Ну тепер-от, сподіваюся, все?
– Тепер-от все, – дуетом відповідають півкулі.
– Нарешті. Отож – гайда в наступний розділ.
ЩОСЬ ДВАДЦЯТЬ ШОСТЕ. Самогон для принцеси
– Ну, коли так, подивимось виставу.
– Не варто, князю! Я її дивився.
Немає в ній цікавого ні крихти...
Вільям Шекспір, «Сон літньої ночі».
– Що ви з нас якихось дійових осіб робите? Ми хочемо бути бездіяльними... як вони називаються? – глядачами. Ні-іі! Наступного разу я піду в інший театр!
Володимир Маяковський, «Лазня».
– Чого мені суфлер ні підказував?.. Але я, на зло йому, казав усе протилежне. Він мені шепоче одне, а я кажу інше. І решта акторів теж геть інакше казали; через це і п'єса вийшла набагато кращою. А то не можна було б грати! Такий, далебі, нехороший сюжет!
Козьма Прутков, «Фантазія».
Якийсь день якогось року.
Як Автор Терентопських хронік і пригрозив своїм мозковим півкулям у кінці попереднього, двадцять п'ятого щося «Таємниця нечистої сотні», тут, у щосі двадцять шостому він викладає одноактну п'єсу дракона Інокентія Карловича «Самогон для принцеси». П'єса досить абсурдна (тому вона і зацікавила саме Театр Абсурду імені зжертої ковбаси, а не який-небудь, так би мовити, нормальний театр). Але, поряд із абсурдом, у ній викладаються і реальні факти з терентопської історії, тому п'єса може дещо розширити світогляд читача в цьому аспекті. Крім того, в п'єсі присутні теми, з якими читач ще зустрінеться в майбутніх розділах Терентопського так званого епосу, так що п'єса як би трохи підготує читача до тих зустрічей. А тому наявність отут цієї п'єси цілком доречна.
Втім, у п'єсі присутні також і обставини, добре зрозумілі терентопцям, але геть незрозумілі читачеві з так званого Великого Світу, і щоби ти, безцінний читачу, їх второпав, довелося б писати розлогі коментарі. Але оскільки, по-перше, Авторові Терентопських хронік таких коментарів писати не хочеться, а по-друге, ці обставини не стосуються безпосередньо фабули Терентопських хронік, то Автор дозволив собі скоротити п'єсу, видаливши з неї фрагменти, без яких в даному випадку можна обійтися. Але видалив так акуратно і делікатно, що це видалення ніяк не порушило цілісності п'єси і не буде читачеві помітно.
Отже...
☼ ☼ ☼
Самогон для принцеси
Недоп'єса для театру абсурду
Дійові особи:
Король Жорик Третій. Королева Зінька Третя. Принц
Георгій. Принцеса Пелагія. Блазень Зосима. Маг Гектор Манюня. Патріарх Іполит Перший. Герцог Павло
Гриньмасяльский. Лицар Феофан. Глядачі в залі.
Бездіяльні особи:
Граф Капітон. Барон Мойсей. Коваль Вітольд
Геннадійович Чухно-Дримпельзябський. Селянин
Пахомич. Невидимий привид Гаврюша. Мовлячий комар Птоломей (глухонімий від народження). Глядачі в залі.
Завіса підіймається чи розсувається.
Декорації зображують тронний зал Королівського замку у Великих Дрібках, з двома тронами. Виходить блазень Зосима й, прикриваючи долонею очі від світла юпітерів, дивиться в глядацький зал.
Блазень Зосима. Сьогодні публіки в театрі навіть більше, чим учора. Будемо сподіватися, що нині вистава вийде цікавішою. (Кричить за лаштунки). Агов, Ваші Величності, Ваші Високості, лицарі й інші персонажі, виходьте на сцену. Публіка вже зібралася. Зараз почнеться.
З обох боків на сцену виходять: селянин Пахомич і коваль Вітольд Геннадійович Чухно-Дримпельзябський з фотелями в руках; лицар Феофан, барон Мойсей, граф Капітон та маг Гектор Манюня виносять по два дзиґлики; патріарх Іполит Перший і принц Георгій – по одному табурету; король Жорик Третій, королева Зінька Третя та принцеса Пелагія – без меблів.
Король Жорик Третій. Розсідайтеся кому де подобається, у ногах правди немає. А ми з королевою, чур, сядемо на тронах.
Персонажі розсідаються: принц Георгій і принцеса Пелагія – у крісла, король Жорик Третій і королева Зінька Третя – на тронах, селянин Пахомич і коваль Вітольд Геннадійович Чухно-Дримпельзябський – на табуретах; решта – на стільцях. Два стільці залишаються незайнятими.
Король Жорик Третій. А для кого два зайві дзиґлики?
Маг Гектор Манюня. Один для невидимого привиду Гаврюши, другий для комара Птоломея.
Король Жорик Третій. А, так, я забув. А де герцог Павло Гриньмасяльський?
Лицар Феофан. Він затримується.
Королева Зінька Третя. От повсякчас він...
Довга пауза.
Королева Зінька Третя починає в'язати шкарпетку спицями. Принц Георгій надягає на вуха навушники аудіоплеєра й починає ритмічно смикати головою й плечима. Маг Гектор Манюня розгортає газету та
починає читати. Лицар Феофан дістає з-під кольчуги журнал із кросвордом і починає черкати по ньому олівцем. Король Жорик Третій, принцеса Пелагія, блазень Зосима і патріарх Іполит Перший починають розглядати публіку в залі в театральні біноклі.
Патріарх Іполит Перший. Яка ціпочка!
Блазень Зосима. Де?
Патріарх Іполит Перший. У шостому ряду праворуч. У рожевій кофточці.
Лицар Феофан. Пані та панове, хто пам'ятає ім'я дракона із давньогерманського епосу? Шість букв.
Принцеса Пелагія. Фафнір.
Лицар Феофан. Спасибі. Підходить.
Довга пауза.
Король Жорик Третій. Невже й нині буде як напередодні?
Блазень Зосима. Поки все так само. Почекаємо.
Королева Зінька Третя. Почекаємо. Нам поспішати нікуди.
Лицар Феофан. Пані та панове, ім'я велетня з міфології вікінгів, п'ять букв, перша – «ха», третя – «ем».
Принцеса Пелагія. Хюмир.
Лицар Феофан. Підходить. А ім'я богатирської велетки із давньоірландської саги про викрадення бугая? Шість букв, четверта – «те», шоста – «ха».
Принцеса Пелагія. Скатах.
Лицар Феофан. Точно, Скатах. А ім'я батька Солов'я-Розбійника з билини про Іллю Муромця? Десять букв, четверта – «ха», восьма – «те».
Принцеса Пелагія. Одихмантій.
Патріарх Іполит Перший. От якщо будемо плескати язиками, точно нічого не вийде. Буде як учора.
Маг Гектор Манюня. Це точно. Треба помовчати.
Король Жорик Третій. Що ж, давайте помовчимо.
Дуже довга пауза.
