— Думаю, він збирається йти в бій. Б’єрне, спускай. — Товариш ослабив руки, які міцно тримали ноги Попелі. — Сюди. Веди нас, BE, прорубуй дорогу! — показала Попеля рукою вперед і ліворуч, на місце, де, як вважав Ерік, Екзекутор досягне лінії зіткнення.

— Нарешті! — з гучним криком полегшення, насолоди, а водночас і люті BE кинувся вперед. Решта гравців бігли, намагаючись не відстати од нього, бо він швидко розштовхував убік сірі постаті. Глянувши через плече, Ерік усміхнувся сам собі: по обидва боки од Інгеборг перевальцем ішли ведмеді, пильно приглядаючись до всього.

— Гуп!

Зі звуком, немов ударилися дві величезні скелі, BE завдав свого першого удару Громом. Канібал попереду нього, приголомшений, покотився назад.

Торох!

Смужка срібного спалаху з другої руки BE, і канібал гепнувся на землю з величезним чорним рубцем на грудях, залізний обладунок розплавився вздовж усієї лінії удару.

— Ага! — тріумфально закричав BE, вивернувшись з-під довбні, а потім відскочив убік, щоб уникнути ще однієї, яка вгрузла в землю поряд із ним.

Знову заревів Грім і заточився ще один канібал, Б’єрн метнувся вперед, щоб добити його ударом своєї дворучної золотої сокири. Спалахнула Блискавка — і друзі відсахнулися, бо ще один канібал, хитнувшись уперед, упав поміж ними.

Під нищівні удари Грому і сліпучі помахи Блискавки друзі пройшли крізь лави канібалів, сірі війська ринули за ними, як вода у промивину. Б’єрн допомагав BE в битві. Анонім спокійно рухався одразу за двома воїнами, поглядаючи навкруги лихим поглядом і тримаючи в руках чорний арбалет, проте беріг стріли тільки для тих рідкісних випадків, коли якийсь канібал пробував чинити опір бійцям. Сігрид стежила за здоров’ям команди, але поки що їй не довелося нікого лікувати.

Так само й Інгеборг вочевидь не відчувала потреби вдаватися до чарів, вони з Еріком тільки обмінювалися швидкими поглядами й кивали одне одному головами.

Напрочуд швидко друзі проминули лави канібалів і вийшли на вільну частину поля; позаду них земля кипіла од битви, важкі довбні канібалів косили й розпорошували сірих бійців, що своєю зброєю намагалися завдати бодай хоч якоїсь шкоди тим страховиськам і зрештою коштом тяжких жертв таки повалили одного, що впав, як зрубане дерево.

Попереду було військо орків, яке з тривожною швидкістю проріджувало сірі лави, що поставали на його шляху, дарма що ці потвори були значно слабші за велетнів-канібалів. Екзекутор їздив поміж орків, вимахуючи високо над головою Міцнющим Місячним Мечем, військо гравців ціпеніло од страху і ставало легкою здобиччю для страховиськ, що пожадливо накидалися на них.

— BE і Б’єрне, тримайте орків далі від мене. Інгеборг, будь ласка, чари поквапності. Гаральде? — поглянув навколо Ерік.

— Я тут, — відповів голос із сутіні.

— Спробуймо взяти його.

Рагнок лютував. Як така сила людей наважилась відкрито виявити непокору Центральному Комітетові? Гаразд, вони ще пошкодують! Він був не в гуморі, щоб відповідати на плаксиві запитання Беки. Вона відмовлялася приєднатися до нього, поки він не розвіє її сумнівів. То була помилка: Рагнок не відповідав нікому. Він не мав потреби в Беці.

Розрубавши друїдську жрицю, Рагнок гордо помчав до жалюгідного сірого війська гравців, знаючи, що їхні очі спрямовані на нього — найзгубнішого воїна на бойовищі. Дивляться на свою смерть.

Місячний Меч паралізував гравців еманаціями страху, а потім, гаркаючи від насолоди, його орки стрибали й заслинювались, гасаючи поміж відроголовими сірими постатями і прирікаючи їх на життя в цілковитих злиднях. Після цієї битви світ зміниться без вороття, вже ніхто ніколи не наважиться кинути виклик якійсь постанові ЦК, бо ті спроби будуть зовсім марні. Від’єднавшись од битви, люди повернуться до свого життя з озлобленням, можливо, почасти спрямованим проти дітей-ідеалістів, чиє недоумство й стало причиною бойні.

Попереду Рагнок побачив кольорову латку на тлі тьмяного сірого війська гравців і чорних шкіряних обладунків орків. Ошкірившись, Рагнок упізнав тих персонажів. То був не хто інший, як самі «Остерфіордські гравці», й він розреготався, збагнувши, що вони, здається, шукають його.

Двоє воїнів влучними й сильними ударами розкидали орків, розчищаючи шлях до Екзекутора. Рагнок зареготав: яка ж їх чекає несподіванка, коли вони повернуть цю начебто могутню зброю проти нього!

Він підострожив свого огира, щоб зіткнутися з командою Еріка.

Попереду двох воїнів бігла проворна й надзвичайно жвава дівчина, яку контролював син Гаральда Еріксона і Фреї. У своєму інтерфейсі Рагнок спалахнув гнівом і заскреготав зубами.

— Сподіваюся, Гаральд у вигнанні швидко дізнається про твою смерть, і ти, може, приєднаєшся до нього після битви! — загорлав Екзекутор.

Дівчина видавалася якимось різновидом злодія і, здається, гнівно відреагувала на ці слова, стрибнувши до нього з рапірою в кожній руці. Недбалим рухом Екзекутор підняв перед собою Міцнющого Місячного Меча, і її миттю скував страх. Він зареготав:

— Надто слабка, щоб опиратись!

Друзі дівчини були досить далеко, щоб урятувати її, і Рагнок під’їхав до нерухомого тіла. Надто вона гарненька, майже гріх відтинати їй голову, але він усе-таки відітне майстерним ударом Місячного Меча, що завдяки своїй вазі матиме достатню силу, щоб пожбурити ті сяйливі коси на землю.

А втім, вона аж ніяк не вмерла. Тієї самої миті, коли Рагнок уже передчував легенький щем у руці від удару по її прегарній витонченій білій шиї, вона пригнулася. Коли Екзекутор розітнув порожнє повітря і втратив рівновагу, злодійка вивернула руку його з мечем, і раптом, приголомшений, він упав навзнак на землю й дивився на хмари, а уколи од ударів, завданих немагічною зброєю у з’єднання між частинами обладунку, почали знижувати рівень його життєздатності.

— Звідки вони дізналися? — Рагнок спливав потом — не від тривоги, а від ганьби. Вона одурила його! Її не стримав страх! З лютим ревінням він підскочив, лишивши Місячного Меча в траві до кінця поєдинку, й витяг Гострець.

А вона засміялась і глузливо вклонилася йому.

# ВИВЕРТ

Гострець розтинав саме повітря, з хрускотом розрізаючи навіть молекули, розриваючи саму матерію світу. Але дівчина пішла вперекидь, копнула ногою в обличчя орка, що підступив до неї, і скористалася тим поштовхом, щоб перескочити через Екзекутора, опинившись у нього за спиною. Він розвернувся, щоб зіткнутися з нею, проте відчув, що його рухи незграбні й повільні порівняно з її проворністю.

— Ох, я зламала ніготь. Подивись! — простягла йому руку Попеля.

Тієї миті Рагнок відчув, що Екзекутор заточився вперед, а поколювання в тілі дало йому знати, що він уражений. Його життєздатність катастрофічно зменшувалася, лишилося менше половини, ба гірше, вона падала й далі.

Персонаж-убивця Гаральда Золотоволосого, щойно виступивши з сутіні, устромив обидва отруєні мечі в спину ворогові і тепер пильно спостерігав, як діє отрута, ставши на безпечній відстані од помахів Гостреця. Крові та помсти! Екзекутор умирав. Покліпавши очима і прогнавши сльози, що раптом набігли на очі, Рагнок боровся з панікою. Може, від’єднатися? Ні, спершу треба спробувати зілля. Він почав задкувати до коня, тим часом його життєздатність невблаганно зменшувалася й далі. Вочевидь анітрохи не боячись його, злодійка знову почала завдавати йому нетяжких, але тепер уже дошкульних ран, знаходячи слабкі місця в латах на нозі й проштрикуючи їх рапірою. Він махав Гострецем над собою, щоб відігнати дівчину, але вона легко уникала леза. За мить чи дві до смерті Рагнок відкоркував пляшечку і влив синьої рідини в рот Екзекуторові. Його життєздатність миттю підскочила, а втім, однаково не сягала й половини і швидко зменшувалася.

Тремтячи од люті й страху, Рагнок від’єднався, невпевнений, чи буде Екзекутор живий, коли він спробує на свій ризик повернутися до гри. Хай там як, якщо він не матиме саме в цьому місці якогось університетського цілителя, готового вжити заходів, тільки-но він приєднається, Екзекутор і далі вмиратиме від сильньої отрути, якою скористався Гаральд. Доля битви вже не залежала од Рагнока.