За час мо╓╖ коротко╖ роботи на Академ╕ю, я встиг набути деяко╖ слави, ╕ тепер пом╕ж прац╕вницями мало не анекдоти ходили про симпатичного слугу. Де вони в мен╕ симпатичн╕сть побачили? Отримати в╕д них потр╕бн╕ в╕домост╕ виявилося надзвичайно просто, хоча вже через п╕вгодини п╕шов слух, що я сватаюся до одн╕╓╖ ген╕ально╖ учениц╕.

Вах Ханл╕ д╕йсно виправдову╓ сво╓ пр╕звище. Вах! Саме так про не╖ ╕ в╕дгукувалися б╕льш╕сть наставник╕в. Будучи ровесницею Лашури, вона уже тягнула програму третього року! Мало того, вона ще й зум╕ла засв╕титися перед першими особами ╕нших держав, ╕ запропонувати ╖м якийсь св╕й винах╕д. Т╕льки тссс! Це великий секрет! Не секрет т╕льки те, що ╖╖ ф╕нансують уже другий р╕к посп╕ль, ╕ коло зац╕кавлених ос╕б т╕льки зб╕льшу╓ться. Не в останню чергу - завдяки Лашур╕, яка перша пом╕тила перспективну ученицю, ╕ тепер бере соб╕ десять в╕дсотк╕в в╕д... В╕д чого конкретно - н╕хто сказати не зм╕г.

Стою я, значить, б╕ля гуртожитку, чекаю на свою "д╕вчину", а спиною аж в╕дчуваю десяток хижих погляд╕в. Нав╕ть комендантша час в╕д часу озиралася на мене, не кажучи вже про вс╕х ╕нших жител╕в. Ось дзв╕н на головн╕й башт╕ в╕дбив к╕нець урок╕в, ╕ увесь прост╕р заповнили д╕вчата р╕зного в╕ку. ╤ кожна друга погляда╓ на тебе, як на можливий трофей, а кожна десята хоче з тобою познайомитися. Був би на мо╓му м╕сц╕ звичайний хлопець - клюнув би одразу. Але я ж бачу, що для них це просто спортивний ╕нтерес, ╕ почуттями тут нав╕ть не пахне. Точн╕ше пахне, але точно не почуттями. Не приведи мене BIOS жити в такому кв╕тнику. Т╕льки кам'яна пика ╕ рятувала. Хоча, можливо ╖х в╕длякував погляд в╕в╕сектора? Я ж к╕лька раз╕в реально збирався пустити ╖х на досл╕ди. Хм, треба обм╕ркувати...

- Прив╕т Кейнс╕! А що ти тут робиш? - нарешт╕ пробилася кр╕зь натовп винах╕дниця.

- Пан╕ Вах Ханл╕. - вклоняюсь, як того ╕ вимагають правила. - Чекаю на Вас. Ви - знавець лицар╕в. Найкращий в Академ╕╖. Не в╕дмовитеся просв╕тити?

- Взагал╕ то це заборонено... - скривилася д╕вчинка. - А чому саме я?

- Пан╕ Лашура сказала: "шукай опов╕дач╕в сам". Б╕льше н╕кого не знаю. Ви - ╓дина знайома. - показую рукою на оточуючих д╕вчат, як╕ ну зовс╕м випадково зупинилися поруч ╕ гр╕ють вуха.

- Що, так ╕ сказала? - не пов╕рила винах╕дниця, п╕дозр╕ло на мене поглядаючи.

- Не зовс╕м. Це якщо коротко.

- Ось тепер в╕рю. - розслабилася д╕вчинка, сама додумавши усе недосказане. - Я б залюбки тоб╕ допомогла, але давала клятву не розголошувати секрети лицар╕в сторонн╕м. Ти ж нав╕ть не учень Академ╕╖.

- А загальн╕ в╕домост╕?

- Ну, х╕ба що дуже загальн╕... Або нав╕ть... - вона задумалася, дивлячись кудись у прост╕р. - Можна зробити прост╕ше. Ход╕мо!

П╕сля десяти хвилин б╕ганини ╕ к╕лькох вузьких коридор╕в ми в╕д╕рвалися в╕д пересл╕дування ╕ опинились б╕ля вор╕т Арени. Зда╓ться за ними знаходиться ангар для лицар╕в. Я думав, що це буде якась екскурс╕я, але Ханл╕ потягнула мене дал╕, ╕ невдовз╕ я потрапив у п╕дземн╕ майстерн╕ Академ╕╖. Справжн╕х лицар╕в тут не було, але уздовж ст╕н на стапелях стояли два десятки тренувальних обладунк╕в. Деяк╕ були пошкоджен╕, деяк╕ виглядали зовс╕м новими, а одного роз╕брали майже повн╕стю.

Вперше побачивши роз╕браний обладунок, я одразу ж ув╕мкнув запис ус╕╓╖ зовн╕шньо╖ сенсорики, аби пот╕м мати змогу проанал╕зувати отриман╕ дан╕. Вже зараз я м╕г сказати багато чого про будову цього механ╕зма, та його вразлив╕ м╕сця. Одразу ж кидалася в оч╕ в╕дсутн╕сть рами, ╖╖ функц╕ю виконував сам корпус. Конструкц╕я була дуже легка нав╕ть на вигляд. Прямо при мен╕ один ╕з механ╕к╕в руками зняв одну ╕з рук, пробачте за каламбур. Навряд чи вона могла важити б╕льше десяти к╕лограм, ╕накше для цього були б як╕сь пристосування. А значить ╕ прив╕д потр╕бен не такий вже й потужний. Окремо╖ уваги заслуговували ноги машини. Ханл╕ сказала, що це насправд╕ не ноги, а глайдери. Не розум╕ю, до чого тут планери? Скор╕ш за все вона мала на уваз╕ якийсь вар╕ант шасс╕, на кшталт пов╕тряно╖ подушки. На жаль продемонструвати ╖х роботу зараз н╕хто не дозволить, але у мене ╓ записи дуел╕ за участю Ханл╕. ╤ там добре видно, що п╕д "ногами" обладунк╕в д╕йсно видн╕╓ться якесь марево, наче гаряче пов╕тря дрижить. А якщо зб╕льшити зображення, то можна пом╕тити, як п╕щинки земл╕ п╕д лицарем утрамбовуються. Значить вони л╕тають, опираючись не на пов╕тря, ╕накше б глядач╕в там осл╕пило п╕ском. Певно робочим т╕лом тут знову ж таки виступа╓ та╓мничий еф╕р. Треба буде якось взяти зразки ц╕╓╖ дивовижно╖ речовини. Але то пот╕м, зараз - техн╕ка!

Ханл╕ розказувала швидко й по сут╕, але часто заглиблювалася у техн╕чн╕ особливост╕, б╕льшу частину сл╕в ╕з яких я не знав, ╕ доводилося повертати ╖╖ до реальност╕, або переводити тему на щось ╕нше. Тому не дивно, що уже через годину я приблизно знав основн╕ характеристики обладунк╕в: висота - 2,4 м, ширина - 1,3 м маса порожнього - 70 кг, середня швидк╕сть - 10 м/с, в пов╕тр╕ на витягнут╕й руц╕ п╕дн╕ма╓ до 30 кг, а стоячи на земл╕ - майже 45, висота польоту - до одного метра, ╕ стрибки до чотирьох метр╕в вертикально вгору.

Я спробував роз╕братися у систем╕ керування, але н╕чого конкретного сказати так ╕ не зм╕г. На вигляд усе це б╕льше нагадувало г╕дравл╕ку: так╕ ж поршн╕ та цил╕ндри. Якщо я не помиляюся, то рука повторювала рухи джойстика, б╕льше схожого кермо велосипеда - з таким же ручним гальмом на к╕нц╕, ╕ теж увитий тоненькими шлангами, як╕ в╕дходили в╕д кожного шарн╕ру. Тут нав╕ть був слабкий зворотн╕й зв'язок, аби оператор м╕г в╕дчувати передане зусилля. Скор╕ш за все тут в основ╕ лежить програмування еф╕ру на певну д╕ю. Серцем механ╕зму був великий компресор на спин╕ обладунка. В╕н закачував еф╕р у шланги та глайдери, беручи енерг╕ю з того ж таки еф╕ру. Як на мене, це був би ╕деальний екзоскелет для солдата: легкий, маневрений, простий ╕, на в╕дм╕ну в╕д лицар╕в, не обмежений у час╕ п╕лотування. Для керування н╕яких особливих навик╕в не вимага╓ться. Просто зал╕за╓ш, прив'язу╓шся, береш в кожну руку по джойстику, засову╓ш ноги в стремена, тебе заводять ╕ вперед - на барикади! Зв╕сно ж усе це за умови, що ти ма╓ш зд╕бност╕. Недол╕к був лише один - без еф╕ру в╕н н╕ на що не здатен.

- Ну ╕ нав╕що була потр╕бна уся ця вистава? - незадоволено поц╕кавилася Ханл╕, коли ми вже виходили з майстерн╕.

- Вистава?

- Ти ж ╕ без мене все прекрасно зрозум╕в. Нав╕що напрошувався?

- Розум╕ю суть. Не знаю сл╕в. Читати не вм╕ю. Потр╕бен був наставник. - зда╓ться пора трохи зм╕нити тему. - Або наставниця.

- Ем... - одразу зн╕яков╕ла д╕вчинка, одразу ж втративши усю свою войовнич╕сть. - Ну, тод╕ тоб╕ треба було спочатку абетку вивчити... ╤ вже тод╕...

- Ваша допомога краща. - ще трохи лестощ╕в не завадить. - Лашура правильно сказала.

- Та год╕ вже! Мен╕ н╕яково. - зовс╕м засоромилася винах╕дниця, в╕двернувшись в╕д мене.

- Це не т╕льки компл╕мент. Просто констатую факт. Ви цього заслугову╓те. Сприймайте як належне.

- Ну, якщо ти вже так усе зна╓ш... - Ханл╕ на мить задумалася, щось для себе вир╕шуючи. - У мене ╓ один проект, ╕ сама я його доводити буду довго. Щоправда в╕н стосу╓ться не лицар╕в. Допоможеш мен╕?

- Сприйму за честь.

- Коли ти в╕льний?

- Ц╕лодобово.

- Та ну? А як же тво╖ обов'язки? Королева Лашура не буде проти?

- Не буде. Усю роботу виконав. Тепер в╕льний.

- Хм, а ти точно слуга?

- Не впевнений. Королева теж бурчить. Погрожу╓ зробити блазнем. - тут Ханл╕ дзв╕нко засм╕ялася, звернувши на нас увагу оточуючих.

- Казав, що неграмотний, а вже так╕ в╕рш╕ склада╓ш! - ц╕каво, що насправд╕ ляпнув м╕й перекладач? - Ну добре. Завтра перед заняттями чекаю тебе б╕ля майстерень. Т╕льки знайди соб╕ робочий одяг.

- Чекатиму з нетерп╕нням.

- ╤ди уже, кавалер. Хоча н╕, стривай! - вона довго копирсалася у сво╖й сумц╕, ╕ нарешт╕ д╕стала зв╕дти товстий глиняний цил╕ндр з металевими пластинками, що стирчали на торц╕. - Якщо вже ма╓ш час, то подивися до ц╕╓╖ штучки. Це запальничка для... - як╕сь незрозум╕л╕ терм╕ни. - Т╕льки вона пост╕йно виходить з ладу через... - знову н╕чого не розум╕ю. - Якщо налити всередину масла ╕ натиснути ось сюди, то вона повинна зробити ╕скру, яка...