Дон Жуан – багатовимірний художній образ, який залишається цікавим для інтерпретації в сучасному літературознавстві й у театрознавстві, маємо численні версії постдраматичних постановок «Дон Жуана», здійснених відповідно до художніх принципів постмодернізму й пост-постмодернізму (метамодернізму). Саме окреслена психологічна рельєфність героя, багатовимірність, наявність вітаїстичної «безодні», душевної та вольової «прірви», що штовхає на постійні подвиги, визначаючи або демонозалежну долю, або детермінованість соціально-політичним контекстом і власними інтенціями, робить Дон Жуана традиційним образом, який актуалізується в різні культурно-історичні періоди. Чергове українське перевидання класичного твору англійського романтизму свідчить про актуальність образу Дон Жуана у наш час, а також про важливість критичного сприйняття дійсності, часто наділеної численними політичними суперечностями, конфліктами та абсурдом. І напевно, сьогодні важливо не впадати в апатію, не розчаровуватися, просто аналітично розкладати вияви абсурду на ключові чинники і протистояти їм власною активною громадянською позицією. Наприкінці ХІХ ст. переспів Байронової поеми здійснює П. Куліш39. Вперше українською мовою повністю завершений переклад Байронового «Дон Жуана» було видано у 1985 р.40 Раніше ця поема була надрукована у Москві у російському перекладі Т. Гнедич41. 2001 р. видавництво «Фоліо» видало український переклад Сави Голованівського42 із передмовою С. Павличко, а в 2007 р. твір побачив світ у перекладі Валерії Богуславської у видавництві «Дух і Літера»43. «Дон Жуан» Дж. Байрона – це твір не стільки про акцентуйовану постать, яка, безперечно, постає ключовою для розгортання художньої реальності, скільки про час, політичний і соціальний контекст, про моральний занепад і кризу віри, політики, соціальних інститутів. Тож саме байронівський «Дон Жуан» повертає нас до себе, пропонуючи замислитися над екзистенційно важливими питаннями, у пошуку відповідей на які ми й народжуємося як свідомі суб’єкти реальності, наділені активною громадянською позицією, моральним імперативом і волею до змін задля формування комфортного майбутнього, заснованого на засадах гідності та етики. Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, кандидат філологічних наук, докторант, науковий співробітник відділу світової літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України ПОСВЯТА 1 Боб Сауті! Ти поет-лауреат, увінчаний глава усього клану. Хоч ти і торі, тобто ренегат, що вже зробив кар’єру непогану, скажи – чи ти і досі друг і брат «Озерній школі», з котрої літану розпочали оті дрозди, що їх в один пиріг запечено усіх? 2 Коли пиріг на частки розрізали, король бував у захваті – тому, що ті дрозди запечені співали, і це завжди подобалось йому. Літав і Колрідж з ними, як казали, в метафізичну ринучи пітьму. Він пояснив це, але й знамените пояснення потрібно пояснити. 3 О, ти хоробрий, Бобе! В пиріжку ти мріяв всіх птахів перекричати, та зрозумів, що ношу заважку на плечі взяв і зась її підняти. Тепер, як личить барду й ватажку, ти вище всіх замірився літати. Злетів, як мокра риба, але ти ж згори на мокру палубу летиш! 4 І Вордсворт теж узяв цікаву тему («Прогулянка» – без краю та кінця) і виклав нам нову свою систему, що з пантелику зіб’є й мудреця. Та визнавати твором цю поему лише в хвилину сказу до лиця: хто сенс у тій поезії відчує, той Вавилонську вежу надбудує! 5 Створивши порожнечу коло себе, ви начебто домовились про те, що виключно для вашої потреби поезія вінки свої плете. До істини вам далі, ніж до неба — летіть, либонь, колись долетите. Та раджу вам, прославленим і знаним, не озером пливти, а океаном. 6 Я з гордості принизитись не в праві, як, звісно, і схилити голови, хоч міг би з вами викупатись в славі і загрібати золото, як ви. Оплачено старання ваші жваві — в акцизі Вордсворт робить для грошви. Дрібні людці. Але знайшли куточок, на поетичний видершись горбочок. 7 Оті вінки над вашими лобами приховують ганьбу самих лобів, а може, й рештки сорому, що вами ніколи керувати не умів. Не заздрю вашим лаврам. І плодами я б їхніми живитись не хотів. Ще Вальтер Скотт і Крабб одним ударом вінки у вас віднімуть незабаром. 8 Я ж з Музою безкрилою не встану проти Пегаса вашого дарма. І хай вам доля славу дасть жадану та вміння, що його у вас нема. І пам’ятайте – віддавати шану велить нам поміркованість сама, бо так і сяк сучасників картати — не засіб майбуття завоювати. 9 Той, хто нащадкам сам заповідає неумирущість виключну свою, себе самого дурить і не має надій в віках діждатись врожаю. Коли ж таке вряди-годи й буває і хтось один опиниться в раю, то більшість пропаде. І бозна, де ті зухвальці, котрі потонули в Леті. 10 Якщо славетний Мільтон і звертався до суду й справедливості віків, і Час – великий месник – поквитався із кожним, хто знущатися умів, то лиш тому, що Мільтона мета вся не в тому, щоб паплюжити синів, аби батькам і тронам догодити, а в намаганні істині служити. вернутьсяБайрон Дж. Дон Жуан (пісня 1) / переспів з англійської: Панько Куліш. – Львів: журнал «Правда». – Львів: Друкарня товариства імені Шевченка, 1891. – 56 с. (над перекладом-переспівом П. Куліш працює упродовж 1890—1891 рр.). вернутьсяБайрон Дж.-Г. Дон-Жуан / пер. з англ. С. Голованівського. – К. : Дніпро, 1985. – 541 с. вернутьсяБайрон Дж. Дон Жуан / пер. с англ. Т. Гнедич. – М.; Л. : Государственное издательство художественной литературы, 1959. – 589 с. вернутьсяБайрон Дж. Дон Жуан ; пер. з англ. Сави Голованівського ; передм. С. Павличко. – Харків : Фоліо, 2001. – 559 с. вернутьсяБайрон Дж.-Г. Дон Жуан / пер. з англ. Валерії Богуславської. – К. : Дух і Літера, 2007. – 592 с. (усі іншомовні вкраплення у перекладі здійснено російською мовою, що викликало обурення у критиків, див.: Назаров Н. «Самці – предивні ссавці» (2010 р.): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litakcent.com/2010/07/16/samci–ssavci-predyvni). |
