Руданський С. В. ЛІРНИКОВІ ДУМИ ПРЕСЛІВЛЯ На полудні, де Карпата Кинула відноги, Вколо Смотричем повився Кам'янець убогий. Бідне місто! тілько війни Тяжкі споминає, А само в собі ні виду, Ні краси не має. Там нема широких улиць, Пишного палацу, Для проходки садів славних, Широкого плацу. Доми збились, іспоїлись Купами-рядами. І від льоху аж до даху Всі кишать жидами. Малий ринок серед міста - Тілько-то і плацу. Старий дім губернаторів - Тілько і палацу. Та ще бульвар над скалою, Що ніщо дивитись: Тілько й місця кам'янецьким Сидням проходитись. І все місто комашнею К скалі припадає, Ніби згубленого щастя На нії шукає. І над тою комашнею Тілько храми божі, Як яснії великани, Стоять на сторожі. І високо на повітря Верхи підіймають, І хрестами золотими, Як зорями, сяють. Но найкраща із тих храмів - Голова висока Хранителя сего міста І будова - так пристойна Церква і ті бані Так і кажуть, як хрестився І камінная дзвіниця, Рівна і висока, Пригадує над водою Святого пророка; А на церкві святій баня (Нижча тої бані) Пригадує Христа-бога В воді в Іордані. Наодокола собору Стиснене подвір'я; На подвір'ї пригорнулось Вбогеє будівля. І в будівлі того храму Слуги проживають, І по колії святому Службу відбувають. Кругом церкви на подвір'ї Трава зеленіє; Тілько камінь край дзвіниці Скругляний біліє. І той камінь, як та кістка, Прахом зітліває І у храму у святого Притулку шукає. Бідна кістко земляная! Як життя ти брала? Чи тебе вогонь виводив, Чи земля роджала? Чиї руки тебе, кістко, З тіла добували, І добули, і тесали, І на що тесали? Чи до церкви на підпору Мали готувати? Чи до палацу якого Ґанок підпирати? Ти тримав-єсь, підпирав-єсь, А тепер ізбитий, Ти білієш, трупом тлієш, Нічим не покритий. Так порою й чоловіка, Доки силу має, Всякий любить і вітає, Всякий поважає. А прийде година злая, Силоньки не стане, І на него, як на камінь, Ніхто не погляне ... * * * Много в Кам'янці народу, Та життя немає, І від рання до смеркання Кам'янець дрімає. І на вулицях, на ринку - Всюди пусто, тихо: Хіба бідну писарину Перетягне лихо; Та школярі, бідні діти Сердитої долі, Пройдуть на день штири рази Дорогу до школи. Ще під вечір, як ударить Сьомая година, Оживиться на минутку Бідна бульварина: На вулиці, на широкій, Совітниці ходять, На них птахи перельотні Шкелками наводять. Після них купецькі дочки: Тлусті, чорнобриві; З ними ходять їх коханки, Совітники сиві. Потім ще яка попівна Несміливо ходить, І її учитель школи Або школяр водить. Тілько воску, тілько й світла На тіснім бульварії Хіба в закутках ще ходять Школярі по парі. Та бідная писарина У куток заб'ється І із лиха наб'є люльку, Димом затягнеться. Та і ті, як дев'ять вдарить, Бульвар покидають. А всі решта, кілька тисяч, Носа не являють. Много в Кам'янці народу, Та життя не мають. І від рання до смеркання Вулиці дрімають. Но й для Кам'янця сумного Святенько буває, Коли весь він веселіє, Життям оживає. І то святенько для него, Та пора кохана, Наступає щорік божий Літом, на Івана. вернуться - єгипетський пустельник і затворник (?-394). вернуться - річка в західній частині Передньої Азії. З нею пов’язано багато християнських легенд, зокрема легенда про хрещення в ній Ісуса Христа. |
