Він підняв перстень і взявся ретельно його розглядати. Тримаючи прикрасу в лівій руці, простягнув праву до телефону й набрав номер.

«Гарні діаманти», — подумав і вказівним пальцем провів по суцвіттю. Раптом щось гостре, як голка, різонуло йому палець. Шалік випустив перстень, насупився і підніс скривавлений палець до рота.

«А перстень Борджіа досі дряпає, — подумав він. — Звісно, отрута давно висохла: персню ж близько чотирьохсот років». Він поглянув на палець. А подряпина неприємна. Він і далі смоктав палець, прислухаючись до телефонних гудків та міркуючи, як його клієнт тішитиметься, що перстень повернуто.

Кінець