- Так! Я Вас не п╕дведу, Ваша Величн╕сть!
- Спод╕ваюся. - кинула королева, швидко вийшовши з майстерн╕.
В╕д власних думок мене в╕двол╕кла метушня Ханл╕. Не зважаючи на показну рад╕сть, анал╕затор вказував, що д╕вчинка в пан╕ц╕. Зв╕сно, вона ж по натур╕ механ╕к, хоча й може керувати лицарями. А тут ╖й подарунок: виступати перед першими особами ╕нших кра╖н.
П╕дб╕гши до прототипу, вона видерлася на стапел╕ й взялася в╕дкручувати каб╕ну. Ц╕каво, як скоро вона зрозум╕╓, що в╕дкручен╕ детал╕ мають властив╕сть падати? ╤ це ж уже не вперше! Ну н╕чому ╖╖ життя не вчить! Таке враження, н╕би вона живе у сво╓му власному св╕т╕, на сво╖й хвил╕. Побоюючись за ╖╖ життя, я теж видерся на стапель з ╕ншого боку ╕ зазирнув до каб╕ни.
Як ╕ оч╕кувалося, головним органом керування було анатом╕чне кр╕сло-сид╕ння, яке виконувало ту ж роль, що й нейрошунт в нанокостюм╕, дублюючи сигнали спинного мозку на аналог╕чн╕ системи лицаря. От т╕льки на в╕дм╕ну в╕д справжн╕х лицар╕в, тут не було пузиря ╕з дихальною р╕диною - вони потр╕бн╕ лише для захисту п╕лота в╕д перевантажень п╕д час польот╕в. На нього ж припада╓ майже третина маси ус╕╓╖ машини, включно ╕з захисними ребрами та системою житт╓забезпечення. А оск╕льки пузир надто т╕сно прив'язаний до конструкц╕╖, ╕ при його в╕дд╕ленн╕ лицар вважа╓ться нед╕╓здатним, то д╕стати дефектних лицар╕в було не так уже й складно. Б╕льше в каб╕н╕ не було абсолютно н╕чого, окр╕м к╕лькох педалей та панел╕ прилад╕в. Б╕льш╕сть ╕з них складали манометри, як╕ показували тиск у р╕зних частинах парового двигуна. Написи на панел╕ були мен╕ не знайом╕, але простеживши куди йдуть тяги й трубки, я швидко роз╕брався у конструкц╕╖. Виявилося, що встановлений на мех паровик насправд╕ ╓ такою ж турб╕ною Тесла, як ╕ вс╕ бачен╕ мною двигуни. Р╕зниця лише в тому, що в д╕ю ╖╖ приводить не активований еф╕р, а звичайна пара. Про поршнев╕ системи тут н╕хто нав╕ть не чув. В той же час принцип реактивного руху тут знали, а ╕нод╕ нав╕ть використовували. Я ще й подумав, нав╕що так╕ складнощ╕? Адже можна просто закачати еф╕р в балони й носити запас ╕з собою. Але до такого тут н╕хто ще не д╕йшов. ╢дин╕ резервуари з еф╕ром, як╕ тут були в╕дом╕ - уже знайом╕ мен╕ г╕льзи заряд╕в для еф╕рних п╕стол╕в. З ╕ншого боку, для створення нормальних газобалонних систем потр╕бен хороший метал, а тут ╕з ним серйозн╕ проблеми.
Оглядаючи конструкц╕ю, я пом╕тив схвильований погляд Ханл╕, яка завмерла б╕ля не до к╕нця в╕дкручено╖ гайки, ╕ уважно спостер╕гала за мною. Спок╕йно, без звично╖ метушливост╕.
- Що?
- Скажи мен╕, Кейнс╕...
- Кей. - вкотре поправляю ╖╖.
- Кей, скажи мен╕, т╕льки чесно: мен╕ можна дов╕ряти?
- Так. - кажу ╖й з кам'яним обличчям, а всередин╕ хмурюся в╕д того, наск╕льки р╕зко зм╕нилася повед╕нка д╕вчинки. - Чому пита╓ш?
- Ти лицар...
- Н╕. - знову перебиваю ╖╖, але Ханл╕ продовжу╓, н╕би н╕чого не сталося.
- Значить просто п╕лот. - констатувала вона, бездумно продовжуючи крутити гайки. - Невже я д╕йсно схожа на дурепу?
- Не сказав би я так.
- Але думав. - вона що, думки мо╖ читати навчилася? - Не опирайся, я знаю, що це так. Я вже давно зрозум╕ла, чому Лашура залишила тебе. ╤ до мене приставила не просто так. Ти не думай, що я сл╕па й н╕чого не бачу. Все до цього йшло...
- Стоп! - зупиняю ╖╖, ╕ швидко закручую гайку в ╖╖ руках на м╕сце, доки каб╕на разом з нами не з╕рвалася донизу. - Продовжуй.
- А який сенс продовжувати?! - д╕вчинка з криком метнула в мене ключем, але той зачепився за раму каб╕ни й полет╕в у зовс╕м ╕нший б╕к. - Роби те, що мусиш. Т╕льки швидко. - а у само╖ такий вигляд, н╕би ╖╖ на ешафот ведуть.
- Не можу. - треба зараз же збити з пантелику, поки вона не наробила дурниць. - Ти викинула ╕нструмент. Чим гайки тепер крутити? Руками?
- Досить знущатися над╕ мною!!!
Ханл╕ аж топнула ногою в╕д злост╕, але не втрималася на помост╕, й почала завалюватися назад. Довелося стрибати вперед кр╕зь каб╕ну й ловити д╕вчинку, доки вона не впала. Так ми й завмерли: я стирчу з каб╕ни, зачепившись ногами за раму ╕ за поясок тримаю Ханл╕. Сама ж вона висить над пр╕рвою, впершись ногами у стапель, ╕ не ворушиться. Я аж руками в╕дчував ╖╖ пульс, наст╕льки вона була переляканою. А падати тут далеко, метр╕в ш╕сть, не менше. Розбитися - раз плюнути. Пов╕льно затягую д╕вчинку назад на настил ╕ сам вибираюся з каб╕ни. Прис╕даю поруч ╕ оглядаю Ханл╕ на наявн╕сть травм: руки трясуться, обличчя б╕ле, з╕ниц╕ очей розширен╕. Схоже наша винах╕дниця бо╖ться висоти!
Я н╕чого не кажу й не роблю, просто с╕даю на настил ╕ хитаю ногами, наче на як╕йсь лавц╕. Ханл╕ деякий час дивиться на мене, ╖╖ пульс упов╕льню╓ться, дихання вир╕вню╓ться. В якийсь момент я пом╕чаю, що вона розхиту╓ться в такт мо╖м ногам. В якийсь момент вона нахиля╓ться надто далеко ╕... Я ледве встигаю зловити ╖╖ вдруге! Н╕, так д╕ло не п╕де. П╕дхопивши д╕вчинку, перекидаю ╖╖ через плече й швидко з'╖жджаю по драбин╕ вниз. Зв╕дси вона вже точно не випаде. Хоча хто ╖╖ зна╓... Он - нав╕ть кров з носа п╕шла в╕д пережитого.
- То ти не будеш мене вбивати? - раптом запитала вона мене.
- Н╕. А чому подумала ти так?
- Просто... Та н╕, це пусте. Давай повернемося до роботи.
- Не так швидко! - нависаю, ловлю ╖╖ погляд ╕ трошки п╕дсв╕чую соб╕ оч╕. - Чому так думала ти?
╤ розказала мен╕ Ханл╕ усю свою ╕стор╕ю.
Ханл╕ провела сво╓ дитинство у майстерн╕ б╕ля станк╕в, тому про свою обдарован╕сть вона знала завжди. Спостер╕гаючи за обдарованими, як╕ щодня при╖жджали запускати двигуни, вона навчилася керувати механ╕змами, ╕ головне - розум╕ла принципи ╖х роботи. Батьки не хот╕ли в╕ддавати ╖╖ на навчання, адже це було ╓диним джерелом зароб╕тку в ╖хн╕й глушин╕. Та╓мниця протрималася к╕лька рок╕в, аж поки один ╕з обдарованих не застав ╖╖ за роботою ╕ не допов╕в губернатору. В той же день ╖╖ в╕дправили до Академ╕╖. Прямо посеред навчального року. Будучи вихованою на вулиц╕, д╕вчинка одразу зрозум╕ла, що на не╖ чека╓ в Академ╕╖. З нею сталося те ж саме, що ╕ з Цересом: спочатку жарти, пот╕м глузування, а п╕д к╕нець в╕дверте цькування однокласниками. ╤з Лашурою вона з╕ткнулася випадково. Ханл╕ тод╕ була наст╕льки перелякана присутн╕стю високо╖ особи, що абсолютно не запам'ятала зм╕ст ╖хньо╖ розмови. Д╕вчинка уже встигла наговорити купу дурниць ╕ думала, що ╖й от-от прийде к╕нець. Отямилася вона лише тод╕, коли Лашура сказала, що зац╕кавилася ╖╖ проектами ╕ запросила ╖╖ до себе в ма╓ток на наступний день, аби докладн╕ше з ними ознайомитися. ╤ от же ж який каламбур: н╕яких проект╕в не було нав╕ть в проект╕. Ханл╕ за одну н╕ч довелося з нуля придумувати бодай щось, що могло зац╕кавити молоду тод╕ ще принцесу. Афера вдалася ╕ з тих п╕р Ханл╕ т╕льки те й робила, що думала-думала-думала, що ще можна запропонувати. Мех був останн╕м перспективним, ╕ дуже дорогим проектом. Для його створення потр╕бно було знати механ╕ку, ц╕лу купу супутн╕х наук, бути обдарованим, ╕ головне - вм╕ти правильно мислити. Проект розроблявся дуже довго, ╕нод╕ доводилося починати з нуля. На борту Су-Ван нав╕ть збереглися к╕лька обладунк╕в, на яких Ханл╕ в╕дпрацьовувала технолог╕ю моб╕льно╖ платформи для лицар╕в. ╤ д╕вчинка абсолютно не була впевнена, що зможе його зак╕нчити. Тим б╕льше, що тепер увага новоспечено╖ королеви до не╖ зросла в к╕лька раз╕в. А коли до не╖ приставили такого хорошого мене, ╖╖ побоювання перейшли на новий р╕вень. Вона одразу побачила, що у мене значно б╕льший досв╕д роботи з механ╕кою. Додайте сюди обставити мо╓╖ появи на борту Су-Вана та явн╕ замашки убивц╕, ╕ в голов╕ д╕вчинки одразу склада╓ться картинка л╕кв╕датора, який наближа╓ться до сво╓╖ жертви, вивча╓ ╖╖, а пот╕м...
Якось так вона соб╕ все це уявляла. Я ж ╖╖ вислухав, зв╕рився ╕з показами пол╕графу, ╕ вир╕шив...
- Ти тепер все ╖й розкажеш? - запитала Ханл╕, знову починаючи тремт╕ти.
- Не розкажу за умови одн╕╓╖.
- Що ти хочеш? - д╕вчинка нахмурилася, але ╖╖ серцебиття потроху заспокоювалося.
- Даси мен╕ ╕нформац╕ю усю про лицар╕в, ╕ доступ до цих двох. - я вказав на мехи.
