– А ти не боїшся, що вона може читати усі твої думки?

– А тут вже нічого не поробиш. Крім того, до всього можна звикнути. А з телепатичними здібностями, Софія мене краще розуміє, краще відчуває мій внутрішній світ.

– Єдине прохання нікому не розповідати про феноменальні здібності моєї доньки, а то знайдуться люди, які захочуть цим скористатися для власних цілей.

Говорячи ці слова, Василь і гадки не мав, що таке станеться у найближчому майбутньому, і що людина, яка готова скористатися чужим феноменом, готова піти на все ради цього. Абсолютно на все.

Навіть на вбивство.

А в цей час, Льоха набирав номер Дениса, щоб розповісти останні новини, свідком яких він безпосередньо був.

– Ден? Це знову я. Карочє, тут таке гонєво, – сказав у слухавку Льоха. – Ти де зараз?

– В дорозі. Скоро приїду. Шо там за фігня?

– Карочє, тут така тєма нарісовалася. Чувак, твоя баба тіпа шаман… чи як так… екстрасекс… екстра… Тьфу, піпєць! Не виговорю це слово…

– Чьо? Шо за базар?!

– Ну, вона показувала пацану здібності тіпа читати думки і напис в журналі, шо лежав у пакеті.

– Ти шо, обкурився чи набухався, а?

– Та нє, я не бухав. Тока с утра пахмелілся. Ну нємного водяри с бодуна бахнул. Ето святоє… Кажу, тут таке гонєво. Тьолка, як маг бачила текст через пакет… Я афігєл від такого ульоту і навіть провтикав!

– Шо за байду ти гониш?! Ти атвєчаєш за свій базар?

– Атвєчаю, в натурі! Підаром буду, якщо гоню. Я всьо бачив на власні очі. І чув… Оце тєма, так тєма.

– Шо ти чув? – не вірив Денис.

– Як вона демонструвала йому ці фокуси, а потім вони бакланили про якусь муру, тіпа Всесвіт і якусь фігню… філософію… Хрєн його поймеш, цих інтелектуалів занудних!

– От ботан цей поц. Я йому ще покажу як лізти до моєї баби! Умнік, начитався книжок всяких. Вмєсто того, щоб бухати і трахатися як всі реальні пацани, сидів і дома дрочив над книжками.

– А на шо тобі така умна дєвка? Тьолка-балаболка. Ти ж з нею провтикаєш?

Денис від злості ледь не загарчав, як собака.

– Не твоє свиняче діло. Паси їх далі, а я під’їду скоро.

– Ладно.

Льоха полегшено зітхнув. Ще трошки і він закінчить це чергування, і зможе на отримані гроші попити пивка і відпочити по-людськи.

Він пообіцяв собі більше ніколи не погоджуватися на такі паскудні справи, які забирають багато часу. Крім того, стояти на одному місці і чекати, поки вони вийдуть з дому почало йому набридати. Ба ні – це його дратувало до кісток.

Час промайнув зі швидкістю світла, коли вже почало темніти. Мирослав наголосив, що в нього ще є справи, тому він поспішає додому.

– Дякую за гостинність. До побачення.

– До зустрічі, – Василь потис йому руку.

Софія проводила його до дверей, що виходили в під’їзд. При цьому, дівчина трохи хвилювалася, адже хлопець від неї йшов, а вона була не проти ще з ним поспілкуватися.

– Дякую, що зайшов. Ми сьогодні з тобою весело провели час.

– Звісно. Це було чудово. Тоді до завтра

– Бувай.

Він цьомкнув Софію в губи і махнувши на останок рукою, пішов вниз по сходинках, що вели на вулицю. Настрій у нього був чудовий, а думки зосереджені лише на Софії, в яку він до безумства закохався і нічого не може з цим робити. Зовсім замріявшись, Мирослав вийшов з під’їзду, не помітивши Дениса, що стояв біля свого джипу, не терпляче дивлячись у різні боки. Маже відразу він запримітив хлопця і всі його, сумніви, страхи та ревнощі, що поїдали його із середини, вийшли на зовні.

– Слиш, лузєр, єсть базар! – почав він.

– Що? – Мирослав оговтався від своїх мрій і подивився на того, хто до нього неприязно звертався.

– Ти звідки тут нарісовался, ботан?

– Не зрозумів.

Денис підійшов до нього ближче.

– Не зрозумів?! Так я тобі поясню, падло! Якого хрєна ти втикаєш з цією бабою?!

– Ти про що? – щиро здивувався хлопець.

– Не відморожуйся, падло! Я базарю про Софію. Нічєго тьола, да? В натурє, ти атстой! Дєвка тока моя, понял?! Я її буду трахати, а не ти, ясно?!

Мирослав спокійно глянув йому в обличчя.

– В тебе нічого не вийде.

– Слухай, пацан, щось в тебе язик занадто гострий! – Денис стис кулаки. – За таке можна і в рило отримати. Ти, гніда, будеш мені тут базарити! Я один раз кажу. Ця тьолка буде моя і щоб твоєї смердючої дупи і близько тут не було. Шариш, мудак?

– Ні, бо ми з Софією зустрічаємося.

– Вже ні. Тепер ти в прольоті, ботанік хрєнов! Таких гоміків і задротів як ти, я опущу мордою в лайно!

Було видно, що Денис не збирався жартувати.

– Можеш казати собі, що хочеш, але ми з Софією і надалі будемо зустрічатися.

– Слушай, ти умнік чіканутий! Філософ хрєнов, чеши атсюдава, пока я тебе не растєр в порох! Базарю в натурі, ти тут кров’ю будеш ссати! Я тєбя поламаю, сука! Вали атсюда, гідроцефал-нєдоносок!

Мирослав зумів не зважати на всі образи, а просто спокійно розвернувся і пішов в свою сторону.

– Вот-вот, катися нафіг! – гукнув в слід Денис, перед тим, як сісти в свій джип.

Мирослав повільно йшов додому, будучи впевненим, що ця незначна сутичка з Денисом може з часом перерости в серйозний конфлікт.

Ще один тиждень для Софії промайнув майже не помітно.

За цей час вони з Мирославом зустрічалися кілька разів, гуляли і проводили експерименти з телепатією і ясновидінням Софії. Власне, останнє у дівчини виходило не відразу і вона не могла передбачати майбутнє, а тільки могла бачити деякі речі, що відбуваються поза зором. Правда, вона ще могла бачити будь-які предмети за стіною, читати книжку, що закрита, але для цього доводилося прикладати деякі зусилля. На відміну від телепатії, яка в Софії виходила дуже легко, ясновидіння в неї іноді було туманним і не чітким, а дуже яскраві образи були рідким явищем. Але Софія цим особливо не переймалася, адже вона знайшла справжнє кохання і Мирослав відповідав більшості параметрам її ідеального хлопця, що раніше малювала уява.

Денис собі місця не знаходив, коли дізнався про екстрасенсорні здібності Софії. Він не був особливо досвідченим в цих питаннях, але така містика не могла не зацікавити його. Крім того, він закохався в Софію і не міг допустити, щоб хтось інший з нею зустрічався. Він задумав будь-якою ціною поговорити з нею про ці надприродні здібності і потім вирішити, що робити далі. Зокрема, це можна буде якимось чином використовувати в своїх корисних цілях.

Того дня, Денис чи не вперше був присутнім на всіх парах. Звісно, не за бажанням досконало гризти граніт науки, а за бажанням поговорити із Софією. Правда, як правильно почати розмову і щоб дівчина погодилася йому допомогти, він не знав. Але здаватися легко не збирався. Зокрема він пригадав недавній діалог з батьком.

– Телепатія? – спитав Павло, коли Денис йому випадково розповів про паранормальні можливості Софії (алкоголь розв’язав йому язика). – Це дуже добре. Мені це може знадобитися. Пам’ятаєш розмову про те, що в мене виникли деякі фінансові труднощі?

Проблеми в Павла по бізнесу, почалися два місяці тому. Річ в тім, що Павло Волков займався кримінальною діяльністю, шантажами і погрозами привласнював собі чужі підприємства, контрольні пакети акцій. У нього була банда головорізів, що знищувала усіх, хто стояв на шляху у Волкова. А крім того, Павло мав непогані зв’язки в міліції, зокрема серед генеральських чинів, тому до нього ніхто не міг підступитися.

Взагалі Волков був страшною людиною і навіть Денис далеко не все знав про кримінальну історію батька. Його цікавили гроші від тата на витребеньки та розваги і тому він не цікавився яким бізнесом батько заробляє мільйони і яким чином виконує свою «брудну» роботу.