По-друге, я нарешт╕ зрозум╕в причину свого божев╕лля. Виявилося, що м╕й нос╕й потрапив сюди не дуже здоровим. У нього в лопатках та ще к╕лькох к╕стках стирчали х╕рург╕чн╕ гвинти! Його що, прямо ╕з госп╕талю перекинули? Нав╕ть не уявляю, де в╕н в такому в╕ц╕ умудрився отримати наст╕льки серйозн╕ травми. Асим╕люючи це т╕ло, я зосередився лише на нервов╕й систем╕, залишивши решту орган╕зму на в╕дкуп автоматиц╕. Виконуючи програму, нан╕ти почали пожирати усе, що п╕дходило п╕д категор╕ю ресурс╕в. До не╖ ув╕йшли ╕ вищезгадан╕ гвинти. Але оск╕льки т╕ло ще не одужало, то система не стала ╖х прибирати, просто прор╕сши всередин╕ них. Орган╕зувавши соб╕ екзоскелет ╕з вуглецю, я взагал╕ сплутав плани програм╕, ╕ зал╕зяки залишилися стирчати в т╕л╕. Тепер же вони за будь-яко╖ нагоди орган╕зовують мен╕ коротке замикання, передаючи струм прямо до нервово╖ системи НК. ╤ в цьому не було б н╕чого страшного, ╕золювати проблемн╕ д╕лянки дуже просто, якби не природа самих нан╕т╕в. Вони ж будь-яке електромагн╕тне випром╕нювання поглинають наче рибки - корм! От ╕ казяться п╕сля кожного розряду, а з ними ╕ я - за компан╕ю. Зараз в мене тупо нема╓ ╕нструмент╕в, щоб усунути цей недол╕к. А поки з'являться - система вже й сама доведе т╕ло до ╕деалу. Залиша╓ться лише чекати ╕ старатися не натрапити на непри╓мност╕.
Але доля вир╕шила помститися мен╕ за м╕й вчинок, ╕ на мене вийшов 'коору'. Чесно: вперше побачивши одного ╕з них, я й сам не зрозум╕в, як опинився на ╕ншому к╕нц╕ але╖! Чому я т╕кав? Та тому, що я потрапив у АН╤МЕ! Ще не зрозум╕ло? Тод╕ нагадаю: зв'язок м╕ж св╕тами дуже т╕сний, ╕ елементи одного, як я вже переконався, легко можна зустр╕ти в ╕ншому. А ц╕ пухнаст╕ паразити ну дуже схож╕ на одну жовто-чорну мишу, яка любить кидатися блискавками! Не знаю, чи мають ц╕ гризуни електричн╕ органи, але ╖хня пухнаст╕сть створю╓ ризик отримати удар струмом. На перший погляд в цьому нема╓ н╕чого страшного: зн╕маючи синтетичний светр через голову, ти теж чу╓ш тр╕ск статичних розряд╕в, а ╕нколи ╕ зловиш парочку на себе. Коли ж ти працю╓ш ╕з комп'ютерною техн╕кою, такий розряд може бути фатальним для чутливих схем. Ну а якщо розряд пустити прямо в неекранований процесор? А в мен╕ саме зараз стирчать парочка зал╕зяк, напряму з'╓днаних ╕з мо╖ми системами. Додайте сюди мою нелюбов до ЕМ╤, ╕ вам стане зрозум╕лою моя реакц╕я. Один нев╕рний рух - ╕ мене накри╓!
Коротше, т╕кав я в╕д цього П╕качу через парк ╕ стад╕он, зупинившись лише на верх╕вц╕ одн╕╓╖ з колон, якими була заставлена арена. Але пухнастий гад не хот╕в так просто здаватися ╕ на його голос позб╕галися ╕нш╕ гризуни з ус╕╓╖ округи. Як би я не укривався камуфляжем, на яку б колону я не перестрибував, тварини швидко мене знаходили. Зда╓ться вони йшли по запаху. Але не встиг я це зрозум╕ти, як мен╕ прямо на голову звалився один ╕з гризун╕в. Я майже ухилився, але цей паразит встиг вигнутися в польот╕, зачепивши мене пишним хвостом.
Тр╕сь!
Ай! Хм, а статичний струм - це не так уже й страшно! Зараз проведемо тест! ╤ди-но сюди, наука не забуде твою жертву!
Тр╕сь-тр╕сь-тр╕сь!
Активац╕я ╕нтелектуально╖ матриц╕ через:
3...
2...
1...
***
- ...А як ╕ще я повинна це розум╕ти?! - по третьому колу визв╕рялася на Рей директриса. - У нас п╕д боком б╕га╓ шпигун, а ми нав╕ть не зна╓мо, що в╕н там робив!
- Я вже зв'язалася ╕з Церквою, ╕ завтра прибудуть команди...
- Х╕ба я дозволяла з кимось зв'язуватися? Ваш╕ повноваження й дос╕ не п╕дтверджен╕, а значить накази тут в╕ддаю я!
- Ви забува╓тесь, пан╕ Директор. - проц╕дила кр╕зь зуби Рей.
- Н╕, це Ви забува╓тесь! Заявилися без попередження, ╕ робите вигляд, н╕би все навколо просто зб╕г обставин! Я уже давно не в╕рю у випадковост╕, тому запитаю ще раз: що тут в╕дбува╓ться? Не сп╕ш╕ть в╕дпов╕дати. Подумайте як сл╕д.
- Ця ╕нформац╕я Вам н╕чого не дасть.
- Нав╕що ж тод╕ ╖╖ замовчувати в╕д мене?
- Як зна╓те. Я Вас попереджала. Церква п╕дозрю╓, що з'явився ще один Посвячений.
- Зв╕дки? Це хтось ╕з ваших в╕дколовся?
- Н╕. Ус╕ Посвячен╕, як я встигла переконатися, на сво╖х м╕сцях. Це хтось сторонн╕й.
- Значить Церква втрача╓ позиц╕╖. - директриса вир╕внялася у кр╕сл╕ ╕ нарешт╕ дозволила соб╕ видихнути. - Цього сл╕д було оч╕кувати.
- Ви задоволен╕ такою в╕дпов╕ддю?
- Н╕, але б╕льшого в╕д тебе я все одно не почую. Це ж був в╕н - ваш неб╕жчик?
- Ймов╕рно. Т╕ло так ╕ не знайшли.
- Роз╕бралися, що в╕н там робив?
- Н╕. Ми нав╕ть не зна╓мо, на що в╕дреагували т╕ пастки.
- Зрозум╕ло. Що збира╓шся робити дал╕?
- Чекати ╕нструкц╕й.
- Добре. Будемо вважати, що наша розмова зак╕нчилася. Продовжимо, коли прибудуть тво╖ колеги. М╕с╕! - гукнула Директриса в переговорну трубку, ╕ за мить в дверях каб╕нету завмерла секретарка. - Проведи пан╕ Рей у гостьов╕ к╕мнати. ╤ пристав туди вартових, щоб з нашою гостею н╕чого не сталося.
Тут Рей було вже н╕чим крити. Без грамоти у не╖ тут нема╓ н╕яких прав, ╕ Директриса легко могла посадити ╖╖ в карцер 'до встановлення обставин'. У пор╕внянн╕ з ним домашн╕й арешт - це нав╕ть не серйозно. Д╕вчина часто тут бувала, але щоразу дивувалася тому, наск╕льки затишною в пор╕внянн╕ з храмами Церкви, виглядала Академ╕я. Хот╕лося впасти прямо тут, або краще на газон, ув╕брати в себе тепло прогр╕то╖ за день земл╕, вдихнути духмяний запах трав... Щоправда блаженний настр╕й трохи збивали крики з боку ма╓тк╕в, але це ж Академ╕я - тут н╕коли не бува╓ спок╕йно.
К╕мната для гостей виявилася зовс╕м крих╕тною, але тут було головне - л╕жко! Звикнувши до життя в поход╕, Рей ц╕нувала будь-як╕ зручност╕. Так ╕ тепер вона збиралася як сл╕д виспатися. Вже готуючись до сну, д╕вчина почула наближення одн╕╓╖ сво╓╖ знайомо╖. Чуйка одразу ж закричала про близьк╕ непри╓мност╕ ╕ в голов╕ агента Церкви ув╕мкнулася лише одна програма - т╕кати! Готуватися до втеч╕ вже було н╕коли, тому Рей зробила те, що встигла: в╕дкрила в╕кно ╕ стрибнула в н╕чну темряву. Буквально секунду потому до к╕мнати ув╕рвався ф╕олетовий згусток позитиву.
- Рей, дорогень-ка... Рей?! Куди ви ╖╖ под╕ли?! - наставниця М╕зайя вхопила вартову за шкибарку ╕ почала витрушувати з не╖ в╕дпов╕дь.
- Щой-но-бу-ла-тут! - намагалася в╕дпов╕дати б╕долашна ж╕нка в паузах м╕ж струшуванням.
- ╤ куди ж вона по-тво╓му зникла?! З другого поверху?!
- В╕д-пус-т╕ть-я-ма-ю-до-по-в╕с-ти-про-зник-нен-ня!
- Допов╕дай давай! - М╕зайя нарешт╕ в╕дпустила свою жертву ╕ взялася оглядати к╕мнату.
Особливу ╖╖ увагу привернув залишений ут╕качкою одяг. Навряд чи вона ризикне показатись комусь на оч╕ у такому вигляд╕. А значить... Можна трохи повеселитися! Як ╕ було задумано! Прихопивши одяг, наставниця швидко покинула прим╕щення. ╤ н╕хто не пом╕тив, як полегшено з╕тхнув силует у сп╕дн╕й сорочц╕ у кущах п╕д в╕кном. Прекрасно знаючи характер наставниц╕ М╕зай╖, ц╕╓╖ ходячо╖ проблеми, Рей збиралася якомога довше уникати зустр╕ч╕ з нею. ╤ в╕дсутн╕сть одягу для цього - не перешкода. Все одно ╖й тепер не можна н╕кому показуватися на оч╕.
Вискочивши з кущ╕в, Рей швиденько переб╕гла газон ╕ повернула в б╕к порту. Треба було д╕статися туди ран╕ше, н╕ж ╖╖ почнуть шукати, а пот╕м уже буде прост╕ше загубитися серед прац╕вник╕в.
Все йшло майже ╕деально, доки неподал╕к не почулися уже знайом╕ крики. Не маючи виходу, Рей була змушена видряпатися на ╓дине достатньо густе дерево, аби не потрапити на оч╕ нев╕домому. А поки вона влаштовувалася на г╕лках, внизу почався справжн╕й безлад. Хтось невисокий ╕ явно дуже злий ганявся за ц╕лою згра╓ю коору, а ╕нша зграя навпаки - наздоганяла його. Мисливець явно був не в соб╕, кидаючись в тваринок усе, що потрапляло п╕д руки, але не дозволяв жодн╕й з них наблизитися до нього. Грубий, хриплий голос унизу явно лаявся на незнайом╕й мов╕. Учениц╕ так не говорять, а учн╕в ще в перший р╕к привчають до етикету. Хто ж це може бути?
Цей гам╕р не м╕г залишитися непом╕ченим, ╕ уже через к╕лька хвилин на шум приб╕гла парочка вартових. Нев╕домий порушник, керуючись т╕╓ю ж лог╕кою, що ╕ Рей, одним стрибком опинився на дерев╕. Одразу ж пом╕тивши сус╕дку, в╕н ненадовго завмер, п╕сля чого ще раз в╕д душ╕ вилаявся. Д╕вчин╕ нав╕ть стало н╕яково в╕д виплеснутих на не╖ почутт╕в.
