- В╕н збира╓ться завтра запросити Вас на тренування.

- Поспостер╕гати?

- Г╕рше - взяти участь! - з╕рвалася на рик Кайя, одразу ж закашлявшись. - В╕н сказав, що мен╕ потр╕бен стимул! ╤ що за кожен м╕й промах страждатимете Ви!

- Ти ж не погодилася?

- А в╕н мене й не питав. Мен╕ зда╓ться, що в╕н це робитиме, нав╕ть якщо Ви не прийдете! - роз╕йшлася д╕вчина, виливаючи все, що за день накип╕ло в душ╕. - Його треба здати вартовим Академ╕╖! Нехай замкнуть його в ╕золятор╕!

- ╤ що ти ╖м скажеш? - глузливо поц╕кавилася королева. - Що в╕н надто сильно ганя╓ тебе на тренуваннях?

- Гррр! Але це нечувано!

- Нехай. - з╕тхнула королева, картаючи себе за такий промах. - Я чекала чогось под╕бного. Я згодна потерп╕ти, якщо в╕н п╕дтягне тебе до свого р╕вня. Т╕льки не довго. Ти ж не розчару╓ш мене?

- Н╕, Ваша Величн╕сть. Пробачте мен╕ мою зухвал╕сть. Але я йому не дов╕ряю. В╕н пост╕йно кудись зника╓, займа╓ться чимось незрозум╕лим... В╕н щось прихову╓. Може влаштувати йому допит?

- Тоб╕ воно треба? - Лашура закрила альбом й в╕дкинулася в кр╕сл╕, намагаючись сво╖м виглядом заспоко╖ти охоронницю. - З ним уже М╕зайя спробувала 'поговорити'. Нагадати тоб╕, чим все ск╕нчилося? Я вже мала з ним приватну розмову, якщо тоб╕ в╕д цього стане легше.

- ╤ що? - Кайя аж подалася вперед, забувши про втому.

- ╤ все. Пов╕р, тоб╕ його чолов╕ч╕ секрети зовс╕м не потр╕бн╕. - Лашура смикнула плечима, пригадуючи особливо жорстк╕ моменти ╖хньо╖ 'розмови'. - Як в╕н правильно сказав: менше зна╓ш - краще спиш.

***

Закр╕плений на причал╕, Су-Ван зараз б╕льше нагадував побиту скелю, а не благородний л╕таючий остр╕в. Видно, що ек╕паж корабля намагався щось робити, але для ремонту потр╕бн╕ не т╕льки ╕нженери, але й арх╕тектори, ╕ буд╕вельники, ╕ сад╕вники... Максимум, на що ╖х вистачило - розчистити дор╕жки й прибрати невелик╕ уламки. Кайя вже не раз пропонувала, щоб ремонтом зайнялася Академ╕я. Зв╕сно ж за в╕дпов╕дну платню. ╤ щоразу королева в╕дмовляла, вказуючи на завищену варт╕сть таких роб╕т, ╕ спод╕валася на скоре прибуття власних спец╕ал╕ст╕в. ╤ справа тут не в ╖╖ горезв╕сн╕й скупост╕. Нав╕ть зв╕дси, ╕з оглядового майданчика, добре пом╕тн╕ ланцюжки ям та канав, що залишилися п╕сля проходу лицар╕в. Дивно, мен╕ вони не здалися наст╕льки важкими, щоб залишати п╕сля себе так╕ велик╕ сл╕ди. Скор╕ше сам матер╕ал острову надто крихкий. См╕шно, я до останнього моменту думав, що в╕н зроблений ╕з каменю. А ще дивувався: як така бандура може л╕тати?!

Зв╕ряюся ╕з хронометром. Зараз б╕ля мене ма╓ пройти патруль, п╕сля чого в мене буде одинадцять хвилин на те, щоб подолати коридори ╕ вийти до порту. Не зважаючи на майже повн╕стю в╕дновлену функц╕ональн╕сть, я не ризикував користуватися активним камуфляжем. Д╕агностика й кал╕брування систем все ще продовжу╓ться, тому ╓ великий ризик, що маскування злетить у найб╕льш неп╕дходящий момент. Не бажаючи соб╕ такого щастя, я зм╕нив св╕й вигляд на одного з╕ щойно побачених вартових, ╕ п╕шов сл╕дом за ними на достатн╕й в╕дстан╕. В╕д перев╕рки це не вряту╓, але уп╕знати мене точно не зможуть.

Пройшовши вх╕дний шлюз, я в╕дчув, як нан╕ти знову набираються сил. Ну от зв╕дки тут береться ця енерг╕я? Вона ж буквально розлита у простор╕! Це мо╖ генератори здатн╕ тягнути енерг╕ю буквально зв╕дус╕ль, а у м╕сцевих я н╕чого под╕бного не бачив. ╤ при цьому вони умудрилися створити довол╕ розвинену цив╕л╕зац╕ю. Без нафти, без зал╕зобетону, ╕ нав╕ть умудряються обходитися майже без стал╕. Все завдяки еф╕ру, що заповнив собою увесь п╕дземний прост╕р Академ╕╖. Саме в╕н приводить в д╕ю р╕зноман╕тн╕ механ╕зми ╕ пристро╖. Якби в мо╓му св╕т╕ була така субстанц╕я... Хм, тод╕ в╕н був би таким же, як ╕ цей. Н╕, все ж добре, що я з'явився у технолог╕чн╕й реальност╕. Зв╕сно проблема вза╓мод╕╖ генератора й еф╕ру вимага╓ ретельного досл╕дження, але це буде пот╕м, коли у мене з'явиться лаборатор╕я та нормальний анал╕тичний центр. Зараз ми обережно йдемо в напрямку прич...

Мо╖ думки перервав шум в одн╕й з майстерень. Дивно, патрул╕в тут бути не повинно - це я роз╕знав в першу чергу, ╕нший персонал зараз спить, а бродити серед ноч╕ темними коридорами нормальна людина не буде. Себе до уваги не беру - я не людина. Що робити? Начхати! Роблю вигляд, н╕би н╕чого не пом╕чаю, ╕ тихенько ╕ду соб╕ дал╕ - може пронесе?

Не пронесло. ╤ причиною стала саме моя безшумн╕сть. Нев╕дома особа, що переховувалася в одн╕й ╕з майстерень, теж ор╕╓нтувалася на слух. Тому, щойно кроки охоронц╕в стихли, порушник в╕дчинив двер╕ й вистрибнув в коридор. Прямо у мене за спиною. Ф╕гура ж╕ноча, нав╕ть трохи д╕воча. Рухи впевнен╕, енерг╕йн╕, майже безшумн╕, в╕дточен╕ до автоматизму - значить вона тут явно не вперше. Саме тому в першу секунду вона й не зрозум╕ла, що опинилася в коридор╕ не одна. З глухим стуком дерев'яний кийок зустр╕ча╓ться з мо╓ю потилицею, ╕ я розум╕ю, що вдавати оглушеного вже п╕зно - дерев'яшка жал╕бно хруснула об череп, мало не переламавшись навп╕л, а нев╕дома агресорша чкурнула повз мене дал╕ по коридору, нав╕ть не подивившись на результат. Я нав╕ть на секунду завмер в╕д такого нахабства, але швидко отямився ╕ поб╕г за порушницею, скидаючи маскування.

Наш коротенький заб╕г зак╕нчився якраз на середньому р╕вн╕ порту. Тут знаходилися корабл╕ аристократ╕в. Мен╕ треба було трохи вище, метр╕в на сорок, але ж я не м╕г оминути таку под╕ю! В Академ╕╖ в╕дбува╓ться щось ц╕каве, а я маю це про╕гнорувати? Та н╕коли! Ця особа явно йшла в╕д ангар╕в, а це територ╕я суворого контролю. Шпигун? Тод╕ я просто не маю права втрачати таке ц╕нне джерело ╕нформац╕╖! Ну зникне агент, ╕ що? Н╕хто ж н╕чого не д╕зна╓ться, на мене подумають в останню чергу, бо будуть шукати серед сво╖х недруг╕в, а я ще й сл╕ди ус╕ замету - щоб б╕льше нервували.

Тим часом порушниця пом╕тила погоню, ╕ вир╕шила в╕д╕рватися. Заб╕гши на один ╕з причал╕в, вона зробила вигляд, що заходить на якийсь корабель. А коли доб╕гла до протилежного борту - перемахнула на ╕нший причал, до ╕ншого корабля. А це добрих двадцять метр╕в! Доведеться п╕д╕грати ╖й, ризикуючи власним ╕нкогн╕то. Активую камуфляж, ╕ з розб╕гу стрибаю сл╕дом за нею. Вже п╕дл╕таючи пом╕чаю тонку волос╕нь, на як╕й ут╕качка перелет╕ла цю в╕дстань. Треба буде ╕ соб╕ щось таке орган╕зувати.

На третьому причал╕ незнайомка озирнулася ╕, не побачивши пересл╕дування, повернулася на нормальну дорогу. Ось в╕н - прекрасний момент для взяття полоненого! Розганяючи системи НК, я п╕дходив все ближче до пересл╕дувано╖, коли мен╕ наперер╕з вискочила ╖╖ силова п╕дтримка. Сам би я зреагувати не встиг, але автоматика пом╕тила небезпечний об'╓кт ╕ активувала режим форсажу, давши мен╕ час на ухиляння.

Як вона мене пом╕тила? Ага, у мене все ж злет╕в камуфляж. Тод╕ зрозум╕ло. Що ж, доведеться зам╕сть одного полоненого обмежитися ╕ншим. Навряд чи в╕н багато мен╕ розкаже, та я не переб╕рливий. Мен╕ зараз кожна крупинка ╕нформац╕╖ буде на вагу золота.

Це була ж╕нка. Струнка, трохи вище середнього зросту, ╕з прекрасною розтяжкою. ╤ вона була надзвичайно швидка. Звичайна людина на мо╓му м╕сц╕ уже була б трич╕ мертва. А ця маха╓ руками й ногами, наче вентилятор. Дуже знайомий вентилятор... Кайя? Н╕, вона нижча. Хто ще може мати так╕ навики? Та уся Академ╕я! Ну, не зовс╕м уся, але кандидат╕в надто багато. Що ще можна д╕знатися? Перший же поставлений блок показав, що сили у не╖ набагато б╕льше, н╕ж у нормально╖ людини. ╤ зразки тканин... Вона точно носить НК! Але чому неозбро╓на? Зрозум╕вши, що побити мене не вдасться, вона вир╕шила втекти, кинувши п╕д ноги димову шашку. Ага, так я тебе ╕ в╕дпустив! Не вимикаючи форсаж, я зриваюся в погоню ╕ розум╕ю, що наздогнати ╖╖ нав╕ть з мо╖ми можливостями буде непросто. Так, я перевершую ╖╖ в сил╕ та швидкост╕, але у мене тупо коротк╕ ноги! ╤ завелика маса. Н╕, так д╕ло не п╕де. Добре, що скоро я зможу поставити соб╕ правильну прошивку, ╕ довести нарешт╕ це т╕ло до кондиц╕╖. А зараз час врубати камуфляж ╕ ловити язика!