І тільки тут з’явилися люди. Порівняно з нескінченними еонами, що минули до цього, вся історія людства триває не довше за клацання пальців. Династії й епохи змінювалися зі швидкістю вибухів феєрверка; кістка, підкинута вгору давньою мавпою, перетворилася на зорельот, перш ніж упала на землю. Після 3,5 мільярда років тягот і випробувань цей шлях розвитку зупинився перед тендітною людиною, єдиною зі 100 мільярдів представників роду людського за всю його історію, яка міцно стискала червоний вмикач.
Середня відстань до формації зондів сильної взаємодії становить 6 мільйонів кілометрів. Найближчий зонд перебуває за 4,5 мільйона кілометрів від Землі. Час досягнення земної поверхні — 3 хвилини!
Чотири мільярди років разом навалилися на плечі Чен Сінь непідйомним тягарем, не даючи можливості зробити вдих. Її підсвідомість намагалася вибратися на поверхню, аби дати тілу змогу дихати на повні груди. В її уяві поверхня Землі кишіла життям, різномастими істотами, гігантськими рептиліями, динозаврами, які великими групами вкривали поверхню аж до обрію. Поміж ніг динозаврів, під їхніми черевами снували різні ссавці, включно з людьми, а біля самої поверхні проміж незліченої кількості ніг плазувала тьма трилобітів і комах, які перетворювалися на живу чорну річку… Сотні мільярдів птахів у небі закручувалися в чорний вихор хмар, що застелив увесь небокрай, із якого інколи вигулькували величезні тіні птеродактилів…
Навколо клекотала мертва тиша, доповнюючи найстрашніше видовище — погляди незліченної кількості очей. Динозаврів, трилобітів і мурах, птахів і метеликів, вони з’явилися навіть у бактерій… Лише людських очей нараховувалося 100 мільярдів пар, що співставно з кількістю зірок у Чумацькому Шляху: від простих людей до да Вінчі, Шекспіра та Ейнштейна.
Середня відстань до формації зондів сильної взаємодії становить 4,5 мільйона кілометрів. Найближчий зонд перебуває за 3 мільйони кілометрів від Землі. Час досягнення земної поверхні — 2 хвилини! По два зонди рухаються у напрямку Азії й Північної Америки, один — Європи.
Натиснувши вмикач, вона перерве процес, який тривав 3,5 мільярда років, і все довкола розчиниться у вічній ночі Всесвіту так, ніби ніколи й не існувало.
Здавалося, вона знову тримає на руках дитину — м’яке, тепле створіння з маленьким вологим обличчям. Дитина мило усміхається, промовляючи: мама.
Середня відстань до формації зондів сильної взаємодії становить 3 мільйони кілометрів. Найближчий зонд перебуває за 1,5 мільйона кілометрів від Землі. Час досягнення земної поверхні — 1,5 хвилини!
— Ні! — закричала Чен Сінь, пожбуривши якнайдалі від себе червоний вмикач і дивлячись на нього, як на диявола.
Формація зондів сильної взаємодії перетнула орбіту Місяця й продовжує сповільнюватися. Зважаючи на аналіз траєкторій руху зондів, можна припустити наступні цілі атаки: комплекси гравітаційно-хвильових антен у Північній Америці, Європі й Азії, Станція управління «Нуль» Глобальної гравітаційно-хвильової трансляційної системи. Очікуваний час підльоту до земної поверхні — 30 секунд.
Останні секунди тягнулися безкінечно, немов шовкова нитка павутиння, але Чен Сінь уже не вагалася у своєму рішенні — вона була певна, що чинить правильно. Це рішення було не ухвалене шляхом розмірковувань, а глибоко приховане в її генах. Цей ген уже існував 4 мільярди років тому, коли подібний вибір постав уперше, й протягом усіх цих мільярдів років упевненість у саме цьому рішенні лише поглиблювалася — правильне воно чи помилкове, вона не мала свободи вибору.
На щастя, на полегшення не доведеться чекати довго.
Чен Сінь не втрималася на ногах від сильних поштовхів, які генерувала Краплина, торуючи собі шлях через нашарування осадових гірських порід. Вона уявила, як навколишні тверді породи зникли, а Центр управління опинився на величезній барабанній перетинці. Чен Сінь заплющила очі, уявляючи, як Краплина проламується крізь пласти земної кори, й очікуючи появи гладенького диявола, який, рухаючись із шаленою швидкістю, перетворить її й усе навколо на озеро лави.
Але вібрації після кількох сильних поштовхів припинилися, подібно до того, як барабанщик різко обриває ритмічний малюнок наприкінці пісні.
Червоне тло на великому екрані згасло, поступившись місцем звичній білизні, яка повернула кімнаті звичне відчуття яскравості й порожнечі. На білому тлі з’явилося кілька рядків великих літер чорного кольору:
Північноамериканський комплекс гравітаційно-хвильової антени знищено.
Європейський комплекс гравітаційно-хвильової антени знищено.
Азійський комплекс гравітаційно-хвильової антени знищено.
Функція підсилення Сонцем радіохвиль пригнічується в усіх діапазонах.
Довкола знову запала тиша — було лише чутно, як десь із розтрісканої труби струменить вода.
Чен Сінь зрозуміла, що вібрації йшли з відстані у 20 кілометрів — Краплина атакувала Азійський комплекс, який був розташований неподалік на тій самій глибині, що й Центр управління.
Краплини навіть не намагалися атакувати Мечоносця.
Чорні рядки зникли, і якусь мить екран лишався порожнім. Після цього з’явився такий текст:
Систему управління Глобальної гравітаційно-хвильової трансляційної системи відновити не вдалося. Стримування за теорією Темного лісу припиняється.
Перші години Епохи постстримування. Втрачений світ
Чен Сінь піднялася ліфтом на поверхню. Вийшовши назовні з верхньої станції ліфтового комплексу, вона побачила рівний майданчик просто неба, де лише годину тому відбулася церемонія передачі контролю системи стримування. Усі присутні вже давно поїхали, й площа лишалася порожньою — лише флагштоки, вистроєні в ряд, відкидали довгі тіні у світлі призахідного сонця. На двох найвищих із них висіли прапори Організації Об’єднаних Націй та Об’єднаного флоту, за ними — національні прапори різних країн. Полотнища спокійно коливалися від легкого вітерця. За ними виднілися неозорі простори пустелі Гобі. Кілька птахів щебетали, присівши неподалік на кущі тамариксу. Удалині виднілися відроги Ціляньшань, вершини яких посріблило сніжними шапками.
Усе довкола мало такий самий вигляд, як і до цього, хоча цей світ більше не належав людям.
Чен Сінь не знала, що їй робити — ніхто після припинення стримування не намагався з нею зв’язатися. Мечоносця більше не існувало, як і самої системи стримування.
Чен Сінь продовжувала йти уперед, не маючи конкретної цілі. Коли вона вийшла за ворота Центру, двоє охоронців відсалютували їй. Вона боялася показуватися на очі людям, проте жодного незвичного виразу в їхніх очах не було, лише цікавість. Очевидно, вони ще не розуміли, що саме тільки-но сталося. За розпорядком Мечоносець міг виходити на поверхню на короткий проміжок часу, тож охоронці могли подумати, що вона піднялася через землетрус. Чен Сінь побачила кількох військових офіцерів, які стояли біля припаркованих коло воріт літаючих автомобілів. Офіцери так само не помічали її, а просто дивилися поверх її голови. Один із них вказував на щось вдалині.
Чен Сінь обернулася й подивилася в тому напрямку, куди вказував офіцер — там, біля лінії горизонту, виросла настільки щільна хмара з пилюки й ґрунту у вигляді гриба, що здавалася зробленою з каменю. Вона раптом постала між спокійними небесами й землею, немов намальована нашвидкоруч за допомогою якогось графічного програмного забезпечення. Придивившись, Чен Сінь збагнула, що хмара нагадує чиюсь потворну голову, яка дивно вишкіряється у світлі призахідного сонця. Саме там Краплина увійшла в землю.
Хтось гукнув її на ім’я. Чен Сінь обернулася й побачила, що до неї біжить АА. Вона була вдягнена в білий плащ, її довге волосся майоріло на вітру. Підбігши, вона задихаючись сказала, що приїхала навідати Чен Сінь, але її не пускали.
— Я привезла кілька вазонів із квітами для твого нового помешкання, — промовила АА, вказуючи на машину на віддалі. Потім, повернувшись до хмари на обрії, запитала: — Це виверження вулкану? Через це стався землетрус?
