V. Проєкт «Бункер».

Використання чотирьох планет-гігантів як щитів для захисту від вибуху Сонця внаслідок удару за теорією Темного лісу. Планувалося зведення за кожною з чотирьох планет космічних міст на достатній площі для переселення всього людства. Ці космічні міста мали розташовуватися досить близько до поверхні Юпітера, Сатурна, Урана й Нептуна, проте не обертатися навколо них, як супутники, а рухатися навколо Сонця синхронно з планетами. Завдяки цьому міста завжди лишалися б із протилежного від Сонця боку планет і не постраждали б у разі вибуху світила. У планах було спорудження 50 космічних міст, кожне з яких могло стати домівкою для близько 15 мільйонів людей. За Юпітером і Сатурном мали розміститися по 20 таких міст, ще шість — за Нептуном і останні чотири — за Ураном.

Матеріали для будівництва космічних міст брали б із супутників чотирьох планет-гігантів, а також кілець Сатурна й Нептуна.

VI. Технічні аспекти реалізації проєкту «Бункер».

Більшість затребуваних для реалізації проєкту технологій уже давно й міцно опановано людством. Об’єднаний флот має великий досвід спорудження космічних міст і відповідну робочу базу на орбіті Юпітера. Очікується, що деякі технічні завдання, які на сьогодні ще не мають вирішення (як-от постійне позиціонування міст із протилежного від Сонця боку планет), будуть успішно виконані у відведений проміжок часу. Оскільки космічні міста не обертатимуться — як супутники чотирьох планет-гігантів, розташовуватимуться на близькій до поверхні відстані й одночасно мають залишатися нерухомими відносно самих планет — потрібно вирішити питання зі встановленням потужних двигунів для протидії гравітації й збереження потрібних параметрів орбіти. Спочатку міста планувалося розміщати у точці Лагранжа L2 системи Сонце – відповідна планета, яка є точкою гравітаційної рівноваги із зовнішнього боку планети-гіганта. Подібне рішення не потребувало додаткових зусиль для підтримки постійного місцеперебування в просторі, однак швидко з’ясувалося, що відстань від точки Лагранжа до планети-гіганта завелика, аби її поверхня могла виконати роль щита від вибуху Сонця.

VII. Виживання людства в межах Сонячної системи після завдання удару за теорією Темного лісу.

Після знищення Сонця потреби космічних міст будуть забезпечуватися енергією від термоядерних реакторів. До того моменту Сонячна система матиме вигляд спіральної туманності, а збирання розсіяної зоряної речовини, яка у великій кількості утвориться після вибуху Сонця й слугуватиме майже невичерпним джерелом палива для термоядерних реакторів, не становитиме великих труднощів. Слід зазначити, що за потреби ще більша кількість палива може бути видобута із залишків ядра Сонця — це задовольнить довгострокові потреби людства в енергії. Кожне космічне місто може освітлюватися власним штучним сонцем із рівнем випромінювання, ідентичним тому, яке досягало поверхні Землі до вибуху. З точки зору енергоефективності подібна схема енергопостачання буде на кілька порядків ощадливішою, ніж освітлення природним чином до вибуху Сонця, оскільки космічні міста споживатимуть ядерне паливо в сотні мільярдів меншій кількості, ніж саме Сонце. У цьому контексті знищення світила зупинить надмірну витрату ядерного палива для термоядерного синтезу в Сонячній системі.

Після удару, коли нововиникла спіральна туманність повністю сформується й стане стабільною, всі космічні міста зможуть залишити свої схованки за планетами й шукати більш пристосоване для постійного базування місце в Сонячній системі. Таке місце може перебувати на певній відстані від площини екліптики туманності, що дасть змогу уникнути негативного впливу на орбітальні параметри міст та водночас повертатися в туманність для збору різних ресурсів. Оскільки вибух Сонця знищить планети земної групи, то більшість різноманітних мінералів міститимуться в цій туманності, що лише спростить їх видобування та обробку й дасть змогу збудувати ще більшу кількість космічних міст. Якщо взяти до уваги прогнозований об’єм мінералів, сконцентрований у туманності, то єдиним обмежувальним чинником для зростання кількості міст є запаси води. Проте лише на Європі — супутнику Юпітера — розвіданих запасів води достатньо для підтримки життєдіяльності тисячі космічних міст із населенням 10–20 мільйонів кожне. Європа направду багата на водні ресурси: її поверхня повністю вкрита океанами глибиною до 160 кілометрів, об’єми запасів води в яких перевищують всі земні океани разом узяті. Також значна кількість води опиниться всередині самої туманності.

Отже, після завдання удару за теорією Темного лісу залишки туманності в Сонячній системі можуть забезпечити комфортне життя десяткам мільярдів людей і надати людській цивілізації достатньо місця для розвитку в майбутньому.

VIII. Вплив реалізації проєкту «Бункер» на міжнародні відносини.

Це безпрецедентний проєкт з побудови нового світу досі небачених в історії людства масштабів. Найбільшою перешкодою його старту вважаються не технологічні перепони, а ускладнення в міжнародній політиці. Широкі верстви населення будуть стурбовані виснаженням земних ресурсів у процесі реалізації проєкту, що цілком може спричинити кардинальні зміни у стандартах соціальної політики й економіки і навіть спричинити другий Великий занепад. Але Об’єднаний флот та ООН погоджуються, що цей ризик можна усунути повністю: проєкт «Бункер» передбачатиме реалізацію з використанням не земних, а виключно космічних ресурсів, що перебувають в межах Сонячної системи. Необхідні матеріали видобуватимуться на супутниках чотирьох планет-гігантів та в кільцях Сатурна, Урана й Нептуна, тож жодним чином не матимуть негативного впливу у вигляді виснаження земних ресурсів і підриву економіки.

IX. Етапи реалізації проєкту «Бункер».

На створення промислової інфраструктури для видобутку та експлуатації ресурсів планет-гігантів знадобиться двадцять років, а будівництво космічних міст триватиме шістдесят років. Ці дві стадії реалізації проєкту тривають паралельно протягом десяти років.

X. Можливість завдання повторного удару за теорією Темного лісу.

Катастрофічні руйнівні наслідки першого удару мають змусити більшість віддалених спостерігачів вважати, що цивілізацію Сонячної системи було успішно знищено. Водночас руйнування Сонця, єдиного концентрованого джерела енергії в Сонячній системі, унеможливлює завдання повторного удару з великої відстані без значних витрат для нападника. Таким чином, вірогідність нанесення ще одного удару є незначною. Подальші спостереження після знищення зірки в системі 187J3X1 підтверджують цю версію подій.

Рік 7-й Епохи мовлення. Казки Юнь Тяньміна

Із наближенням старту реалізації проєкту «Бункер» постать Юнь Тяньміна дедалі частіше вислизала з поля зору громадськості. КІІ ще продовжував битися над розшифруванням текстів казок, проте ця діяльність сприймалася лише як один із багатьох проєктів Ради оборони Землі. З кожним днем сподівань на успішне дешифрування закладеного в казках послання зоставалося все менше. Деякі спеціалісти КІІ навіть витлумачили певні частини тексту як докази на підтримку реалізації проєкту «Бункер». Наприклад, чорна парасолька цілком природно вважалася натяком на якийсь захисний механізм, а теперішня інтерпретація вказувала, що камінці, прив’язані до спиць, символізують саме чотири планети-гіганти Сонячної системи. У текстах казок Юнь Тяньміна не було згадки про кількість спиць у чорній парасольці, але здоровий глузд підказував, що чотирьох спиць, які буцімто символізують планети, придатні до використання в ролі щитів, для парасольки явно замало. Насправді не так багато людей вважали таку інтерпретацію правильною, але до цього часу казки Юнь Тяньміна стали для них чимось схожим на Біблію. Більшість уже підсвідомо шукала не справжні підказки, а запевнення в правильності обраного напрямку руху.

Аж раптом у розумінні текстів казок Юнь Тяньміна стався несподіваний прорив.