Всередин╕ нас уже чекали лед╕ Майя з╕ служницями. Завтра буде напружений день, тому вс╕ зараз заклопотан╕. Мене одразу ж в╕дправили допомагати по господарству, чому я був т╕льки радий. Радий не тому, що доводилося прибирати та тягати ус╕ляк╕ м╕шки а тому, що мен╕ дозволили скинути з себе це лахм╕ття, яке тут помилково називають одягом! Кайя ще й посм╕ялася, мовляв, де я тут соб╕ одяг знайду... Ставши перед дзеркалом я зм╕г вперше у цьому св╕т╕ в╕зуально оц╕нити т╕ло свого донора: невисокий хлопець, в╕к визначити уже не можна, ран╕ше чорне волосся б╕ля кор╕ння було абсолютно сивим, статура викривлена непропорц╕йно нарощеними м'язами та порваними сухожиллями. Обличчя втратило будь-як╕ расов╕ особливост╕, перетворившись на бездушну маску. Не красень, але на виродка ще не тягну. Принаймн╕ тепер я розум╕ю, чому мене запхали у цей мереживний кошмар - хвастощ╕, щоб ╖х...
Пров╕вши мене по ма╓тку, лед╕ Майя накидала мен╕ план роб╕т на увесь день ╕ пояснила розклад мого життя в Академ╕╖. Ну а дал╕ п╕шла тривала робота: прибрати к╕мнату, перенести туди реч╕ й розпакувати ╖х, перейти в наступну... Будинок був триповерховим, тому роботи мен╕ вистачало: там потримати, тут переставити, туди перенести. Я нав╕ть вже почав отримувати задоволення, коли мене покликали на об╕д. ╤ т╕льки тут я згадав, що звичайним людям потр╕бно час в╕д часу ╖сти. У мене таких проблем не виникало, оск╕льки наноботи сам╕ збирали потр╕бн╕ сполуки прямо всередин╕ орган╕зму. Але зараз в мене була серйозна потреба в орган╕ц╕ для вирощування самих нанобот╕в! Довелося закруглятися ╕ йти об╕дати разом з╕ служницями.
За цей час служниц╕ вже встигли трохи обжитися на новому м╕сц╕ тому кухня, на як╕й ми влаштувалися, виглядала довол╕ затишно, а в пов╕тр╕ витав запах св╕жо╖ вип╕чки, в╕д яко╖ в мого т╕ла почала ╕нтенсивно вид╕лятися слина, заважаючи в╕льному диханню.
Кр╕м мене та лед╕ Май╖ в цьому палац╕ знаходилося ще дв╕ служниц╕, як╕ пост╕йно супроводжували королеву, де б я ╖╖ не зустр╕в. ╤нколи ╖х нав╕ть можна було сприйняти за дв╕йнят, наст╕льки були схожими. Т╕льки волосся р╕зного кольору. Такий-соб╕ живий контраст чорного та б╕лого. Дивно, що я ╕ дос╕ не чув ╖хн╕х ╕мен. ╤ завжди вони були чимось зайнят╕. Наприклад зараз вони серв╕рували ст╕л, поки лед╕ Майя розливала трав'яний в╕двар.
- Помийте руки. - нагадала мен╕ гувернантка, щойно я зайшов.
- Уже. - я п╕дняв стерильн╕ долон╕. - Що ще робити?
- Н╕чого. Твоя робота майже зак╕нчена, а нам ще доведеться п╕дготувати на завтра вбрання для м╕с Кай╖ та м╕с Ханл... - замовкла св╕тленька з╕ служниць, так ╕ не поставивши тар╕лку на ст╕л. - Кейнс╕, а де тв╕й костюм?
Спрацювало! Я к╕лька годин крутився поруч з ними, а вони так н╕чого й не пом╕тили! Прикрившись м╕м╕крилом, я дуже плавно зм╕нював вигляд ╕м╕тованого одягу, поки не зам╕нив його новим образом. Зараз на мен╕ був звичний ще ╕з Нью-Йорку прикид Алекса Мерсера, щоправда я його п╕дправив п╕д нов╕ пропорц╕╖ т╕ла та м╕сцеву моду.
- Залишив у к╕мнат╕. Щоб не забруднити.
- Але ж в╕н ╕ призначений для роботи! - одразу ж вклинилася темненька. - Пан╕ Лашура дуже хот╕ла, щоб ти виглядав сол╕дно...
- Виглядав як блазень. Я не ходяча прикраса. Повинен займатися д╕лом.
- Я розум╕ю, але ╥╖ Величн╕сть буде незадоволена.
- Це - робочий одяг. Костюм - публ╕чний. Все правильно.
- Юний хлопче, ваш костюм якраз покликаний привертати увагу. - н╕чим не показуючи сво╖ емоц╕╖ додала лед╕ Майя, с╕даючи за ст╕л. - Але в одному Ви прав╕.
- В чому?
- Цей одяг Вам д╕йсно личить. - зак╕нчила вона балаканину ╕ ми перейшли до трапези.
Ну що ж, принаймн╕ за в╕дсутност╕ Лашури я тепер можу спок╕йно ходити п╕д м╕м╕крилом, а з часом я поступово зм╕нюватиму текстури ╖хнього 'вбрання', ╕ пот╕м н╕хто нав╕ть не здогада╓ться, що це м╕й справжн╕й вигляд.
Об╕д пройшов у тиш╕, яку переривав лише черговий бурк╕т мого кишечника. Коли ж я впорав одну тар╕лку з пир╕жками ╕ вже потягнувся до друго╖, дв╕йнята посм╕хнулися ╕ виклали на ст╕л ще дв╕ - розумниц╕! Я ╕ ╖х заковтнув майже не пережовуючи. Думав, що мен╕ стануть дор╕кати за мою невихован╕сть, але вони лише дивилися на мене, наче на якогось кота перед сметаною, ╕ посм╕халися, пост╕йно п╕дкладаючи мен╕ ще щось ╖ст╕вне. Хвилюватися вони почали, коли я проковтнув три тар╕лки пир╕жк╕в, дожовував буханку хл╕ба, ╕ не збирався зупинятися.
- Пвобафте. - спробував сказати я з набитим ротом забувши, що в╕н у мене тепер зам╕сть модулятора.
- Ти завжди ст╕льки ╖си?
- Н╕.- я вир╕шив трохи пригальмувати, поки нан╕ти розб╕жаться по т╕лу, зв╕льняючи прост╕р у кишечнику. - Треба в╕дновити форму. Орган╕зм виснажений. Потр╕бно багато харчуватися. Активно рухатися.
- Все так серйозно?
- Дуже. Черствий хл╕б ╓?
Коротше, стали п╕дгодовувати мене б╕долашного, ╕ все н╕як не могли зрозум╕ти, куди в мене ст╕льки вл╕за╓? Вони ж не знали, що я росту у всьому об'╓м╕, а не окремими частинами т╕ла. Мене засипали харчами так, що я зм╕г розтягнути час розпаду структур ще на добу. Але цього було мало. Розпитавши лед╕ Майю, я вир╕шив поб╕гати по Академ╕╖ - розв╕дати можлив╕ джерела б╕омаси, як╕ можна використати для побудови хоча б яко╖сь системи житт╓забезпечення. Але я розум╕в, що вибратися на розв╕дку без в╕дома Лашури не вдасться - я вже встиг наслухатися про ╖╖ характер. Треба, щоб Лашура побачила, що утримувати мене може бути трохи дорого, ╕ тод╕ вона сама п╕дшука╓ мен╕ халтуру. Тут головне, щоб ця сама халтура мен╕ п╕дходила.
- Вам треба поговорити з ╥╖ Величн╕стю. - зауважила лед╕ Майя, коли я проковтнув черговий сухар.
- Коли вона повернеться?
- Через к╕лька годин.
- Довго. Чим мен╕ зайнятися? Щоб докласти нестачу? - я показав на жив╕т, який знову почав виводити рулади.
- Для нас таке утримання об╕йдеться недешево. - з╕тхнула ж╕нка, надовго задумавшись. - Я можу поговорити ╕з Директрисою, щоб пошукала на завтра роботу, т╕льки Ви ж все одно себе так не зможете прогодувати...
- ╥жа не обов'язкова. Вистачить ╕ орган╕ки.
- Кого вистачить? - не зрозум╕ла вона мене.
- Не зважайте. Куди мен╕ йти?
- ╥╖ Величн╕сть не дозволяла покидати ма╓ток. Я можу х╕ба що замовити сл╕вце. Стривайте, я придумала. - лед╕ Майя вийшла з кухн╕ ╕ незабаром повернулася ╕з клаптиком паперу. - Мен╕ треба, щоб Ви передали це зав╕дуюч╕й в адм╕н╕стративному корпус╕. Впора╓теся?
- Зв╕сно. - я взяв листок ╕ з ц╕кав╕стю подивився на л╕тню ж╕нку. - Скаж╕ть, якщо не складно. В╕дношення до мене: чому на Ви? Наче до аристократа. А до них, - я кивнув на дв╕йнят, - як до служниць? Р╕зн╕ ранги?
- Ви чолов╕к. ╤ якщо Ви вже потрапили на Святу землю, то Ваш ранг вищий за решту слуг, нав╕ть якщо Ви сам слуга.
- Не розум╕ю. Вище прислуги, але нижче аристократ╕╖?
- ╤ нижче учн╕в. - додала лед╕ Майя. - П╕зн╕ше зрозум╕╓те. А зараз - не гайте часу!
Задумавшись над словами гувернантки, я вкотре подумав, що мен╕ варто п╕зн╕ше розпитати Кайю про св╕й ун╕кальний статус.
Задумка лед╕ Май╖ була простою ╕ елегантною: лед╕ Майя в╕дсила╓ мене ╕з дорученням, ╕ я спок╕йно працюю на ╕нш╕й робот╕. Тобто я оф╕ц╕йно н╕би виконую наказ нашо╖ гувернантки, а по факту - працюю на прокорм. В раз╕ потреби ситуац╕ю можна представити як будь-який ╕ з цих двох вар╕ант╕в. Зв╕сно ми не мали б аф╕шувати цей факт, але якщо адм╕н╕страц╕╖ не вистача╓ власних роб╕тник╕в, то вони можуть попросити аристократ╕ю, щоб т╕ вид╕лили на допомогу сво╖х. А оск╕льки пан╕ Лашура переклала обов'язки по господарству на лед╕ Майю, то вона про це може нав╕ть не д╕знатися. Вт╕м, щоб зайвий раз не нариватися, з ма╓тку я виходив у майже точн╕й коп╕╖ виданого мен╕ костюму (трохи зменшив к╕льк╕сть неподобства на ньому).
Пан╕ Ханна, зав╕дуюча господарством Академ╕╖, виявилася кремезною т╕ткою. Я спочатку нав╕ть сплутав ╖╖ ╕з мужиком, чому сприяв сильно потертий комб╕незон.
- Ага, то це ти у нас Кейнс╕?
- Кей. Просто Кей.
- Байдуже. У нас не вистача╓ персоналу, тому якогось певного м╕сця роботи у тебе не буде. Зараз в╕дправляю тебе до каменяр╕в. Робочий одяг ма╓ш?
