Водночас закрита процедура аналізу й витлумачення отриманих із казок даних означала подальше розширення влади й можливостей ООН, що наближало на ще один крок до формування справжнього світового уряду.
Ця екранована кімната виявилася просторішою за створену на верхній станції космічного ліфта, де Чен Сінь передавала зміст казок, проте все одно була замалою для повноцінної конференц-зали. Наразі створити електричне поле з потрібними для екранування від присутності софонів характеристиками можна було лише в обмеженому об’ємі. Зі збільшенням розмірів кімнати і, як наслідок, збільшенням потужності обладнання з’являлися завади і спотворення, а захисний ефект втрачався.
На засідання було запрошено понад тридцять осіб. Окрім Чен Сінь, іще двоє чоловіків належали до пробуджених і навіть були кандидатами на посаду Мечоносця: Бі Юньфен, який до гібернації працював інженером-конструктором на побудові найбільшого у світі прискорювача заряджених часток, та Цао Бінь, фізик-теоретик.
Усі присутні були вдягнені у високовольтні захисні костюми для запобігання травмам і каліцтвам унаслідок випадкових дотиків до стін, до яких була підведена висока напруга. Крім того, усі мали носити захисні рукавички на випадок, якщо хтось за звичкою натисне на стіну, щоб спробувати активувати інформаційне вікно. В екранованому силовому полі всередині кімнати жодне електронне обладнання не працювало, тож тут не було інформаційних вікон. Для збереження стабільних, рівномірних значень характеристик силового поля кімнату умеблювали максимально аскетично: кожному виділили стілець, однак столів не було. Захисне вбрання позичили в електромонтерів, які працювали з високовольтними мережами, тож щільний гурт людей у спеціальному одязі всередині металевої кімнати нагадував початок заводської зміни в старі часи.
Жоден із присутніх не скаржився на тисняву, важкі умови, неприємний запах чи дискомфортні відчуття на шкірі, що виникали внаслідок значної концентрації у повітрі статичних зарядів. Проживши під невсипним наглядом софонів останні три століття і тепер звільнившись від спостерігачів із іншого світу, люди в тісній екранованій кімнаті відчували небувале полегшення. Ця технологія була винайдена одразу після закінчення Великого переселення, й подейкували, що відвідувачі першої екранованої кімнати страждали від «синдрому екранування»: вони теревенили без упину, немов були напідпитку, намагаючись розповісти деталі свого приватного життя якомога більшій кількості людей. Один із репортерів описав це так: «У цьому вузькому проході до раю люди відкривали власне серце, й пелена спадала з їхніх очей».
Комітет з інтерпретування інформації був спеціально створеною зусиллями Об’єднаного флоту й Ради оборони Землі при ООН інституцією, завдання якої полягало в інтерпретуванні інформації, переданої Юнь Тяньміном. Комітет складався з 25 груп, сформованих зі спеціалістів різних сфер знань, які мали різні завдання. Але на цьому засіданні були присутні не професійні вчені, а очільники груп — співробітники КІІ.
Голова КІІ взяв слово й висловив подяку Юнь Тяньміну і Чен Сінь від імені Об’єднаного флоту та ООН, назвавши при цьому Тяньміна найгероїчнішим воїном за всю історію людства й першою людиною, яка вижила у чужому світі. Він не склав зброї, коли залишився сам у ворожому лігві, оточений невідомими напастями, а продовжував боротися за надію для людства, що перебувало в біді. Чен Сінь, своєю чергою, продемонструвала не менший рівень мужності, витримки та мудрості й, незважаючи на ризик для власного життя, спромоглася отримати від Юнь Тяньміна потрібну інформацію.
Чен Сінь пошепки попросила в голови слова. Піднявшись, вона обвела поглядом присутніх і сказала:
— Усім, що людство наразі отримало, ми насамперед маємо завдячувати запуску проєкту «Сходовий марш». Його втілення в життя нероздільно пов’язане з ім’ям однієї людини. Три століття тому саме його наполегливість, сміливість, лідерські здібності й надзвичайна креативність у вирішенні проблем дали змогу «Сходовому маршу» відбутися. Цією людиною був Томас Вейд, тодішній директор Агентства стратегічної розвідки Ради оборони Землі. Я гадаю, ми повинні віддати належне йому також.
Жоден із присутніх не вимовив ані слова, бо всі вважали останню думку Чен Сінь неприйнятною. Для більшості сучасних людей Вейд уособлював темне начало людської природи, притаманне всім уродженцям минулих часів, і був повним антиподом цій прекрасній жінці, на яку вчинив замах.
Голова КІІ (за основною посадою — нинішній директор Агентства стратегічної розвідки й наступник Вейда, хоча їх і розділяли три століття) також не підтримав пропозиції Чен Сінь. Натомість вирішив продовжити розгляд питань порядку денного:
— Ми вже маємо спільні бачення й очікування від процесу розшифровування отриманої інформації. Ми вважаємо, що нам не вдасться отримати жодних конкретних технічних деталей, однак сподіваємося зрозуміти правильний напрям для наших подальших досліджень, як-от отримання теоретичних підказок для втілення ще незвіданих технологій, наприклад — руху зі швидкістю світла чи «послання миру» в глибини Всесвіту. Досягнення прогресу в будь-якій із технологій подібного рівня поверне людству надію. Отримана нами інформація може бути умовно поділена на дві частини: діалог між Юнь Тяньміном і доктором Чен й три розказані ним казки. Попередньо проаналізувавши тексти, ми можемо стверджувати, що важлива для нас інформація міститься саме в казках, натомість діалог не потребує детального розбору та інтерпретування. Оскільки в майбутньому ми не плануємо повертатися до обговорення діалогу, то зараз спершу підсумуємо корисну інформацію, що містилася в ньому. Передусім ми дізналися, що Юнь Тяньміну, аби передати нам необхідний обсяг інформації, довелося спочатку пройти тривалий етап підготовки. Він вигадав сотню казок, сховавши поміж них три, які містять засекречені послання. Тяньмін спочатку переказував ці історії трисоляріанам, а потім упорядкував і видав збірку — це тривалий і тернистий шлях. Якщо трисоляріани не виявили подвійного дна в казках під час ознайомлення з текстами, то, швидше за все, вважатимуть нешкідливим і їх поширення в майбутньому. Але, попри це, Тяньмін вирішив загорнути казки в ще один шар облуди. Ви справді, як і твердив Тяньмін, знали одне одного ще з дитинства? — звернувся голова до Чен Сінь.
— Ні, ми зустрілися вперше вже в інституті, — похитала головою Чен Сінь. —Ми жили в одному місті, але ходили в різні школи і точно ніде не перетиналися до вступу в університет.
— Ось же покидьок! Його брехня могла вартувати Чен Сінь життя! — викрикнула АА, яка сиділа поруч із Чен Сінь. Відповіддю їй були холодні гнівливі погляди присутніх. Вона не входила до списку експертів КІІ й була допущена на засідання лише як особистий радник Чен Сінь із технічних питань і лише після наполегливих прохань останньої. АА в минулому мала певні здобутки в царині астрономії, але порівняно з присутніми експертами рівень її знань не здавався захмарним, тож вони дивилися на неї дещо зверхньо. Усі вважали, що Чен Сінь потрібен компетентніший радник, і навіть вона сама часто забувала, що АА колись будувала кар’єру вченої.
— Це не настільки небезпечно, як здається, — відповів офіцер АСР. — Їхнє дитинство минуло ще до початку Епохи кризи. Тоді софони ще не досягли Землі, тож обставини їхнього життя ніяк не могли стати предметом вивчення трисоляріан.
— Але вони могли перевірити реєстраційні записи з тих часів!
— Відшукати записи про дітей докризових часів нині не так легко, як здається. Та навіть коли й вдасться знайти записи про місце їх проживання чи навчання та з’ясувати, що вони не ходили до однієї школи, це аж ніяк не спростовує твердження, що вони були знайомі між собою. Є ще один факт, на який ви не звернули уваги, — офіцер АСР навіть не намагався приховати зневагу до професійного рівня АА, — Тяньмін, вочевидь, має змогу керувати та направляти софони за власним бажанням. Тож він, мабуть, уже перевірив записи задовго до цього.
