— Чому ви так вважаєте? — запитав Голова.

— Насамперед окреслімо, що ми хочемо визначити на підставі цих казок, а саме: стратегічний напрям розвитку людства в майбутньому. Якщо така інформація в цих текстах дійсно міститься, то вона, незалежно від змісту, має бути викладена чітко й недвозначно. Ми не можемо закладати підвалини стратегічного розвитку, використовуючи розпливчасті й багатозначні формулювання. Але саме використання художніх засобів, які розмивають чіткість формулювань, і є сутністю літературного процесу. Ми не сумніваємося: з міркувань безпеки істинний сенс цих казок приховано максимально глибоко, а це лише підвищує неоднозначність і невизначеність спроб тлумачення будь-яких відомостей. Тому труднощі полягатимуть не в отриманні бодай якоїсь корисної для нас інформації з текстів цих трьох казок, а у верифікації версій тлумачення кожної деталі. Ми здатні отримати безліч інтерпретацій кожного слова, але цілком може статися, що всі прочитання виявляться далекими від істини. Й останнє: як дитячий письменник я хочу висловити своє захоплення літературним талантом Юнь Тяньміна. Якщо ці тексти сприймати лише як дитячі казки, то вони просто чудові.

Уже наступного дня в КІІ розпочалася серйозна робота щодо інтерпретації текстів казок Юнь Тяньміна. Незабаром усі змогли пересвідчитися, що дитячий письменник мав рацію.

Усі три казки Юнь Тяньміна рясніли багатими метафорами, підказками, натяками й символами. Будь-яку частину сюжету можна було проінтерпретувати різним чином, і кожна така інтерпретація мала достатнє підґрунтя, щоб вважатися правильною. Але визначити, яку саме інформацію чи думку вкладав у ці слова автор, здавалося майже неможливим, тож фактично брати за основу для розробки планів стратегічного розвитку було нічого.

Наприклад, момент, описаний на початку розповіді — вписування людей у картину, — багато спеціалістів визнали найбільш очевидною метафорою, проте фахівці різних галузей часто мали протилежні тлумачення цього епізоду. Дехто вважав, що живопис символізує оцифрування або тотальну інформатизацію реального світу, тому цей сюжет може свідчити про потребу переходу всього людства в електронний формат, завдяки чому з’явиться можливість уникнути завдавання превентивного удару за теорією Темного лісу. Науковці, які підтримували подібну інтерпретацію, зазначали: з текстів казок видно, що персонажі, вмальовані в картину, перестають бути небезпечними для реального світу, тому процес оцифрування людей може виявитися шуканим способом передання послання миру до Всесвіту.

Табір прибічників протилежної думки стверджував, що цю частину тексту треба сприймати як просторову метафору: папір для малювання й реальність — насправді два різні виміри простору, й коли людину вмальовують у картину, вона зникає зі звичного нам тривимірного світу. Вони принагідно нагадали про експедицію «Синього простору» й «Гравітації» в чотиривимірний простір, тож цілком можливо, що Юнь Тяньмін таким чином натякав: людство зможе використати четвертий вимір як притулок чи сховище або якимось чином передати звідти послання миру в Усесвіт. Дехто вказував, що порушення принципів перспективи принцом Глибока вода також свідчить на користь такого трактування цієї частини тексту.

Як інший приклад можна назвати дискусію навколо метафоричного означення риб-ненажер. Дехто, посилаючись на їх велику кількість, малопомітність і надзвичайно агресивний норов, стверджував, що вони символізують сукупність усіх цивілізацій у Всесвіті за теорією Темного лісу. А під чарівним милом, яке примушує цих рибин розслабитися й забути про напад, маються на увазі якісь, поки що невідомі, принципи послання миру. Існувала й інша думка: риби-ненажери — це якісь крихітні машини зі штучним розумом, які до того ж здатні до автореплікації. Опинившись у космосі, ці машини використали як сировину космічний пил і комети з поясу Койпера та хмари Оорта й розпочали самокопіюватися у великих кількостях, аж поки їх чисельність не почала зростати в геометричній прогресії, сформувавши навколо Сонячної системи розумний заслін. Подібний заслін може виконувати різні завдання: перехоплювати фотоїди, які атакують Сонце, або спотворювати вигляд Сонячної системи для віддаленого спостерігача, досягаючи цим головної мети послання миру до Всесвіту.

Таке тлумачення отримало назву «Зграйової інтерпретації», й, оскільки воно містило найчіткіші технічні параметри втілення, опрацюванню саме цієї версії було приділено багато часу — Всесвітня академія наук навіть провела різносторонні дослідження. Але КІІ від початку не покладав великих надій на «Зграйову інтерпретацію»: хоча ця ідея була найбільш технологічно здійсненною, просте моделювання показало, що для створення на периферії Сонячної системи заслону з наділених штучним інтелектом машин шляхом автореплікації буде потрібно десятки тисяч років. Більше того, не вдалося спростувати сумніви в ефективності подібної системи як для захисту Сонячної системи, так і для генерування послання миру до Всесвіту. Зрештою, від цієї інтерпретації довелося відмовитися, хоча і з великою неохотою.

Майже всі деталі казок отримали безліч тлумачень і припущень: парасолька, яку обертали над головою принцеси для її захисту; таємничий сніжнохвильовий папір і обсидіанова плита; чарівне мило…

Але, як слушно зауважив дитячий письменник, усім цим речам можна було дати безліч трактувань, кожне з яких могло виявитися як істинним, так і хибним.

Проте не весь зміст трьох казок здавався настільки неясним і неоднозначним. На думку експертів КІІ, принаймні одне позначення могло містити чітку підказку й навіть стати ключем до відкриття таємничих дверей світу казок Юнь Тяньміна.

Це дивна назва топоніма — Хе’ерсіньґеньмосикеньлай.

Юнь Тяньмін розповідав Чен Сінь казки класичною китайською. Усі відзначали, що переважна більшість топонімів та імен у сюжеті мають чітке й зрозуміле позначення в китайській мові: Королівство без оповідок, Море ненажер, Могильний острів, принцеса Росинка, принц Крижаний пісок, принц Глибока вода, Вушко голки, майстер Ефір, капітан палацової варти Довге вітрило, тітка Широчінь тощо. Аж раптом у тексті з’явився очевидно транслітерований топонім, нехарактерно довгий для китайської мови, та ще й із дивною вимовою. До того ж згадка про цей топонім аномально часто виринала в тексті, неодмінно вказуючи на незвичність предметів: художники Вушко голки та майстер Ефір — родом із Хе’ерсіньґеньмосикеньлая; сніжнохвильовий папір, обсидіанові плита й праска — також звідти; капітан палацової варти Довге вітрило, чарівне мило й навіть риби-ненажери — усе родом із Хе’ерсіньґеньмосикеньлая… Автор, вочевидь, неодноразово підкреслює важливість цього місця, але не наводить жодного його опису в тексті казок. Це великий острів, як і Королівство без оповідок? Чи позначена місцевість займає територію цілого континенту? Чи це архіпелаг? Жодного натяку.

Експерти навіть не могли дійти спільної думки, з якої мови походить ця назва. Юнь Тяньмін на час відльоту володів англійською доволі посередньо й не говорив жодною іншою іноземною. Проте не можна було виключати, що він опанував іще якусь мову, вже потрапивши до трисоляріан. Сам топонім фонетично не нагадував англійської, як і будь-якої іншої з романської чи германської групи мов. Так само це слово не могло походити з трисоляріанської мови, бо вона не мала фонетичного вираження.

Експерти намагалися відтворити написання топоніма різними відомими земними мовами, залучали вузькопрофільних спеціалістів із різних сфер, шукали в глобальній інформаційній системі та базах даних із обмеженим доступом — і все марно. Перед цією загадкою спасували найкращі уми людства в найрізноманітніших галузях знань.

Експерти з усіх підгруп постійно перепитували в Чен Сінь одне й те саме: чи впевнена вона, що правильно запам’ятала назву топоніма? Чен Сінь відповідала твердо й непохитно: вона одразу відзначила незвичність цієї назви й спеціально ретельно підійшла до її запам’ятовування. Окрім цього, постійне повторення в тексті цього топоніма виключає можливість того, що вона могла просто щось недочути.