Якщо все буде добре, ╕ мене не забуватимуть годувати, то м╕сяц╕в через два-три CryNet завершить розгортання ╕ я зможу вже нормально зайнятися власним тюн╕нгом. Зараз п╕сля ус╕х мо╖х модиф╕кац╕й в кишечнику залишилися лише тверд╕ утворення, вивести як╕ було б дуже бажано. Можна було б ╕ зараз, але поруч дама! До реч╕, а що там ╕з дамою?
А дама уже п╕вгодити стара╓ться мене розбурхати, не гребуючи нав╕ть забороненими прийомами. Переглянувши логи ╕з сенсор╕в, я нав╕ть почав поважати цю ж╕нку за ╖╖ вперт╕сть. ╤ з кожною секундою перегляду ╖╖ ентуз╕азм лякав мене все б╕льше. Такими темпами вона мен╕ скоро в дупу зал╕з... Ага, значить уже спробувала. Що дал╕? Нав╕що тоб╕ пояс в╕д халату? Так, а от мордувати м╕й ЧСО перетягуванням зовс╕м не варто! А що ти там соб╕ бормочеш? Та вона збира╓ться л╕кувати мен╕ ╕мпотенц╕ю! Ну гаразд: хот╕ла реакц╕ю - отримуй ерекц╕ю! ╤ я не винен, що на нас зараз дивляться. Хе-хе!
- М╕зайя!!! - роз╕рвав н╕чну тишу пронизливий крик ╕з балкону.
- Ого! Кайя, а ти йому подоба╓шся б╕льше!
- Що?
- Подивися, як в╕н на тебе п╕днявся! - зда╓ться я почув скрег╕т зуб╕в з того боку кл╕тки.
- Що ти тут забула?!
- В╕н виглядав таким замерзлим, що я вир╕шила його з╕гр╕ти. - мило посм╕хнувшись, ця бест╕я вдала, н╕би збира╓ться мене ос╕длати
- А ну зл╕зай з нього! - Кайя ув╕рвалася в кл╕тку й стусанами вивела голу сестру на балкон, п╕сля чого повернулася за ╖╖ халатом, знову вивела ╕ замкнула двер╕.
Я довго слухав ╕ записував усе, що говорила ця рудоволоса, але майже н╕чого не розум╕в: наст╕льки швидко й експресивно вона висловлювалася. Я нав╕ть не впевнений, що то були слова. ╤ вже точно не був впевнений, кого вона убиватиме першим: мене, чи свою так-звану сестру, яка на родичку зовс╕м не схожа? Головне, що вона забрала в╕д мене цю н╕мфоманку.
Ну нарешт╕, можна посид╕ти спок╕йно ╕ зайнятися власними справ... Ну кому там знову ще не сидиться?! Оу, а це вже не м╕сцева жителька. Хвилинку, а куди це вона йде? Невже мене будуть визволяти? От халепа, я ж ╕ще не готовий! Треба тягнути час...
***
Клацнув механ╕зм замка, ╕ двер╕ кл╕тки в╕дчинилися. Хлопець, який до цього н╕ на що не реагував, р╕зко в╕дкрив оч╕ й подивився на зеленоволосу д╕вчину.
- Який же ти простак, Кейнс╕. - у в╕дпов╕дь, п╕дл╕ток мовчки скинув з себе ковдру й обережно склав ╖╖ на п╕длоз╕. - Виходь. З тобою хочуть поговорити.
Доул незадоволено дивилася, як в╕н склада╓ покривало ╕ йде до виходу, але перш н╕ж пройти дал╕ - поверта╓ться, без особливих зусиль вирива╓ один ╕з прут╕в кл╕тки ╕ в╕дкушу╓ в╕д нього шматок, наче в╕д хл╕бини. Доул пом╕тила, що матер╕ал, з якого зроблена кл╕тка, б╕льше нагадував сир, ╕ незрозум╕ло було, як вона ще п╕д сво╓ю вагою не розсипалася, коли нав╕ть п╕дл╕ток легко м╕г ╖╖ зламати. А хлопець не безнад╕йний - видно, що ╕ сам готувався до втеч╕. От т╕льки нав╕що гризти зал╕зяку?
Вхопившись за ледь пом╕тну волос╕нь, що проходила поруч ╕з балконом, Доул легко з╕сковзнула вниз ╕ незабаром п╕днялася за сво╖м пасажиром на транспорт╕. Чорний лицар, яким вона керувала, б╕льше нагадував одного ╕з древн╕х образ╕в духа смерт╕: к╕стлявий силует ╕з чорним подертим плащем за спиною та довгою кривою косою в руках. Взявши хлопця на руку, Доул на мить вимкнула режим ширяння, р╕зко скинувши висоту, п╕сля чого вир╕внялася й взяла курс на базу.
Доул спостер╕гала за пасажиром ╕ все б╕льше хмурилася. Схоже д╕я тих препарат╕в, як╕ йому давали перед операц╕╓ю ск╕нчилася, тому що в╕н аж н╕як не нагадував того розгубленого й переляканого хлопчиська, який вивалився ╕з порталу. Б╕льше того - йому було абсолютно все одно, яким чином його транспортують. В╕н нав╕ть мав зухвал╕сть вс╕стися прямо в долон╕ лицаря, н╕би збираючись поспати! Доул нав╕ть спробувала труснути рукою, щоб в╕н не розслаблявся, але хлопець сид╕в там як прикле╓ний ╕ нав╕ть оч╕ не розплющив!
'Такий ти мен╕ подоба╓шся значно б╕льше', - подумала д╕вчина, набираючи максимальну швидк╕сть. ╥й подобалося л╕тати вноч╕, коли лише повний м╕сяць вказу╓, куди ╖й сл╕д лет╕ти. Вона як н╕хто ╕нший розум╕ла, наск╕льки захопливим може бути свобода польоту! ╤ справа тут зовс╕м не у могутност╕ небесного лицаря, яку нав╕ть не було куди застосувати. Справа у в╕дчуттях, як╕ дарувало н╕чне небо. ╤нколи ╖й нав╕ть здавалося, що сама енерг╕я в пов╕тр╕ ста╓ якоюсь св╕ж╕шою, чист╕шою... Вона н╕коли не могла описати це словами. Шкода лишень, що сьогодн╕шн╕й пол╕т ╖й довелося перервати, виконуючи прохання одного сноба. Он-де в╕н, сто╖ть на палуб╕, оч╕куючи на доставку пасажира.
Щойно вона приземлилася, ╕ зсадила хлопця з руки, як того одразу ж взяли п╕д руки й повели до начальства. А той в╕в себе так, н╕би на прогулянку вийшов, ╕ дожовував залишки прихоплено╖ з собою зал╕зяки. В╕н що, н╕чого не розум╕╓?! Схоже, що н╕. Тим г╕рше для нього. Покинувши свого лицаря Доул нав╕ть не стала дивитися на продовження ц╕╓╖ зустр╕ч╕, уже знаючи, що станеться з цим невдахою. Д╕ставши недочитану ран╕ше книгу, вона в╕дправилася на н╕с корабля, щоб ╖й там н╕хто не заважав, однак уважно слухала усе, що в╕дбува╓ться навколо.
- Я б ╕ще зрозум╕в, якби ти просто не вбив Лашуру. Але ти дозволив ╖м уп╕ймати себе! Невже було так складно виконати нав╕ть найпрост╕ший наказ?! Обшукайте його!
- Хай! - гаркнули охоронц╕, одразу ж обв╕вши хлопця детекторами ╕ незабаром знайшли шуканий предмет - маленька маг╕чна печатка св╕тилася на внутр╕шньому боц╕ його майки. - Тут жучок!
Що?! Як це могло статися?! Вона ж ум╕╓ шукати так╕ штучки, ╕ сама не раз ╖х ставила! Тут лише два вар╕анти: або жучок ставив справжн╕й майстер сво╓╖ справи, який просто не м╕г випадково там з'явитися, або хлопець сам якимось чином його приховав. ╤ кожен ╕з цих вар╕ант╕в об╕цяв ц╕каве продовження гри... Вона ма╓ це побачити!
- Як ╕ оч╕кувалося. Що вона тоб╕ об╕цяла? Що викона╓ будь-яке тво╓ бажання? Чи може вона теж об╕цяла тебе повернути назад у св╕й св╕т? Чи ти спод╕вався, що цим займемося ми? Так от я тебе розчарую - це все маячня! Ти був нам потр╕бен лише щоб прибрати Лашуру!
- Чого розпина╓шся? - раптом у повн╕й тиш╕ пролунав абсолютно ╕нший, незнайомий, трохи хриплуватий голос хлопця ╕з жахливим акцентом, якого ран╕ше не було. - Вир╕шив просв╕тити перед смертю?
- Це ж треба - сам допетрав! - вигукнув Безликий, схрестивши руки на грудях, але Доул майже ф╕зично в╕дчувала його нервозн╕сть.
- Мужик, ти ╕д╕от? - в╕дпов╕ддю став дзв╕н вийнятих меч╕в охорони, а хлопець т╕льки сумно прикрив обличчя рукою. - Це було риторичне питання.
- За свою зухвал╕сть ти помр...
Вихопивши меч, Безликий т╕льки-т╕льки починав св╕й рух у б╕к приреченого хлопця, але не встиг нав╕ть завершити фразу, як той уже опинився поруч ╕ в╕д здавалося б легкого замаху ногою Безликого просто знесло. Така ж доля сп╕ткала й ус╕х ╕нших, хто кинувся на допомогу начальству. Кейнс╕ не був переб╕рливий у методах кал╕чення ╕ використовував будь-який прийом свого ворога проти нього самого. В якийсь момент Долл нав╕ть здалося, що його л╕кт╕ вигнулися в ╕нший б╕к. Дивно, як такого б╕йця змогли взяти живцем? Може в╕н тод╕ сам здався? Може в╕н д╕йсно працю╓ на ╤мпер╕ю Шатерей?
Розкидавши десяток чолов╕к, хлопець натрапив на майстра-мечника. Той надзвичайно вправно вимахував сво╓ю шаблею, не дозволяючи Кейнс╕ наблизитися. Через десять секунд йому це набридло ╕ хлопець, прийнявши лезо м╕ж пальцями просто вирвав його ╕з рук суперника, п╕сля чого простромив його груди долонею ╕ншо╖ руки, наче штиком, а п╕д к╕нець збив того з н╕г ╕ одним р╕зким рухом скрутив мечнику голову, вивернувши ╖╖ майже за спину.
Скинувши з себе останн╓ т╕ло, в╕н повернувся до Доул, неначе оч╕куючи ╖╖ участ╕ у забавах, але побачивши ╖╖ квадратн╕ оч╕ та упущену книжку - просто розвернувся ╕ п╕шов до рубки корабля, де вже починав пан╕кувати ек╕паж. Зайшов, минула секунда, друга, а на третю ус╕ пов╕троплавц╕ при╓дналися до мечник╕в, акуратно пробивши собою к╕лька в╕кон. Одному т╕льки не пощастило - в╕н просто перелет╕в через поручн╕. Неймов╕рно! Чому в╕н ран╕ше, п╕д час тренування не показав сво╖ можливост╕?!
