕зм, з яким сл╕д було зд╕йснити ряд операц╕й. Роз╕м'яти, прогнати кров по м'язах, стимулювати в╕дпов╕дн╕ нервов╕ центри... Однак звична процедура масажу зак╕нчилася уже через к╕лька хвилин, коли М╕зайя захот╕ла соб╕ роз╕м'яти не лише спинку, але й ╕нш╕ частини т╕ла. Виплеснувши 'ненароком' на мене ц╕лу пляшку якогось ароматичного масла, вона взяла мене за... руки ╕ почала сама соб╕ робити ними... масаж. При чому все це вона робила як хот╕ла, ╕ де хот╕ла. Скр╕зь!

Я тримався ц╕лу в╕чн╕сть! П╕втори хвилини! Боти мужньо боролися ╕з гормональним дисбалансом, я ж робив кам'яне обличчя. Але серед нас виявився зрадник, ╕ клятий орган у штанях, послухавшись мозку, почав ворушитися! Я намагався дивитися прямо перед собою, прямо в потилицю п╕дступному супернику! Я вже було подумав, що врятований, та ворог зробив хитрий маневр, розвернувшись до мене передом! Довелося закрити оч╕ й працювати наосл╕п, час в╕д часу клацаючи язиком, аби по в╕длунню мати бодай якусь картину оточення.

Те, що ситуац╕я значно серйозн╕ша, н╕ж я гадав, стало зрозум╕ло лише тод╕, коли М╕зайя закинула свою ногу мен╕ на плече. Намагаючись в╕дсунутися, я раз у раз потрапляв у м╕цний захват ╖╖ ненормально сильних рук. В умовах м╕цних об╕йм╕в, коли мен╕ раз у раз закривали вуха, сонару для роботи вже було замало. Розплющую одне око, а у не╖ з носа вже кров ╕де!

- А тепер перейдемо до агресивних процедур! - вигукнула ця н╕мфоманка, безумно посм╕хаючись.

- Пан╕ М╕зайя. Ви дивно поводитеся.

- Справд╕? Це тебе ТАК хвилю╓? Тод╕ роби з╕ мною все, що хочеш!

- Дозвольте...

- Дозволяю!

╤ кинулася на мене. Я спробував провернути з нею той же трюк, що ╕ з Кай╓ю, але заспок╕йливе просто розмазалося в масл╕, так ╕ не досягнувши ╖╖ шк╕ри. Б╕льше того, ╖й усе це здалося веселим ╕ вона вир╕шила продовжити це вже не у вертикальному, а в горизонтальному положенн╕. Зверху! Не знаю, ск╕льки у ц╕╓╖ бест╕╖ сил, але вона зум╕ла повалити мене на спину ╕ вс╕стися згори, поступово п╕дс╕даючи все ближче до голови. Мен╕ ж був потр╕бен доступ до ╖╖ ши╖, хоча... Коли вона у прямому сенс╕ спробувала с╕сти мен╕ на голову, я смикнувся вправо ╕ обережно вкусив ╖╖ за внутр╕шню частину стегна, запускаючи в ранку вже зм╕шаний з╕ слиною та ол╕ями транкв╕л╕затор.

- Ой, а ти у нас бешкетник! Будь н╕жн╕шим, д╕вчата це люблять!

- Пвобавте. Я не ваю вибогу. - прогунд╕в я носом, намагаючись в╕дсунутися якомога дал╕.

- Ох! Швидше! Глибше! Сильн╕ше!

- Ви себе не контролю╓те. - я нарешт╕ наважився ув╕мкнути режим сили ╕ зум╕в послабити хватку довгих, сильних н╕г. - Зараз Вам ма╓ стати краще.

- Ну то зроби! Зроби мен╕ краще, чу╓ш?! Будь бужиком, а нге так, як вс╕ ╕нф╕... Уа-а-ах, ╕нш╕ шмаркач╕... - ╕ М╕зайя в╕дкинулася на кушетц╕, не припиняючи стогнати нав╕ть ув╕ сн╕.

Ну вона й зв╕рюка! У мене в препарат╕ слини майже не було, а вона ц╕лих п'ять хвилин ще крутилася, ╕ лише на шост╕й почала заспокоюватися. Але я нав╕ть не встиг в╕дчистити себе в╕д сл╕д╕в ╖╖ розваг, як М╕зайя знову почала ворушитися! Та нав╕ть мен╕, з ус╕ма мо╖ми можливостями знадобилося б хвилин... А це ще що таке?! Яка курва п╕дм╕шала в ол╕ю афрод╕з╕аки?! Твою ж див╕з╕ю! Воно знову ворушиться!!!

Схоже мо╓му нос╕ю для пробудження достатньо не лише електрично╖ ╕скри. Система мон╕торингу нос╕я просто захлиналася сигналами про перех╕д керування до нос╕я. В шоку в╕дкривши обидва ока, я подивився на цю... ж╕нку, за що одразу ж поплатився: рот наповнився слиною, пульс прискорився, а ЧСО намага╓ться вирватися з-п╕д м╕м╕крилу. Д╕дько, та в мене нос╕й не т╕льки псих, а ще й мазох╕ст - член в╕д напруги от-от сам себе порве, а в╕н ще б╕льше збуджу╓ться! ╤ поки в╕н заглядався на свою самку, я встиг зробити головне - контроль над костюмом залишився в мене.

Поки ми боролися м╕ж собою, М╕зайя уже прийшла до тями ╕ з голодними очима кинулася на мене. Я, все ще зайнятий сво╖м внутр╕шн╕ми справами, зреагувати не встиг, ╕ опинився у м╕цному захват╕. Одразу в╕дчувалося, що ця ж╕нка знайома ╕з боротьбою. Добре, що в масл╕ був - вислизнув. А т╕ло тим часом уже повн╕стю вийшло з-п╕д контролю ╕ почало опиратися, в╕д чого ус╕ мо╖ рухи тепер стали трохи рваними. Продовжувати оп╕р у такому стан╕ я не м╕г, тому залишалося т╕льки ретируватися. В╕дступаю до виходу... Ага, замкнуто! Виламати двер╕ не встигаю - на мене знову стрибають. ╤ знову масло да╓ мен╕ фору. Пройти повз М╕зайю, не покал╕чивши ╖╖ я не зможу, просто не знаю таких прийом╕в, а застосовувати силу ще рано. Звертаюся по допомогу до сонару - може вдасться пробити ст╕ну.

Але вдавати ╕з себе терм╕натора не довелося. П╕д стелею к╕мнати знайшовся вентиляц╕йний канал. Роблю вигляд, н╕би намагаюся обб╕гти М╕зайю, але зам╕сть цього обома ногами в╕дштовхуюсь в╕д протилежно╖ ст╕ни ╕, витягнувшись струною, як супермен вил╕таю у вентиляц╕ю. Про╖хавши по ╕нерц╕╖ к╕лька метр╕в по дуже т╕сному каналу, я застряг. Щоб зв╕льнитися, довелося нав╕ть вивихнути соб╕ к╕лька суглоб╕в. Рухаючись як черв'як, я через хвилину нарешт╕ вивалився у вентиляц╕йний колодязь, ╕ гепнувся десь на р╕вн╕ п╕двалу.

Ну ╕ що це було? Зда╓ться у цього т╕ла з'явився новий рефлекс, як у собаки Павлова на лампочку: побачив М╕зайю - ╕ готовий! Поки т╕ло не заспоко╖ться, мен╕ зв╕дси краще не висовуватися. Добре, що система усе запису╓, ╕ в майбутньому я зможу уникнути таких зрив╕в. Ц╕каво, М╕зайя навмисне мене до такого доводить, чи це у не╖ просто така паскудна натура?

- Лов╕ть збочинця! - почувся пан╕чний крик наставниц╕, але вже з ╕ншо╖ шахти.

- Що сталося?

- Там... Спочатку дивився! А пот╕м пол╕з мацати!

- Не хвилюйтеся, наставниця, ми його миттю знайдемо. Д╕вчата! Д╕литесь на тр╕ади, як на останн╕х заняттях! Парн╕ номери - на перший поверх, непарн╕ - на другий. Неповна тр╕ада на виход╕. Я з╕ старостою та наставницею у п╕двал. Розб╕глися!

Ха! А М╕зайя добре п╕дготувалася - заздалег╕дь продумала свою верс╕ю под╕й, а тепер б╕га╓ коридорами, розповсюджуючи збуджуючий аромат. Дуже швидко утворилися пошуков╕ групи, як╕ одразу ж кинулися перев╕ряти й блокувати ус╕ ключов╕ позиц╕╖ в буд╕вл╕. Нав╕ть не в╕риться, що перед╕ мною не спецназ, а звичайн╕ школярки. Ось це я називаю командною роботою! Я розчулений, чесно. Нав╕ть сльозу пустити захот╕лося. Одразу ж згадалися загони C.E.L.L. п╕д час зачистки заражених квартал╕в - нав╕ть у них було менше орган╕зац╕╖, н╕ж тут. Тепер треба лише ув╕мкнути камуфляж ╕ дочекатися, доки якась команда пройде повз мене, прибрати останнього ╕ зайняти його м╕сце, а там уже прийти на точку зустр╕ч╕ й покласти шквальним вогнем ус╕х за один раз... Стоп! В╕дклада╓мо ностальг╕ю на пот╕м ╕ поверта╓мося до д╕йсност╕! Навколо мене не вороги, а д╕ти! Хоча ╕дея влитися в одну ╕з команд дуже приваблива. Н╕, не буду ризикувати. Все ж в╕д╕гравати ж╕ночу роль я не вм╕ю. Краще трошки поб╕гаю.

Люк до вентиляц╕йно╖ шахти з╕ скрипом в╕дчинився, ╕ кр╕зь нього просунулася якась рудоволоса д╕вка. Багато вона не побачила, т╕льки мою дупу над собою, але одразу ж зд╕йняла галас. В╕дбитий ст╕нками шахти крик на мить оглушив мене, але я був уже на п╕вдороз╕ до вершини. Видряпавшись нагору, я побачив унизу зб╕говисько д╕вчат. Хтось уже нав╕ть тягнув драбину, аби д╕стати мене. Схоже, мен╕ сама доля надовго прописала б╕г. Або канон, якщо мо╖ п╕дозри справдяться. Мен╕ не складно, але ж не кожен же день! Вони вважають, що загнали мене у глухий кут? Ага, зараз! Як сл╕д роз╕гнавшись, я перемайнув на сус╕дн╕й дах, ╕ вже там з'╖хав донизу по водостоку. Вони тут м╕цн╕, глинян╕ - за них можна вхопитися. Вже унизу зрозум╕в, що м╕й маневр був передбачений М╕зай╓ю, яка керувала ученицями. Fuck, та для я просто ╕грашка! Академ╕я Свято╖ земл╕ - в╕дчуй себе Пакменом! Мене вже затиснули п╕д ст╕ною ╕ в╕дступати просто н╕куди. Д╕дько, як би мен╕ зараз хот╕лося проб╕гтися по ст╕н╕! Ситуац╕ю врятували дзвони, як╕ спов╕стили про к╕нець занять, ╕ на вулицю повалив натовп. Скориставшись моментом, я п╕рнув м╕ж учнями ╕ вже подумав, що врятувався. Та куди там - вигуки М╕зай╖ та ╖╖ пошуково╖ команди додали до погон╕ п╕дкр╕плення у вигляд╕ ще двох десятк╕в д╕вчат р╕зного в╕ку. Ой лихо, та вони ж за мною увесь день так гасати будуть!