Ральф: (— Ви хотіли сказати, що Атропос перерізав життєву нитку тому, хто повинен був умерти природною смертю… Або визначеною смертю?)

Клото: (— Не зовсім. Деякі життя — їх дуже мало — не мають чіткого визначення. Коли Атропос торкається таких життів, проблеми завжди ідентичні. «Ставки зроблені», — кажете ви в подібних випадках. Ці невизначені життя схожі…)

Клото розсунув руки, і між ними висвітився образ — знову гральні карти. Сім карт, викладених у ряд, повільно перевертала невидима рука. Туз, двійка, джокер, трійка, сімка, дама. Остання карта виявилася бланкою.[43]

Клото: (— Допомогла ця картинка?)

Ральф насупився. Він не знав. Десь була особа, яка не має відношення ні до звичайного складу гральної колоди, ні до джокера. Особа, позбавлена будь-якого змісту, яка є метою для обох сторін. Атропос перерізав метафоричний повітряний шланг цієї особи, і тепер хтось — або щось — бере тайм-аут.

Луїза: (— Ви говорите про Еда Діпно?)

Ральф, різко обернувшись, глянув на Луїзу, але вона дивилася на Лахесіса: (— Ед Діпно — це бланка?)

Лахесіс кивнув.

(— Як ти догадалася, Луїзо?)

(— А хіба є вибір?)

Луїза посміхалася, але Ральф лише відчував посмішку. Він повернувся до Клото і Лахесіса:

(— Гаразд, нарешті ми бодай до чогось прийшли. І хто ж запалив червоне світло? Не думаю, що де зробили ви, хлопці, — по-моєму, у цій справі ви всього лише слуги.)

Карлики, схиливши голови, пошепталися, але Ральф помітив, як заіскрилися жовтогарячим світлом їхні золотаво-зелені аури в місцях зіткнення, і зрозумів, що не помилився. Нарешті вони знову подивилися на Ральфа й Луїзу.

Лахесіс: (— Так, у цьому випадку ти маєш рацію. У тебе талант бачити речі в перспективі, Ральфе. Ми вже тисячі років не вели таких бесід…)

Клото: (— Якщо взагалі коли-небудь так розмовляли).

Ральф: (— Вам потрібно лише одне — говорити правду).

Лахесіс: (— Ми це й робили!)

Ральф: (— Усю правду!)

Лахесіс: (— Добре, усю правду. Так, Атропос перерізав нитку Еда Діпно. Ми знаємо це не тому, що бачили, — я вже казав, що ми втратили здатність чітко бачити, — а через те, що це єдиний логічний висновок. Діпно не призначений ні для Визначеності, ні для Випадковості — ось що ми знаємо. Очевидно, його нитка мала величезне значення, якщо здійнявся такий галас. Сам факт, що він так довго живе після того, як була перерізана його життєва нитка, свідчить про його силу й значущість. Перерізавши цю нитку, Атропос запустив вервечку напрочуд жахливих подій).

Луїза, зіщулившись, наблизилася до Ральфа.

Лахесіс: (— Ти назвав нас слугами. Ти правий більше, ніж тобі навіть здається. У цьому випадку ми є лише кур’єрами, що доставляють послання. Наше завдання полягає в тому, щоб пояснити тобі й Луїзі, що тут відбувається й чого очікують від вас. І тепер наша місія майже виконана. А на запитання, хто «запалив червоне світло», ми відповісти не можемо, тому що й самі не знаємо).

(— Я вам не вірю.)

Але Ральф не вловив у своєму голосі переконаності (якщо це взагалі був голос).

Клото: (— Не будь упертюхом — звісно ж, віриш! Невже ти вважаєш, що рада директорів величезної автомобільної компанії запросить простого робітника в зал засідань для того, щоб пояснити йому політику компанії? Або докладно роз’яснити, чому вони вирішили закрити один завод і не чіпати іншого?)

Лахесіс: (— У нашій ієрархії ми маємо трохи вищий статус, ніж збирач на конвеєрі, і все ж ми лише «гвинтики», Ральфе, — не більше, але й не менше).

Клото: (— Задовольняйся тим, що крім рівня шот-таймерів і рівня лонґ-таймерів, на якому існуємо Лахесіс, Атропос і я, є ще й інші рівні. Їх населяють істоти, яких можна назвати Ол-таймерами, — створіння або вічні, або настільки близькі до цього, що між ними немає жодної різниці. Шот-таймери й лонґ-таймери живуть у пересічних сферах існування — на з’єднаних між собою поверхах одного й того ж будинку, якщо тобі таке пояснення подобається більше, — якими правлять Визначеність та Випадковість. А над цими поверхами, недосяжні для нас, але все ж приналежні до цієї вежі існування, живуть і інші. Деякі з них прекрасні, чудові; інші ж приховані від нашого розуміння, не кажучи вже про ваше. Ці істоти можна назвати Вища Визначеність та Вища Випадковість… Хоча, можливо, після певного рівня взагалі немає жодної випадковості. Ми підозрюємо, що це так, але не можемо про це судити. Ми лише знаємо, що щось із вищих кіл зацікавилося Едом Діпно, а інше щось із того ж рівня зробило відповідний хід. І цим контрходом є ви, Ральфе й Луїзо).

Луїза розгублено глянула на Ральфа, але він не помітив її погляду. Думка, що хтось пересуває їх, немов шахові фігурки в улюбленому турнірі Фея Чепіна, — думка, що роздратувала б його за інших обставин, — у цю мить здалася цілком природною. Ральф згадав вечірній дзвінок Еда. «Тебе затягує у вир, — сказав Ед, — а в його глибинах ховається таке, чого ти не в змозі осягнути».

Буття, інакше кажучи.

Істоти, занадто складні для розуміння, як сказав пан К., а пан К. пов’язаний із людською смертю. «Вони ще не помітили тебе, — сказав йому в той вечір Ед, — але якщо ти будеш заважати мені, це станеться. І ти пошкодуєш. Повір мені».

Луїза: (— А як вам вдалося підняти нас до такого рівня? Причина в безсонні?)

Лахесіс, обережно: (— Власне кажучи, так. Ми можемо вносити невеликі зміни в аури шот-таймерів. Таке коректування викликає особливу форму безсоння, що змінює хід сновидінь і сприйняття світу. Коректування аур шот-таймерів — заняття делікатне. Завжди існує загроза божевілля).

Клото: (— Часом вам, можливо, здавалося, що ви божеволієте, але насправді ви навіть не наближалися до подібного стану. Ви обоє значно міцніші, ніж вважаєте).

«Ці виродки, очевидно, впевнені, що вони нас заспокоюють», — подумав Ральф, але потім притамував закипаючий гнів. Не можна витрачати час на емоції. Можливо, він відіграється пізніше. А поки Ральф погладив руку Луїзи й знову повернувся до Клото й Лахесіса.

(— Улітку, після того як він побив свою дружину, Ед розповів мені про істоту, яка називає себе Кривавим Царем. Вам це про що-небудь говорить?)

Клото й Лахесіс переглянулися, і Ральфові здалося, що він уловив у їхніх очах торжество.

Клото: (— Ральфе, не забувай, що Ед безумець, що він живе в ілюзорному…)

Ральф: (— Кого ви хочете обманути?)

(…але ми вважаємо, що його Кривавий Цар насправді існує в тій чи іншій формі, й коли Атропос перерізував життєву нитку Еда, той потрапив під безпосередній вплив цієї істоти.)

Два лисих лікарі знову переглянулися, і тепер Ральф зрозумів, що їхні погляди випромінювали не торжество, а жах.

Наступний день — середа — вже наближався до полудня. Ральф не був цілком певен, але йому здалося, що час на рівні шот-таймеров помчав іще швидше, і якщо вони швидко не закінчать, то Білл Мак-Ґоверн виявиться не єдиним, кого вони переживуть.

Клото: (— Атропос знає, що Вища Визначеність спрямує свого посланця і спробує змінити те, що він накоїв, і йому відомо, кого саме. Але ви не повинні дозволити Атропосу заманити вас на манівці: пам’ятайте, що він не більше аніж пішак на шахівниці. Насправді зовсім не Атропос протистоїть вам).

Сказавши це, він сумовито глянув на свого колегу Лахесіса, кивнув, і в Ральфа защеміло серце. Він був упевнений, що два лисих лікарі мали найкращі наміри, але так само доволі чітко усвідомлював, що вони лишень виконавці.

Клото: (— До того ж, вам не слід надто близько підбиратися до Атропоса. Я недостатньо чітко наголосив на цьому. Його оточують сили більш могутні, аніж він, сили владні й злі, сили свідомі, які не зупиняться ні перед чим, щоб перешкодити вам. І все ж ми вважаємо, що коли ви будете триматися подалі від Атропоса, вам вдасться перешкодити тому жахіттю, яке ось-ось може статися… Яке до певної міри вже відбувається).

Ральф не надто переймався невисловленим припущенням, що вони з Луїзою будуть діяти незалежно від того, чого хочуть від них ці два щасливих недоумки, зрештою навряд чи був підходящим момент для висловлення цієї думки.