Бен дивився на все довкола скляним байдужим поглядом. Вочевидь, його дітей уже не було серед живих. Мабуть, він сотні разів пошкодував, що не пішов за Юрієм. І назавжди залишився в чужих снах. Ще одна жертва корпорації «ТІЛО™». Торкнувшись долонею його обличчя, Юрій заплющив мертвому очі. Присів поряд. У закляклих руках Бен досі стискав теку з розкладом трансплантацій.

Пробігшись очима по написаному, Юрій скам’янів: за годину було призначене знакове перетворення Анжеліки Феллон на Ештон Ван Хелл. Потягнувся до чорного телефонного апарату з минулих часів, зняв слухавку, натиснув кнопку.

— Приберіть на парковці і покличте телевізійників.

По обіді до клініки прибула Анжеліка. Усі дозвільні папери для того, аби перебратися в тіло Ештон, були в неї на руках. Бо вони таки порішили старого гендляра, точніше, він сам сконав у шпиталі від пережитого.

Анжеліку чинно провезли на каталці до операційної, спалахи численних фотокамер у лікарняному коридорі вона сприйняла як належне: це ж не щодня клініці трапляється така видатна зірка. Коли ж зрозуміла, що перезбуджені папараці бачать її й крізь тоноване скло операційної, враз зірвалася з місця:

— Що за чорт?!

— Усе за планом, міс Феллон, — до приміщення увійшов кремезний чоловік у білому халаті й медичній масці, штовхаючи перед собою каталку із нерухомим тілом донора, котре з головою було накрите білим простирадлом. — Зараз ви отримаєте свою трансплантацію. Вам сподобається.

Замкнув за собою двері.

— Юрій?.. — нажахана телезірка позадкувала до скляної стіни, за якою не зупинялись спалахи й клацання фотокамер. — Що, на біса, тут відбувається? Де мій лікар? Де той чорний виродок? Що тут роблять клоуни з телебачення?..

Юрій зняв із обличчя медичну маску.

— Того лікаря звали Беном, — спокійно повідомив їй. — І він ніколи не був виродком. На жаль, Бен не зможе провести твою пересадку, тому що корпорація вбила його, вибачай. Та я зголосився замінити Бена — то нічого, що мене звільнено… А вельмишановне панство за склом запрошене у ролі глядачів. Це представники найславетніших мас-медіа, вони подбають, аби твою трансплантацію побачили всі бажаючі в реальному часі. Світ хотів дізнатися, як відбуваються трансплантації свідомості? Ми це покажемо. У прямому ефірі. Утім, мушу попередити, процедура болюча, неприємна і… дещо непристойна. Але ж ти любиш робити непристойні речі при свідках? Грати на публіку? Це буде твоя найкраща роль.

Анжеліка-Стефанія зрозуміла, що опинилася в пастці. Вона кинулася до дверей, однак лікар спритно перехопив її і жбурнув назад до операційного столу. Театральним жестом здер простирадло з донора на каталці навпроти.

Жінка похолола від жаху — перед нею лежало нерухоме тіло Лукаса у всій своїй нестерпно спотвореній красі. Вона зіскочила зі столу, почала відповзати в куток.

— Ти ж не переселиш мене до його тіла? — вмить зрозуміла, що зараз відбудеться. — Тільки не це! Лукас… він же… потворний!..

— Ні, це ти потворна, Анжеліко-Стефаніє. Такою ти видавалася на всіх його світлинах, такою ти є насправді. Недарма шоу звалося «Ти — найпотворніший».

— То тільки шоу! Ти ж не зробиш цього в житті?..

Юрій узявся знімати гумові рукавички.

— Хіба ти не кохаєш Лукаса? Ви ж збиралися одружитися. А таїнство трансплантації — це, скажу я тобі, майже як таїнство шлюбу…

Вона із зусиллям звелася на ноги, спробувала всміхнутися.

— Послухай… ти, мабуть, досі злий на мене за минулу ніч? Так от, нічого між нами не було, немає чого злитися. Тебе просто привезли й поклали у моє ліжко, ото й усього…

— Мені поставили таймер, ото й усього.

— То не я! — істерично закричала Анжеліка. — То все твоя довбана корпорація! І той, що вбивав жінок… — раптом зрадила йому таємницю. — Я назву тобі його ім’я, якщо відпустиш!

Юрій лише зневажливо посміхнувся:

— Ти вже це зробила. Кажеш, гурман, інтелектуал? Я знаю, хто він. А ти, до речі, мала стати його наступною жертвою. Саме ти, не Ештон. Утім, не хвилюйся, я не вб’ю тебе, лише переселю. У цьому тілі ти більше його не привабиш.

Очі Анжеліки вмить зробились вологими. Зненацька вона потяглася до лікаря, обхопила його шию руками й голосно та невтішно розридалася. Сльози були її останньою зброєю. Вірила, хоча б сльози стануть їй порятунком.

На якусь хвилину Юрій скам’янів. Потому відштовхнув від себе осоружну красуню, перевів подих. І без емоцій почав прив’язувати її до операційного столу.

Вона кричала й опиралася до останнього, видиралася, кликала на допомогу. Але ніхто не прийшов. Телевізійники за склом просто знавісніли від передчуття сенсації. Мільйони глядачів у своїх домівках приліпилися до сенсорних екранів телевізорів, на котрих у прямому ефірі транслювалося дійство. Кожен відчував себе причетним до історії.

І вони отримали свою сенсацію.

Прив’язавши пацієнтку до столу, Юрій скинув із себе білий медичний халат й просто в них на очах перебрався в сутану священика.

— Закликаю тебе, злий дух, до присяги Всемогутньому Богу, — узвичаєно почав він, розгорнувши Біблію, простягнувши перед собою лівицю з освяченим хрестом, котрий обпікав йому долоню незгірше, ніж пекельний вогонь. Але до цього він давно звик, із часом навчився підкорювати собі силу хрестів.

Телеглядачі завмерли перед своїми екранами — таємницю трансплантацій нарешті було розкрито. Просто перед ними розгорталося щось на кшталт моторошного обряду екзорцизму…

А в дверях стояла правда і дивилася на людей холодними немилосердними очима. Не було жодних хірургічних втручань, душі просто переганяли, як демонів, як згустки енергії, сутність котрих була однаковою для тих, хто мав над ними владу. Для «обраних», яких знаходили в різних куточках світу і ставили до роботи в клініці. Байдуже, хотіли вони того чи ні. Їхні надприродні здібності оберталися їм прокляттям. Клініки виявились лише прикриттям. Адже коштовне медичне обладнання було копійчаними витратами у порівнянні з надприбутками, що надходили від численних трансплантацій. Не існувало ніякого шведського науковця, який начебто відкрив трансплантації свідомості. Його вигадали, аби приховати правду. Нечиста сила віддавна володіла цим умінням, сотні літ ходила серед людей, проживала свої життя, як людські. Так зване «відкриття» сталося, коли працівники спецслужб упіймали справдешнього перевертня-вовкулаку за цим обрядом. Вони забрали його дружину, тим самим змусивши його працювати на них і перероджуватись самому від покоління до покоління. А потім заручниця вкоротила собі віку, викинувшись із вікна, — і розлютований вовк зірвався із ланцюга. Більше йому не було місця серед людей. Полювали на нього довго, але таки спіймали і стратили. Однак були й інші, такі як він — відьми, чаклуни, упирі. Їх знаходили в різних куточках світу, звозили до клінік й змушували «працювати». Сила Юрія була в словах, Бен переселяв душі химерними амулетами. Знайшлися й такі, що могли робити це поглядом, доторком, а одного разу корпорації трапилась демониця, що вміла переганяти душі самою лише силою думки. Але вона виявилась надто небезпечною для людей, тож дівчину просто вбили, навіть не скориставшись її дивовижними здібностями як слід…

Такою була таємниця корпорації «ТІЛО™».

…Зненацька тіло Анжеліки неприродно вигнулося, рвонулося вперед, мало не звільнившись од ременів. У прямому ефірі добре почувся хрускіт кісток. Жінка підвела голову, її шия була вивернута під чудернацьким неймовірним кутом.

— Іди до пекла!.. — прохрипіла вона низьким утробним голосом, у котрому вже не вчувалося нічого людського. Глядачі вкупі з телевізійниками спочатку перелякалися — колись їм пообіцяли, що всім душам знайдеться місце в раю.

Юрія відкинуло до протилежної стіни. Анжеліка розреготалася, з подвоєною силою та завзяттям її зсудомлене тіло зривалося з прив’язі, знову ламалися кістки, шкіра сіріла й бралася темними плямами, перекошений рот вивергав прокльони, колишня краса звисала з неї клаптями, оголивши лице душі.