Розминаючись у т╕сних коридорах ╕з прислугою, д╕вчата поступово д╕сталися до п╕двал╕в майстерень. Тут д╕йсно було прохолодно, ╕ Аура вже не так негативно ставилася до присутност╕ поруч г╕перактивно╖ допитливо╖ д╕вчинки, тим б╕льше що вона д╕йсно виявилася корисною.
З╕ сл╕в Вах Ханл╕, Чорний д╕йсно був нестандартним лицарем для нестандартного п╕лота. Загальнов╕домо, що потужн╕ машини швидше виснажують п╕лота, ╕ саме цей факт одразу ж в╕дкидав будь-яку його приналежн╕сть до ельф╕в. Ельфи в╕дом╕ сво╓ю економною техн╕кою бою. Це було насл╕дком того, що ╖хн╕ орган╕зми краще витримували тривале пом╕рне навантаження, а н╕ж затратн╕ енерг╕йн╕ д╕╖. В той же час Чорний демонстрував сильн╕ риси обох рас. Наступною деталлю, про яку Аура не подумала ран╕ше, була стать п╕лота. Ран╕ше вона не придивлялася, але тепер була точно впевнена, що статура лицаря була саме ж╕ночою, а не чолов╕чою. На це вказували як статура машини, так ╕ характер ╖╖ рух╕в. Та й виб╕р збро╖ у лицаря багато може сказати про його п╕лота. Наприклад про те, що в╕н б╕льше поклада╓ться на можливост╕ лицаря, а не на власну ф╕зичну п╕дготовку.
Нарешт╕ вони д╕йшли до ангару, який Ханл╕ за п╕дтримки Лашури змогла в╕дбити в адм╕н╕страц╕╖ для сво╖х експеримент╕в. Всередин╕, на численних стапелях стояли залишки лицар╕в. При чому ще живих, ╕з забарвленням, п╕дключен╕ до великих чан╕в ╕з якоюсь непри╓мною на вигляд р╕диною.
- Це що, кладовище? - смикнула плечима ельф╕йка, побачивши ще одну не дуже при╓мну рису людей.
- Даремно ти так. Якби не я, цих б╕долах давно пустили б на переробку, а так у них ще ╓ шанс прожити власне життя.
- Теж в╕риш, що у лицар╕в може бути власна душа? Дивно чути таке в╕д людини.
- Не хочу хвалитися, та нав╕ть якщо я зараз ╕ не дуже хороший п╕лот, то про лицар╕в знаю набагато б╕льше в╕д ╕нших. Не забувай, що я теж в як╕йсь м╕р╕ причетна до ╖х вирощування.
- ╤ що з ними буде дал╕?
- А ти сюди подивися. - почулося з ╕ншого боку майстерн╕.
Аура об╕йшла стенди ╕ опинилася перед незвичною конструкц╕╓ю, нав╕ть не одразу зрозум╕вши ╖╖ призначення. Це був старий рожевий лицар ╕з в╕дтятими ногами, якого поставили на широку чотирикол╕сну платформу. Зам╕сть прозорого пузиря каб╕ни м╕ж ребрами лицаря тепер було встановлено широке глибоке кр╕сло та велика к╕льк╕сть прилад╕в. Генератори на його руках були демонтован╕, а зам╕сть спинних стирчали незрозум╕л╕ механ╕зми, що по╓днувалися трубами ╕з великим котлом, що стояв позаду лицаря. Вкуп╕ усе це створювало моторошне в╕дчуття, н╕би це схоже на велетенську комаху чудовисько зараз кинеться на не╖.
- Що це таке?!
- Вража╓, правда? - визирнула з-за машини Ханл╕, вже переодягнувшись у робочий комб╕незон. - Я називаю його 'Меха', тому що в ньому багато механ╕ки.
- Нав╕що ти це з ними робиш? Вони ж страждають!
- Ц╕ - н╕. Церква не аф╕шу╓ цей факт, аби зайвий раз не хвилювати п╕лот╕в, але не вс╕ лицар╕ виростають правильно. ╤нод╕ серед них трапляються ось-так╕ ╕нвал╕ди. Вони ц╕лком житт╓здатн╕, однак п╕лоти не можуть нормально ними керувати через в╕дсутн╕сть звичних к╕нц╕вок.
- ╤ ти вир╕шила зам╕нити ╖м ноги?
- Так. Зв╕сно це не поверне ╖м бо╓здатн╕сть, але я й не планувала робити з них зброю. - Ханл╕ зал╕зла на м╕сце вир╕зано╖ каб╕ни, влаштовуючись в сид╕нн╕.
- То нав╕що ж ти ╖х переробля╓ш?
- Коут╕ - ╓дина кра╖на, де не можна користуватися енерг╕╓ю еф╕ру. Моя мама з Коут╕, ╕ дуже багато часу проводить на польових роботах, адже там усе доводиться робити вручну. А меха використову╓ для руху енерг╕ю пари.
- Зрозум╕ло. Тобто в межах моря ахо в╕н працю╓ як звичайний лицар, а пот╕м може перемкнутися на пару ╕ рухатися дал╕?
- А... Ой! А-а-а!!! - Вах Ханл╕ почала битися головою об панель прилад╕в.
- Ханл╕?! Що з тобою? - Аура вмить подолала св╕й страх перед незвичною машиною ╕ вискочила на раму до д╕вчинки. - Що сталося?
- Я дуре-е-епа! - розплакалася в ╕стериц╕ Ханл╕. - Я ж позн╕мала з нього ус╕ генератори!
- То он воно що... - Аура заспоко╖лася ╕ вже по-новому оц╕нила винах╕д. - Тод╕ побудуй ╕ще один, а цей в╕дправиш у Коут╕. В╕н же робочий?
- Так. - Ханл╕ трохи заспоко╖лася, витерла сльози ╕ повернулася до ельф╕йки. - Мабуть так ╕ зроблю. Точно! А заразом ╕ виправлю допущен╕ помилки!
Залишивши свою нову подругу в майстерн╕ проектувати нового меха, Аура посп╕шила покинути це непри╓мне м╕сце, аби не стати св╕дком операц╕╖ над черговим лицарем. Вийшовши в коридор, вона згадала св╕й шлях сюди ╕ рушила у зворотному напрямку. Здавалося б навколо не було н╕яко╖ небезпеки, але висок╕ кам'ян╕ ст╕ни змушували д╕вчину нервувати. ╤ що довше вона йшла, то страшн╕ше й ставало. При╓мна прохолода п╕дземелля враз зм╕нилася пронизливим холодом, який пробирав до к╕сток. Здавалося ст╕ни от-от не витримають, ╕ величезна маса земл╕ та каменю похова╓ ╖╖ тут назавжди. Намагаючись заспоко╖тися, Аура зрозум╕ла, що пропустила потр╕бний поворот. Вона повернула назад, але зам╕сть повороту вийшла до перехрестя. Озирнувшись довкола, д╕вчина остаточно розгубилася. Вона спробувала йти на звук, але той прив╕в ╖╖ лише до св╕тлового колодязя, який тягнувся високо вгору.
Розгубившись, Аура д╕стала з-за пазухи медальйон батька. На перший погляд це була звичайна прикраса, от т╕льки мало хто знав, що у нього ╓ к╕лька способ╕в використання. ╤ одне з них - сигнал. Набравши пов╕тря, Аура з силою подула в ледь пом╕тний отв╕р на медальйон╕. Частота свисту була п╕д╕брана так, щоб його чули лише ельфи. Тепер залишалося лише чекати, доки охоронц╕ ╖╖ в╕дшукають.
Раптом чутливий ельф╕йський слух вловив кроки з ╕ншого к╕нця коридору. Боячись, що звук зникне, Аура поб╕гла в нап╕втемряв╕. Д╕вчина так роз╕гналася, що в нап╕втемряв╕ коридору не встигла пом╕тити ученицю, яка саме виходила з-за рогу. Збивши б╕долашну з н╕г, Аура й сама повалилася на не╖, а папери з рук постраждало╖ розлет╕лися по всьому коридору.
- Ох! Що це було? - почувся стог╕н збоку.
- Пробачте. Я Вас не пом╕тила. - в╕дпов╕ла Аура, ледве стримуючи рад╕сть в╕д ╖хньо╖ зустр╕ч╕.
- Та н╕чого. Все нормально. - в╕дпов╕ла д╕вчинка, п╕дн╕маючись з п╕длоги.
Схоже Аура натрапила на першокласницю. Д╕вчинц╕ на вигляд було рок╕в чотирнадцять, судячи ╕з манер - простолюдинка. Зазвичай аристократ╕я в Академ╕╖ з такими майже не сп╕лку╓ться ╕ не виявля╓ до них особливо╖ поваги. Але сказаного не повернеш ╕ тепер доведеться дотримуватися з нею доброзичливих в╕дносин ╕ надал╕. Трохи подумавши, Аура вир╕шила, що н╕чого страшного не сталося, ╕ ще одна знайома серед людей ╖й не завадить. Особливо, якщо вона зможе ╖╖ вивести з цього лаб╕ринту.
- Як тебе звати?
- Лап╕с. Ой! А Ви - пан╕ Аура?
- Так. Ти зараз не дуже зайнята?
- Так! Тобто н╕! Тобто не зайнята! Можу Вам чимось допомогти?
- П╕дкажеш, як зв╕дси вийти?
- А дуже просто. Зв╕дси - другий поворот нал╕во. Там будуть сходи. Вам показати?
- Буду вдячна.
Допом╕гши одна одн╕й п╕днятися, д╕вчата рушили до виходу. По дороз╕ Аура д╕зналася, що ор╕╓нтуватися тут сл╕д по п╕длоз╕, кольоров╕ смужки на як╕й ведуть до ус╕х важливих частин п╕дземного комплексу. Нарешт╕ вони вийшли назовн╕, й Аура ╕з насолодою п╕дставила обличчя променям сонця.
- Пан╕ Аура?
- Що? - отямилася в╕д споглядання ельф╕йка. - О! Дякую, можеш ╕ти.
Поклонившись ельф╕йц╕, д╕вчинка швиденько зникла з поля зору, аби випадково ще чимось не прогн╕вити високу пан╕. Подумавши, що з не╖ на сьогодн╕ пригод вистачить, Аура знову п╕шла в сад.
Зайшовши п╕д купол теплиц╕, д╕вчина швидко знайшла потр╕бний сорт дерева ╕, переконавшись, що поруч н╕кого нема╓, д╕стала маленький ножик. На в╕дм╕ну в╕д ельф╕в, люди п╕д час прищеплювання не дбають про материнське дерево, залишаючи оголений зр╕з. Аура ж, як достойна дочка свого народу, не допускала нав╕ть думки, щоб так нашкодити рослин╕. Обережно зр╕завши паросток, вона к╕лькома вправними рухами надр╕зала кору навколо зр╕зу й почала вливати в ц╕ маленьк╕ ранки свою маг╕ю. Розростаючись у пошкодженому м╕сц╕, кора майже повн╕стю закрила собою оголену д╕лянку, а живиця повн╕стю залила собою ус╕ щ╕линки. Тепер дерево не страждатиме, ╕ нав╕ть приск╕пливий сад╕вник не зможе одразу в╕дшукати м╕сце зр╕зу. Та не встигла Аура упакувати отриманий паросток, як б╕ля не╖ знову хтось з'явився.
