Єдина відмінність цього міста від побратимів докризових часів полягала у тотальному використанні металу в процесі виготовлення будь-чого, навіть будівель. Усередині автобуса неметалевих деталей також було обмаль — ані сліду широкого вжитку пластику чи композитних матеріалів.
Але зі значно більшою увагою Чен Сінь вивчала пасажирів автобуса. На протилежному сидінні розмістилися двоє чоловіків: один дрімав, обіймаючи чорний портфель; інший, у жовтій робітничій спецівці з чорними плямами від мастила, поставив під ноги мішок, із якого виглядав якийсь невідомий Чен Сінь інструмент чудернацького виду. Він трохи нагадував старий ударний дриль, але мав напівпрозорий корпус. На обличчі чоловіка застиг вираз втоми і байдужості, характерний для людей, які постійно важко працюють руками. Чен Сінь востаннє бачила подібний вираз на обличчях мігрантів ще у докризові часи. Трохи попереду сиділа молода пара: хлопець, нахилившись до вуха дівчини, щось їй нашіптував, а дівчина час від часу усміхалася у відповідь і зачерпувала якусь рожеву субстанцію з паперового стаканчика. Судячи з солодкого аромату вершків, це було морозиво, яке пахнуло точно так само, як і три століття тому. Поруч із ними в проході стояли дві жінки середнього віку добре знайомого Чен Сінь типажу: уже побиті життям, вони втратили чарівність юності й перестали старанно слідкувати за своєю зовнішністю та гардеробом. Цей типаж не траплявся в Епохах стримування чи мовлення — ніжна шкіра всіх жінок тоді сяяла білизною, й вони лишалися вишуканими і прекрасними в будь-якому віці.
Чен Сінь прислухалася до розмови жінок.
— Ти все неправильно зрозуміла: ціна продуктів на ранковому ринку не відрізняється від цін на вечірньому. Якщо не лінуватися, то можна з’їздити на Західний оптовий ринок.
— Я не купую в таких кількостях, щоб мені продавали за оптовою ціною.
— Там треба приїжджати після сьомої чи навіть пізніше, коли оптові покупці вже поїдуть, — тоді залишки продають усім за оптовими цінами.
Решту розмов в автобусі можна було почути лише уривками.
…«Муніципальна влада організована значно складніше за атмосферний рівень. Потрапивши туди, одразу вникай у нюанси підкилимної боротьби. Не сходься ні з ким заблизько і перший час тримайся осторонь». … «Рахунки за опалення — просто здирництво! Вартість цих послуг уже включена в рахунки за електроенергію». … «Якби ви усунули цього ідіота Б. раніше, то наслідки були б значно сприятливішими». … «Не варто так побиватися. Я тут мешкаю від побудови цього міста, і скільки, ви гадаєте, я заробляю на рік?» … «Ця риба вже не свіжа. Навіть не думайте готувати її на пару». … «Коли позавчора коригувалася висота орбіти міста, водойми у Четвертому парку знову вийшли з берегів, затопивши значну ділянку». … «Якщо дійшло до такого, то навіщо ж побиватися? Вони просто втомилися одне від одного». … «Це не брендовий товар і навіть не якісна підробка. Ще й за таку ціну». …
Чен Сінь відчула, як відтаює її серце: вона сподівалася віднайти подібне відчуття відтоді, коли вперше прокинулася після гібернації під час Епохи стримування, але марно. Вона жадібно прислухалася до розмов і не надто уважно слухала розповідь Цао Біня про місто.
Космічне місто Азія І було одним із найперших, побудованих у рамках проєкту «Бункер». Воно мало правильну циліндричну форму, а гравітацію замінювала відцентрова сила, яка утворювалася при обертанні міста навколо власної осі. У цьому місті, яке витягнулося на 45 кілометрів уздовж та вісім кілометрів вшир і мало пляму забудови 556 квадратних кілометрів — наполовину менше старого Пекіна, — колись мешкали 20 мільйонів осіб. Але останнім часом унаслідок постійної розбудови мережі міст його населення зменшилося до дев’яти мільйонів.
Цієї миті Чен Сінь помітила в небі попереду ще одне сонце, яке вигулькнуло між двома іншими. Цао Бінь пояснив, що космічне місто освітлюється трьома штучними світилами, які левітують уздовж уявної центральної осі міста на відстані 10 кілометрів одне від одного. Енергія для світіння цих сонць, як і всередині справжнього світила, продукується реакцією ядерного синтезу; джерела освітлення міста мають аналогічний Землі 24-годинний цикл дня і ночі.
Чен Сінь відчула серію поштовхів. Автобус якраз зупинився для висадки пасажирів, і було зрозуміло, що вібрація йде глибоко з-під поверхні дороги. Здалося, що невидима сила штовхнула її у спину, але автобус залишився на місці. Чен Сінь побачила, як тіні дерев і будівель за вікном за секунду суттєво змінили кут нахилу, коли штучні світила різко перемістилися у просторі. Але незабаром усе повернулося на свої місця. Чен Сінь побачила, що такі пертурбації жодним чином не бентежать людей.
— Так відбувається коригування орбіти космічного міста, — пояснив Цао Бінь.
Автобус дістався кінцевої зупинки приблизно за тридцять хвилин. Вийшовши, Чен Сінь побачила, що сцени життя міста, які так привертали увагу, зникли. Натомість вона опинилася перед стіною велетенських розмірів, від одного погляду на яку перехоплювало дух. Було відчуття, що вона дісталася краю світу — в певному сенсі так воно і було. Ця «найпівнічніша» точка космічного міста закінчувалася диском діаметром вісім кілометрів. Чен Сінь не бачила диска повністю, але могла розгледіти, як вигинається поверхня «землі» з обох боків. Висота диска лише трохи не дотягувала до позначки вершини Евереста — і там, згори, так само були житлові споруди. Велика кількість радіальних спиць розходилися навсібіч із центру диска, розміщеного на висоті чотирьох кілометрів. Спиці, окрім інших функцій, також виконували роль ліфтових шахт, які сходилися у центрі — шлюзовій камері входу-виходу з міста.
Перш ніж зійти на платформу ліфта, Чен Сінь знехотя кинула прощальний погляд на місто, яке вже здавалося їй зовсім знайомим. Із цієї точки було добре видно всі три світила, вишикувані в одну лінію. Уже сутеніло, і штучні сонця зменшували свою яскравість, змінюючи колірність світіння зі сліпучості жовто-гарячого на м’якість оранжево-червоного, заливаючи місто теплим золотавим сяйвом. Чен Сінь побачила на галявинці неподалік трійко дівчаток у білій шкільній формі, які сиділи на траві й радісно сміялися; пасма їхнього довгого волосся, просочені золотистою загравою заходу сонць, майоріли на вітрі.
Кабіна ліфта виявилася надзвичайно широкою і мала прозору стіну, обернену до міста, завдяки чому ліфт скидався на величезний оглядовий майданчик. Усі сидіння були оснащені пасками безпеки, оскільки з наближенням до центру диска гравітація швидко зменшувалася. Споглядаючи назовні, можна було помітити, як нижня поверхня міста поступово віддаляється, натомість деталі протилежної, «небесної», сторони стають чіткішими. Коли кабіна ліфта досягла центру диска, сила тяжіння зникла повністю, як і розуміння, яка саме зі сторін була низом, а яка — верхом. Оскільки шлюз розташовувався точно на уявній центральній осі циліндричного космічного міста, вся його поверхня зараз була на однаковій відстані від спостерігача, тож саме звідси відкривалася найдивовижніша панорама.
Світність сонць уже зменшилася до рівня місячного світла, й промені розфарбували все місто відтінками срібла. Звідси всі три сонця — чи то пак місяці — майже повністю зливалися в одне ціле світило, яке знову затягнуло хмарами. Усе громаддя хмар оберталося навколо зони нульової гравітації, витягуючись у довге веретено вздовж центральної осі, аж до протилежного кінця циліндричного міста. Зараз було добре видно його протилежний («південний») кінець, який розташовувався на відстані 45 кілометрів, і Цао Бінь сказав, що саме там розміщені маневрові двигуни. Спалахнули нічні вогні, й Чен Сінь опинилася посеред вогняного моря, що оточувало її звідусіль і тяглося вперед у нескінченність. Відчуття було таким, ніби вона зазирнула углиб бездонної криниці, стіни якої встеляла щільна ковдра із світлячків.
Погляд Чен Сінь випадковим чином зупинився на місцині, забудова якої нагадала їй околиці міста, де розташовувався її будинок у докризові часи. Вона уявила, як із вікна другого поверху нічим не примітної будівлі крізь сині фіранки лине світло, а в кімнаті на неї чекають мама й тато…
