П╕столет спрацював як треба. Витягуючи зброю, я продовжив рух ╕ перекреслив приц╕лом обидв╕ ф╕гури служниць. Залишалося лише вчасно натискати на гачок. ╤ хоча заряд в мо╖х кулях був як у малокал╕берно╖ рушниц╕, а швидк╕сть польоту кул╕ ледве перевищувала дв╕ сотн╕ метр╕в на секунду, нашум╕в я знатно. Два постр╕ли п╕д ряд в закритому прим╕щенн╕ на мить оглушили нав╕ть мене, не кажучи вже про Лашуру, яка добряче отримала по вухах.
Поки наш слух повертався до норми, я ретельно вивчав насл╕дки першого застосування ВОЛЬТ. Обидв╕ м╕шен╕ вражен╕, як ╕ передбачалося. Поправки на швидк╕сть та закручування кул╕ вже внесен╕ у бал╕стичний обчислювач, ╕ тепер можна впевнено стр╕ляти на випередження. Ефект в╕д куль також був на висот╕: в обох випадках контактний гель проник до т╕ла, передав розряд, а уся внутр╕шня начинка шокера уже з╕тл╕ла, залишивши п╕сля себе лише порожн╕й стаканчик корпусу. На одяз╕ сл╕д╕в високо╖ температури не залишилося, але фартухи та плаття д╕вчатам доведеться пом╕няти - гель в╕д них уже не в╕дчепиться. Точно, йому теж треба зробити якомога менший пер╕од розпаду, щоб н╕хто не встиг взяти зразки! А от ╕з п╕столетом проблеми: ствол в╕д нагр╕ву все ж тр╕снув. Запас м╕цност╕ не дав йому роз╕рватися, але тепер частина газ╕в прориватиметься, зменшуючи ╕ без того невелику швидк╕сть польоту кул╕. Доведеться м╕няти ствол. Залишаю д╕вчатам по ще одному презенту, ╕ повертаюся до Лашури.
- Ход╕мо в каб╕нет.
- Ш-ш-що?! - з╕ страхом перепитала королева, так ╕ не отямившись в╕д звукового удару.
- В каб╕нет! Б╕гом!!!
Як то кажуть: добрим словом ╕ п╕столетом... Ця ╕стина працю╓ скр╕зь ╕ завжди. Особливо з тими, на кого цей п╕столет спрямований.
В цьому прим╕щенн╕ я ще не бував. Не зважаючи на вдавану простоту оформлення, кожна р╕ч у каб╕нет╕ мала як м╕н╕мум подв╕йне призначення. Один робочий ст╕л чого вартий: у рель╓фних в╕зерунках ховалося майже два десятки самостр╕л╕в, як╕ могли накрити увесь прост╕р з боку дверей. Шафи, хоч ╕ здавалися монументальними, в будь-який момент могли перетворитися на барикади. Не бажаючи спокушати королеву мнимою перевагою, я грубо штурхнув ╖╖ у кр╕сло для гостей, а сам вс╕вся на ст╕л. П╕столет поклав поруч, стволом у б╕к кр╕сла. К╕лька секунд я насолоджувався видовищем, як Лашура намага╓ться ухилитися в╕д променя лазерного приц╕лу, а той пост╕йно дивився ╖й в лоб, як би вона не крутилася.
- Припиняй займатися дурницями. - в╕двол╕к я ╖╖ в╕д цього захоплюючого заняття. - Я чекав на ╕нформац╕ю. Кайя ╖╖ мен╕ так ╕ не надала. Спод╕ваюся ти не повториш ╖╖ помилку.
- О, ти став краще розмовляти. - зробила гордий вигляд Лашура, втупившись мен╕ в оч╕. - Але слова викривля╓ш ще сильн╕ше.
- Це обов'язкова умова для допиту. Я задаватиму питання, а ти на них в╕дпов╕датимеш. - не так уже й нормально я говорю, але принаймн╕ вже не кидаю по два-три слова.
- А якщо не стану - що ти мен╕ зробиш?
- Уб'ю вс╕х в ма╓тку ╕ знайду тих, хто стане.
- Ти ж усе одно нас пот╕м вб'╓ш, чи не так?
- Зате без тортур. До мого приходу в ма╓тку було четверо людей? П'ятеро?
- Ну-ну, усп╕х╕в тоб╕.
- П╕д час нашо╖ розмови сюди н╕хто не зайде?
- Ага, так я тоб╕ й сказала!
- Ти вже когось попередила про нашу зустр╕ч? Лед╕ Майя зараз в ма╓тку? Тоб╕ щось в╕домо про пов╕тряний флот Академ╕╖? Ти зна╓ш, кому в╕н п╕дпорядкову╓ться? Ти бачила цю людину?
- Агов! Я ж мовчу! - от на╖вна д╕вка.
- Тоб╕ в╕домо, чим ╖хн╕ корабл╕ сьогодн╕ займалися? Ти спостер╕гала за ними? Це робив хтось ╕з тво╖х знайомих? Ворог? Хтось ╕з твого оточення? Кайя? Ханл╕?
- Я тебе не слухаю! Ля-ля-ля!
Км╕тлива д╕вчинка, швидко здогадалася, що мен╕ ╖╖ в╕дпов╕д╕ не дуже й потр╕бн╕. Все ж програма розп╕знавання мови т╕ла та м╕м╕ки - це ще й довол╕ серйозний детектор брехн╕. ╥╖ створювали для допиту людей у польових умовах, а за б╕льш н╕ж двадцять рок╕в статистики там набралося достатньо, аби бути абсолютно впевненим у результатах. Я й сам уже трохи вм╕ю це робити без будь-яких костил╕в, але два детектори брехн╕ завжди краще за одного. ╤ як би вона не кричала, як би не крутилася - як╕сь мо╖ слова до не╖ все одно доходили. Ой! Треба на секунду в╕д╕йти!
- Добре. Зараз принесу.
- Що?! Що ти зробиш?! - повернулася до мене д╕вчинка, коли до не╖ все ж д╕йшла чергова моя фраза.
- Я запитав тебе, чи ти тримала колись в руках чуж╕ оч╕. Тому сиди тут ╕ не рипайся. - а зараз я трошки пожартую, ги-ги-ги. - Ер-два, на приц╕л! Якщо буде смикатися, прострелиш ╖й к╕нц╕вки, кричатиме - леген╕ й шию... Т╕льки щоб голова залишилася ц╕лою, зрозум╕в?
- Бап-б╕п! - пискнув п╕столет у стил╕ легендарного астродро╖да, а я з╕скочив з╕ столу й п╕шов до дверей.
- Ст╕й! - смикнулася за мною Лашура, але попереджувальний писк п╕столета зупинив ╖╖. - Я все скажу, т╕льки не ч╕пай ╖╖.
- Кого це - ╖╖? Кайю? А дв╕йнят тоб╕ вже не шкода?
- Не ч╕пай ╖х!
- То нав╕що було брикатися? Поки ти в╕дпов╕да╓ш на мо╖ питання, вони - живуть. Я гадав, ти це одразу зрозум╕ла.
- А ти не бо╖шся, що до нас зайде хтось сторонн╕й?
- Не зайде. Чи ти гада╓ш, що у мене один такий пом╕чник? - киваю на п╕столет, ╕ знову йду до дверей.
Зв╕сно я блефую, такий п╕столет у мене один, та й стволом в╕н насправд╕ ворушити не вм╕╓, але ж я уже казав: секрет в самих кулях. Парочку таких я прил╕пив на шию д╕вчатам на випадок, якщо хтось ╕з них отямиться. Я це одразу ж почую, ╕ нав╕даюся до них. Зараз же у мене була дещо ╕нша мета - випередити лед╕ Майю, яка саме п╕дходила до ма╓тку. Не варто ╖й бачити ус╕ляке неподобство, тому швиденько закидаю т╕ла служниць на плеч╕, ╕ несу ╖х до каб╕нету. Кайя ╕ так лежить б╕льш-менш природно, тому ╖╖ ч╕пати не став, а лише п╕дкинув книжку п╕д звисаючу руку. Встиг саме до моменту, коли вх╕дн╕ двер╕ в╕дчинилися.
Поки добирався до каб╕нету, служниц╕ отямилися, хоча й не сп╕шили подавати виду. Може просто насолоджуються тим, що ╖х мацають нижче спинки? Я ж у свою чергу зробив вигляд, н╕би не пом╕тив встромлен╕ в свою шию голки. Стоп! А чому це вони отямилися?! Хм, схоже вони зум╕ли позбутися шокер╕в до того, як т╕ спрацювати. Доведеться налаштувати сенсори на... Н╕, не доведеться - вони реагують на рух, а я сво╖ми нос╕ннями сам допом╕г ╖м скинути розрядники. Значить будемо працювати ╕з програмним забезпеченням...
Зайшовши в каб╕нет, демонстративно грубо закинув обидва т╕ла за ст╕л.
- Що ти з ними зробив?!
- Н╕чого. Лише помацав, поки н╕с. Але вони не скаржилися.
- А прин╕с нав╕що?
- Щоб ти час не тягнула, поки я буду б╕гати туди-сюди. Продовжимо?
Подальша бес╕да тривала недовго. Лашура на Свят╕й земл╕ виявилася таким же гостем, як ╕ ус╕ ╕нш╕ учн╕ Академ╕╖, ╕ н╕чого окр╕м оф╕ц╕йних в╕домостей вона мен╕ розказати не могла. Свята земля уже довг╕ роки залишалася чорною плямою на ус╕х картах св╕ту, а д╕литися в╕домостями про себе не сп╕шила, ревно захищаючи сво╖ кордони ╕ секрети. Нав╕ть про ельф╕в було в╕домо б╕льше, н╕ж про Церкву. Тому, як джерело ╕нформац╕╖ по ц╕й тем╕ Лашура себе вичерпала.
- Ну ╕ що тепер з тобою робити?
- Вб'╓ш мене?
- Не бачу сенсу. Ти не ворог.
- То чому ж напав на нас, погрожував?
А й справд╕ - чому? В╕дкриваю арх╕в ╕ швидко передивляюся ус╕ ключов╕ моменти мо╓╖ ╕стор╕╖. Н╕би й н╕чого особливого, але щось у мо╖й повед╕нц╕ не сходиться. Я надто досв╕дчений, аби д╕яти так ╕мпульсивно, як зараз. Знову вплив т╕ла? Н╕, не можна усе валити лише на свою тушку. Ма╓ бути ╕ще якась причина.
Переглядаючи логи систем, я д╕йшов до останньо╖ доби ╕ свого походу на болото. Ось я поглинаю увесь з╕браний катал╕затор, тут я пробираюся на берег, а пот╕м отямлюсь на борту... Знову на берез╕? А, ну зв╕сно ж, сенсорика у арх╕в пишеться пост╕йно, хоча й м╕стить у соб╕ лише картинку з╕ звуком - на випадок, якщо знадобляться в╕деодокази. Треба було одразу сюди зазирнути.
╤ що довше я дивився записи, то г╕рше мен╕ ставало. Тут уже не фейспалм, а справжн╕й фейс-об-тейбл робити треба. ╤ не раз! Виявилося, що насправд╕ до мене в голову н╕хто не лазив! Просто я вил╕з на зовс╕м ╕нший берег болота, а там п╕д товстим шаром грунту ховалася ц╕ла батарей шокових м╕н. Колись мене Джейкоб Харгр╕в такими приголубив, коли я намагався проникнути в головний комплекс Призми. Щоправда ц╕ виглядали як сер╕йний вир╕б, а не лабораторне обладнання, ╕ потужн╕сть видавали значно меншу. Для мене це не смертельно, я ще тод╕ навчився боротися з електромагн╕тним ╕мпульсом, але при╓много в рол╕ електричного пров╕дника мало. Зв╕дки в цьому св╕т╕ з'явилися сл╕ди цив╕л╕зац╕╖ ХХ╤ стол╕ття - буду розбиратися пот╕м. Зараз же мене б╕льше хвилювала власна неадекватн╕сть п╕сля розряду. Нав╕що я ловив тих тварин? Що за конструкти я в них запихував? Що я взагал╕ там витворяв?! Про що я думав?!!! На фон╕ того божев╕лля, яке я творив б╕ля болота, моя нин╕шня вит╕вка вигляда╓ звичайним непорозум╕нням. Але треба щось вир╕шувати, бо Лашура уже почина╓ щось махати дв╕йнятам.
