— Накажіть усім нашим військовим формуванням в усіх кінцях бункерного світу скласти зброю і здатися Федеральному уряду. Міська влада співпрацюватиме з флотом, щоб федеральна влада встановила контроль над містом, та утримуватиметься від будь-яких агресивних дій, — сказав Вейд.

— Слухаємося, — відповів хтось із натовпу. Не оперезані золотими патронташами, вояки в чорних скафандрах випромінювали ще більше темряви й стали ще зловіснішими.

Вейд махнув рукою, розпускаючи сили самооборони. Вони мовчки залишили залу, темна хмара зникла, повернувши приміщенню звичний рівень освітлення. Вейд насилу піднявся й обійшов золотаву гору набоїв із антиматерією. Відкривши прозорий ковпак, він легко дмухнув на платформу, змітаючи волосся Чен Сінь. Повернувши ковпак на місце, Вейд обернувся до неї й з легкою посмішкою вимовив:

— Бачиш, дівчисько, я тримаю слово.

Після завершення інциденту в Зоряному кільці Федеральний уряд не одразу сповістив населення про існування зброї з антиматерією. Міжнародне співтовариство вважало, що конфлікт розв’язався очікувано, і не приділяло цій події багато уваги. Як розробник циркумсолярного прискорювача, компанія «Зоряне кільце» мала значний авторитет у світі, й громадська думка схилялася до відмови від будь-якого переслідування винних у цьому інциденті осіб. Більше того, громадськість вважала, що Зоряному кільцю треба якомога швидше повернути права самоврядування, якщо містяни пообіцяють більше ніколи не займатися дослідженнями й розробкою двигунів криволінійного прискорення. А за умови підпорядкування та постійного суворого моніторингу діяльності з боку федеральної влади їм слід і надалі дозволити провадити іншу наукову та бізнесову діяльність.

Проте, коли за тиждень штаб флоту Федерації продемонстрував світові захоплені набої із зарядом антиматерії, людство було шоковане горою концентрованої смерті.

Компанія «Зоряне кільце» була оголошена поза законом. Федеральний уряд конфіскував усі її активи й встановив контроль над циркумсолярним прискорювачем. Флот Федерації почав контролювати космічне місто, розпустив Академію наук та Інженерний інститут. Було заарештовано понад 300 осіб серед керівників «Зоряного кільця», включаючи Вейда та сили самооборони в повному складі.

Федеральний суд Сонячної системи засудив Томаса Вейда до смертної кари за злочини проти людства, військові злочини та порушення Закону про заборону розробки криволінійних рушіїв.

Чен Сінь провідала Вейда в центрі ув’язнення біля будівлі Верховного Федерального суду, що розташовувався в космічному місті Земля І — столиці Федерації Сонячної системи. Вона мовчки дивилася через прозорий екран на Вейда, який перебував у стерильній білій камері. Вона побачила, що 110-річний старий має абсолютно безтурботний вигляд, немов гладінь пересихаючої калюжі, якою вже не пробігають брижі.

Чен Сінь просунула крізь маленьке віконце в захис­ному екрані коробку сигар, яку придбала на плавучому ринку в Океанії І. Відкривши дерев’яну коробку, Вейд узяв три сигари з десяти, які там лишилися, а потім повернув подарунок Чен Сінь.

— Мені вистачить, — промовив він.

— Розкажи мені більше про себе: кар’єру, життєві події, аби я мала змогу донести цю інформацію наступним поколінням, — відповіла Чен Сінь.

Вейд злегка похитав головою.

— Я лише один із безлічі смертних. Нема про що говорити.

Чен Сінь розуміла, що, окрім прозорого бар’єра, їх розділяє найглибша прірва у світі, здолати яку марно й сподіватися.

— Ти хочеш щось мені сказати? — спитала Чен Сінь. Їй було дивно, що вона хотіла почути думку цієї людини.

— Дякую за сигари.

Минуло багато часу, перш ніж Чен Сінь збагнула, що більше нічого не почує. Це були його останні слова.

Вони мовчки сиділи поруч, не дивлячись одне на одного. Час перетворився на ставок із затхлою водою, яка засмоктувала їх дедалі глибше, аж поки поштовхи від корегування орбіти космічного міста не повернули Чен Сінь до реальності. Вона повільно встала й тихим голосом попрощалася з Вейдом.

Вийшовши за стіни ізолятора, Чен Сінь відкрила коробку й дістала сигару. Попросивши вогню в охоронця, вона зробила першу в житті сигарну затяжку. На диво, вона не закашлялася, а натомість спостерігала, як білий дим розсіється під світлом штучного сонця столиці, зникаючи разом зі слізьми, які оплакували три століття знайомства з Вейдом.

За три дні тіло Томаса Вейда випарували на молекули потужним лазером за одну десятитисячну секунди.

Чен Сінь повернулася до Центру гібернації в Азії І, аби розбудити АА. Згодом вони обидві вирішили, що варто злітати на Землю.

Чен Сінь і АА скористалися корпоративним човником «Зоряне кільце» — одним із небагатьох активів, залишених Федеральним урядом Чен Сінь після націоналізації її компанії. Загальна сума статків, переданих у відання Чен Сінь, приблизно дорівнювала вартості активів компанії на момент передачі управління Вейду. Хоча це була досить значна сума, вона виявилася крихтами порівняно з вартістю активів «Зоряного кільця» на дату націоналізації. Це був уже третій космічний корабель із такою назвою, який, попри невеличкі розміри (він міг узяти на борт лише трьох людей), годився для міжзоряних польотів. Замкнена екосистема корабля мала довершений і делікатний вигляд, немов найвишуканіший взірець садово-паркового мистецтва.

Чен Сінь із АА блукали ледве заселеними материками Землі. Вони проносилися над безкраїми лісами, об’їжджали верхи безмежні пасовища й прогулювалися пустельними пляжами. Більшість міст поглинули ліси й чагарники, лишивши для дрібки людей невеличкі поселення. Чисельність населення Землі була такою ж, як у часи пізнього неоліту.

Чим довше вони лишалися на Землі, тим більше стверджувалися у думці, що вся історія людства — лише один довгий сон.

Вони навідалися і в Австралію. З усіх міст заселеним лишилася тільки Канберра — тут навіть зосталися урядові інституції, які гордо називали себе Співдружністю Австралії. Ворота будівлі Парламенту, де Томоко проголосила план остаточного винищення людства, були густо вкриті різноманітною рослинністю, а в’юнкі лози обплели навіть 80-метровий флагшток. Вони відшукали в урядових архівах записи про Фреса: старий прожив понад 150 років, але час переміг і його — він помер понад 10 років тому.

Наступним пунктом призначення був острів Москен. Збудований Джейсоном маяк іще лишався на місці, проте вже не посилав сигналів у морські далі. Навколишні краї повністю збезлюдніли. Вони знову почули гуркіт Москстраумена, але не побачили більше нічого, крім порожніх морських пейзажів у світлі призахідного сонця.

Їхнє майбутнє здавалося не менш порожнім.

— А чому б нам не вирушити в часи після завдання удару, коли вже зникне Сонце? — запропонувала АА. — Тільки тоді наші душі віднайдуть спокій.

Чен Сінь сама розмірковувала над такою можливістю, але не заради безтурботного життя. У цю епоху, зупинивши руйнівне протистояння між компанією та Федеральним урядом, вона знову перетворилася на об’єкт поклоніння безлічі незнайомих людей, що було надзвичайно виснажливим. Крім того, їй кортіло на власні очі побачити, що людство успішно переживе удар за теорією Темного лісу й надалі процвітатиме — єдина розрада, яка могла полегшити її душевний біль. Вона намагалася уявити, як це — жити на межі туманності, на яку перетвориться Сонце, в останній гавані її життя, де вона спробує віднайти спокій і, можливо, щастя.

Зрештою, їй було лише 33 роки.

Чен Сінь і АА повернулися до юпітеріанського кластера й знову скористалися послугами Центру гібернації в Азії І. Запланована тривалість сплячки становила 200 років, але в документах була особлива примітка: якщо протягом цього строку станеться удар за теорією Темного лісу, то їх мають пробудити негайно.