IV Наступає тиха нічка, Світять ясні зорі, І в тумани, як в намітку, Завинулись гори. От і місяць із-за моря Череп підіймає І на цвинтар під горою Сумно поглядає. Було пусто меж гробами, Вмерці міцно спали, Лиш купець дивний з Давидом Через них ступали. І приходять в середину Цвинтаря старого, І зачав купець будити Каждого вмерлого. І говорить: «Встаньте, люде! Встаньте, божі діти! І мене з царем Давидом Вірно розсудіте». І розкрились старі гроби, Вмерці повставали, Вмерці встали, в ноги впали І купцю сказали: «Боже вічний, боже дивний. Праведний ти боже! Хто тебе, правдивий боже. Осудити може?! Не тебе нам, але нас ти Будеш всіх судити, Як захочеш кості наші З гробу воскресити». І пізнав цар, з ким судився. Богу поклонився, І відтоді зачав жити, Мов переродився. V Замовчали у Давида Скрипка і цимбали, І в палацах тілько гуслі Набожно бриньчали. І зачав Давид на гуслях Пісні вигравати, І в тих піснях силу божу Дивну вихваляти. А часами, як прийшлося, Грав і не святую, І списував тії піснін В книжку у їдную. І убралась книга в пісні, Ніби небо в зорі, І розрізав Давид книжку, І кидає в море. Їдні листи утопали, Другі випливали, І котрі лиш випливали - Ангели збирали. І зібрали, богу дали, Став господь читати, Прочитав - і нам, хрещеним, Казав передати. І тепер у каждій церкві Пісні ті знайдуться І ті пісні цар Давида Псавтирою звуться. VI І говорить бог і господь: «Царю і пророче! Проси в мене, мій пророче, Чого серце хоче». А в Давида, слава богу Вволю було всього, Були й дочки, лиш не було Сина ні їдного. І зачав Давид молитись Господа благати І просити його щиро, Щоб три сина мати. Щоб їден син був найкращий, Другий - наисильніший, А щоб третій син у него Був найрозумніший. І вислухав бог Давида З небесного трона І Іосип був найкращий, Самсон - найсильніший, Соломон, його- мізинець Був найрозумніший. І найстарший син Іосип Завідував снами. І тепер іще остався Звичай межи нами, Що як тілько коли-небудь Сни страшнії маєм, Пробудившись, не встаючи, Тричі примовляєм: «Що приснилось, то приснилось, Нехай святий Йосип Розтолкує й на все добре 3 злого переносить». VII Середущий син Давида В війнах лиш кохався І ходив по цілім світі, Всюди воювався. Наостаток в нашу землю- Дніпром припливає, Але тілько з води вийшов - Аж лев надбігає. Самсон кинувся на него, Наступив ногою, Роздер пащу, і із пащі Пішла кров рікою. А тим часом йому руки Й ноги обімліли, І в минуті лев з Самсоном Вічне скаменіли. А потому зійшлись люди, Київ збудували, Но льва того і Самсона 3 місця не рушали. І тепер Самсон льва того Дере пащу, і із пащі Б'є вода рікою. (4 жовтня 1856 р.)
4. ПРЕМУДРИЙ СОЛОМОН І Ще цариця Соломона На світ не родила, Лиш надію тілько мала,- По саду ходила. І ходила, й говорила З панею їдною, Котра з паном, своїм мужем, Жила не з правдою. Аж приходить покоївка І оповідає, Що йде пан той до палацу І пані шукає. І цариця тії пані Дала свою раду: Ісховатися від мужа В вишневому саду. А сама йде до палацу, Пана запрошає. «Що нам скажеш, добрий пане?»- Весело питає. А пан низько поклонився, Як царям годиться, І говорить: «Будь здорова, Ясная цариця! Я не маю що казати: Я прийшов питати, Чи у тебе мої жінки Часом не видати?» «Ні, нема тут, милий пане!» - Вона відвічає, А тим часом голос з неї Стиха промовляє: «Твоя жінка у садочку, Можеш пошукати. Яка жінка твоя, пане, Така й моя мати!» Чи почув пан, чи ні теє, Що дитя казало, Лиш цариці після того Дуже кепсько стало. вернуться - (староєврейське - Шимшон) - давньоєврейський міфічний герой, син царя Давида. За біблійною легендою, мав надзвичайну фізичну силу. вернуться - (давньоєврейське - Шеломо; близько 976-935 до н. е.) - цар Ізраїльсько-Іудейської держави (близько 960-935 до н. е.). Син царя Давида. За традицією, йому приписують ряд творів, що входять до Біблії: «Книга притч», «Книга премудрості», цикл любовно-весільних пісень («Пісня пісень») та ін. Ім’я Соломона в переносному значенні - синонім мудрості. вернуться - І тепер іще він тисне Лева під ногою...- Йдеться про пам’ятку архітектури і гідротехнічного мистецтва «Самсон» на Червоній (колишній Контрактовій) площі у Києві. Збудована у 1748-1749 рр. архітектором Григоровичем-Барським. На початку XIX ст. усередині павільйону було поставлено дерев’яну скульптурну композицію «Самсон роздирає пащу лева». У 1981 р. фонтан було відновлено в первісному вигляді (автор проекту архітектор В. П. Шевченко). З фонтаном пов’язано багато переказів (вважалося, наприклад, що той, хто вип’є води від «лева», залишиться жити в Києві). Переказ про походження цього фонтану використав також І. С. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім’я». |
