39 Їй вчителі корилися в усьому, і опікунка змушувала їх Жуанові щепити, як нікому, мораль в найвищих виявах своїх. Про сон вона забула і про втому, аби не перейшли вони поріг і часом не проскочило єдине — наука з анатомії людини. 40 Жуан вивчав історію античну та безліч непотрібних дисциплін, немов для того тільки, щоб практично не міг їх застосовувати він. Інеса пильнувала педантично і зважувала все з усіх сторін з надією, що знати він не буде, як плодяться й розмножуються люди. 41 Цей метод, часто вживаний і нині, не вдовольняв при вивченні часів, коли ще розважалися богині у товаристві фавнів та богів. Бо як було тлумачити хлопчині те, що вони без блузок та штанів? Тож радила Інеса «Одіссею», і вчителі погоджувались з нею. 42 Овідій – цей розпусник і гуляка — стоїть з Анакреоном упритул. Мораль не схвалить, далебі, ніяка й того, що витворяв колись Катулл. Лише Вергілій був не забіяка, та й в нього є розпусницький намул: його «Formosum pastor Corydon»’у 45святенник не читатиме з амвону. 43 Лукрецій сороміцький та безбожний — поганий харч для шлунків молодих, і Ювенал – хоч твір його й не кожний, теж надто вже колючий, як для них. Одвертістю своєю він спроможний збентежити і грішних, і святих. А Марціалові солоні епіграми — то просто бруд, говорячи між нами. 44 Жуан читав ці твори у виданні, яке сумлінно звірив видавець і де місця не зовсім бездоганні покреслив геть цнотливий олівець. Проте усі уривки ті погані дбайливо перенесено в кінець, де, як дотепно вибрані цитати, їх кожен міг в додатку прочитати. 45 Це надзвичайно спрощувало справу, звільняючи від пошуків ловця, бо, як навмисне, юним на забаву була вся покидь виставлена ця. І так воно триватиме по праву, допоки не поверне на місця хтось розумніший викреслене знову і не прикриє виставку чудову. 46 Та й молитовник теж було негоже давати юнакові: як на зло, малюнками такими ж слово Боже у ньому ілюстровано було. Чи не вважав чудій якийсь, що зможе словесне ними вирізнити тло? Отож собі його лишила мати, щоб іншого Жуанові придбати. 47 Його читати змушували вдома Євангеліє й житія святих Фоми, Ієроніма, Хризостома, і він читав з цікавістю про них. (До речі, це напевне аксіома, що серед богоборців запальних віддати першість треба Августину, чия «Спокуса» зваблює людину). 48 Вона заборонила й Августина, і гріх її на себе я беру. І покоївку в домі через сина не молоду тримала, а стару. Була її це тактика єдина, коли вела ще з чоловіком гру — цю тактику, щоб клопоту не мати, я раджу всім жінкам застосувати. 49 І хоч у набожності й благочесті Жуан і жив, не знаючи біди, він мужнім ріс і очі мав розверзті, був красенем і хлопцем хоч куди. А що перебував на перехресті між церквою та матір’ю завжди, то мав тією стежкою, гадаю, потрапити прямісінько до раю. 50 Отож він спершу гарна був дитина, як говорив не раз я перед цим, в дванадцять мати вже була повинна пишатись навіть підлітком таким. Щоправда, часом вибухи у сина траплялися, властиві молодим, але загал їх легко переносив, допоки формувався цей філософ. 51 Я з висновком своїм не поспішаю, бо добре знав Жуанових батьків і щось розпізнавати, як гадаю, в людських серцях навчитися зумів. До того ж я і наміру не маю по матерях судити про синів, та й не люблю я злого лихослів’я — його завжди уникнути умів я. 52 Отож мовчу. І є на те причина. Скажу лише: якби мені свого доводилось виховувати сина, я б день і ніч не змушував його читати катехізис, і дитина пішла б до школи вчитися того, чого навчився я в її гостинних і пам’ятних мені до скону стінах. 53 Учитись там! Хвалитися не стану. Та й не вернуть минулого назад! Не вводитиму грецькою в оману — її забув я зовсім… Verbum sat! 46Хоч сам здобув освіту я й погану, та все-таки, я думаю, хлоп’ят не так потрібно нині научати, як Дон Жуана научала мати. вернуться«Пастух Коридон до красеня» (латин.). |
