Ось така у мене виходить 'Машина фон Неймана'. В конструкц╕╖ нема╓ н╕чого складного. Б╕льше того, вона нагаду╓ капсули ╕з р╕дким порошком, як╕ кидають у пральн╕ машини, х╕ба що резервуар╕в для речовин тут значно б╕льше. ╤ р╕вень небезпеки такий, що б╕льшостт╕ науковц╕в Земл╕ нав╕ть не снилися. Ботам байдуже, що пускати на переробку, аби програма д╕й була. Треба дуже пильно стежити за ╖хн╕м рац╕оном, аби вони не зжерли увесь остр╕в. Я знаю - вони можуть.

'Проект розпочато. Ор╕╓нтовний час завершення: 18 годин'

О, так значно краще! Стоп!

- Достатньо. - зупинив я б╕й. - У нас гост╕.

- ╤ хто це тут ганя╓ мо╖х учн╕в, без мого в╕дома? - поц╕кавилася М╕зайя, заходячи на тренувальний майданчик.

- В╕таю наставниця М╕зайя. - переходжу на оф╕ц╕йний тон.

- Ну я ж просила! - вдавано образилася ж╕нка, продовжуючи наближатися.

- Наставниця М╕зайя, - п╕дтримала мою повед╕нку Кайя, - Ви прийшли по справ╕, чи просто так заглянули?

- Просто так, по справ╕.

Не бажаючи брати участь у розмов╕, я передав тренувальний н╕ж Кай╖, ╕ п╕шов геть ╕з майданчика.

- Куди це ти з╕брався? - М╕зайя пом╕тила мою втечу й намилилася за мною. - Стояти!

- Я маю ╕нструкц╕╖. Не наближатися до Вас. - пан╕ Л╕т╕я вчора у сво╖х претенз╕ях неодноразово висловлювала таке побажання, тому тут до мене не п╕дкопатися.

- Як╕ ще ╕нструкц╕╖? В╕д кого? Я тоб╕ н╕яких ╕нструкц╕й не давала! - в╕дстань все зб╕льшувалася.

- Голова учн╕всько╖ ради. Дала ч╕тку вказ╕вку. В пол╕ зору наставниц╕ - не з'являтися. Виконую. - ╕ чкурнув геть, зникнувши по ╕нший б╕к зеленого паркану,

Переконавшись, що цього разу за мною н╕хто не женеться, я видряпався на дах ╕ вл╕гся гр╕тися на черепицю. З моменту активац╕╖ ╤НКа мене к╕лька раз╕в тривожила якась думка, але я щоразу ╖╖ усп╕шно забував, чи в╕двол╕кався на щось ╕нше. Ще раз пройшовшись по л╕н╕╖ сво╖х роздум╕в, я виловив ут╕качку.

Св╕т, у який я потрапив, був надто ориг╕нальним, щоб загубитися серед сотень тисяч ╕нших. Нехай сам я не пам'ятаю н╕чого под╕бного, але в╕дпов╕дност╕ головних елемент╕в серед мо╓╖ ф╕льмотеки комп'ютер знайде сам. Що вбити в пошук? Хм... Роботи, л╕таюч╕ корабл╕... Що ще? Гарем! ╤ навчальний заклад, як м╕сце д╕╖. Розпочати пошук!

Ого, де це я ст╕льки мультик╕в встиг скачати? Спод╕ваюся результати будуть скоро. А ось ╕ вони! Gundam - ус╕ сер╕али, як ╕ оч╕кувалося. Абсолютно не схоже. Full Metal Panic - не пам'ятаю. Подивимося... Характер головного героя точн╕с╕нько як у мене, але б╕льше сп╕впад╕нь нема╓. Ще вар╕анти? Gurren-Lagann?!!! Ой-ну! Дивився я його - суц╕льний стеб ╕ треш. Таке т╕льки японц╕ дивитися можуть. ╤ я дуже щасливий, що це не м╕й випадок. Досить, не буду дал╕ дивитися. Зак╕нчиться пошук, тод╕ й розбиратимуся ╕з результатами.

Почекавши, поки М╕зайя покине територ╕ю, я спустився вниз. Кайя уже встигла в╕дпочити ╕ позбутися сл╕д╕в фарби на обличч╕, тому можна було продовжити тренування.

- Що вона хот╕ла? - поц╕кавився я.

- Не знаю. - Кайя подивилася на щойно зачинену хв╕ртку. - Але мен╕ це не подоба╓ться. Вона н╕коли не веде себе так спок╕йно.

- Задумала каверзу?

- Не знаю. - д╕вчина ╕з дуже серйозним виразом на обличч╕ повернулася до мене. - Раджу тоб╕ не покидати меж╕ ма╓тку. Без дозволу Лашури н╕хто з╕ сторонн╕х не ма╓ права заходити сюди.

- Розум╕ю. Ма╓ток - суверенна територ╕я корол╕вства. П╕дтримую. Продовжимо?

- Так. На чому ми зупинилися? Ой!

В останн╕й момент пом╕тивши, що тренувальний н╕ж знову летить ╖й в голову, Кайя в╕дхилилася ╕ спробувала д╕стати мене мечем. Безусп╕шно. Подумавши, що я залишився без збро╖, вона вже см╕лив╕ше почала наступати на мене, одразу ж поплатившись умовно в╕дтятою кистю руки, яка зустр╕лася з╕ ще одним, спец╕ально прихопленим п╕д час перерви 'ножем'. Так ми й стрибали до самого вечора. Я навмисне ганяв Кайю так, щоб вона на завтра не могла нав╕ть ходити - краще сприйме матер╕ал по вогнев╕й п╕дготовц╕. Попри все мо╓ незадоволення, день не пройшов даремно: я п╕дтягнув синхрон╕зац╕ю ще на дв╕ десятих в╕дсотка, а Кайя отримала безц╕нний досв╕д бо╖в без правил. Пот╕м ще трохи покрутився по хазяйству, а щойно завершилося вирощування заготовки - в╕дправився у порт.

(*) Розмова ╕з Харгр╕вом б╕ля його капсули, коли той да╓ ГГ шприц ╕з Тунгуським штамом нанобот╕в

Робота над спайботом у форсаж╕: https://www.youtube.com/watch?v=6OrqdPNpqfE

***

З моменту зак╕нчення тренування минула майже година. Кайя увесь цей час змивала з себе трудовий п╕т, а хлопець п╕шов дал╕ крутитися по господарству, н╕би й не було к╕лькох годин напруженого тренування. Кейнс╕ справно виконував важку хатню роботу, сильно полегшивши роботу ж╕нкам. Лед╕ Майя не могла нарадуватися такому пом╕чников╕, нав╕ть попри його замкнутий характер. Взагал╕ з появою цього парубка життя в ма╓тку зм╕нилося. Те, на що ран╕ше у прислуги йшов ц╕лий день, хлопець виконував швидко ╕ не напружуючись. ╤ головне - н╕хто не м╕г углед╕ти, як саме в╕н це робить! Не знаючи втоми, в╕н повн╕стю перебрав на себе усю важку роботу, через що у ж╕нок тепер з'явилася в╕льна хвилинка. Сидячи в альтанц╕ на задньому двор╕ ма╓тку, лед╕ Майя чекала на повернення маленько╖ хазяйки, коротаючи час за малюванням. Дв╕йнята поруч щось вишивали, сп╕лкуючись м╕ж собою зрозум╕лими лише ╖м двом знаками.

- Гарно малю╓те, лед╕ Майя. - завалилася в альтанку Кайя, замотуючи рушником волосся п╕сля душу.

- Н╕чого особливого. Просто вир╕шила згадати молод╕сть. - ж╕нка склала ол╕вц╕ в коробку й закрила альбом. - Я колись мр╕яла про кар'╓ру художниц╕, але не склалося.

- Облиште, у вас чудово виходить. - д╕вчина впала у кр╕сло поруч, не в змоз╕ поворушити нав╕ть рукою. - Ви не думали зробити виставку роб╕т?

- Та на що там дивитися? У мене ж окр╕м еск╕з╕в б╕льше н╕чого й нема╓.

- Та не може такого бути!

Кайя п╕дтягнула до себе альбом. Лед╕ Майя не заперечувала, тому д╕вчина взялася гортати стор╕нки. Там було все: пейзаж╕, Су-Ван, корол╕вський палац, ╕ нав╕ть сама королева Лашура п╕д час занять. Остання вже встигла повернутися з урок╕в ╕ сама тихенько при╓дналася до перегляду альбому. Передостанн╕м малюнком була Академ╕я зимою. Пейзаж д╕йсно був накиданий ╕деально, ╕ нав╕ть в╕дсутн╕сть фарб не заважала в╕дчути його об'╓м та насичен╕сть. Кайя ╕ сама б не в╕дмовилася пов╕сити таку картину у сво╖й к╕мнат╕. Перегортаючи останню стор╕нку, вона оч╕кувала побачити ╕ще один пейзаж, але ╖╖ оч╕кування не справдилися.

На малюнку було зображено уламки яко╖сь буд╕вл╕, осв╕тлен╕ знадвору потужними прожекторами Небесного лицаря, а в променях цього св╕тла завмер людський силует, кожна стиснута в кулак рука якого зак╕нчувалася трьома к╕гтями.

- А що це за картина? - Кайя розвернула альбом, щоб ус╕ змогли подивитися на малюнок.

- Це мен╕ привид╕лося п╕д час нападу. Не звертайте уваги.

- Ц╕каво. - Кайя провела пальцями по еск╕зу, неначе бажаючи в╕дчути незвичну зброю на дотик. - А давно Ви це намалювали?

- Та н╕, буквально щойно зак╕нчила. Просто хот╕ла позбутися набридливого образу, тому й перенесла його на пап╕р. Я часто так позбуваюся зайвих думок.

- Схоже на... - Кайя надовго задумалася. - Хвилинку, а це не може бути той лицар, що розвалив лазарет на остров╕? Ми ж так ╕ не зрозум╕ли, чому п╕лот покинула машину, адже в╕н все ще був бо╓здатний?

- Може злякалася?

- Не думаю. Я б н╕коли не вил╕зла ╕з лицаря, поки в╕н на ходу. Та й пошкодження у нього так╕, н╕би його... Шматували?

- Гада╓ш це був Кейнс╕? - Лашура в╕д╕рвалася в╕д книжки ╕ подивилася на подругу. - Але ж його знайшли п╕д завалами? Якби в╕н був причиною втеч╕ п╕лота, то спочатку прибили б його, а вже пот╕м т╕кали.

- Не впевнена. Просто в мене вже не вперше виника╓ в╕дчуття, що ми пригр╕ли на грудях гадюку.

- А що сталося? - поц╕кавилася Лашура, розглядаючи змучене обличчя Кай╖.