Увесь дослідницький проєкт КІІ зайшов у глухий кут. Не можна сказати, що це було геть неочікувано: якби людство змогло легко розшифрувати прихований зміст казок Юнь Тяньміна, то й трисоляріанам це було б до снаги. Тому всі розуміли, що істинне послання має бути дуже добре сховане. Експерти підгруп почувалися повністю виснаженими, до всього їх іще надзвичайно дратували статична електрика й гострий запах у екранованій від софонів кімнаті. Крім того, кожна підгрупа поділилася на протиборчі табори, які підтримували різні інтерпретації текстів казок, через що не вщухали сварки.

В експертів КІІ поступово почали виникати сумніви, що в текстах трьох казок дійсно містяться якісь змістовні дані, які можуть бути корисними для стратегічного розвитку людства в майбутньому. Здебільшого ці сумніви виникали через особу самого Юнь Тяньміна — в докризову епоху він устиг отримати лише ступінь бакалавра, що за обсягом отриманих знань було менше, ніж у сучасного учня середньої школи. До того як він зголосився взяти участь у проєкті «Сходовий марш», Юнь Тяньмін мав лише вкрай обмежений досвід виконання професійних завдань базового рівня й не брав участі в передових наукових дослідженнях, не кажучи вже про розробку якихось теорій у фундаментальній науці. Хоча не варто було відкидати можливості продовження його навчання після перехоплення, клонування й воскресіння, спеціалісти вкрай скептично ставилися до вірогідного опанування ним супертехнологій трисоляріан й тим паче — досконалого розуміння їх теоретичного підґрунтя.

Але з часом справи пішли ще гірше: в роботу КІІ почали втручатися зовнішні чинники. Спочатку всі експерти злагоджено й затято працювали, щоб розгадати секрети виживання людства в майбутньому. Але згодом у роботі підгруп почало відчуватися лобіювання інтересів різноманітних політичних утворень і зацікавлених сторін, таких як Об’єднаний флот, ООН, уряди різних країн, транснаціональні компанії й світові релігії. Вони воліли сприяти поширенню інтерпретацій текстів казок згідно з політичними доктринами й власними інтересами, використовуючи процес тлумачення отриманої інформації як черговий інструмент пропаганди своєї політичної волі. За деякий час тексти казок перетворилися на порожню тару, куди кожен охочий намагався запхати потрібний собі зміст. Через це суперечки всередині підгруп між прихильниками різних інтерпретацій текстів ставали дедалі більш заполітизованими й формалістськими, що викликало загальне невдоволення.

Однак той факт, що інтерпретування текстів казок Юнь Тяньміна зайшло в глухий кут, мав і позитивний ефект — людство було змушене відмовитися від сподівань на порятунок завдяки диву. Насправді широкі маси населен­ня й не плекали подібної надії, бо їм не повідомлялося про існування цих текстів. А відтак тиск низів змусив керівництво Об’єднаного флоту й Організацію Об’єднаних Націй змінити головний вектор зусиль, перемкнувши його із розшифрування текстів казок Юнь Тяньміна на пошук можливостей для виживання людської цивілізації на основі вже опанованих технологій.

За космічними мірками знищення Трисоляриса сталося просто під носом у людства, тож воно могло проводити всебічні й детальні спостереження за знищенням зоряної системи й таким чином накопичити чималу кількість даних. А оскільки знищена зірка масою й розташуванням у Головній послідовності дуже нагадувала Сонце, людство могло отримати доволі точну математичну модель майбутньої катастрофи за теорією Темного лісу. Направду кажучи, ґрунтовні дослідження в цій галузі розпочалися одразу після того, як Сонячної системи досягли випромінене світло й підтвердження руйнування світу Трисоляриса. Отримані результати сприяли зародженню проєкту «Бункер», який відтіснив на периферію розшифрування текстів казок Юнь Тяньміна й привернув небувалу увагу всієї міжнародної спільноти.

Витяг із «Минулого поза часом»: Проєкт «Бункер» — ковчег для цивілізації Землі

І. Прогнозований час завдання удару по Сонячній системі.

Оптимістичний сценарій — 100–150 років; базовий сценарій — 50–80 років; песимістичний сценарій — 10–30 років. Відповідно, будь-які плани виживання людства слід розробляти, виходячи з 70-річного циклу.

ІІ. Загальна чисельність населення, яку необхідно врятувати.

Враховуючи результати моделювання на підставі даних про швидкість зменшення чисельності людства, через 70 років у Сонячній системі житиме загалом від 600 до 800 мільйонів людей.

ІІІ. Прогнозований розвиток подій після завдання удару за теорію Темного лісу.

На підставі даних спостережень за знищенням однієї із зірок у системі Трисоляриса була розроблена математична модель катастрофи за умови, якщо аналогічний удар буде завдано по Сонцю. Проведені розрахунки засвідчили, що у разі враження Сонця фотоїдом усі планети земної групи будуть знищені. На початковій стадії катастрофи після завдання удару випаруються Меркурій і Венера, а Земля, хоч і збереже частину своєї маси та сферичну форму, втратить усю кору й частину мантії, що зменшить її радіус на 500 кілометрів. Радіус Марса зменшиться приблизно на 100 кілометрів. Із часом швидкість обертання навколо Сонця планет земної групи вповільниться, й унаслідок тертя об викинуту назовні зоряну речовину вони поступово знижуватимуть висоту орбіт, аж поки не вріжуться в залишок ядра Сонця, де й зникнуть назавжди.

Математична модель засвідчила, що руйнівна сила від вибуху Сонця, включаючи вплив випроміненої радіації та розсіювання зоряної речовини, обернено пропорційна квадрату відстані до об’єкта. Тобто зі збільшенням відстані від Сонця руйнівна сила різко зменшується, що дасть змогу планетам зовнішньої частини Сонячної системи, як-от Юпітер, пережити удар.

На початковій стадії катастрофи поверхня Юпітера зазнає відчутних руйнувань, але його внутрішню структуру не буде пошкоджено, вціліє і більшість його супутників. Сатурн, Уран і Нептун отримають лише незначні ушкодження поверхні без впливу на їх будову. Розсіяна зоряна речовина певним чином уплине на орбіти цих планет, але з часом викинута з Сонця матерія утворить спіральну туманність, кутова швидкість і напрямок обертання якої збігатимуться із напрямком руху планет-гігантів, таким чином, вона й надалі не матиме впливу на їхні орбіти.

Тож цілком імовірно, що чотири планети-гіганти — Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун — залишаться неушкодженими після завдання удару за теорією Темного лісу.

Це важливе припущення й лягло в основу проєкту «Бункер».

IV. Відкинуті плани порятунку людства.

1. План міжзоряної втечі: технологічно абсолютно нездійсненно. Людство у відведений час не зможе розвинути технології для здійснення масштабних міжзоряних перельотів. Загальна кількість евакуйованих осіб становитиме лише одну тисячну частку людства. До того ж імовірність того, що ці кораблі порятунку досягнуть придатних для життя екзопланет швидше, ніж закінчиться паливо чи виснажаться їхні замкнені екосистеми, є вкрай невисокою.

А оскільки скористатися цим планом змогла б лише невелика частина населення Землі, він був визнаний таким, що порушує базові цінності й моральні норми людства і може спричинити жорстокі потрясіння та тотальний крах людського суспільства.

2. План переміщення на значну відстань: низька ймовірність можливості технологічного втілення. Цей план полягав у зведенні людських поселень посеред космосу на значній відстані від Сонця, що дасть змогу гарантовано уникнути негативних наслідків його вибуху. Згідно з проведеними розрахунками, які спиралися на рівень захисту наявних людських космічних міст, безпечна відстань від Сонця становить 60 астрономічних одиниць, тобто виходить за межі поясу Койпера. Проте ця частина космічного простору досить бідна на ресурси, тож знайти сировину в достатній кількості для побудови космічного міста буде складно. Крім того, навіть якщо таке космічне місто буде збудоване, внаслідок проблем із тими ж ресурсами люди стикнуться з непереборними труднощами виживання.