Оскільки я голландець — так, це кліше про нас, але кліше правдиве, — я розмовляю кількома мовами. Англійською майже так само вільно, як голландською. А завдяки цьому я зміг не лише прочитати, а й відредагувати фантастичний переклад книги, зроблений Ненсі Форест-Флайєр, і знайти власний голос, пишучи англійською. Праця над книгою мовою, що не є для мене рідною, надала мені нові потужні ідеї щодо сюжету, з яких найважливіша стосувалася завершення роману. Попередній варіант мене вже не влаштовував. Щось у ньому було не те. Я міг створити для цієї історії набагато жахливіший — і кращий — кінець.

Отже, саме це ви щойно прочитали. Останніх кілька розділів, що описують події у Блек-Спрінзі, коли в ньому все враз пішло шкереберть, — усі вони є новими. Я писав їх англійською, і під час роботи отримував величезне задоволення. На мою думку, книга стала кращою.

Звісно, я чую, як ви запитуєте мене, чим же закінчувалась «голландська» версія.

Та я вам цього не скажу.

Спробуйте підкупити голландця — можливо, він це зробить.

Я хотів би скористатися цією нагодою, щоб подякувати Ненсі — вона справді дивовижна перекладачка, працювати з нею було суцільним задоволенням. Важко переоцінити роль перекладачів, адже вони надають людям в усьому світі можливість відкривати нові світи й дива в обгортці зі слів. Ненсі просто бомбезна. А також Ліз Горинські, редакторка книги. Навіть тоді, коли ми з Ненсі вважали, що впоралися з усіма культурними нюансами, які виникають внаслідок переміщення роману в нові умови, Ліз знайшла чимало цікавих випадків непослідовності. Ліз, ти зробила цю книгу ще кращою, і я багато чому в тебе навчився. Отож дякую тобі.

А ще в команді «Відьми» були Олівер Джонсон (чудовий редактор британського видання і чудовий чоловік), Род Дауні, Вінсент Докерті, Жак Пост, Мартен Башес, а також усі прекрасні люди з видавництв «Тор Букс» у США, «Ходдер енд Стоутон» у Великій Британії та «Льойтінґ-Сейтгофф» у Нідерландах. Особлива подяка Енн Вандермер — фантастичній і добросердечній людині, яка, до того ж, допомагає багатьом молодим письменникам досягти професійного успіху. Енн, моя вдячність за те, що ти для мене зробила, ніколи не буде достатньою. Те ж саме стосується і Саллі Хардінг — про такого першокласного агента з гострим розумом я міг хіба що мріяти.

Разом із Роном Екелем Саллі зробила те, що здається майже неможливим будь-якому письменникові з маленької далекої країни. Саллі й Роне, ви — круті, й ви це знаєте.

Аня, твоя практична допомога була безцінною. Ти простягала мені ручку, коли я ще не встигав збагнути, що треба поставити автограф на книзі, твої очі бачили те, чого не бачили мої. Весе, твоєму творчому розуму я завдячую багатьма цікавими знахідками; як часто ти пропонував ідеальне рішення, коли я не міг зрушити з місця! Родино Грантів, вибачте за те, що брутально вбив вашого собаку. А своїй сім’ї хочу сказати: я люблю вас. Особливо тебе, Франсін. А ще дякую тобі, Девіде, за те, що ти впевнено мене підтримував. Саме ти, завжди і скрізь.

Отже.

Усе, що я говорив про нове середовище, ні в чому не позбавляє Блек-Спрінг його справжності. Ви ж оце щойно звідти, правда? І там пережили доволі темні часи. Не сказав би я, що все те завершилося добре для міста.

Якщо колись вам доведеться побувати у Нью-Йорку, візьміть машину і вирушайте на північ уздовж Гудзону. Поїздка буде чарівною. Перетніть річку Мостом Ведмежої гори, а далі рушайте дорогою 9W повз Гайленд-Фолз — у царство лісу Чорної скелі. Посадовці з Вест-Пойнта закрили усю територію зліва і справа від дороги 293, там, де було місто Блек-Спрінг. Ви зможете це побачити самі, хоча видовище парканів і казарм не надто привабливе. Через деякий час з’явиться суворий чоловік і попросить вас забиратися геть, і наказ цього чоловіка ви охоче виконаєте.

Натомість я порадив би вам прогулятися пішки лісом на північ. Місцевість там порізана й горбиста, проте є кілька стежок, і більшість із них кудись та й веде.

Вслухайтеся в тишу. Можливо, коли ви будете там одні, вам стане трішки моторошно, але запевняю: окрім вітру поміж деревами, ви не почуєте ані звука. Жодних птахів. Жодних звірів.

Зовсім нічого.

Якщо натрапите на «відьмине кільце», пройдіть крізь нього із заплющеними очима.

Але не заплющуйте їх надовго.

Ніхто не знає, на що ви там можете наштовхнутися.