- Так.
- Тод╕ добре. П╕деш в сад. Там на м╕сц╕ уже розберешся.
Ну я й п╕шов. Пройшовши через парк я д╕стався до саду, оточеного невисоким декоративним парканом. Однак усю композиц╕ю псувала побита моза╖ка на вх╕дн╕й арц╕. Задача майстр╕в полягала в тому, що картинки на обох сторонах арки мають бути дзеркальними, а попередн╕й проект вони не знайшли ╕ зараз мус╕ли в╕дновлювати його, використовуючи як зразок другу його половину. Для мене це була не проблема: зн╕мок, граф╕чний редактор, дзеркальне в╕дображення, синхрон╕зувати зображення ╕з маркерами на об'╓кт╕. Зв╕сно ж роб╕тники не будуть слухати якогось п╕дл╕тка, тому я вир╕шив схитрувати.
Аби мене не прогнали одразу, я знову перетворився на молоду коп╕ю Мерсера. Ще к╕лька штрих╕в, ╕ перед вами вже не п╕дл╕ток, а молодий, хоча й дещо низькуватий майстер. Що, не схожий? Тод╕ дода╓мо стильну зач╕ску, ╕ спец╕ал╕ст дизайну та ландшафтних роб╕т - до ваших послуг! Мен╕ б до цього образу ╕ще стильн╕ дзеркальн╕ окуляри десь д╕стати, але навряд чи тут так╕ роблять, а витрачати св╕й ресурс не хочу.
Майстр╕в уже попередили, що до них п╕д╕йде пом╕чник, але вони не знали, хто це буде такий. Сказавши ╖м розчистити м╕сце для роботи, я швидко накидав к╕лька основних л╕н╕й, аби вони подумали, що я щось прораховую, ╕ почав потихеньку викладати картину. Добре, що в зображенн╕ використовувалися лише 34 кольори, ╕накше б робота затягнулася надовго, а так я нав╕ть без в╕зора за годину виклав б╕льше половини зображення. Майстриням залишалося лише намазувати кожен шматочок мастикою, аби я одразу м╕г його поставити на потр╕бне м╕сце.
Зна╓те, я вперше почав отримувати задоволення в╕д роботи! Оп! Сюди б ╕ще якусь нормальну музику... Оп! Це в╕дчуття, коли тоб╕ вже не треба н╕куди посп╕шати, приймати важк╕ р╕шення чи в╕дмовлятися в╕д сво╖х попередн╕х досягнень заради наступного кроку - це д╕йсно при╓мно. Оп! Я не розум╕ю, як звичайн╕ люди можуть не ц╕нувати так╕ моменти. Дякую за бутерброд! Оп! Не п╕дкажете, де тут ╓ багато орган╕ки? А водоросл╕? Оп! Все, робота виконана, вс╕ задоволен╕, ╕ н╕ в кого не болить голова!
- Слухай, не знаю як тебе звати... - заговорила ╖хня начальниця.
- Кей.
- Слухай, Кей, п╕деш до нас? Нам так╕ спец╕ал╕сти потр╕бн╕.
- Не знаю. Я тут ненадовго.
- А яка в тебе спец╕альн╕сть?
- СКП.
- Що це значить?
- Старший-куди-пошлють.
- Зрозум╕ло! - засм╕ялися д╕вчата, а ╖хня бригадирка продовжила. - Ти заходь до нас, у адм╕н╕стративний корпус, сх╕дне крило - у нас завжди робота знайдеться. А можемо й халтурку п╕дкинути. Що скажеш?
- Побачимо. Бувайте здоров╕!
Я з╕стрибнув ╕з драбини ╕, дожовуючи подарований кимось пир╕жок, п╕шов назад в адм╕н╕стративний корпус. Перший усп╕х ╕з п╕дроб╕тком окрилив мене, подарувавши впевнен╕сть у власних силах. Нав╕ть якщо я не буду використовувати режим сили - пасивних та ╕нтелектуальних можливостей НК ма╓ бути достатньо, аби стати передовиком будь-якого виробництва. Вийняти цвях? Укр╕плен╕ руки справляться не г╕рше за кл╕щ╕. Обережно д╕стати близну з окропу? Легко! Розбити валун по тр╕щин╕? Скану╓мо тр╕щини ╕ б'╓мо ось-сюди! Укласти плитами стежку? Не хвилюйтеся, я соб╕ пальця не роз╕б'ю!
Так я вважав, поки мене не в╕дправили на кухню. Я ж готувати не вм╕ю в принцип╕! Зате навчився швидко чистити овоч╕. П╕д к╕нець мен╕ сказали робити як╕сь незрозум╕л╕ штуковини, на кшталт прикраси для страв. На жаль багато сл╕в були мен╕ нев╕домими, тому я з╕мпров╕зував. За допомогою к╕лькох тривим╕рних моделей я швидко розрахував к╕льк╕сть надр╕з╕в на заготовках ╕ незабаром кожна порц╕я вечер╕ для учн╕в була прикрашена р╕зноман╕тними композиц╕ями ╕з бамбуку. Головний кухар обурювалася, що я витратив надто багато матер╕ал╕в, але композиц╕ями залишилася задоволена. Можу т╕льки уявити соб╕, ск╕льки б часу на усе це витратила звичайна людина.
╤ все було прекрасно, доки в якийсь зовс╕м не прекрасний момент мо╓ т╕ло перестало мене слухатися ╕ я не повалився на землю. Зв'язок ╕з т╕лом роз╕рвався ╕ я знову опинився у в╕ртуальному простор╕ CryNet. Це мене стривожило, оск╕льки пов╕домлення про зак╕нчення д╕агностики мало просто вил╕зти перед очима, а не витягувати мене з реального св╕ту. Оглянувши показники я зрозум╕в причину: ус╕ мон╕тори в один голос кричали, що р╕вень розгортання систем впав до 50%. Це означало, що процес деградац╕╖ структур уже розпочався. Якщо я в найближчу добу не прийму катал╕затор - я припиню сво╓ ╕снування як розумна особист╕сть, перетворившись на дику тварину. ╤ не допоможе н╕яка лоботом╕я. Вже зараз я мушу перерозпод╕ляти ╕нтелектуальних бот╕в так, щоб вони отримували якомога менше навантаження. Т╕ло знову переходило п╕д контроль орган╕чно╖ нервово╖ системи, а разом ╕з нею знову нагадають про себе ╕ природн╕ потреби людини: ╖сти, пити, ходити в туалет...
Надвор╕ був уже веч╕р. Подумавши, що я з╕мл╕в, роб╕тники пов'язали це ╕з мо╖м голодом ╕ запропонували дати розрахунок харчами. Але я вже зрозум╕в, що ск╕льки б я не з'╖дав, як би я не модиф╕кував св╕й кишечник - це уже не дасть мен╕ потр╕бного ефекту. ╤ справа тут зовс╕м не у об'╓мах перероблено╖ б╕омаси. Зараз я забиваю цвяхи м╕кроскопом, при чому електронним. Мен╕ терм╕ново потр╕бен нано-реактор! За ц╕лий день я зум╕в знайти лише к╕лька б╕льш-менш придатних точок для вирощування мого комплексу, але там не було нав╕ть десято╖ частини потр╕бних ресурс╕в. А р╕шення увесь цей час було зовс╕м поруч - буквально п╕д ногами. ╤ додумався я до цього лише тод╕, коли вже заходив у ма╓ток...
Я так ╕ завмер ╕з п╕днятою рукою, не постукавши у двер╕. Саме спогади про мо╖ мандри Нью-Йорком, де мен╕ доводилося переводити костюм в режим повно╖ ╕золяц╕╖, аби захистити його в╕д ц╕лого букету р╕зноман╕тних бактер╕й та ╕нших м╕кроорган╕зм╕в, дозволили мен╕ подивитися на ситуац╕ю з ╕ншо╖ точки зору.
Задумавшись, я не одразу зрозум╕в, що двер╕ в╕дчинилися ╕ на мене хтось кричить.
- Де ти був?! - одразу ж вхопила мене за чуба Кайя, спробувавши потягнути за собою, але т╕льки вирвала жмут волосся, так ╕ залишившись стояти з ним у руц╕ посеред коридору.
- Виконував обов'язки слуги.
- Тоб╕ було наказано сид╕ти в будинку й н╕куди не виходити!
- Х╕ба? - я чув це в╕д лед╕ Май╖, але особисто мен╕ такого н╕хто не казав.
- Так, д╕рява голова! Мене приставили наглядати за тобою, а не няньчитися! - схоже у Кай╖ сьогодн╕ був важкий день, якщо вона така зла.
- Важкий день? - найкращий захист - це напад!
- Що?!
- У тебе роздратований голос, п╕двищений тиск, а положення т╕ла вказу╓ на перенапружен╕сть м'яз╕в. - я демонстративно оглянув ╖╖, одразу ж змусивши д╕вчину зашар╕тися. - Тоб╕ треба роз╕м'яти спину, особливо плечовий пояс та шию.
- Не вказуй мен╕, що робити!
- Який улюблений крем?
- Ф╕алковий! - на автомат╕ гаркнула Кайя ╕ хот╕ла сказати щось ╕нше, але пот╕м до не╖ д╕йшла суть мого питання. - Що?!
- У в╕тальн╕ - кушетка для читання. Лягай на жив╕т. Спробуй вир╕вняти дихання.
- Ти що задумав, збочинець?!
Але я ╖╖ вже не слухав ╕, начепивши покерфейс, п╕шов у ванну к╕мнату. Я наст╕льки захопився новою ╕де╓ю, що нав╕ть не звернув уваги на шум зв╕дти. А коли звернув - було вже п╕зно.
- Кайя, подай мен╕ рушник. - почувся з того боку ф╕ранки голос одн╕╓╖ з╕ служниць.
- Зараз. - в╕дпов╕даю я модулятором, ╕м╕туючи голос Кай╖, ╕ починаю швидко видозм╕нювати свою руку, щоб простягнути рушник всередину.
- Як там Кейнс╕? За ним ще д╕вчата не ганяються?
- Н╕. - робота ще не зак╕нчена, а просто так п╕ти я не можу.
- А от ╕ не вгадала! У мене сьогодн╕ вже питалися, чи служить у нас такий-соб╕ Кей?
- Чого це?
- Ну в╕н же такий милий! - що?! - Нав╕ть коли в╕н просто сто╖ть насуплений, то дуже нагаду╓ коору. Х╕ба ти не пом╕чала?
- Тримай. - я простягнув рушник у ванну ╕, п╕дхопивши злощасний крем, чкурнув зв╕дти.
Кайя вже чекала на мене у в╕тальн╕, але лягати не сп╕шила. Я не зрозум╕в причини затримки ╕ показав на кушетку. Покерфейс у мене сто╖ть в╕д ранку, тому засоромити мене ╖й не вдасться. Д╕вчина ще к╕лька секунд дивилася на мене, п╕сля чого вимучено з╕тхнула й вляглася. Меч так ╕ залишився у не╖ на пояс╕ ╕ я бачив, що вона трима╓ руку так, аби мати можлив╕сть його в будь-який момент висмикнути. Зв╕сно мене холодною збро╓ю не наляка╓ш, але зайвий раз л╕зти на рожон було б необачно. Довелося залишити пояс на м╕сц╕ ╕ зайнятися верхньою частиною т╕ла.
