- Тобто я позбудуся кошмар╕в лише тод╕, коли стану сильним? Коли зможу пережити увесь той жах?
- Переживаючи лише душею черств╕╓ш, як знайом╕ тво╖. М╕цн╕ так╕ люди, допоки тр╕щина не з'явиться. - джедая а не дро╖да я з тебе роблю, юний падаван.
- То що ж мен╕ тод╕ робити?
- Не проживати, а жити з цим. Не звикати до болю, а усувати причину його. Без сильного духу н╕чого не варте сильне т╕ло. В╕дчуй силу свого духу, Тайто. - в╕дчуй Силу, Люк!
- Добре, я спробую.
- Не пробуй! Говорив уже тоб╕ - або роби, або не роби! Не робити в╕дмовився ти. Впорайся!
- Sir, yes sir! - по-в╕йськовому витягнувся Церес, через секунду зрозум╕в, що зробив щось не те, ╕ швиденько виправився. - Буде зроблено. Але як я зрозум╕ю, що я вже готовий?
- Подолати страхи сво╖ ти повинен. Справжн╕й б╕й лише покаже це. Не ╕люзорний. Однокласник╕в сво╖х бо╖шся ти.
- Я зрозум╕в. Я боявся, що вони можуть мен╕... Dammit! Та я вже сам хочу надерти ╖м пику!
- Сво╖ приборкай спочатку емоц╕╖. Страх на зл╕сть не пром╕няй. Страх веде до злост╕. Зл╕сть - до ненавист╕. Ненависть - до страждань. Страждання породжують ще б╕льший страх. - страх веде на Темний б╕к! - Лише ясний розум вирвати тебе владний ╕з замкнутого кола.
- Хм, мен╕ треба над цим подумати. - думай-думай, це корисно. - Але я все одно повинен соб╕ довести, що подолав цей страх! ╤ якщо не в б╕йц╕, то хоча б...
- У змаганнях, так? - п╕дводжу його до думки скласти мен╕ компан╕ю на Турн╕р╕. - Ось розум на що здатен, коли голова спок╕йна. Не ╖х перемогти повинен ти, а себе самого. ╢ прост╕ший спос╕б.
- Який?
- Забути страхи сво╖. Але ж не шука╓мо ми шлях╕в легких, чи не так? Суперником тво╖м будуть не вони, а я. Себе обманути можеш, а мене - н╕коли.
- А якщо зможу? - хитро примружився Церес.
- Значить ти готовий!
- Он як? Ну добре. Виклик прийнято!
- Ось це почути я хот╕в.
Роз╕йшлися ми з Цересом найкращими друзями. Як же мало потр╕бно людин╕ для щастя: дай мету, покажи шлях ╖╖ досягнення - ╕ в╕н тв╕й з потрухами. Агресивн╕сть хлопця зм╕нилася веселою зл╕стю, ╕ тепер я м╕г бути спок╕йний за здоров'я оточуючих. За умови, якщо вони сам╕ не почнуть копати соб╕ могилу.
П╕сля нашо╖ розмови я вн╕с зм╕ни у програму симулятора, додавши основи тактично╖ вза╓мод╕╖ та до максимуму п╕днявши ╕нтелект його ворог╕в. Також його нанокостюм виступатиме у рол╕ тренажера, не т╕льки прокачуючи м'язи, але й задаючи потр╕бн╕ рефлекси всьому т╕лу. Треба буде якось перев╕рити ╖х у д╕╖. Я вже зак╕нчував налаштовувати симулятор, коли мен╕ прийшло довгооч╕куване пов╕домлення в╕д Анал╕тика.
П╕дозри п╕дтвердилися. Дочитавши рапорт, я ледве стримався, щоб не розсм╕ятися. Ну зв╕сно! Те, в╕д чого я намагався врятувати цей св╕т, ганяючись за сво╓ю капсулою ╕з катал╕затором, тут уже давно сталося! Нан╕ти - ось ключ до всього! Це все поясню╓! Те, що тут називають еф╕ром, насправд╕ виявилося аналогом 'Чорних спор', якими цефи зас╕вали Нью-Йорк! А в╕дв╕дане мною болото - ╖х джерелом. Тепер я знаю, що сталося ╕з древньою цив╕л╕зац╕╓ю. От т╕льки тут дещо не зб╕га╓ться. П╕сля такого апокал╕псису неминуче мали залишитися сл╕ди, але ╖х нема╓. Тобто узагал╕. ╤з тутешн╕х джерел в╕домо, що 'Чорн╕ спори' були запрограмован╕ утил╕зувати будь-який матер╕ал. ╤з металами зрозум╕ло - вони потр╕бн╕ ╖м для розмноження. Але б╕омаси ж повинно було залишитися у м╕льйони раз╕в б╕льше, адже поглиналися не т╕льки людськ╕ т╕ла, а й усе живе на планет╕. Цеф╕в, як╕ б могли використати б╕омасу для побудови сво╖х машин, тут узагал╕ не видно. Питання - куди вона могла под╕тися?
Дал╕ - зв╕дки взялися лицар╕? Як люди контролюють еф╕р? Хто зм╕нив його властивост╕? Зв╕дки тут узялися аналоги нанокостюм╕в, з яким я уже з╕ткнувся, якщо тут не було цеф╕в? ╤ таких нестиковок безл╕ч! Це мен╕, знайомому ╕з механ╕кою нанотехнолог╕й, вони очевидн╕. А тутешн╕й люд про це нав╕ть не дума╓! Вони просто приймають це, як дан╕сть. Для них це природно, наче побачити хмари на неб╕.
Та й сам св╕т зда╓ться мен╕... Не знаю. ╤грашковим. Не в тому сенс╕, що тут усе несправжн╓. Навпаки, та ж королева Лашура показала мен╕ так╕ гран╕ людського життя, про як╕ я ран╕ше нав╕ть не здогадувався. ╤ це при тому, що вона ще дитина! От т╕льки мене бентежить той факт, що в╕дносини тут теж складаються якось по-дитячому. Я ж у таку картину св╕ту не вписуюся н╕як - надто велик╕ у мене можливост╕, ╕ надто радикальн╕ методи, щоб уживатися ╕з м╕сцевими. Один лише еф╕р м╕г би дати людству величезне джерело енерг╕╖ та ресурс╕в, а вони використовують його, щоб п╕дн╕мати в пов╕тря палаци. В той час, як лицар╕ тут вважа╓ться могутньою в╕йськовою збро╓ю, я легко можу подолати його врукопашну - доведено мо╖м божев╕льним нос╕╓м. Особисто мен╕ жити тут хоч ╕ ц╕каво, але не так уже й при╓мно, як я вважав спочатку. Я ж буквально в╕дчуваю, як м╕й ╕нтелект заплива╓ жиром, втрачаються напрацьован╕ рефлекси ╕ стираються потр╕бн╕ реакц╕╖. Так я скоро деградую до р╕вня свого нос╕я. Н╕, не треба мен╕ такого щастя. Але ╕ залишати все як ╓ - теж не годиться.
Ну що ж, значить у мене з'явилася ще одна ц╕ль - зм╕нити св╕т. А оск╕льки у мене тепер у ресурсах я практично не обмежений, то тепер можна зробити те, що хот╕в зробити вже давно, але я тягнув до останнього, переживаючи за еколог╕ю планети. К╕лька команд, ╕ я знову повертаюся у клас на вже непотр╕бн╕ мен╕ уроки, а десь глибоко в надрах л╕таючого острову база розпочала розгортання проекту 'Риф'.
А я знову сиджу на черговому уроц╕, та й нову думку гадаю: одну загадку вже розкрив, м╕сце п╕д сонцем соб╕ вибив, базу заснував - чому ж мене не покида╓ в╕дчуття, н╕би я щось забув?
***
Л╕т╕я йшла на зустр╕ч ╕з директрисою. В╕д ц╕╓╖ розмови залежатиме доля майбутнього Турн╕ру. Товста папка ╕з документами в руц╕ хоч ╕ надавала ╖й впевненост╕, та не могла остаточно прибрати страх перед високим начальством.
Секретар зустр╕ла ╖╖ уже звичним байдужим обличчям, ╕ п╕сля нетривало╖ перев╕рки дозволила пройти дал╕. Йдучи довгим коридором в╕д приймальн╕ до каб╕нету, Л╕т╕я пом╕тила нов╕ руни на ст╕нах, що ледь пом╕тно спалахували, коли вона проходила повз них. Ран╕ше вона не стикалася з таким р╕внем безпеки, ╕ не могла зрозум╕ти його причини. Вже в╕дкриваючи двер╕ вона мало не наштовхнулася на спину д╕вчини в одяз╕ Церкви. Майже однакового з нею зросту, ╕з вогняно-рудим волоссям та правильною осанкою, вона створювала враження високого оф╕цера. Одразу ж п╕дспудно виникло бажання витягнутися перед нею.
- А ось ╕ вона. Пан╕ Л╕т╕я, проходьте. - директриса вказала на кр╕сло для в╕дв╕дувач╕в. - Ми саме про Вас згадували.
- Щось сталося? - запитала Поучан, прис╕даючи на кр╕сло.
- Спод╕ваюся, що н╕. Пан╕ Рей прибула до нас з╕ Свято╖ земл╕, аби забезпечити безпечне проведення цьогор╕чного Турн╕ру. На раз╕ нас ц╕кавить список учасник╕в. У Вас вже ╓ як╕сь напрацювання по ньому?
- Так. Будь-ласка.
Л╕т╕я простягнула листок ╕з ╕менами учасник╕в Директрис╕, але незнайомка перехопила його на п╕вдороз╕ й сама почала вчитуватися у кал╕граф╕чний почерк. Перев╕вши погляд на Директрису, вона побачила лише зац╕кавлений погляд, н╕би ж╕нку б╕льше ц╕кавив не список, а реакц╕я гост╕ на нього.
- Знаючи Вашу педантичн╕сть, пан╕ Л╕т╕я, я не пов╕рю, що сьогодн╕ Ви прийшли до нас з порожн╕ми руками. - в╕двол╕кла ╖╖ директриса в╕д розглядання п╕дозр╕ло╖ особи.
- Так. Я принесла ус╕ необх╕дн╕ плани, а також склала списки ус╕х зад╕яних в орган╕зац╕╖ ос╕б...
- Ну досить-досить, я в╕рю, що Ви знову залишили наших спец╕ал╕ст╕в без роботи. Але я викликала Вас з ╕ншо╖ причини. Справа в т╕м, що обставини змушують мене перенести дату проведення Турн╕ру на к╕лька дн╕в наперед. Я боялася, що нам не вистачить часу, але Вашими стараннями тепер все буде в порядку.
- Пробачте за нескромне питання, але що сталося, якщо такий важливий зах╕д доводиться переносити?
- Це не секрет. Ви напевно вже чули, що королева Лашура вир╕шила провести презентац╕ю свого товару значно ран╕ше за попередньо вказан╕ строки. Свята земля ╕ ран╕ше ц╕кавилася таким перспективним проектом, але останн╕ тривожн╕ под╕╖ змушують нас переглянути сво╖ плани. Турн╕р буде проходити не в три етапи, а в один.
