Хрусь! Ой, зда╓ться я трохи перестарався, коли адаптовував кишечник до екстремальних умов: програма сприйняла кошик як один ╕з п╕дходящих для переробки об'╓кт╕в, ╕ я зараз з апетитом жував частину ручки. Н╕, так д╕ло не п╕де: вимика╓мо ус╕ фонов╕ програми, що в╕дпов╕дають за моторику, ╕ знову звика╓мо працювати власними к╕нц╕вками. Готово, можна виплюнути шматок деревини... Хм, а у них смачн╕ кошики. Стоп, а чому це вони ус╕ на мене так витр╕шилися з коридору? Не звикли бачити ╖ст╕вну деревину? Ну ╕ нехай дивляться: моя кл╕тка - мо╖ правила. Принаймн╕ тепер можна спок╕йно подумати над сво╖м майбутн╕м.

Чого я хочу в цьому новому житт╕? Значить в планах: зробити нормальне т╕ло, в╕дновити сво╖ можливост╕, ╕ головне - роз╕братися ╕з арх╕вами цеф╕в! Ну а паралельно можна ╕ в новому св╕т╕ осво╖тися. Побути трохи звичайною людиною? В принцип╕ можна, тим б╕льше, що я вже давно осво╖в камуфляж на достатньому для м╕м╕кр╕╖ живих об'╓кт╕в р╕вн╕. Але жити рядовим смертним - не для мене! Я вже бачив, що трапля╓ться ╕з людьми, котр╕ живуть як ус╕. Хоча й привертати увагу не дуже хочеться. ╤ в жодному раз╕ не показувати св╕й ╕стиний вигляд - нехай буде для них сюрприз! Треба лише подбати, щоб мене не прибили до моменту повно╖ готовност╕ ус╕х систем. Зв╕сно вбити мене завжди було надзвичайно складно, але я ж не хочу позбутися свого орган╕чного т╕ла? Треба думати...

Хрум-хрум, ось ╕ нема╓ кошика, а орган╕зм рецип╕╓нта поповнився ще деякою к╕льк╕стю необх╕дних речовин. Нехай ╖х ╕ небагато, але для м╕н╕мального функц╕оналу ма╓ вистачити. Коли ╕з харчем було пок╕нчено, я згорнув б╕льш╕сть систем на поверхн╕ т╕ла, залишивши лише деяк╕ сенсори ╕ подумав, що пора уже б ╕ одягтися, щоб не витрачати свою енерг╕ю даремно.

Але довго сид╕ти без д╕ла мен╕ не дали, ╕ незабаром ця шумна компан╕я д╕вчат заставила увесь балкон такими кошиками. Н╕, я зв╕сно вдячний за такий прояв доброти, але ж у мене шлунок ╕ще не наст╕льки резиновий, аби усе це вм╕стити. Щоб переробити усе це в найкоротший час, мен╕ доведеться ус╕х ╖х зас╕яти наноботами ╕ у прямому сенс╕ перетворити на гн╕й, як це роблять цефи. В цьому в╕дношенн╕ краще п╕д╕йшов би х╕ба що грунт. ╤ очолювала цей парад доброти - хто б подумав - сама королева! Нав╕ть не в╕рилося, що така маленька д╕вчинка уже ма╓ право вир╕шувати долю держави. Вийшовши вперед, вона дочекалася, доки вс╕ ╕нш╕ також викладуть сво╖ подарунки, ╕ почала свою промову.

- Значить так: ти для нас не б╕льше н╕ж ц╕нний св╕док... Хм... ╤ якщо з тобою щось станеться, у нас будуть велик╕ непри╓мност╕.

- Непри╓мност╕?

- Як╕ ще непри╓мност╕? - почувся шеп╕т у не╖ за спиною.

- Байдуже! Сиди тут ╕ не кажи Кай╖, хто тоб╕ усе це прин╕с, бо вона абсолютно байдужа, ╕ не зрозум╕╓... Ой! - ага, вона теж почула ╖╖ кроки. - Кайя, я думала ти вже п╕шла в╕дпочивати.

Смикнувши ще один важ╕ль, рудоволоса в╕дкинула вниз край балкону, позбавивши мене такого ц╕нного джерела корисних елемент╕в. Ц╕лу купу ресурс╕в викинула в пр╕рву! Н╕, я на не╖ не образився, але мен╕ шкода втрачених матер╕ал╕в. Дуже шкода. Так шкода, що я починаю злитися. ╤ моя м╕кроскоп╕чна форма ╕снування цьому а н╕ трохи не заважа╓. Хоча хвилинку, що це вона принесла? Ковдра та яблуко? Хм, теж вар╕ант. Ну добре, я вже на не╖ зовс╕м не серджусь. Ох, дожився: за якесь яблуко зм╕нюю свою думку про людину... Та його мен╕ вистачить хвилини на дв╕-три! Якби не м╕й тепер╕шн╕й стан, я б сприйняв це за знущання а так - доводиться обходитися неможливим м╕н╕мумом.

Зам'явши конфл╕кт, ж╕нки покинули каземат, знову залишивши мене наодинц╕ ╕з в╕тром. Спод╕ваюся в╕дв╕дини на сьогодн╕ зак╕нчилися ╕ мене б╕льше н╕хто не буде тривожити хоча б к╕лька годин. ╤ пора уже добувати метали, бо без нормально╖ арматури ус╕ мо╖ можливост╕ н╕чого не варт╕. Так, реш╕тку на вход╕ я вже перетравив, тому час переходити на ╕нш╕ частини кл╕тки. Т╕льки треба все робити обережно, щоб дно п╕д сво╓ю вагою не в╕двалилося разом з╕ мною. ╤ довести нарешт╕ мовний апарат до повного функц╕оналу, бо так ╕ буду мекати. Стоп, а чому я не м╕г вимовити н╕ слова ╖хньою мовою, в той час як цей пацан ус╕ два дн╕ ус╕х чудово розум╕в? Ага, то ось у чому справа - м╕сцева мова ╓ зб╕рною в╕д японсько╖, з невеликими додатками в╕д китайсько╖ та англ╕йсько╖. А в мене ╕нтерактивний перекладач входить в базов╕ можливост╕ костюму, тому я й не пом╕тив р╕зниц╕. От т╕льки в╕дм╕нност╕ у вимов╕ надто сутт╓в╕, ╕ доки перекладач не адапту╓ться, мен╕ доведеться говорити фразами по два-три слова, щоб мене бодай трохи розум╕ли.

Хвилинку, а чи не потрапив я у якусь ан╕мешку?! Ц╕лком можливо, тим б╕льше що у повед╕нц╕ м╕сцевих дуже добре проглядаються елементи японсько╖ культури: ус╕ ╖хн╕ ╕мена, суф╕кси, церемон╕ал... На цьому й доведеться будувати усю свою подальшу стратег╕ю виживання. От т╕льки тутешн╕ люди не дуже схож╕ на мальованих персонаж╕в окр╕м т╕╓╖ маленько╖ детал╕, що я й дос╕ не бачив жодно╖ негарно╖ людини. У пор╕внянн╕ з попередн╕ми двома св╕тами, тут нав╕ть т╕лесн╕ вади виглядали якось... Гармон╕йно, чи що? Значить ставимо галочку навпроти ан╕ме, а через надм╕рну к╕льк╕сть робот╕в та самок поблизу - п╕дкреслю╓мо вар╕анти хентай та меха. Гарем? Не найг╕рший ╕з можливих сценар╕╖в, але у мене ╕нша спец╕альн╕сть... Значить доведеться ще й швидко в╕дновлювати ус╕ сво╖ сенсорн╕ можливост╕, поки мене тут не за╖здили до смерт╕. Ой! Ну от - наврочив. Подумавши, що я м╕цно сплю, до мене в кл╕тку пробралася та новенька ╕з ф╕олетовим волоссям. ╤ мене дуже турбувало ╖╖ вбрання, яке щойно опинилося на п╕длоз╕. Н╕, мене зараз не можна в╕двол╕кати! Мен╕ ж через тебе з╜валтування зараз припишуть! Ну правильно - влаштову╓ться збоку й одразу ж л╕зе рукою мен╕ в штани. В╕д╕йди! Стоп, а мен╕ яке до цього д╕ло? Аби роботу систем не порушила.

Так, в╕дмикаю тактильн╕ в╕дчуття ╕ беруся до справи. В першу чергу мен╕ треба захистити внутр╕шн╕ органи. Це можна зробити к╕лькома шляхами, але оск╕льки мен╕ зараз потр╕бна швидк╕сть, то я обираю вар╕ант ╕з дублюванням тканин, витрачаючи лише конструкц╕йн╕ наноботи, головним завданням яких ╓ робота ╕з складними сполуками. ╥х в кишечнику якраз з╕бралося достатньо для м╕н╕мального апгрейду т╕ла: в серйозн╕й сутичц╕ не допоможе, але в╕д хул╕ган╕в в╕дмахаюся легко. Виводимо готов╕ конструкц╕йн╕ наноботи ╕з кишечника через кров ╕ женемо ╖х по всьому т╕лу. Особливу увагу зосереджу╓мо на м'язах, скелети та шк╕р╕. ╤ якщо укр╕пити шк╕ру я ще нормально не можу, то накачати мускули потр╕бно вже зараз. Паралельно вир╕внюю та модиф╕кую суглоби, щоб вони витримували б╕льше навантаження. За минулий день я вже встиг достатньо укр╕пити металом скелет, тому проблеми ╕з силовими вправами на деякий час буду вважати вир╕шеними. Проблем з енерг╕╓ю для бот╕в поки що не виникало, але б╕о-реактор зам╕сть частини кишечнику соб╕ поставлю - про всяк випадок.

А от на шк╕ру треба вивести трохи б╕льше сенсор╕в, щоб мати краще уявлення про навколишн╕й св╕т. До мене щойно п╕д╕йшла людина, а я д╕знався про ╖╖ присутн╕сть т╕льки коли на мене вже накинулися, ╕ добре, що не з ножем в руках. В подальшому я такого допускати не повинен, тому мон╕торинг обстановки сл╕д знову перевести в автоматичний режим, як ╕ було заплановано конструкторами костюму. Дал╕: вс╕ види радар╕в, сонар, х╕м╕чний анал╕з та канали для руху нанобот╕в - однозначно ставити. Враховуючи м╕сцев╕ реал╕╖ мен╕ знадобиться якийсь механ╕зм порятунку на випадок пад╕ння. Було б непогано орган╕зувати соб╕ як╕сь перемички м╕ж руками ╕ ногами, аби мати можлив╕сть хоча б якось керувати сво╖м пад╕нням. Хоча н╕, в одяз╕ такий трюк зд╕йснити не вдасться. Парашут - також не вар╕ант. А от щось схоже на гарпун... Н╕, нав╕ть не гарпун, а павутина - як у спайдермена! Сумн╕ваюся, що мен╕ вдасться повторити його метальники за такий короткий пром╕жок часу, але якщо я вже падатиму, то прост╕ше буде за щось вхопитися, н╕ж пот╕м гальмувати. В якост╕ павутини використаю нановолокно, а у рол╕ катапульти для гарпуна ц╕лком згодиться... Н╕, для таких навантажень потр╕бен метал, але це буде надто пом╕тно. Ну добре, залишу волокно соб╕ зам╕сть леб╕дки, поставлю питання в пошук по базах, а сам займуся б╕льш нагальними проблемами. ╤ продовжуючи тему ком╕кс╕в - негайно знову орган╕зувати соб╕ висувн╕ леза, як у Росомахи. За увесь час мо╖х пригод вони не раз мене виручали, а тут я й дос╕ б╕гаю ╕з голою дупою. Ось якраз на це ╕ п╕де б╕льша частина з╕браного металу, т╕льки треба його як сл╕д укр╕пити. Ск╕льки там ╕ще матер╕алу залишилося? Хм, ну можна ╕ще в╕зор соб╕ в оч╕ втулити, але ж тод╕ я виглядатиму страшн╕ше за терм╕натора. Доведеться робити м╕м╕кр╕ю на поверхн╕ ока, чого не могли соб╕ дозволити нав╕ть конструктори. Вт╕м, тод╕ перед ними не стояла проблема естетичного вигляду. Все, н╕би н╕чого не забув, а якщо й забув, то матер╕алу все одно уже не вистачить - ус╕ залишки п╕дуть на м╕й р╕ст. "Система, розпочати виконання проекту." Все ж яка це хороша штука - в╕льн╕ нан╕ти! З них можна л╕пити будь-що, за умови достатнього доступу до ╖хн╕х програм. У мене такий доступ ╓, тому в цьому план╕ для мене обмежень не ╕сну╓. Я можу створити нав╕ть другого Во╖на, хоча й доведеться пот╕м дуже довго мучитися ╕з програмуванням його мозку. ╢диним обмеження зараз, це лише наявн╕сть достатньо╖ к╕лькост╕ нанокатал╕затора - ун╕версального буд╕вельного матер╕алу, з якого нан╕ти можуть швидко клепати сво╖ коп╕╖. Мого ж запасу зараз достатньо лише на забезпечення власного ╕снування.