- Потр╕бна допомога? - почувся в╕д палацу знайомий голос.
- Ханл╕! Що ти робиш в мо╓му лицар╕?! - розлет╕вся на увесь парк роздратований рик червоного лицаря, в якому можна було вп╕знати голос Кай╖.
- Королеву захищала. Що робимо з цим?
- Обережно! В нього хв╕ст справжн╕й а не декоративний!
- Зна... Ой!
Зайнят╕ розмовою, д╕вчата не встигли зреагувати на стр╕мкий рух Б╕лого. Залишаючи за собою вирви ╕ п╕дкидаючи землю в пов╕тря, ворог кинувся на Ханл╕, одним махом в╕друбивши ╖й руку, в як╕й та тримала таку ефективну в ближньому бою мортиру, ╕ водночас нан╕с потужний удар хвостом в груди лицаря, де сид╕ла його п╕лот. Але недосконала система запалювання спрацювала ╕з зап╕зненням ╕ постр╕л в╕дбувся вже тод╕, коли ╖╖ рука падала. Вт╕м, нав╕ть такий некерований снаряд нан╕с Б╕лому б╕льше шкоди, н╕ж Кайя за увесь час бою, роздробивши тому праву руку.
Зрозум╕вши, що б╕льше такого шансу може й не бути, Кайя скористалася моментом ╕ кинулася на нього. ╤ цього разу ╖╖ удар, який мав би зак╕нчити цей б╕й ще до його початку, все ж досягнув сво╓╖ мети, розрубивши голову Б╕лого й ув╕йшовши в його т╕ло до само╖ ключиц╕. Але це була п╕рова перемога: генератори на к╕нц╕вках та за плечима ворога раптом надривно загуд╕ли, проганяючи кр╕зь себе величезн╕ об'╓ми еф╕ру, що пов╕тря навколо них аж почало св╕титися в╕д накопичено╖ енерг╕╖. Покриваючись чорними плямами в╕дмерло╖ плот╕ й нагару, не в змоз╕ витримати такий катастроф╕чний режим роботи, Б╕лий лицар р╕зко крутнувся на м╕сц╕, ╕ ногою нан╕с сильний удар нижче каб╕ни, ламаючи Кай╖ хребет. Крок, ╕ черговий розмашистий удар поц╕ля╓ ╖й в голову, а ф╕нальний удар кол╕ном остаточно обезглавив червоного лицаря,
Б╕й зак╕нчився поразкою ус╕х трьох, але Б╕лий про це не знав ╕ продовжував шкутильгати до палацу, втрачаючи по дороз╕ шматки т╕ла. Не д╕йшовши буквально к╕лька метр╕в до одного ╕з балкон╕в, цей монстр закляк ╕ по ╕нерц╕╖ завалився на нього грудьми. Покрита численними виразками оболонка каб╕ни не витримала такого знущання й прорвалася, заливши увесь балкон стр╕мким потоком прозоро╖ р╕дини, що вин╕с разом ╕з собою й т╕ло п╕лота, який не збирався здаватися до самого к╕нця. Ледве п╕днявшись на ноги, худий як тр╕ска хлопець витягнув з-за поясу кривий н╕ж ╕ п╕шов туди, де могла знаходитися його ц╕ль.
***
Я не можу в це пов╕рити! Н╕, не так: я в це НЕ-В╤-РЮ! Невже я став кроссовером?! Я завжди думав, що не з мо╓ю вдачею спод╕ватися на щасливе зак╕нчення сво╖х пригод, а тут - такий подарунок дол╕! ╤ тепер я нарешт╕ зможу спок╕йно зайнятися досл╕дженням нового для мене св╕ту, ╕ самовдосконаленням! А якщо набридне - я уже знаю спос╕б його покинути. Вт╕м, до цього мен╕ ще дуже далеко. З ╕ншого боку: я втратив ус╕ сво╖ досягнення, свою арм╕ю, свого милого Во╖на! Вже за одне це хот╕лося вбивати. Але якщо це альтернатива остаточн╕й смерт╕, то я ще в╕дбувся легким переляком.
Не знаю, у який всесв╕т я потрапив, однак мен╕ тут уже майже подоба╓ться. Майже - бо система м╕р виявилася довол╕ незвичною: кожен р╕к склада╓ться з чотирьох сезон╕в, у сезон╕ три м╕сяц╕, м╕сяць д╕литься на три декади по десять дн╕в кожна. Ця та багато ╕нших м╕лких незручностей в сум╕ викликали роздратування, яке я не зм╕г подолати ╕ дос╕.
Зна╓те, в сво╓му першому житт╕ я був любителем в╕део╕гор та деяких мультик╕в, тому коли потрапив у всесв╕т гри Crysis - почував себе довол╕ комфортно. Ну а що ще потр╕бно потраплянцю, окр╕м знаючого товариша та пригод? Хоча н╕, щодо товариша я трохи прибрехав. Зв╕сно ж у мене з мо╖ми партнерами ╕нод╕ виникали конфл╕кти, через що добра ╖х половина здихала в муках, а ╕нша половина - божевол╕ли, нав╕ть коли я себе н╕як не проявляв. Траплялося ╕ так, що мене намагалися одягнути на д╕тей, але тод╕ я ще знав слово 'мораль', ╕ з ними у мене розмова була коротка: системна помилка, синхрон╕зац╕я ╕з оператором неможлива. Я вибирав соб╕ в нос╕╖ лише тих, хто цього д╕йсно заслуговував, однак нав╕ть ╕з мо╓ю допомогою ╖хн╓ життя зак╕нчувалося п╕сля першого ж серйозного випробування. От ╕ доводилося брати контроль на себе ╕ прикидатися людиною, доки не доберуся до бази. Що, я ще не назвався? Тод╕ при╓мно познайомитися, я - високотехнолог╕чний нанокостюм, який за примхою дол╕ отримав власну св╕дом╕сть ╕ пост╕йно змушений розгр╕бати усе те, що нако╖ли його непутящ╕ творц╕. Я - Пророк!
Спогад╕в про минуле життя у мене було обмаль, ╕ б╕льш╕сть ╕з них стосувалися саме св╕ту ц╕╓╖ популярно╖ гри. Нав╕ть ╕мен╕ свого згадати не вдалося, як ╕ останн╕ хвилини свого життя Там.
З самого моменту мо╓╖ активац╕╖ я зрозум╕в, що доля у мене буде дуже весела, а тому намагався заздалег╕дь п╕дготуватися до майбутн╕х пригод. Вже пот╕м, коли я зламав арх╕ви Джека Харгр╕ва, я д╕знався про справжню природу костюм╕в, та ╕стор╕ю ╖х появи у людей. Н╕, зв╕сно я ще п╕д час проходження друго╖ гри знав, що це н╕який не костюм, але детал╕ створення цього ун╕кального артефакту разюче в╕др╕знялися в╕д оф╕ц╕йно╖ верс╕╖. Вже отямившись я зрозум╕в, що визначення 'костюм' до ц╕╓╖ системи абсолютно не п╕дходить, ╕ використову╓ться лише для прикриття. Насправд╕ ж в╕д людей тут був доданий т╕льки екзоскелет та деяк╕ електронн╕ системи - все ╕нше з самого початку вирощувалося прямо з людського т╕ла, п╕сля чого вир╕залося ╕ пересаджувалося солдатам. Тобто костюм займав увесь об'╓м орган╕зму нос╕я, дублюючи, укр╕плюючи та зам╕щаючи собою його тканини. ╤ншими словами - на початковому етап╕ розмноження нанобот╕в потр╕бно багато орган╕ки та ╕нших супутн╕х матер╕ал╕в, як╕ бралися ╕з т╕ла п╕ддосл╕дного або навколишнього середовища. Про гуманн╕сть таких експеримент╕в говорити не доводиться, але т╕льки в такому випадку його анатом╕я б╕льш-менш в╕дпов╕дала людськ╕й. Лаборанти з легко╖ руки кер╕вництва стали називати нас CryNet - Павутина Страждань - через те, що пац╕╓нти п╕д час проростання структур кричали ╕ швидко божевол╕ли в╕д пост╕йного болю, а приспати ╖х уже не давали сам╕ наноботи. Судячи з усього я ╕ був одним ╕з таких п╕ддосл╕дних, нервова система якого на глибинних р╕внях виявилася зам╕щена мною ╕ продовжила сво╓ ╕снування нав╕ть п╕сля повного розчленування його орган╕чного т╕ла. В подальшому я лише п╕дключався до нос╕я, не перем╕щаючись безпосередньо в орган╕ку, що дозволяло багаторазове п╕дсаджування до мене все нових ╕ нових кл╕╓нт╕в.
CryNet, це сво╓р╕дний дубл╕кат нервово╖ системи людини, утворений ╕з нанобот╕в. Саме в╕н ╕ лежить в основ╕ нанокостюму, виступаючи сполучною ланкою м╕ж т╕лом та механ╕змом. Без не╖ нанокостюм н╕чим не в╕др╕зня╓ться в╕д колон╕ального орган╕зму, ╕ саме з не╖ розпочина╓ться його вирощування.
Сам CryNet складався ╕з к╕лькох штам╕в нанобот╕в, як╕ виконували в╕дпов╕дн╕ функц╕╖: ╕нтелектуальн╕, конструкц╕йн╕ та в╕льн╕. Були ще ╖хн╕ спец╕ал╕зован╕ р╕зновиди, але вони утворювалися ╕з в╕льних т╕льки у раз╕ потреби. Решту т╕ла складали створен╕ цими ботами конструкц╕╖: нервов╕ волокна, штучн╕ м'язи, асемблери, датчики тощо... Я в ц╕й систем╕ опинився в рол╕ користувача перед мон╕тором. Перш╕ кроки були найскладн╕ш╕: переробити в╕ртуальну реальн╕сть у зручний для себе вар╕ант сприйняття. Добре, що мо╖ с╕пання пом╕тив один ╕з програм╕ст╕в, додумавшись створити власний граф╕чний ╕нтерфейс для штучного ╕нтелекту костюму. ╤ тод╕, в╕дсунувши свого штучного пом╕чника на другий план, я зайняв його м╕сце ╕ перейняв контроль на себе.
Зв╕сно ж ╕снування у вигляд╕ стороннього спостер╕гача мало сво╖ особливост╕. Я спочатку не звернув на це уваги, але п╕зн╕ше до мене д╕йшла вся глибина мого становища. Хто ╕з вас, граючи у в╕део╕гри, не ганяв свого персонажа по вс╕х закутках, не докопувався до NPC, не лазив по заборонених територ╕ях? Це в перший раз ти б╕льш-менш дотриму╓шся сюжету, а пот╕м почина╓ться екстрим. А чи виживе м╕й герой, якщо з╕стрибнути з он-того даху? Ой, який гарний монстр у кл╕тц╕, дай-но вил╕зу нагору - подивлюся, все одно охоронц╕ не реагують! А якщо я встановлю пастки перед караваном, ╕ пот╕м п╕дберу хабар - мене ж не сприймуть за ворога? В╕ртуальна реальн╕сть перетворю╓ться на пол╕гон, де гравець реал╕зову╓ сво╖ божев╕льн╕ задуми. Барнс жартома назвав це синдромом 'гравця-за-мон╕тором'. Ага, це спочатку йому було см╕шно, доки я всюди вставляв сво╖ репл╕ки! А коли в нас влучив танк, ╕ керування перейшло до мене, командування на повному серйоз╕ збиралося нанести пов╕тряний удар по нашому розташуванню аби, цитую: 'Знищити цього психопата!' Пан╕ка у штаб╕ була зрозум╕ла. Все ж коли солдат вбива╓ ╕ншого солдата на пол╕ бою - це одне, але коли в╕н почина╓ б╕гати з блоком НУРС в руках, та ще й якось стр╕ляти з нього... Пот╕м була танкова гармата та пол╕т на пуз╕ у ворожого гел╕коптера. Я нав╕ть спробував повторити подвиг барона Мюнхаузена, ос╕длавши реактивну установку, т╕льки Барнс прокинувся ╕ в╕дсторонив мене в╕д керування. Списали на контуз╕ю. ╤ як би я не намагався, побороти цей ефект мен╕ так ╕ не вдалося. Т╕льки потрапивши в якусь нову, нев╕дому ситуац╕ю, в мен╕ вмикалася обережн╕сть. Та щойно я пристосовувався - вит╕вки продовжувалися. ╤ коли в еф╕р╕ луна╓ фраза 'цей псих', то на уваз╕ мають зовс╕м не Сайкса, ╕з однойменним позивним. ╤ це на майже незаселеному остров╕! Про Нью-Йорк краще взагал╕ промовчу. На те, щоб навчитися стримуватися, мен╕ знадобилося к╕лька рок╕в! Але все це було вже пот╕м, а зараз - поверта╓мося до самого початку ╕стор╕╖.
