Щоб реалізувати свій творчий потенціал, я повинен (повинна):

1. Довірити себе аркушу паперу. Використовувати його, щоб відпочити, помріяти, не боятися спробувати.

2. Наповнювати криницю образів, піклуючись про свого внутрішнього митця.

3. Ставити перед собою невеликі реальні цілі і досягати їх.

4. Молитися і у молитві просити підтримки, сміливості і смиренності.

5. Пам'ятати, що для творчої людини значно складніше і болючіше перебувати у глухому куті, ніж працювати.

6. Бути пильним (пильною) і помічати присутність Великого Творця, який веде мого внутрішнього митця і допомагає йому.

7. Вибирати друзів, які заохочуватимуть мене виконувати роботу, а не лише говорити про неї чи про причини, чому я її не виконую.

8. Пам'ятати, що Великий Творець любить творчість.

9. Пам'ятати, що моє завдання — виконувати роботу, а не критикувати її результат.

10. Повісити над робочим столом напис: «Великий Творцю, я подбаю про кількість. А ти — про якість».

3. Перелічіть двадцять ваших улюблених занять (займатися альпінізмом, кататися на роликах, пекти пироги, варити суп, кохатися, знову кохатися, кататися на велосипеді, їздити верхи, грати в хованки, грати у баскетбол, бігати, читати вірші і так далі). Коли ви востаннє дозволяли собі робити щось з переліченого? Напишіть дату біля кожного заняття. Не дивуйтеся, якщо виявиться, що востаннє ви займалися улюбленою справою багато років тому. Тепер усе зміниться. Цей список — чудове джерело ідей для творчих побачень.

4. З цього списку виберіть два заняття, яких ви уникали і які можна запланувати на цей тиждень. Це може бути щось просте: купіть одну плівку і відклацайте її. Пам’ятайте, що ми намагаємося навчити вас відчувати контроль над своїм часом. Виокремлюйте трішки часу на себе і заповнюйте його маленькими творчими справами. Підіть під час обідньої перерви у крамницю з платівками, навіть якщо ви матимете лише п’ятнадцять хвилин. Не чекайте, поки у вас з’явиться багато вільного часу. Натомість почніть з малого.

5. Поверніться до першого тижня і перечитайте перелік позитивних тверджень. Зверніть увагу, які з них викликають у вас найбурхливішу реакцію. Зазвичай саме те, що здається найбезглуздішим, приносить найбільше користі. Виберіть три твердження і переписуйте їх по п’ять разів щодня на ранкових сторінках; не забудьте додати і ті позитивні судження, які ви написали самі, використовуючи свої уїдливості.

6. Поверніться до переліку уявних життів, який залишився у вас з попереднього тижня. Додайте ще п’ять життів. Подумайте, чи ви можете проживати частинки цих життів уже зараз. Якщо у іншому житті ви хотіли б стати танцівником, то чому б не сходити на танці? Якщо монахом, то, може, варто дозволити собі поїхати на реколекції? А може, ви хотіли б стати аквалангістом? Тоді сходіть у найближчу крамницю, де продають акваріуми. А раптом вдасться знайти час вибратися на озеро?

7. «Пиріг життя». Намалюйте коло. Розділіть його на шість секторів — вони мають нагадувати шматки пирога. Позначте кожен шматок: духовність, спорт, розваги, робота, друзі, любов, пригоди. У кожному секторі поставте точку — чим ближче до зовнішнього обідця, тим більше ви задоволені цією сферою життя, чим ближче до центру кола — тим більше незадоволені. З’єднайте точки. Тепер подивіться, чи не вийшла утворена фігура однобока.

Нічого дивного, якщо на початку курсу ваш «пиріг життя» виглядатиме мов тарантул. Коли ваше творче відновлення почне набирати обертів, цей тарантул ставатиме все більш схожим на мандалу. Використовуючи цей метод, ви помітите, що існують сфери вашого життя, яким ви приділяєте дуже мало часу або які узагалі ігноруєте. Змінюйте це за допомогою тієї невеликої кількості часу, яку ви змогли вивільнити для себе.

Якщо ваше духовне життя ледве жевріє, то навіть п’ять хвилин, проведених у синагозі чи храмі, зможуть відновити у вас почуття дива. Багатьом з нас достатньо п’ятихвилинного звучання барабанної музики, щоб відчути зв’язок зі своєю духовною сутністю. А комусь допомагає прогулянка оранжереєю. Важливо те, що навіть зовсім трішки уваги тим сферам вашого життя, які найбільш недоглянуті, зможе їх підживити.

8. Десять маленьких змін. Перелічіть десять речей, які ви хотіли б змінити у своєму житті — від найважливіших до найбільш дріб’язкових чи навпаки (наприклад, придбати новий комплект постелі, з’їздити в Китай, перефарбувати кухню, нарешті розпрощатися з Еліс — для чого мені така стервозна подруга?). Напишіть:

Я хотів би (хотіла б)_

Я хотів би (хотіла б)_

9. Виберіть один пункт з цього списку, щось невеличке, як ціль на цей тиждень.

10. Виконайте цей пункт.

1. Скільки разів цього тижня ви писали ранкові сторінки? (Сподіваюся, що сім, пам’ятаєте?) Що ви відчували, коли їх писали? Чи здалося вам, що це заняття пішло вам на користь? Опишіть свій процес написання ранкових сторінок. (Наприклад: «Та писанина була така дурнувата. Я писала якісь незв’язні дурниці, ні до складу, ні до ладу…») Пам’ятайте, якщо ви просто пишете ранкові сторінки, то вони вже діють. Що з того, що ви написали, вас здивувало? Запишіть розгорнену відповідь на це запитання на цій сторінці. Ці записи — лише щотижнева самоперевірка ваших настроїв, а не прогресу. Не переймайтеся, якщо написане здаватиметься вам скиглінням і банальщиною. Часто саме це вам і потрібно.

2. Ви ходили на творче побачення цього тижня? Пам’ятайте, що ці побачення — необхідні моменти сміливості і волі. Що ви робили на побаченні? Як ви у цей час почувалися?

3. Чи трапилося цього тижня ще щось, що, на вашу думку, є важливим для вашого творчого відновлення? Опишіть, що саме.

Цього тижня ви можете відчувати незвичні припливи енергії і гострі приступи гніву, радості і суму. Оскільки розширюватимуться рамки, які вас досі обмежували і з якими ви змирилися, до вас повертатиметься ваша сила. Вам потрібно буде свідомо іти на експерименти, пов’язані з духовною неупередженістю.

Гнів — це паливо. Коли нас переповнює гнів, ми рвемося до дій: вдарити когось, розбити щось, упасти в істерику, гупнути кулаком об стіну, показати тим негідникам, де раки зимують. Але всі ми чемні люди, тому тільки те й робимо, що придушуємо свій гнів, не визнаємо його, зариваємо його якомога глибше у себе, стримуємо його, ховаємо його, лукавимо, ніби його нема, намагаємося його втамувати за допомогою ліків, ігноруємо. Ми робимо все, що завгодно, тільки б не прислухатися до нього.

А гнів для того і існує, щоб до нього прислухатися.

Гнів — це голос, крик, благання, вимога. Гнів потрібно поважати. Чому? Тому що гнів — це карта. Він вказує нам на наші кордони. Він показує, куди ми хочемо піти. Він дозволяє нам бачити, де ми вже були, і дає знати, коли нам там не сподобалося. Завдяки гніву ми можемо розгледіти свій шлях, а не лише потенційну жертву. Під час творчого відновлення гнів — ознака здоров’я.

Призначення гніву — підштовхувати нас до дій, а не до нерозсудливих вчинків. Гнів указує нам напрямок. Нам потрібно користуватися гнівом як паливом, щоб здійснити вчинки у тому керунку, куди нам цей гнів указує. Трохи подумавши, ми зазвичай можемо розшифрувати повідомлення, яке надсилає нам наш гнів.