Одразу ж виявилися деяк╕ в╕дхилення в╕д ориг╕налу. Наприклад функц╕я 'максимум швидкост╕' або 'форсаж', як я ╖╖ називав, не робила з мене надзвукового супермена, а лише прискорювала реакц╕ю. А ╕ндикатор, який у гр╕ показував залишок енерг╕╖, насправд╕ вказував час, необх╕дний орган╕зму б╕йця для повторного застосування т╕╓╖ чи ╕ншо╖ властивост╕ костюму, адже нав╕ть хвилина пост╕йного прискорення просто отру╖ть т╕ло продуктами розпаду речовин. ╤ що б╕льше бо╓ць користу╓ться костюмом, то б╕льше його тканин в╕дмирають ╕ зам╕щуються симб╕онтом. Серцем костюму були к╕лька модуль-генератор╕в, повторити як╕ учен╕ так ╕ не змогли, тому поставили трофейн╕ ╕з археолог╕чних знах╕док. Разом ╕з цим виявилися деяк╕ в╕дхилення у мо╖й псих╕ц╕, боротьба з якими займала левову частку мого часу в перш╕ м╕сяц╕ тренувань. Я перепробував абсолютно все: медитац╕╖, г╕пноз, самонав╕ювання, ламання особистост╕... Але ус╕ мо╖ спроби мали лише короткочасний ефект, ╕ наступного ж дня все починалося спочатку. Довелося п╕ти на крайнощ╕ й вивчити програмування, написавши к╕лька блок╕в для контролю власного емоц╕йного стану. Але оск╕льки я завжди був т╕сно пов'язаний з╕ сво╖м нос╕╓м - саме ц╕ блоки часто зводили ╖х з розуму. Лише ╕з Барнсом мен╕ вдалося досягти деякого паритету ╕нтерес╕в обох стор╕н. Саме тод╕ його вперше назвали психом. М╕ж ╕ншим св╕й позивний ми отримали лише п╕сля того, як я показав йому к╕лька сцен ╕з гри. Мабуть в╕н був ╓диною людиною на Земл╕, як╕й я д╕йсно м╕г дов╕ряти. Коли я розказав йому свою ╕стор╕ю в╕н припустив, що я насправд╕ ╕з майбутнього, а гра була написана за мотивами ╕сторичних под╕й. Вт╕м, проти мо╓╖ присутност╕ в╕н н╕чого не мав, ╕ ми швидко здружилися.
А щодо мого брутального зовн╕шнього вигляду, то тут усе залежало в╕д комплекц╕╖ самого нос╕я та шляху розвитку нанобот╕в. Б╕льш╕сть костюм╕в знаходили свого господаря вже п╕сля друго╖-третьо╖, ╕нод╕ п╕сля десято╖ операц╕╖. Але виглядали вони ну дуже убого, ╕ увесь подальший час реаб╕л╕тац╕╖ солдати мусили звикати до нових можливостей, бо налаштувати такий костюм п╕д нос╕я було практично неможливо. А чого ж ╕ще оч╕кувати в╕д тупих коп╕й? Я ж виг╕дно в╕др╕знявся в╕д ус╕х них не лише сво╖м крутим дизайном, але й м╕зками, показуючи сво╖м нос╕ям все нов╕ й нов╕ сво╖ можливост╕, аби мене не визнали бракованим. Паралельно з цим я все ж зростив сво╖ частини докупи ╕ вже п╕сля третього кандидата х╕рурги зрозум╕ли, що здирати шк╕ру ╕ виймати органи для пересадки зовс╕м не обов'язково. Також я, на в╕дм╕ну в╕д сво╖х колег, не в╕дторгнув жодного електронного пристрою, який мен╕ вживлювали. ╤ поки ╕нш╕ все ще продовжували реаб╕л╕тац╕ю, я вже проходив тренування, потроху вивчаючи методи контролю лаборантами мо╖х систем, ╕ сам експериментував над сво╖ми нос╕ями. П╕зн╕ше усе це мен╕ знадобилося, в нас поц╕лив танк. Мен╕ довелося зам╕нювати собою частину т╕ла, аби в центр╕ н╕ про що не здогадалися, ╕ 'продовжувати' операц╕ю, хе-хе-хе...
Але все це залишилося в св╕т╕ Crysis, де в мене було нормальне т╕ло, доступ до високих технолог╕й та повна свобода д╕й. Тепер же мене закинуло у новий всесв╕т, ╕ не самого, а в компан╕╖ якогось п╕дл╕тка-японця. Вибору в мене не було. Мен╕ ╕ так пощастило, що поруч ╓ живий орган╕зм, в якому я можу б╕льш-менш спок╕йно розвиватися. Та щойно я почав проникати в цього парубка, як до мене стали доходити вельми непри╓мн╕ факти.
Факт перший - близько сорока восьми в╕дсотк╕в мо╖х б╕бл╕отек виявилися пошкоджен╕: бази даних, книги, музика, ф╕льми, ╕гри... В╕руси! Н╕, я не такий ╕д╕от, щоб збер╕гати важлив╕ дан╕ про цеф╕в чи ╖хн╕ технолог╕╖ в одному м╕сц╕ - так╕ реч╕ у мене дублювалися не один, ╕ не два, ╕ нав╕ть не сотню раз╕в. Без зайво╖ скромност╕ готовий засв╕дчити, що два роки в╕льного серф╕нгу в ╤нтернет╕ та у мережах р╕зноман╕тних державних структур дають плюс м╕льйон бал╕в до ╕нтелекту. Зараз же в мене залишилася лише базова прошивка нанобот╕в, та й та функц╕ону╓ з перебоями, затиснута ц╕лою купою мо╖х обмежень. Н╕, я не був таким ╕д╕отом, щоб усе збер╕гати в одному накопичувач╕, ризикуючи втратити сво╖ надбання через сл╕пу кулю. Н╕, я усе сво╓ т╕ло перетворив на суц╕льну флешку, ╕ все було б прекрасно, але ж ╕ об'╓м перенесено╖ через портал матер╕╖ був м╕зерним. Для пор╕вняння: у цей св╕т потрапила лише частина мого т╕ла, розм╕ром менше одн╕╓╖ коп╕йки, а там у мене нав╕ть у баз╕ п╕д одну лише операц╕йну пам'ять я було в╕дведено увесь спинний в╕дд╕л та частину черевно╖ порожнини нос╕я. Нав╕ть знати не хочу, що сталося ╕з мо╓ю б╕льшою частиною. Ну а мен╕ тепер доведеться покласти не менше п╕вроку на в╕дновлення бодай того, що в мене залишилося. ╤ подбати, щоб цей об'╓м ╕нформац╕╖ гарантовано збер╕гся ╕ п╕д час наступних потраплянь.
Факт другий - пацана явно готують на роль кукарач╕... Н╕, якось ╖х ╕накше називали. Коротше: пошлють його у б╕й, з якого в╕н не повернеться. Точно - кам╕кадзе! Ось що роблять збит╕ бази даних! Значить запхають цього парубка в танк, ╕ пошлють на барикади. Я без всяких анал╕з╕в можу сказати, що його уже довго тримають на ус╕ляк╕й х╕м╕╖. Нав╕ть зараз в╕н вдиха╓ якусь гидоту ╕з кулону на сво╖й ши╖. Добре, що тут не використовують синтетику, ╕накше б в╕н уже попрощався ╕ з печ╕нкою, ╕ з нирками, ╕ дах по╖хав би. А так - ╕ще живий, ╕ майже здоровий. П╕сля повного розгортання я легко вичищу його орган╕зм в╕д будь-яко╖ гидоти, але до того часу ще треба дожити. Мен╕ ц╕╓╖ доби ледве вистачило, щоб проникнути в його нервову систему ╕ п╕дключитися до потр╕бних вузл╕в. Мало хто зна╓, що нав╕ть коли ми говоримо подумки, частина нервових ╕мпульс╕в проходить до м'яз╕в, а в╕дпов╕дний софт дозволя╓ ╖х перехоплювати ╕ використовувати як модуль керування системами. Я ж нахабно користуюся ним, щоб слухати думки свого нос╕я - дуже корисна для виживання функц╕я. Тому нав╕ть при в╕дсутност╕ зображення деяку ╕нформац╕ю про навколишн╕й св╕т я отримував.
Факт трет╕й ╕ найб╕льш непри╓мний - я тут явно не один! Н╕ на секунду не ослаблюючи контроль над проростанням CryNet, я в першу чергу намагався п╕дключитися до спинного мозку, щоб заблокувати больов╕ центри ╕ цим прискорити непом╕тне розростання. ╤ тут виявля╓ться, що якесь падло уже встигло п╕дключити соб╕ м╕й нейрошунт! Ще трохи послухавши думки хлопця я д╕йшов до дуже непри╓много висновку - ми вже в бою! ╤ м╕й нос╕й за допомогою мого власного шунта зараз керу╓ якоюсь бойовою машиною. При чому я не в╕дчуваю н╕яких штучних матер╕ал╕в б╕ля себе, лише орган╕ка. Судячи ╕з думок, у яких ф╕гуру╓ згадка про розтоптану альтанку, це щось схоже на крикуна цеф╕в, т╕льки в антропоморфному вар╕ант╕. Але нав╕що тод╕ так╕й потужн╕й машин╕ меч?!
Ресурс╕в у мене мало, а часу не було взагал╕, тому я вир╕шив стати сво╓р╕дною прокладкою 'м╕ж кермом та сид╕нням' - зробити ╕з себе ф╕льтр м╕ж п╕лотом та машиною. Тепер я м╕г в будь-який момент втрутитися в б╕й. В першу чергу я п╕дключив блок ╕з рефлексами, який уже не раз мене рятував у попередньому св╕т╕. В ньому були прописан╕ ус╕ можлив╕ ситуац╕╖ п╕д час контактного бою та вар╕анти реакц╕╖ на них, а оск╕льки мен╕ доводилося к╕лька раз╕в м╕няти нос╕я, то й параметри т╕ла там також можна було зм╕нювати у довол╕ широких межах, чим я зараз ╕ займався, п╕длаштовуючи модель т╕ла п╕д реальн╕ в╕дчуття п╕лота. Був би тут шунт для зору - справився б за к╕лька секунд, а так доводиться усе робити навпомацки ╕ лише гучн╕ думки мого п╕лота дозволяли ╕нод╕ активувати потр╕бний алгоритм д╕й, щоб його ненароком не прибили. Але всьому колись приходить к╕нець. Мо╓ терп╕ння зак╕нчилося в той момент, коли якась скотина мало не розрубала мене навп╕л. Ось тут я уже не витримав ╕ повн╕стю взяв контроль на себе, в╕дгамселивши суперника. Якщо оц╕нювати отриману в результат╕ удар╕в модель, то в╕н нагадав мен╕ рядового цефа: така ж масивна грудна кл╕тка, незрозум╕л╕ вирости позаду, добре прикрита голова ╕ слабкий, виставлений напоказ хребет. Тепер нав╕ть модель зм╕нювати не доведеться. Але фантомн╕ бол╕ в╕д машини вказували, що подальший б╕й я уже вести не зможу. Я б╕льш н╕ж упевнений, що без мо╓╖ участ╕ п╕лот би одразу ж загнувся в╕д больового шоку, а в╕н все н╕як не м╕г заспоко╖тися ╕ продовжував кудись вперто повзти. В якийсь момент зв'язок ╕з машиною об╕рвався ╕ нас викинуло з каб╕ни. От невгамовний, ну куди ти л╕зеш?! Н╕, н╕як не хоче зупинитися. Ну то пробач мене пацан, але я тебе не знаю ╕ зараз п╕ду на крайнощ╕.
