X Загатив бог стави всюди, Став і гадь збирати, Став збирати, замовляти І в мішок складати. І зібрав він всі гадюки, Які тілько були. Кінці зашморгнули. І бог вибрав чоловіка, Посилає в гори І мішок той з гори каже Кинути у море. «Не розв'язуй лиш, небоже!- Господь йому каже,- А то горе тому буде, Хто його розв'яже ...» І узяв він мішок з гаддю, Йде і розважає: «Що ж то мені подивитись, Хто теє пізнає? ..» І зайшов він меж горами Під їден місточок, Оглянувся, і нагнувся, І гризе шнурочок. Пук шнурочок! а із міха Як підуть гадюки! І чоловік тілько ахнув І заломив руки. Аж надходить тут і господь І зачав казати: «Хто розсипав ті гадюки, Мусить позбирати». І крилами стали руки, Рогом ніс облився І з цікавого сіроми Бусель ізробився! XI Ізробився з него бусель, Да все розум має, І чи добрі, чи злі люде - Добре розважає. І подякувати вміє, Да й наробить горя. Раз весною прилетіли Буслі із-за моря. Прилетіли і літали, Місця добирали І на клунях двох сусідів Гнізда збудували. Їден добре прийняв гостей, Нічого казати. В него любенько ходили Буслі коло хати. А у другого всі діти З клуні не злізали, Горобців в гнізді шукали, Яйця зачіпали. І найшов сердитий бусель До гороху стежку. В темну нічку приніс з поля 3 вогнем головешку. І до рання, ще до світа, Все вогнем там сіло. А у доброго сусіда Було інше діло. Там в ту пору приніс бусель Калиточку злота! От така-то, добрі люде, З буслями робота! XII А тим часом люде стали Штуків добирати І усюди коло ставу Млини будувати. І на диво збудували! Воду лиш пускають- Вода б'ється об колеса, Колеса кружляють. І зубами веретено Колесо хватає, Веретено, як на жорнах, Камінь обертає. А на верха й кіш готовий. Хлопче, не журися, Тілько всипав - склади руки Та муки дивися. Вода скрупить, вода змеле, Вода зшеретує. Сходьтесь, люде, і меліте, Вода не коштує! Так воно-то, люде добрі, Та не так ведеться, І за мірою і грішми Мельник всюди пнеться. Да тепер іще нічого, Хоть мірчук збирають, Але видно, що ще трохи Бога в серці мають. А спочатку ... не дай боже, Як вони збирали - Не десяту, як ведеться, А четверту брали. XIІІ І дочувся Христос-господь, Думоньку гадає, Взяв з собою Петра-Павла, Млини оглядає. І де прийде - утішає Бідную громаду. І мельника научає, Дає добру раду. І задумав їден мельник Бога налякати. Щоб не дати свого злого Млина оглядати. Лиш не бога ошукати, Господь знає теє, І все наше господь знає, Добреє і злеє. Тілько господь з Петром-Павлом Став на міст ступати, Аж став мельник із-під моста Як медвідь ревати. «Рева й же ти, чоловіче! - Господь йому каже,- А у млині замість тебе Нечистий заляже». І той мельник ізмінився, І медведем стався. І на задніх тілько лапах Людський знак остався. А в млині його чортяки Тютюн сушать, стелють, І, як північ наступає, На табаку мелють. ХІV вернуться - апостол, один із учнів Ісуса Христа, походженням із Галілеї. Церква шанує його пам’ять 29 червня ст. ст. вернуться - апостол, проповідник християнства серед язичників у І ст. Пам’ять - 29 червня, ст. ст. |
