Литмир - Электронная Библиотека
207
Кохання і філософів творило:
і Епікур, і навіть Арістіпп
нас ревно аморальності учили
або зручної практики… Коли б
вони ще додали нам трохи сили,
аби його уникнули ми хиб,
якої б слави вчення те надбало!
«Кохай і пий…» – слова Сарданапала.
208
Та Джулія… Невже зродила втому
вона так швидко в милого свого?
О, безсумнівно, місяць винен в тому —
нове кохання – витівка його.
Коли не так, якого б чорта в ньому
з’являлася ні з того, ні з сьогî
непереборна кидатися звичка
до кожного привабливого личка?
209
Ненавиджу нестійкість хворобливу,
текучу й невловиму, наче ртуть!
Я з вдач таких завжди даюся диву.
В мені постійні нахили живуть,
і я любов плекаю незрадливу.
Та, на хистку заманюючи путь,
з’явилась вчора дівчина премила
і почуття непевні породила…
210
В мені філософ мовив: «На дозвіллі
ти про подружні узи краще дбай!»
«То так, – сказав я, – але зубки білі
та очі ці мені віщують рай…»
«О, схаменись!» – в античному він стилі
гукнув: мовляв, чужого не займай!
Чого домігся мудрий дідуган цим,
що був не греком, а венеціанцем?
211
Спинитися? Напевне, доведеться.
Але й писати далі на час³.
Усе, що в нас розбещеністю зветься, —
довершеності шана і красі.
Тож не про нас, а про природу йдеться,
з якою ми погоджуємось всі.
Милуємося ж статуєю в ніші, —
то чи живі створіння не гарніші?
212
В цих почуттях – шукання ідеалу,
як здатності, що Бог нам дарував;
це платонічні нахили загалу,
що від тварин різнять нас або трав:
без них життя пригаснуло б помалу.
Я почуття ці коротко б назвав
спостеріганням з домішкою хіті
для нашого спалахування в світі.
213
Ці почуття нам коштують багато!..
Що, коли б справді випало і нам
завжди до однієї почувати
те, що до Єви почував Адам?
Наскільки менші ми зазнали б втрати
сердечних сил з грошима пополам,
якби у нас була одним-єдина
на все життя нам суджена дружина!
214
Душа, як небо, – теж частина раю.
Як в небі, в ній буває день і ніч,
гримить гроза, коли з-за виднокраю
зринає хмара… І сльозами з віч
рясніє дощ – кінця йому немає.
Густий туман і мряка навсібіч
така, що й промінь вибитись не може,
що на англійський клімат дуже схоже.
215
Печінка – це лікарня задля жовчі,
але порядок в ній – не доведи!
І функції медично-оздоровчі
виконує сяк-так вона завжди.
Ошкірить пристрасть зуби свої вовчі
слідом за тим нового лиха жди:
і страх, і лють, і ревнощі гріховні
із неї вириваються назовні.
216
Тож я анатомічний свій аналіз
кінчу, терпцеві знаючи межу.
Дванадцять написати ще зосталось
мені пісень чи більше, не скажу.
Повагу – ось моя природна галузь —

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

37
{"b":"128660","o":1}