3. Чи довелося вам цього тижня помітити якісь вияви синхронності? Які саме? Спробуйте поговорити про синхронність з вашими друзями.

4. Чи трапилося цього тижня ще щось, що, на вашу думку, є важливим для вашого творчого відновлення? Опишіть, що саме.

Цього тижня ви почнете долати одну з найбільших перешкод на творчому шляху — гроші. Вам потрібно буде проаналізувати свої уявлення про Бога, гроші і творчий достаток. Розділ присвячений дослідженням того, як саме ваші особисті погляди обмежують достаток і розкіш у вашому житті.

Ви познайомитеся з підрахунком як з одним із методів виходу з глухого кута у вашій творчості, який використовується для ясності і правильного використання фінансових ресурсів. Ймовірно, цей тиждень запам’ятається вам своєю мінливістю.

«Я вірю у Бога, — стверджує Ненсі. — Просто не вірю, що Бога цікавлять фінансові питання». Сама цього не усвідомлюючи, Ненсі має два переконання, які завдають їй шкоди. Вона вірить не лише в те, що Бог добрий — надто добрий, щоб мати справу з грошима, — а ще й у те, що гроші — це погано. Для того, щоб повністю відновити у собі здатність творити, Ненсі, як і багатьом з нас, необхідно переглянути свої уявлення про Бога.

Більшість із нас виховувалися на переконаннях, що гроші — справжнє джерело безпеки, а надіятися на Бога — нерозсудливо, небезпечно і просто смішно. Коли ми дивимося на польові лілії, то вони нам здаються красивими, проте надто старомодними, вони не надто вписуються у картину сучасного світу. Ми самі себе одягаємо. Самі купуємо продукти. І ми візьмемося за реалізацію свого творчого потенціалу, повторюємо ми собі, щойно у нас з’явиться достатньо для цього грошей.

А коли настане такий час?

Ми хочемо такого Бога, який видавався б нам величезною зарплатою і дозволом тринькати її на всі забаганки. Прислухаючись до нав’язливого: «Ще!» — ми не чуємо того тихого голосочка, який чекає десь у глибині душі, щоб прошепотіти нам: «Досить. Ти маєш достатньо і тобі нічого не бракує».

«Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться», — часто ще з дитинства говорили нам, цитуючи Біблію. Але ми в це не віримо. І ми точно не віримо у такий підхід, коли ідеться про мистецтво. У важкі часи Бог, може, й зодягне нас, і нагодує, але з якого дива він має купувати нам мольберт і фарби? Чи організовувати поїздку музеями Європи, чи оплачувати уроки танців? Богу точно не до того, говоримо ми собі. Ми, прикриваючись фінансовими труднощами, ухиляємося не лише від творчості, але й від духовного росту. Ми віримо у гроші. «Мені потрібно насамперед подбати про те, щоб мати дах над головою, — говоримо ми. — Ніхто мені не почне платити за те, що я буду більш творчою людиною».

Ми свято віримо у це. Більшість із нас у душі переконані, що робота повинна бути роботою, а не розвагами, а те, чим би ми справді хотіли займатися — писати, грати на сцені, танцювати, — це все несерйозно і це потрібно відкласти на другий план. Але насправді це не так.

Ми діємо згідно зі старим і шкідливим уявленням про те, що Божа воля для нашого життя і наша воля мають протилежні спрямування. «Я хочу бути актрисою, але Бог хоче, щоб я працювала офіціанткою у дешевих забігайлівках, — переконуємо ми самі себе. — Тому навіть якщо я намагатимусь стати актрисою, то однаково все закінчиться тим, що я обслуговуватиму столики».

Таке мислення ґрунтується на наших уявленнях про Бога як про суворого батька, який має свою незмінну думку щодо того, що нам підходить, а що ні, а нам, звичайно, його сценарій зовсім не до душі. Це деформоване уявлення про Бога потрібно переосмислити.

Цього тижня на ранкових сторінках напишіть про те, у якого Бога ви вірите і у якого хотіли б вірити. Для декого це означатиме щось на кшталт: «А раптом Бог — жінка і вона на моєму боці?». Для інших Бог — це енергія. Ще для інших — зібрання вищих сил, які ведуть нас до найкращого для нас життя. Якщо ви все ще дотримуєтеся уявлень про Бога, які сформувалися у дитинстві, то, найімовірніше, вони помилкові і завдають вам шкоди. Що б подумав про ваші творчі плани Бог, який прагне для вас найкращого? Ви припускаєте, що такий Бог насправді існує? Якщо так, то чи залишалася б для вас вищою силою робота, кохана людина чи гроші?

Багато з нас ототожнюють труднощі з добросовісністю, а мистецтво — з клеєнням дурня. Наполегливо працювати — це добре. Жахлива робота вибудовує нашу моральну стійкість. Але те, що дається нам дуже легко і до чого у нас хист, — скажімо, малювання, — сприймається як непорозуміння, яке і не варто сприймати серйозно. З одного боку, ми нещиро погоджуємося з тим, що Бог хоче, аби ми були щасливі, веселі і вільні. А з іншого — таємно переконані, нібито Бог хотів би нас бачити без гроша за душею, якщо ми раптом таки захочемо присвятити себе мистецтву. У нас є хоча б якісь докази таких уявлень про Бога?

Коли ми дивимося на Боже творіння, то стає очевидно, що і сам Творець не знав, коли зупинитися. У світі існує не одна рожева квітка і навіть не п’ятдесят, а сотні рожевих квіток. Не забуваймо про сніжинки — яскравий вияв справжньої творчої радості. Не існує двох однакових сніжинок. Цей Творець підозріло нагадує когось, хто таки міг би підтримати нас у творчих починаннях.

«У нас новий керівник, — повідомляє людям, які вирішили зав’язати з алкоголем, „Велика книга Товариства анонімних алкоголіків“. — Якщо ми подбаємо про Божі справи, то він подбає і про наші». Для розгублених новачків товариства анонімних алкоголіків такий підхід стає рятівною соломинкою. Відчайдушно намагаючись повернутися до повноцінного тверезого життя, вони намертво хапаються за цю думку, коли сумніваються у власних можливостях побороти свою згубну звичку. Очікуючи допомоги згори, вони зазвичай її отримують. Плетива долі вирівнюються, стосунки налагоджуються.

Тим, хто ще не дійшов до краю, такі твердження здаються дурними, навіть оманливими, наче нас намагаються обвести навколо пальця. Бог може влаштувати нас на роботу? Та ще й на таку, яка нам буде подобатися? Той Бог, який має усього в надлишку, у якого мільйони можливостей і ключ до будь-яких дверей? Байки про такого Бога підозріло нагадують неправдоподібну тарабарщину.

Отож, коли перед нами постає вибір між заповітною мрією і ненависною нудною теперішньою роботою, ми часто вирішуємо ігнорувати мрію, а потім у своїх постійних нещастях звинувачуємо Бога. Ми поводимося так, нібито це Бог винен, що ми не помандрували в Європу, не записалися на курси малювання, не пішли на фільмування. А насправді це ж ми, а не Бог, вирішили всього цього не робити. Ми намагалися залишатися розсудливими — нібито існують якісь докази, що Бог також розсудливий, — замість того, щоб перевірити, чи не підтримає Всесвіт нашу здорову екстравагантну ідею.

Будь-яка речовина — це енергія у русі. Вона пульсує і тече. Гроші — це символ золотого потоку конкретизованої життєвої енергії.