Фюре Франсуа 75, 126

Хрущов 290, 291

Ху Ші-Хсі 291

Целан Пауль 105, 108, 109-112, 115-118, 213, 246

Чаплін 30

Че Ґевара 290

Шаламов 75

Шар Рене 176

Шелінґ 234

Шенберґ 29, 177

Ширак Ж. 118, 296, 298

Шребер 92, 98, 99

Юнґ 100

Якобсон 144

Ярузельський 264

XX століття засудили й прокляли як століття тоталітарного терору, утопічних і злочинних ідеологій, марних ілюзій, геноцидів, штучних авангардів, абстракцій, що підмінили собою демократичний реалізм.

Я не братиму на себе роль обвинувачуваного, якому доводиться захищатися. Не буду, як Франц із п’єси Сартра «Бранці Альтони», виголошувати: «Я звалив тягар століття на свої плечі й за нього відповідаю!» Просто хочу дослідити, що ж те прокляте століття, зсередини свого становлення, говорило про себе. Хочу відкрити справу на це століття, справу, яка писалася ним і в ньому, а не якимись самовдоволеними суддями-розумаками, на роль яких дехто претендує.

Із цим наміром я звертаюся до поезії, філософських фрагментів, політичних думок, театральних п’єс... Я звертаюся до матеріалу, який декому хочеться пожбурити на смітник історії; але саме завдяки йому століття виразило в думці своє життя, свою драму, творчість, пристрасть.

І тоді, всупереч нав’язаній сьогодні думці, я бачу, що та пристрасть, пристрасть XX століття, аж ніяк не була пристрастю уявного чи пристрастю ідеологій. А ще менше - пристрастю месіанською. Великою пристрастю XX століття, на відміну від профетизму XIX століття, була пристрасть реального. Завдання століття було активувати Істинне, тут і тепер.