Затримавши свою увагу на меню трохи довше, Шалік вирішив, що його співрозмовниця зробила справді хороший вибір, тому замовив те саме.

— Міс Десмонд, — почав Шалік, коли офіціант пішов, — я шукаю жінку, яка могла б допомогти мені в роботі. Тобто я, можна так сказати, агент, який дбає про надзвичайно багатих та водночас розбещених людей, розумних бізнесменів і навіть принців. Хвалюся, що неможливого — нема. Можливо усе, якщо у вас є гроші та мозок, — він замовк і поглянув на неї. — Однак, гадаю, моя праця була би простішою, якби на мене постійно працювала жінка. Маю попередити, що робота ця надзвичайно відповідальна, а іноді й небезпечна, але завжди у межах закону країни, в якій я працюю, — останнє твердження було брехнею. Зовсім недавно Шалік провів низку незаконних валютних операцій у Лондоні, яких, у разі викриття, вистачило б, аби запроторити його до в’язниці. Однак, згідно із Шаліковою філософією, будь-яка угода, якщо її не викрили, є законною. — Зарплата буде високою. Ви матимете власні апартаменти у готелі «Королівські вежі», оплачені з моєї кишені. У вас буде чимало нагод для подорожей, — говорячи це, він дивився на неї чорними намистинками очей. — І запевняю вас, міс Десмонд, що йдеться про суто ділову угоду.

Саме принесли дуже апетитні крихітні рожеві креветки з тостами, тож на певний час запала тиша.

Коли Ґея присмачувала свій тост маслом, вона запитала:

— Містере Шалік, чому ви гадаєте, що я впораюся з цією роботою?

Шалік гриз креветки, із сумом відмовившись від тосту: оскільки єгиптянин важив на чотири кілограми понад норму, довелося пожертвувати смакотою задля здоров’я.

— Мабуть, інтуїція. Здається, ви та жінка, яку я шукаю.

— Ви кажете, що платня буде високою... Скільки?

Він з’їв ще три креветки, а тоді мовив:

— Розкажіть мені про себе. А я вже оціню.

Ґея ковтнула холодного рейнвейну[6] і зеленими очима поглянула на Шаліка. Йому сподобалися ці задумливі, практичні й розсудливі очі.

— Гаразд, — вона всміхнулася, й від цього її обличчя стало веселим і чарівним. — Як бачите, я красива. І розумна. Ви переконаєтеся в цьому. Я вільно розмовляю французькою, італійською та іспанською мовами. Трішки володію німецькою. Я народилася майже на коні, бо у мого батька була кінська ферма у Кентуккі. Я займалась автоперегонами, тому знаю про автомобілі все. Розумію, чого хочуть чоловіки. Секс мене не лякає. Я знаю, як зробити чоловікові приємно, якщо — тільки якщо — це необхідно. Я заробляю достатньо, дефілюючи у люксовому одязі, але люблю гроші й хочу мати їх більше.

Шалік закінчив із креветками й почухав товстого носа.

— Це все?

Вона засміялася.

— Хіба недостатньо?

— Мабуть, так. Умієте користуватися вогнепальною зброєю?

Красуня підняла брови.

— А навіщо це мені?

— В інших сферах ви підковані добре, але, гадаю, вам потрібно навчитися користуватися зброєю і захищати себе. Можу це організувати. Коли жінка, ще й така прекрасна, як ви, мусить мати справу з усілякими чоловіками, то було б непогано для неї вміти оборонятися.

Вони мовчали, доки офіціант наливав «Марго» 59-го року, яке Шалік замовив у пориві нерозсудливості. Ціна була порядною, але вино виявилося справді чудовим.

— Тепер ваша черга, — відкусивши грудинку, Ґея скривилася. — Жорсткувата.

— Звісно. А на що ви сподівалися? Це ж Копенгаген, а не Париж, — він глянув їй у вічі через осяяний свічками стіл. — Тобто «моя черга»?

— Ваша черга робити оцінку. Я розповіла про себе. Оцінюйте.

Шаліку сподобався її прямий підхід.

— Якщо ви готові робити все, що я скажу, міс Десмонд, — сказав він, почавши водночас розрізати качку на дрібні шматочки, — якщо ладні з’являтися за першим дзвінком одинадцять місяців на рік — останній місяць проводьте так, як забажаєте... І після того, як ви пройдете курси самооборони, я платитиму вам 10 000 доларів на рік й один відсоток від того, що зароблю на дорученнях, з якими ви мені будете допомагати. За приблизною оцінкою ви отримуватимете 25 000 доларів у рік.

Ґея трохи відпила «Марго».

— Принаймні вино хороше, чи не так?

— Звісно, ціна його зобов’язує бути таким, — гірко відказав Шалік. Він ненавидів марно витрачати гроші. — То що скажете?

Жінка обмірковувала його пропозицію, граючись із келихом, а тоді похитала головою.

— Ні... Мені це не цікаво. Я можу стати коханкою якогось стариганя — й отримувати вдвічі більше. Ви ж просите мене стати вашою рабинею на одинадцять місяців, не мати впродовж цього часу ніякого особистого життя і бути повністю у вашому розпорядженні, — вона засміялася. — Ні, містере Шалік, ви пропонуєте надто малу ціну за це.

Якби вона зреагувала інакше, Шалік би засмутився.

— Тоді скажіть, на яких умовах ви б погодилися працювати на мене.

Єгиптянина потішило, що співрозмовниця відповіла прямо і без вагання.

— 30 000 на рік, байдуже, працюю я чи ні, і п’ять відсотків від того, що ви заробляєте на угодах, до яких я причетна.

Шалік повільно й сумно похитав головою.

— Мені шкода, міс Десмонд, та я мушу пошукати когось іншого.

Вони перезирнулися. Ґея подарувала йому чарівну усмішку, проте в її очах Армо побачив глум.

— Тоді й мені шкода. І я мушу пошукати когось іншого.

Тепер Шалік не сумнівався, що перед ним — саме та жінка, яка йому потрібна, тож приготувався торгуватись. Але Ґея дала йому відсіч — і цим також підкорила єгиптянина. Він ненавидів зазнавати поразок, але усвідомлював: якщо ця жінка може обіграти його, то й чоловіки, з якими їй доведеться мати справу під час доручень, будуть звичайними пішаками в її руках.

Наприкінці вечері, після того, як Шалік оплатив майже космічну суму, вони домовилися. Початкова ставка — 30 000 доларів на рік плюс п’ять відсотків од Шалікових угод, які передбачали участь Ґеї. Він мусить переводити їх у швейцарський банк, не вираховуючи податків. Єгиптянин підрахував, що така забаганка вартуватиме йому близько семи відсотків од прибутку.

Коли вже все було домовлено, Ґея прибула до Лондона й пройшла ті курси самооборони, які для неї обрав Шалік. Тренери були дуже задоволені нею.

— Тепер ця жінка здатна повністю подбати про себе, — казали вони Шаліку. — Вона може дати собі раду в будь-якій критичній ситуації.

Надзвичайно задоволений своєю знахідкою, Шалік влаштував Ґею у готелі «Королівські вежі» — в маленькому люксі на поверх нижче за свій номер, й уже за два місяці красуня повністю виправдала своє утримання.

Ґея виконала два доручення не просто успішно, а дуже майстерно, чим неабияк потішила Шаліка. Перша справа полягала в тому, що дівчина мала дістати хімічну формулу для компанії-конкурента. А друга — роздобути інформацію про злиття великих корабельних компаній, завдяки якій клієнт Шаліка добре нагрівся на фондовому ринку й віддав частину прибутку єгиптянину. В обох випадках Ґеї довелося переспати з чоловіками, щоб отримати необхідні дані. Шалік не випитував подробиць. Він просто тішився з нагоди перетворювати інформацію, яку вона постачала, в гроші.

Ґея пропрацювала на нього лише півроку, але вже давно відробила свою ставку.

Задоволений їхніми успіхами, Шалік відправив її у відпустку — покататися на лижах. Єгиптянин був певен, що поїхала вона не сама, але в особисте життя жінки не втручався. Однак несподівано підвернулася справа із перснем Борджіа, тож Шалік надіслав Ґеї телеграму до Гштаада з проханням негайно повернутися.

Вона прилетіла першим же літаком. Коли Ґея увійшла до офіса Шаліка, він подумав, що помічниця виглядає надзвичайно: швейцарське сонце позолотило її шкіру, а каштанове волосся вільно спадало на плечі.

Товстун розповів міс Десмонд про справу з перснем і вельми втішився її зацікавленістю.

— Вам сподобається Наталь, — сказав він. — Країна просто чудова. Троє чоловіків, які працюватимуть з вами, — професіонали своєї справи і, гадаю, не становитимуть жодних проблем для вас, — єгиптянин глянув на згорілий кінчик сигари. — Однак мушу попередити, що справа ризикована. Каленберґ — досить небезпечний.