- Здоров, Аура! - вигукнула Кайя Фуран, важко дихаючи. - Ти Кейнс╕ не зустр╕чала? Це той пацан, якого ти привезла.
- В╕таю, пан╕ Кайя. - як ╕ належить по етикету, в╕дпов╕ла ельф╕йка. - Дозвольте поц╕кавитися, що 'той пацан', як Ви висловилися, забув на Свят╕й земл╕?
- В╕н тепер слуга пан╕ Лашури. То зустр╕чала, чи н╕? Востанн╓ його бачили в дивних син╕х штанах ╕ чорн╕й куртц╕.
- А капюшон у нього був? - Перед очима знову постав чорно-син╕й силует, п╕д вагою котрого в╕дривалися г╕лки дерев.
- Був-був, усе в нього було. То де ти його бачила?
╤ наче цього було мало, в сад ввалилися ╖╖ охоронц╕, що й дос╕ були п╕д виглядом слуг. Переконавшись, що ╕з ╖хньою п╕доп╕чною все в порядку, вони одразу ж почали робити вигляд, н╕би вони чимось дуже зайнят╕. Аура лише зараз згадала, що так ╕ не в╕дм╕нила сво╓ прохання по допомогу.
- Пан╕ Аура! - одразу ж з'явилася поруч незадоволена директриса. - Нагадайте-но мен╕ умови Вашого договору з╕ Святою землею.
- Пан╕ директор, я готова взяти на себе повну в╕дпов╕дальн╕сть за д╕╖ мо╖х слуг...
- Ваш╕ 'слуги' щойно покал╕чили к╕лькох охоронц╕в та розгромили майстерню пан╕ Ханл╕! Спод╕ваюся ви зможете пояснити причину тако╖ ╖хньо╖ повед╕нки?
'Та що ж за день сьогодн╕ такий?!' - роздратовано подумала ельф╕йка згадавши першопричину сьогодн╕шнього переполоху.
***
Д╕агностика систем - виконано.
Активац╕я глибинних шар╕в костюму - виконано.
Активац╕я ╕нтелектуально╖ матриц╕ через:
3...
2...
1...
Ох-ох-ох, чом маленьким я не здох?! Це ж треба, як╕ неймов╕рн╕ глюки в мене вил╕зають! Таке враження, н╕би я потрапив у минуле, ╕ знову починаю св╕й шлях з Барнсом. От т╕льки реальн╕сть виявилася неймов╕рн╕шою за будь-яку вигадку. В перш╕ моменти п╕сля приходу до тями, я подумав, що мен╕ ус╕ ц╕ л╕таюч╕ острови, лицар╕ та купа д╕вчат - наснилися. ╤ я д╕йсно у це в╕рив, доки не повернулося в╕дчуття т╕ла. Того клятого т╕ла, якого у мене вже давно нема╓!
Ви колись р╕зали свиню? Пам'ята╓те порядок операц╕й? А тут склалося враження, н╕би ще живого кабанчика смалили електричною дугою. Схоже т╕ло не витримало навантаження, ╕ боти зам╕нили орган╕ку синтетичним аналогом. Я в буквальному розум╕нн╕ переселився у т╕ло! В╕ртуальна реальн╕сть н╕куди не под╕лася, от т╕льки тепер в╕дчуття не т╕льки подавалися у вигляд╕ показник╕в, але й дублювалися на мою в╕ртуальну тушку. ╤ саме зараз, в цей зовс╕м не прекрасний момент я в╕дчував, як моя л╕ва рука поступово розчиня╓ться залишками того холодця, який прикле╖в капсулу реактора до мо╓╖ долон╕.
Скинувши, наче зм╕я, верхн╕й шар сво╓╖ оболонки, я позбувся небажаного елемента ╕ перейшов до повно╖ д╕агностики власних систем. Катал╕затора було надто мало, аби структури повн╕стю завершили сво╓ формування, але прогрес у 83% був стаб╕льним, ╕ падати не збирався. Залишок вже доб'ю самост╕йно.
Перекинувшись на жив╕т, я поплив до найближчого берега. На жаль н╕яких лог╕в п╕д час розгортання структур не ведеться, тому докладно роз╕брати процес я не зможу. Х╕ба що знайду добровольця, ╕ повторю експеримент на ньому. Хм, варто детальн╕ше досл╕дити процес вирощування НК. Це може п╕двищити мо╖ шанси на виживання п╕д час майбутнього переносу. Але все це буде пот╕м. Зараз же я повинен переконатися, що побачене навколо - не ╓ результатом мо╓╖ хворо╖ фантаз╕╖.
Взявши зразки атмосфери, ╜рунту та води ╕з прибережним слизом, я п╕дтвердив сво╖ побоювання - це величезне, смердюче болото було результатом деградац╕╖ структур НК. Напевно пройшло дуже багато часу, бо н╕ в одному ╕з виловлених нан╕т╕в не було жодного натяку на програму або спадкову пам'ять. Тут можлив╕ два пояснення. Перше - було використано якусь секретну зброю, яка повн╕стю стира╓ програму бот╕в. Друге - вони тут знаходяться дуже довго, ╕ з часом сам╕ забуло свою програму. От т╕льки розм╕ри болота змушують мене задуматися, а чи д╕йсно воно колись було НК? Нав╕ть м╕й прокачаний комплекс генератор╕в не здатен забезпечити покриття тако╖ величезно╖ територ╕╖, яку займа╓ це болото. А випром╕нювання ╓, ╕ довол╕ потужне - нав╕ть вимикаючи власн╕ генератори, я отримував величезн╕ об'╓ми енерг╕╖ ззовн╕. Розставивши руки, я спробував запеленгувати тутешн╕й генератор. Як ╕ оч╕кувалося - в╕н знайшовся в сам╕с╕нькому центр╕ болота, п╕д водою. Попри величезний ╕нтерес до знах╕дки, ще раз п╕рнати в багно не хот╕лося. Залишалося лише дивуватися його неймов╕рн╕й потужност╕ випром╕нювання, яке добивало б╕льш як на сотню метр╕в навколо нав╕ть кр╕зь товщу води. Можливо займуся цим п╕зн╕ше, а поки час забиратися зв╕дси. В╕дштовхнувшись як сл╕д, я перестрибнув на ╕нший остр╕вець, пот╕м на наступний, ╕ так дал╕. Стрибав я довго. Схоже теч╕я в╕днесла мене значно дал╕, н╕ж я думав. Пот╕м виявилося, що ор╕╓нтуватися на сигнал нев╕домого генератора - погана ╕дея. Доки зрозум╕в, що той тут не один - намотав не одне коло. Пот╕м додумався ув╕мкнути картографування, ╕ вже таким чином почав вибиратися зв╕дси. Також знайшов ╕ причину мо╖х понев╕рянь - потужну електромагн╕тну аномал╕ю в глибин╕ болота, на яку реагував м╕й компас.
Нарешт╕, п╕д час чергового стрибка, я на мить побачив над собою чисте небо, а менш н╕ж в к╕лометр╕ попереду - довгооч╕куваний л╕с. Знову набравши швидк╕сть, я помчав кр╕зь все менш густий туман, залишаючи за ногами т╕льки роздроблене кам╕ння. Я так захопився рухом, що не звернув увагу на озон в пов╕тр╕, а наступно╖ мит╕, прямо назустр╕ч мен╕ з берега полет╕ла блис-кав-ка-а-а-а!!!
***
Пронизливий звук сирени в центр╕ безпеки Академ╕╖ п╕дняв на ноги увесь персонал. При чому тривога п╕днялася лише в п╕дземн╕й частин╕ комплексу, а ус╕ системи продовжували працювати, н╕би н╕чого й не сталося. Нав╕ть ╕люз╕я комплексу в центр╕ залу залишалася спок╕йного зеленого кольору. Оператори в пан╕ц╕ перев╕ряли пости й охорону, розсилали техн╕к╕в ╕ приймали рапорти, але знайти причину переполоху н╕як не вдавалося. Саме в такий хаос завалилася директриса, яку терм╕ново викликали в центр прямо п╕д час виховно╖ роботи ╕з одн╕╓ю дуже проблемною ельф╕йкою. Приймаючи рапорти в╕д сво╖х п╕длеглих, вона не пом╕тила, як зам╕сть персоналу до не╖ п╕д╕йшла зовс╕м ╕нша особа.
- Рей? Коли ти при╖хала?
П╕дтягнута, ╕з пофарбованим по мод╕ вогняно-рудим волоссям, ця молода ж╕ночка майже н╕чим не вир╕знялася з-пом╕ж ╕нших прац╕вник╕в Свято╖ земл╕. Але була одна деталь, яка змушувала пост╕йно в╕дводити в╕д не╖ погляд - оч╕. Мало того, що сам╕ оч╕ були наче в к╕шки, жовт╕ ╕з вертикальними з╕ницями, так вона ще й ум╕ло цим користувалася, н╕би зазираючи в душу сп╕врозмовника. Додайте абсолютно байдужий вираз на обличч╕ ╕ гострий розум, ╕ отрима╓те ось таку ориг╕нальну особу, яка одн╕╓ю сво╓ю присутн╕стю змушувала присутн╕х опускати голови. Н╕хто не м╕г точно сказати, хто вона, зв╕дки з'явилася й чим займа╓ться. Ус╕ запити на ╖╖ дось╓ в Церкву залишалися без в╕дпов╕д╕. Вона вм╕ла п╕дкорити сп╕вбес╕дника одним поглядом. Було в╕доме лише ╖╖ ╕м'я - Рей. Сьогодн╕ був саме той р╕дк╕сний випадок, коли Рей виходила в люди. Схоже, причини для цього довол╕ серйозн╕.
- В╕таю Вас, пан╕ Директор!
- Тоб╕ в╕домо, що тут сталося?! - не дочекавшись в╕дпов╕д╕, директриса повернулася до сво╖х п╕длеглих. - А тепер ус╕ замовкн╕ть ╕ скаж╕ть, що тут в╕дбува╓ться!
- Ми не зна╓мо! Тривогу н╕хто не вмикав! Периметр н╕хто не порушував! Сенсори теж в норм╕!
- Оператори, вимкн╕ть сирену!
- Хай!
Отримавши нарешт╕ добро в╕д начальства, оператор з полегшенням потягнулася до вимикача ╕... Н╕чого не сталося. Як би вона не старалася, ревуни в коридорах не замовкали. Оператор пол╕зла кудись п╕д ст╕йку, ╕ за секунду вил╕зла ╕з квадратними очима.
- Ус╕ наш╕ сирени вимкнен╕!
- Гада╓ш це Бункер?! - знову повернулася до Рей директриса.
- Можливо! Спробуйте Ключем!
Оператор повернулася до сво╓╖ ст╕йки, в╕дновлюючи налаштування системи безпеки, ╕ вже через секунду пронизливе завивання стихло.
